Ухвала суду № 138135034, 06.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2661/26

Провадження № 1-кс/307/376/26

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

06 липня 2026 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12026071160000292 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Середне Водяне, Тячівського району, Закарпатської області, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з початковою середньою освітою, одруженого, не працюючого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и л а:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 06 липня 2026 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленою органом досудового розслідування групою осіб, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з неодноразовим продовженням такого та який продовжував діяти на момент вчинення, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організував незаконне переправлення громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України з Румунією.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка використовувала номер мобільного телефону НОМЕР_1 , при спілкуванні за допомогою мобільного зв`язку із громадянином України, ОСОБА_11 , запропонувала останньому замовити квиток залізничної станції «Солотвино» Тячівського району, Закарпатської області, де в подальшому зможе сприяти йому у незаконному перетині кордну за грошові кошти в сумі 7000 доларів США.

01 липня 2026 року, ОСОБА_9 зателефонував невстановленій особі за вказаним вище номером, і повідомив про те, що зможе прибути до с-ща Солотвино лише 03 липня 2026 року, на що ця особа погодилась і засвідчила свій намір сприяти і надалі у незаконному перетині кордону ОСОБА_9

03 липня 2026 року, приблизно о 17 год. ОСОБА_9 прибув до залізничної станції «Солотвино», де отримав вказівку заховати грошові кошти на суму 7 000 доларів США та в телефонному режимі пройшов інструктаж щодо свого легендування та мети приїзду до с-ща. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, отримав вказівку їхати до готелю «Солотвино-Резорт», що він і зробив.

В подальшому ОСОБА_9 отримав вказівку в телефонному режимі від особи на ім`я « ОСОБА_10 », що за ним приїде автомобіль таксі «Шкода Октавія» сірого кольору та він, особі, яка буде в салоні автомобіля, має передати грошові кошти за незаконний перетин кордону в сумі 7 000 доларів США.

03 липня 2026 року, приблизно о 19 год., вказане таксі прибуло до готелю «Солотвино Резорт» в с-щі Солотвино в якому, крім водія перебувала особа на ім`я ОСОБА_10 , та вони проїхали до с. Середнє Водяне, Тячівського району, Закарпатської області, де ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжили рух в пішому порядку, при цьому водій таксі поїхав в невідомому напрямку.

Прибувши до приватного будинку в с.Середнє Водяне, вул. Чуга, 24 А Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_5 вказівки, як він зможе незаконно перетнути Державний кордон України через р. Тиса, при цьому йому буде надано допомогу у подоланні перешкод та ОСОБА_5 надав йому засоби для незаконного перетину кордону, а саме ковдру та скотч для подолання перешкоди - перетину паркану з металевої сітки, після чого, в цьому будинку ОСОБА_9 отримав вказівку передати ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, як оплату за незаконний перетин кордону, що ОСОБА_9 і зробив, після чого ОСОБА_5 був викритий в ході проведення контролю за вчиненням злочину працівниками правоохоронних органів.

Враховуючи викладене ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

03 липня 2026 року ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

04 липня 2026 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 332 КК України.

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: рапортом, допитами свідків, протоколом огляду місця події, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, протоколами допиту свідків, протоком слідчого експерименту, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке Законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що: ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, адже санкцією ч.3 ст.332 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Крім того, ОСОБА_5 з метою уникнення покарання за вчинений злочин може виїхати з України поза пунктами пропуску через державний кордон України, що в подальшому унеможливить притягнення його до кримінальної відповідальності;

може незаконно впливати на інших підозрюваних, яких ще не встановлено та не допитано у даному кримінальному провадженні, так як поки не встановлено всіх осіб, що спільно з ОСОБА_5 займаються наданням послуг з незаконного перетину громадянами державного кордону України за грошові кошти;

може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти аналогічні злочини, оскільки добре обізнаний з місцями де можна переправити осіб через державний кордон України в обхід прикордонних нарядів.

Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, санкція за вчинення якого, згідно ч. 3 ст. 332 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, таким чином, існують ризики того, що ОСОБА_5 , розуміючи усю тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання його судом винним, може переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, розуміючи, яке покарання йому загрожує, може незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків та зможе ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуюється підозрюваному, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органу досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження.

Під час розгляду вказаного клопотання прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 в обґрунтування доводів клопотання посилався на викладені у ньому обставини.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 подав письмові заперечення на подане прокурором клопотання, в яких зазначив, зокрема, що висновки слідчого та прокурора щодо обґрунтованості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 не відповідають матеріалам, а саме, доказам у справі доданих слідчим та прокурором до клопотання щодо обрання такого запобіжного заходу, зокрема, чи не мала місце провокація злочину і особа не мала наміру перетнути державний кордон України.

Щодо ризиків зазначив, що такі не обґрунтовані належним чином; не взято до уваги, що ОСОБА_13 є багатодітним батьком, має на утриманні троє неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_14 , 2009 року народження, сина ОСОБА_15 , 2012 року народження, та дочку ОСОБА_16 , 2019 року народження. Його матір пенсійного віку, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, має сталі соціальні зв?язки, не має намірів переховуватися від слідства та суду, а також не має намірів перешкоджати встановленню істини у справі.

У зв?язку із складністю працевлаштування на території громади та району ОСОБА_13 заробляє на життя та утримання дітей тимчасовими та нерегулярними заробітками. ОСОБА_13 не був допитаний в якості підозрюваного.

За приписами частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та вважає, що клопотання не містить належних та достатніх обгрунтувань того, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або якщо суд дійде висновку про обрання відносно ОСОБА_5 запорбіжного заходу у вигляі тримання під вартою, визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Дослідивши обставини клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 та відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 .

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною другою цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Із матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, видно про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

Також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання винним ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років позбавлення волі, і це може стимулювати його до переховування від суду та він може впливати на свідків, що підтверджується тим, що на даний час триває досудове розслідування.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

04 липня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а. с. 51 - 55).

Із протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04 липня 2026 року, ОСОБА_5 затримано в період часу з 00 год. 50 хв. по 01 год. 48 хв. 04 липня 2026 року, у порядку ч.4 ст. 208 КПК України (а. с. 43 - 47).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: рапортом події від 03 липня 2026 року, протоколом огляду місця події від 04 липня 2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 18 червня 2026 року, протоколом виготовлення та видачі несправжніх (імітаційних) засобів від 26 червня 2026 року, протоколом проведення слідчого експеременту від 04 липня 2026 року, протоколами допитів свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 від 04 липня 2026 року, протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками від 04 липня 2026 року, протоколами допиту свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_9 від 04 липня 2026 року та іншими зібраними матеріалами у кримінальному провадження.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а також існування на даний час ризиків, які зазначені прокурором, оскільки досудове розслідування триває, наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Згідно довідки про фактичне місце проживання №21 від 27 січня 2025 року, виданої Середньоводянським старостинським округом Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської облассті та свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї входять: дружина ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на даний час є неповнолітня, син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та дочка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які на даний час є малолітніми.

Хоча ОСОБА_5 має сталі міцні соціальні зв`язки у місці його постійного проживання, має на утриманні трьоє неповнолітніх дітей, двоє із яких є малолітніми, крім того він раніше не судимий, однак, беручи до уваги в сукупності обставини злочину у вчиненні якого він підозрюється та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів суспільства, врахувуючи характеристику підозрюваного, а саме: він не є працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що дає можливість останньому безперешкодно виїхати за межі держави, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підстав для не визначення застави обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні немає.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому слідчий суддя дійшла висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; крім того, беручи до уваги, що досудове слідство триває, не всі докази зібрані, не всі фігуранти кримінального правопорушення ідентифіковані, а тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у розмірі - 135 (сто тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 449 280? (чотириста сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Такий розмір застави зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Тячівського відділу ГУ ДМС України в Закарпатскій області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити повністю.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 04 вересня 2026 року включно.

Одночасно визначити заставу у розмірі 135 (сто тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 449 280? (чотириста сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу застава.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Тячівського відділу ГУ ДМС України в Закарпатскій області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9» для виконання.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 10 липня 2026 року, о 16 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1