Рішення № 138134618, 13.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

13.07.2026 Справа № 756/3951/23

Справа №756/3951/23

Провадження №2/756/88/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Бойко Г.Г.,

представника позивача Макаренка Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна, про скасування державної реєстрації права власності та визнання договору недійсним,

УСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» (далі - ОСББ «Оазис 4») у березні 2023 року звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з даним позовом, у якому позивач просить визнати недійсним договір інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29 жовтня 2006 року, укладений ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1»; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни від 19 серпня 2021 року № 59928225 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 109/1, загальною площею 25,1 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В обгрунтування позову зазначено, що на утриманні та обслуговуванні ТОВ «Експлуатаційна компанія» перебував багатоквартирний будинок (комплекс будівель), що складається з квартир власників та нежитлових приміщень, розташований по АДРЕСА_2 . 08.06.2016 створено ОСББ «Оазис 4». На підставі акту приймання-передачі від 30 листопада 2016 року ТОВ «Експлуатаційна компанія» передало в управління позивачу вказаний житловий комплекс, який складається з дев`яти корпусів на АДРЕСА_2 .

01.12.2019 між ОСББ «Оазис 4» (орендодацем) та ФОП ОСОБА_2 (орендарем) укладений договір оренди № 01-12/19, об`єктом якого була частина підвалу у корпусі 4, під`їзду 2, загальною площею 151,4 кв. м, будинку АДРЕСА_2 .

У подальшому, під час розгляду Господарським судом м. Києва справи за позовом ОСББ «Оазис 4» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним договором оренди було встановлено, що з 19.08.2021 власником нежитлового приміщення № 109/1, загальною площею 25,1 кв. м., є ОСОБА_1 на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В.

Як встановлено з матеріалів реєстраційної справи, право власності за ОСОБА_1 19.08.2021 зареєстровано на підставі таких документів, а саме: договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006, укладений ОСОБА_1 з ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»; акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт інвестування (нежитлове приміщення № 109/1), загальною площею 33,9 кв. м, у АДРЕСА_1 , підписаного ОСОБА_1 та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» 15.10.2007; додаткової угоди № 1 від 15.02.2012 до договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006; довідки ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» від 12.07.2020 щодо сплати ОСОБА_1 100% вартості нежитлового приміщення № 109/1 у АДРЕСА_1 ; акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18.08.2006.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18.08.2006 прийнято в експлуатацію забудову мікрорайону 3-А житлового масиву «Оболонь», ділянка АДРЕСА_3 . Відповідно до вказаного акту введено в експлуатацію квартири загальною площею 10807 кв. м, проте в акті відсутні дані щодо введення в експлуатацію нежитлового приміщення у секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_4 , розташованого на першому поверсі - нежитлового приміщення АДРЕСА_4 .

На замовлення ОСББ «Оазис 4» було складено висновок експерта № 3-1145.23 від 06.02.2023, яким підтверджено, що спірне приміщення згідно з технічною документацією на будинок є приточною венткамерою 2-го ярусу гаража; робочою документацією у другій секції житлового будинку (ділянка 109 ) на 1-му поверсі не передбачено влаштування нежитлового приміщення.

Тож, спірне приміщення є допоміжним приміщенням, а отже спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, та не може перебувати у приватній власності відповідача як нежитлове приміщення.

Таким чином, подані для державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_1 документи не підтверджують набуття нею права власності на нежитлове приміщення № 109/1, загальною площею 25,1 кв. м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а тому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В прийнято рішення від 19.08.2021 за відсутності документів, які підтверджують набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою судді від 05.04.2023 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05.04.2023 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, накладено арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 25,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .

19.09.2023 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Пономаренком В.І., поданий відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Зазначив, що 29.10.2006 між ЗАТ «Трест Київсміськбуд-1», що діяло як Забудовник, ТОВ КБ «Столиця», що діяло як Управитель, та ОСОБА_1 , що діяла як Установник управління, був укладений Договір інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П. Пунктом 2.5. Договору було визначено об`єкт інвестування: вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_7 . Орієнтовний строк закінчення спорудження об`єкту інвестування - 31 жовтня 2007 року.

15.10.2007 між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_1 укладено Акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування - вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці 109/1 в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь» за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв. м.

19.08.2021 на підставі поданих для державної реєстрації документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлією Володимирівною проведено державну реєстрацію права власності на приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 25,1 кв. м, за ОСОБА_1 .

Реєстрацію права власності проведено відповідно до вимог чинного законодавства України без порушень. Позивачем не наведено підстави визнання оспорюваного договору недійсним та не надано відповідних доказів. Також зазначив, що позивачем не надано доказів, що підтверджують перебування корпусу АДРЕСА_1 на балансі та/або утриманні, та/або обслуговуванні ОСББ «Оазис 4», а отже не обгрунтовано, яким чином реєстрація права власності за відповідачем на приміщення АДРЕСА_4 порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 18.01.2024 за клопотанням представника позивача до участі у справі у якості співвідповідачів залучені Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» та Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця».

19.06.2024 представником відповідача ПАТ «Банк Столиця» - ліквідатором Гонтар Г.А. поданий відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, зазначено, що нею з метою визначення правової позиції у справі був надісланий запит до Управління діловодства Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України про надання інформації щодо наявності в архіві НБУ договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006, укладеного між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», та додаткової угоди № 1 від 15.02.2012 до вказаного договору інвестування.

У відповіді Управління діловодства Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України за вих. №В/61-0022/5236 від 01.05.2024 стосовно вказаних документів зазначено, що в описах архівних справ ПАТ «Банк Столиця» договір інвестування у нерухомість та управління майном від 29.10.2006 № 4/4-2-ВПП-1П та додаткова угода №1 від 15.02.2012 до договору інвестування у нерухомість та управління майном №4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006 не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. Також Управлінням діловодства Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України повідомлено, що в архівних документах (справах) ПАТ «Банк Столиця», зокрема: «Договорах інвестування у нерухомість та управління майном», «Анульованих договорах про інвестування та управління майном», «Договорах про участь у фонді фінансування будівництва», «Договорах про резервування об`єкту нерухомості» відсутні договори інвестування у нерухомість та управління майном на ім`я ОСОБА_1 .

Крім того, на запит ліквідатора від 29.05.2024 №В/50-0013/6447 щодо прав власності на житлові та нежитлові приміщення стосовно довірителів Фондів фінансування будівництва та інвесторів будівництв, за якими ПАТ «Банк Столиця» виступав управителем та/або виконуючим банком в розрахунках за акредитивами та надання списків інвесторів, за наявними в архіві Національного банку України документами, архівом надана інформація про відсутність у наявних списках інвесторів (довірителів) даних щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.09.2025 витребувано у Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» належним чином засвідчену копію Опису справи список інвесторів 2006-2009; список інвесторів (фізичних та юридичних осіб), за кошти яких забудовник ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» збудував житловий будинок по АДРЕСА_8 .

Ухвалою суду від 01.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача Макаренко Т.В. підтримав заявлені позовні вимоги з викладених у позові підстав. Додатково зазначив, що оспорюваний позивачем договір інвестування від 29.10.2006 укладений вже після закінчення будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 у серпні 2006 року, що суперечить самій природі інвестиційного договору. У списках інвесторів, за кошти яких збудовано будинок АДРЕСА_2 , за інформацією НБУ, ОСОБА_1 відсутня, оспорюваний договір інвестування від 29.10.2006 в описах архівних справ ПАТ «Банк Столиця» відсутній та на архівне зберігання до НБУ не передавався. Той факт, що спірне приміщення є допоміжним, доводиться висновком судового експерта, який є належним та допустимим доказом у справі. Натомість, наданий представником відповідача ОСОБА_1 консультативний висновок з рецензування висновку експерта, наданого позивачем, є недопустимим доказом, оскільки складений фахівцем ТОВ «Український центр судових експертиз» Шильцовою К.М., яка відповідно до Реєстру атестованих експертів Міністерства юстиції України з 03.07.2013 має недійсне свідоцтво. Крім того, рецензія не є тим засобом, який спростовує висновок експерта, оскільки інститут рецензування висновків судових експертів є формою внутрішньовідомчого контролю за якістю експертної роботи.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко В.І. у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, подав клопотання про відкладення судового засідання, яке залишено судом без задоволення з огляду на відсутність поважності причин неявки представника відповідача у судове засідання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

Судом враховано, що адвокат Пономаренко В.І., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , приймав участь у судових засіданнях під час розгляду справи по суті, у тому числі, виступав зі вступною промовою, був присутній під час дослідження судом письмових доказів та надання судовим експертом Кріві К.В. роз`яснень щодо висновку.

У своєму вступному слові представник відповідача зазначив, що право власності ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення набуте на законних підставах і протилежного позивачем не доведено. Також позивачем не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію правомірності правочину - договору інвестування від 29.10.2006. Спірні правовідносини, які виникли у 2006-2007 роках, не можуть регулюватися Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності у 2015 році. Наполягав на тому, що наданий позивачем висновок судового експерта є неналежним та недопустимим доказом. Щодо відсутності ОСОБА_1 у списках інвесторів за даними ПАТ «Банк Столиця» та НБУ зазначив, що у ОСОБА_1 наявні оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують її інвестиційну участь та набуття майнових прав на спірне нежитлове приміщення. Сам факт відсутності копій зазначених документів в архівах банку, який перебуває в стадії ліквідації, або в НБУ, не є доказом того, що такі договори не укладалися або є недійсними. Відповідальність за повноту та збереження банківських архівів не може покладатися на ОСОБА_1 , яка є добросовісним інвестором.

Представник відповідача ПАТ «Банк Столиця» Гонтар Г.А. у судове засідання не з`явилася, просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» та третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією акту Державної приймальної комісії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта забудова у 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», ділянка 109, в Оболонському районі міста Києва прийнята в експлуатацію 18.08.2006. Акт зареєстрований в Управлінні ДАБК м. Києва 08.09.2006 за № 333.

За даними акту початок робіт з будівництва - травень 2003 року, закінчення робіт - березень 2006 року. У прийнятому в експлуатацію житловому будинку за технічним паспортом наявні 103 квартири, загальною площею 11058 кв. м.

29 жовтня 2006 року ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (забудовник), ТОВ комерційний банк «Столиця» (управитель) та ОСОБА_1 (установник) уклали договір інвестування у нерухомість та управлінням майном № 4/4-2-ВПП-1П, за умовами якого забудовник зобов`язується своїми силами і засобами збудувати, ввести в експлуатацію та передати об`єкт інвестування установнику. Установник зобов`язується сплатити забудовнику грошові кошти за закріплений об`єкт інвестування та передати на період будівництва придбане майно у довірчу власність управителю. Управитель зобов`язується від свого імені та в інтересах установника здійснювати управління майном, отриманим у довірчу власність, яке полягає у виконанні своїх зобов`язань за цим договором, контролі за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за цим договором та попередженні ризикових ситуацій під час будівництва об`єкту інвестування (Т. 1 а.с. 173).

Згідно з п. 2.5 договору, об`єктом інвестування є вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці 109/1 в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», загальною площею 34 кв. м, перший поверх, за адресою: АДРЕСА_4; строк закінчення спорудження об`єкту інвестування - 31 жовтня 2007 року.

За письмовим запитом Установника Управитель надає йому свідоцтво, в якому вказує вартість майна, переданого в управління (п. 2.9 договору).

Згідно з п. 2.12 договору не пізніше 90 днів після завершення будівництва об`єкту інвестування, забудовник повідомляє управителя про фактичну кількість вимірних одиниць об`єкту інвестування. На підставі цих даних Установник здійснює остаточні розрахунки із Забудовником. Установнику, який повністю сплатив вартість об`єкту інвестування, Управитель надає Довідку про повну сплату об`єкту інвестування та укладає з ним договір про припинення дії цього Договору.

Згідно з п.3.3 договору Управитель зобов`язується вчасно та якісно проводити розрахунки між Забудовником та Установником, надавати їм необхідні розрахунково-касові послуги; здійснювати контроль за відкриттям Установником акредитивів на користь Забудовника в обсязі, достатньому для виконання Графіку придбання Установником вимірних одиниць об`єкту інвестування згідно з Додатком 2 до договору.

Відповідно до п. 3.6 договору Установник зобов`язаний, зокрема, сплатити Забудовнику вартість вимірних одиниць за закріплений об`єкт інвестування шляхом відкриття в Управителя на користь забудовника відкличних, покритих акредитивів на суму, що обумовлена Графіком придбання вимірних одиниць об`єкту інвестування; відкрити в Управителя для грошових розрахунків із Забудовником поточний рахунок та закрити цей рахунок після закінчення розрахунків за цим договором; відкрити в Управителя для грошових розрахунків із Забудовником акредитивні рахунки та перераховувати на них необхідні грошові кошти для придбання вимірних одиниць об`єкту інвестування згідно з Графіком (Додаток 2 до цього договору); під час підписання акту приймання-передачі об`єкту інвестування укласти договір з експлуатуючою організацією на його обслуговування.

Розділом 4 договору визначений порядок розрахунку за інвестиційним договором, яким визначено, що усі розрахунки за вказаним договором з Забудовником Установник здійснює на підставі відкритих в Управителя акредитивів, з яких кошти Управителем перераховуються безпосередньо на рахунок Забудовника.

Додатковою угодою № 1 від 15.02.2012 до Договору інвестування у нерухомість та управлінням майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006 сторони визначили, що об`єктом інвестування є нежитлове вбудоване приміщення АДРЕСА_4 , перший поверх, загальною площею 33,9 кв. м, з функціональним призначенням - «нежитлове приміщення 109/1). Остаточна сума інвестицій в об`єкт інвестування з урахуванням площі згідно з технічним паспортом БТІ складає 125 500,00 грн. (Т. 1 а.с.181)

15 жовтня 2007 року ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування, за яким забудовник передає, а інвестор приймає майнові права на вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці 109/1 в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь» за адресою АДРЕСА_1 ; тип будівлі - багатоповерхова житлова з вбудованими приміщеннями, поверх - перший, загальна площа 33,9 кв. м, призначення - нежитлове; вартість об`єкту інвестування - 125 500,00 грн. В акті сторони також засвідчили відсутність взаємних претензій. З моменту підписання акту усі майнові права на об`єкт інвестування переходять від Забудовника до Інвестора. Акт є підставою для реєстрації права власності на об`єкт інвестування. (Т. 1 а. с. 168).

Згідно з довідкою ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» від 12.07.2020 ОСОБА_1 сплатила 100 % вартості вбудованого нежитлового приміщення (125 500,00 грн.) в секції 2 житлового будинку на ділянці 109/1 в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», розташованого на першому поверсі у будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв. м (Т. 1 а. с. 172).

18 серпня 2021 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59928225 від 19.08.2021, яким зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 25,1 кв. м, за адресою АДРЕСА_6 .

Документи, подані для державної реєстрації: технічний паспорт, виданий 22.07.2021, серія та номер б/н, видавник ТОВ «Компанія «Надійний партнер»; довідка від 12.07.2020, б/н, видавник ПП «Трест Київміськбуд-1»; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, серія та номер б/н, виданий 18.08.2006, видавник Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, затверджено розпорядженням Оболонської РДА № 883 від 07.09.2006; договір інвестування у нерухомість та управління майном, серія та номер 4/4-2-ВПП-1П, виданий 29.10.2006, видавник ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», ПАТ «Банк Столиця», ОСОБА_1 ; додаткова угода, серія та номер 1, виданий 15.02.2012, видавник ПП «Трест Київміськбуд-1», ПАТ «Банк Столиця», ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 15.10.2007, видавник ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_1 (Т. 1 а. с. 169-170).

22 липня 2021 року на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Компанія «Надійний партнер» виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 (Т. 1 а. с. 192).

Згідно з експлікацією та характеристикою нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , приміщення знаходиться на першому поверсі, літ. «А», складається з п`яти приміщень: коридору, двох основних та двох підсобних приміщень. Рік спорудження нежитлового приміщення № 109/1 (літ. А) - 2005 рік. (Т. 1 а.с. 194-195).

Згідно з довідкою ТОВ «Компанія «Надійний партнер» від 22.07.2021 року № 32, компанією проведено технічну інвентаризацію нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_1 . Внаслідок проведеного обстеження 22.07.2021 та підрахунку площі об`єкту нерухомості встановлено, що загальна площа нежитлового приміщення № 109/1 змінена та складає 25,1 кв. м. Зміни в розмірі загальної площі внесені внаслідок поточного ремонту, поліпшеного оздоблення стін, встановлення некапітальних перегородок, перемірів та уточнення, що не потребує дозвільної документації (Т.1 а. с. 171).

Вказані документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 , наявні у матеріалах реєстраційної справи № 2437178180000, наданої Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Згідно статуту ОСББ «Оазис 4»(нова редакція), затвердженого протоколом № 4 від 22.03.2019 Загальних зборів ОСББ «Оазис 4», об`єднання створене власниками квартир та нежитлових приміщень корпусів 1 - 8 та ІТП 122, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (будинку) відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Будинок являє собою єдину забудову, яка утворена з дев`яти корпусів (Т.1 а. с. 7-25).

На замовлення ОСББ «Оазис 4» виготовлено технічний паспорт на багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 05 лютого 2006 року, в якому зазначено рік побудови будинку - 2005 (Т. 3 а. с. 112-116).

Як убачається з експлікації приміщень, вбудованих в житловий будинок по АДРЕСА_1 , до групи приміщень № 94 на першому поверсі секції 2 (де розташоване спірне нежитлове приміщення) входять: тамбур (3,7 кв.м), приміщення (24,0 кв.м), коридор (10,0 кв.м), коридор (6,5 кв.м), приміщення (9,7 кв.м), сх. клітина (29,0 кв.м), приміщення (26,9 кв.м), коридор (7,5 кв.м), вбиральня (2,5 кв.м), вбиральня (2,2 кв.м), тамбур (3,8 кв.м), коридор (6,0 кв.м), приміщення (35,5 кв.м), комора (4,7 кв.м), приміщення (23,4 кв.м), вітрина (5,1 кв.м).

Також, на першому поверсі секції 2 будинку літ. «А» з призначенням «місця загального користування» знаходяться приміщення, позначені римськими літерами, з І до ХІХ, загальною площею 187,6 кв. м, з призначеннями приміщень: І - тамбур (4,6 кв.м), ІІ - сх.клітка (17,4 кв.м), ІІІ - комора (5,6 кв.м), ІV -комора (2,4 кв.м), V - тамбур (6,1 кв.м), VІ- коридор (6,1 кв.м), VІІ - щитова (12,7 кв.м), VІІІ - щитова (5,7 кв.м), IX - тамбур (2,5 кв.м), Х - хол (24,5 кв.м), ХІ - прим.консьєржа (12,2 кв.м), ХІІ - вбиральня (1,9 кв.м), ХІІІ - ліфт.хол (8,0 кв.м.), ХІV - ліфт (4,6 кв.м), ХV - ліфт (2,7 кв.м), ХVІ - коридор (9,7 кв.м), ХVІІ - тамбур (3,7 кв.м), ХVІІІ - сходи (13,8 кв.м), ХІХ - приміщення (43,4 кв.м).

На замовлення ОСББ «Оазис 4» виготовлено технічний паспорт на багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 19 жовтня 2018 року, у якому в експлікації приміщень зафіксовано ті самі технічні характеристики групи приміщень № 94 на першому поверсі секції 2 будинку літ. А. (Т. 3 а. с. 117-125).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

ОСББ «Оазис 4» пред`явлено даний позов з метою захисту прав співвласників багатоквартирного будинку на користування нежитловим приміщенням, яке відноситься до категорії допоміжних.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що спірне приміщення, яке перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 , за своїм функціональним призначенням є допоміжним приміщенням у багатоквартирному будинку, що унеможливлює передання його у власність фізичній особі, вказане допоміжне приміщення неправомірно вибуло зі спільної власності всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Натомість, заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач ОСОБА_1 наполягає на законності набуття нею у приватну власність спірного приміщення, яке відносить до категорії нежитлових приміщень, на підставі дійсного договору інвестування у нерухомість, що не спростовано позивачем.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті другому Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 дано визначення приміщення будівлі. Так, приміщенням є частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Приміщення можуть бути вбудованими - приміщення, які є частиною внутрішнього об`єму будівлі, прибудованими - приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну та вбудовано-прибудованими - приміщення, частина внутрішнього об`єму яких є частиною внутрішнього об`єму основної будівлі, а інша частина - прибудованою.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників. У абзаці третьому частини другої статті 369 ЦК України передбачено, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII (2482-12) зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено: «при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду керується вимогами частини другої статті 10 Закону № 2482-XII, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_18 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_19 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 461/5476/17-ц (провадження № 61-1477св20) зазначено, що «висновку про неналежність спірних приміщень до допоміжних та, як наслідок, непоширення на них режиму спільної сумісної власності співвласників квартир багатоквартирного будинку із необхідністю отримання їхньої згоди на відчуження цих приміщень, апеляційний суд не мотивував.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За вимогами частини другої статті 10 Закону № 2482-XII, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення)…Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Таким чином, у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо). У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання…Разом з тим, суд не дослідив, чи є спірне приміщення нежитловим, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, чи є допоміжним».

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21 зазначено, що: «20. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17).

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити режим спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач-2, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий режим спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 598/175/15-ц)».

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд дійшов висновку про доведеність позивачем ОСББ «Оазис 4» належними та допустими доказами тієї обставини, що спірне приміщення відноситься до категорії допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, яке призначене для обслуговування будинку, що унеможливлює передання його у власність фізичній особі.

Так, договір інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П укладено між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», ТОВ Комерційний банк «Столиця» та ОСОБА_1 29 жовтня 2006 року. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 виступила інвестором, тобто особою, за кошти якої був споруджений об`єкт інвестування - вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_11 , нежитлове приміщення 109/1.

Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, зокрема, Актом Державної приймальної комісії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - забудови у АДРЕСА_12 від 18.08.2006, станом на час укладення вищевказаного інвестиційного договору (на підставі якого у тому числі зареєстроване право власності на спірне приміщення за відповідачем ОСОБА_1 ) будинок вже було збудовано та введено в експлуатацію і на замовлення ОСББ «Оазис 4» було виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 станом на 05 лютого 2006 року, у якому зазначено рік його побудови - 2005 рік.

У технічному паспорті на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , виготовленому 22.07.2021 ТОВ «Компанія «Надійний партнер» на замовлення ОСОБА_1 рік спорудження нежитлового приміщення № 109/1 (літ. А) також зазначений як 2005 рік.

Також, договором передбачений об`єкт інвестування - вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці 109/1 в 3-А мікрорайоні жилмасиву «Оболонь», проте на підставі акту Державної приймальної комісії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18.08.2006 в експлуатацію введена забудова у АДРЕСА_12 .

Вказані розбіжності у розташуванні об`єкта нерухомості (об`єкта інвестування) не були враховані державним реєстратором під час проведення реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірне приміщення.

Крім того, суд враховує, що у технічному паспорті на будинок станом на 05.02.2006 серед групи приміщень 94 секції 2 першого поверху не значиться нежитлового приміщення, площею 33,9 кв. м, адже саме така площа спірного приміщення зазначена в акті прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування станом на 15.10.2007, наданому відповідачем ОСОБА_1 .

Суд також критично оцінює надані відповідачем ОСОБА_1 на підтвердження правомірності набуття нею права власності на спірне приміщення Додаткову угоду № 1 від 15.02.2012 до договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006 та Акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування від 15.10.2007, на підставі яких, у тому числі, проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірне приміщення, оскільки, по-перше, у додатковій угоді зазначено розташування об`єкту інвестування у секції 1, першого поверху, будинку АДРЕСА_1 , натомість у договорі інвестування та акті-прийому передачі майнових прав на об`єкт інвестування мова йде про приміщення на першому поверсі секції 2 будинку; по-друге, у додатковій угоді від 15.02.2012 сторони лише погодили іншу площу об`єкту інвестування - замість 34,0 кв.м (за договором інвестування) погоджена площа приміщення - 33,9 кв.м, та остаточну суму інвестицій - 125 500,00 грн., але в акті прийому-передачі майнових прав об`єкт інвестування, який підписаний інвестором ОСОБА_1 та представником від забудовника ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» від 15.10.2007, тобто майже за чотири з половиною роки до укладення додаткової угоди, вже передані майнові права ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, площею 33,9 кв. м, зазначено про повну сплату забудовнику вартості об`єкту інвестування у розмірі 125 500,00 грн. та зазначено, що цей акт є підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об`єкт інвестування.

Вказані обставини викликають сумніви у достовірності відомостей, внесених до вказаних документів, на підставі яких проведено спірну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірне приміщення.

Окремо слід зазначити, що умовами договору інвестування у нерухомість № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006 передбачено, що усі розрахунки між ОСОБА_1 (Установником) та Забудовником (ЗАТ «Трест Київміськбуд-1») здійснюються через ТОВ Комерційний банк «Столиця» (Управителя), у якому Установник мала відкрити поточний рахунок, який мала закрити лише після закінчення розрахунків за договором, та за рахунок відкритих безвідкличних покритих акредитивів, з яких кошти банком мали перераховуватися забудовнику ЗАТ «Трест Київміськбуд-1».

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про здійснені між ОСОБА_1 (установником, інвестором) та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (забудовником) розрахунки на виконання умов спірного договору інвестування у нерухомість № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006.

Більше того, у самому договорі інвестування не зазначений поточний рахунок ОСОБА_1 , що мав бути відкритий в Управителя для оплати вимірних одиниць об`єкту інвестування.

Суд критично оцінює надану відповідачем довідку ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» від 12.07.2020 на підтвердження оплати ОСОБА_1 100 % вартості вбудованого нежитлового приміщення (125 500,00 грн.) в секції 2 житлового будинку на ділянці 109/1 в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», розташованого на першому поверсі у будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв. м, оскільки видача такої довідки за умовами оспорюваного договору інвестування є компетенцією саме Управителя - ПАТ «Банк Столиця», а не забудовника ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (п. 2.12 договору).

Також, на підтвердження виконання оспорюваного договору інвестування у нерухомість № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006, відповідачем не надано договору про припинення дії цього договору, як передбачено п. 2.12 договору.

Також суд враховує, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача Макаренка Т.В . Департаментом забезпечення діяльності Національного банку України за вих. №03/2025 від 28.03.2025 надано відповідь про те, що, в архівних справах ПАТ «Банк Столиця», зокрема: «Договорах інвестування у нерухомість та управління майном», «Анульованих договорах про інвестування та управління майном», «Договорах про участь у фонді фінансування будівництва», «Договорах про резервування об`єкту нерухомості» відсутній договір інвестування у нерухомість та управління майном від 29.10.2006 № 4/4-2ВПП-1П, укладений між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1». Документи (справи) на ім`я ОСОБА_1 в описах архівних справ ПАТ «Банк Столиця» не зазначені та на архівне зберігання до НБУ не передавалися (Т.3 а.с. 201).

Суд враховує як належний та допустимий доказ вказану відповідь на адвокатський запит незважаючи на допущені у ній розбіжності у номері договору інвестування, оскільки перевірка НБУ архівних справи ПАТ «Банк Столиця» проводилася загалом щодо усіх можливих укладених з ОСОБА_1 договорів, проте наявність спірного договору від 29.10.2006 № 4/4-2ВПП-1П, укладеного між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» не встановлена.

Аналогічна інформація від Національного банку України отримана на запит ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» Гонтар Г.А. щодо прав власності на житлові на нежитлові приміщення стосовно довірителів Фондів фінансування будівництва та інвесторів будівництв, за якими ПАТ «Банк Столиця» виступав управителем та/або виконуючим банком в розрахунках за акредитивами, у якій зазначено, що за наявними в архіві Національного банку України документами встановлено відсутність у наявних списках інвесторів (довірителів) даних щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.09.2025 витребувано у Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» належним чином засвідчену копію Опису справи список інвесторів 2006-2009; список інвесторів (фізичних та юридичних осіб), за кошти яких забудовник ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» збудував житловий будинок по АДРЕСА_8 .

На виконання вказаної ухвали про витребування доказів суду надано Список інвесторів (фізичних та юридичних осіб) (2006-2009), за кошти яких забудовник ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» збудував житловий будинок по АДРЕСА_8 , серед яких ОСОБА_1 не значиться (Т. 4 а. с. 74-79).

Також, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем наданий висновок судового експерта Кріві К.В. ТОВ «Судово-експертна компанія «Алінгез» № 3-1145.23 від 06.02.2023.

За результатами аналізу робочої документації «Забудова м-ну 3-А ж.м. «Оболонь» в Мінському р-ні м. Києва», складеної ТМ «ВІСАК» та АТ «КИЇВПРОЕКТ» ДП «ІНСТИТУТ «КИЇВПРОЕКТ-5», що стосується проектування ділянки 109, секцій 1, 2 , та безпосередньо ділянки 109 , секції 2 (повітрозаборна шахта в осях 24-26), технічних паспортів на будинок АДРЕСА_1 станом на 05.02.2006, станом на 19.10.2018 експертом було встановлено, що робочою документацією у другій секції житлового будинку (ділянка 109) на 1-му поверсі в осях Г-Д/24-26 передбачено влаштування приточної венткамери 2-го яруса гаража, при цьому у підвалі безпосередньо під зазначеною приточною венткамерою також запроектована приточна венткамера, а на 2-му поверсі - повітрозабірна шахта. Тобто робочою документацією передбачено влаштування приточної венткамери гаража на двох поверхах (у підвалі та на 1-му поверсі), яка простягається до 2-го поверху і закінчується у вигляді повітрозабірної шахти. Приточна венткамера 2-го яруса гаража, розташована на 1-му поверсі в осях Г-Д/24-26 на об`єкті «Забудова м-ну 3-А ж.м. «Оболонь» в Мінському р-ні м. Києва» призначена саме для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, тобто за своїм функціональним призначенням належить до допоміжних приміщень будинку. Робочою документацією «Забудова м-ну 3-А ж.м. «Оболонь» в Мінському р-ні м. Києва», складеною ТМ «ВІСАК», АТ «КИЇВПРОЕКТ», у другій секції житлового будинку (ділянка 109) на 1-му поверсі в осях Г-Д/24-26 влаштування нежитлового приміщення не передбачено.

За результатами аналізу наданих технічних паспортів на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлених КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 05.02.2006 та станом на 19.10.2018, експертом встановлено, що до складу приміщень 1-го поверху загальною площею 398,5 кв. м, входять: група приміщень № 94, площею 200,1 кв. м,, група приміщень 106, площею 10,8 кв. м, місця загального користування, площею 187,6 кв. м. Зі сторони зовнішньої стіни, суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94 відсутні приміщення, у тому числі нежитлові, позначені відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України 24.05.2001 № 127.

Так, згідно з планом 1-го поверху секції 2 зі сторони зовнішньої стіни суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94 відображені: три паралельні стіни (конструкції з певною товщиною), одна з яких є частиною стіни приміщення № 7 і продовженням стіни приміщення № 13, друга стіна є продовженням стіни приміщення № 13, третя стіна (конструкція) розташована між першими двома стінами; перпендикулярно до зазначених вище стін (конструкцій) розташована поздовжня глуха стіна, яка є стіною приміщення № 13, а з іншого боку, паралельно глухій стіні, зображена суцільна пряма лінія. Тобто, виходячи з плану 1-го поверху секції 2 зі сторони зовнішньої стіни суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94 розташовані два замкнені простори (приміщення), без наявності дверних та віконних прорізів, без нумерації та розмірів приміщень. Таким чином, технічною документацією (технічним паспортом) на квартирний багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 05.02.2006 влаштування нежитлового приміщення зі сторони зовнішньої стіни суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94, розташованої на 1-му поверсі секції 2, не передбачено. Аналогічний висновок зроблений експертом і за результатами дослідження технічного паспорту на будинок станом на 19.10.2018. За результатами зіставлення плану 1-го поверху секції 2, представленого у технічному паспорті багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , складеному КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 05.02.2006, із планом 1-го поверху секції 2, представленим у технічному паспорті вказаного будинку, складеному КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 19.10.2018, експертом було виявлено що вони ідентичні, тобто зміни в об`ємно-планувальному рішенні не відбувались.

За результатами зіставлення планів 1-го поверху секції 2, представлених у технічних паспортах на будинок, з наданими планами 1-го поверху секції 2 копії робочої документації «Забудова м-ну З-А ж.м. «Оболонь» в Мінському р-ні м. Києва», складеної ТМ «ВІСАК» та АТ «КИЇВПРОЕКТ» ДП «ІНСТИТУТ «КИЇВПРОЕКТ-5», експертом було виявлено, що зі сторони зовнішньої стіни суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94, розташованої на 1-му поверсі секції 2 будинку АДРЕСА_1 має бути розташована приточна венткамера 2-го яруса гаража.

У результаті візуально-інструментального обстеження експертом встановлено, що досліджуване приміщення, суміжне із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94, розташоване на 1-му поверсі секції 2 житлового будинку АДРЕСА_1 , біля ТП, вхід до якого здійснюється через прохід з внутрішньо-дворової території; у досліджуваному приміщенні влаштовані перегородки, які поділяють його на декілька частин, у тому числі влаштовані цегляні перегородки, які відповідають місцю розташування приточної венткамери 2-го яруса гаража, яка відображена у наданих планах 1-го поверху секції 2 робочої документації «Забудова м-ну 3-А ж.м. «Оболонь» в Мінському р-ні м. Києва», проте конструкція приточної камери, передбачена робочою документацією, фактично відсутня: відсутні прорізи для проходження повітря, у тому числі влаштовані глухі стелі, підшиті гіпсокартонними листами, на підлогах влаштовані купи побутових речей; фактично досліджуване приміщення використовується як підсобне. З цього експертом зроблено висновок про те, що фактичне функціональне призначення приміщення, розташованого суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94, на 1-му поверсі секції 2 житлового будинку АДРЕСА_1 (в осях Г-Д/24-26 робочої документації) не відповідає робочій документації «Забудова м-ну 3-А ж.м. «Оболонь» в Мінському р-ні м. Києва», складеній ТМ «ВІСАК», АТ «КИЇВПРОЕКТ».

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні експертом Кріві К.В. у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72, ч. 2 ст. 239 ЦПК України, надано детальні роз`яснення щодо висновку № 3-1145.23 від 06.02.2023. У своїх поясненнях експерт підтвердила, що робою документацією на будинок «Забудова м-ну 3-А ж.м. «Оболонь» в Мінському р-ні м. Києва», складеній ТМ «ВІСАК», АТ «КИЇВПРОЕКТ» фукціональне призначення приміщення, розташованого суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94, на 1-му поверсі секції 2 житлового будинку АДРЕСА_1 (в осях Г-Д/24-26 робочої документації), визначено як допоміжне, оскільки там має бути розташована приточна венткамера 2-го яруса гаража. Вказане відображено і в технічних паспортах на будинок, приміщення відображене як глухе без цифрового позначення (нумерації), без зазначення площі. За своїм функціональним призначенням воно спроектовано для обслуговування гаража як частини будинку, для вентиляції гаража. Проте, в результаті огляду встановлено, що ця вентиляційна камера гаражу на теперішній час фактично перероблена у підсобне приміщення, оскільки в ній влаштовані двері, перегородки, що не позначено у технічних паспортах на будинок. Зміна функціонального призначення даного приміщення не спростовує того, що воно було передбачено проектною документацією на будинок як допоміжне.

Згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

За приписами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи наявний у матеріалах справи висновок судового експерта у сукупності з іншими матеріалами справи суд приходить до переконання, що вказаний висновок є повним і обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України, узгоджуєтся з іншими матеріалами справи та не суперечить їм, грунтується на чинному законодавстві і не викликає сумнівів у його правильності. Експертом надано вичерпні відповіді на поставлені перед нею питання.

Щодо поданого представником відповідача консультативного висновку фахівця Шильцової К.М. Українського центру судових експертиз від 04.07.2025 з рецензування висновку судового експерта № 3-1145.23 від 06.02.2023, складеного за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження, суд зазначає наступне.

Вказаний висновок фахівця Шильцової К.М. за своєю суттю є рецензією на висновок судового експерта № 3-1145.23 від 06.02.2023, складеного за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження.

Порядок проведення рецензування висновків судових експертів затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5.

Цей Порядок визначає процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ), судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проєктів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.

Метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.

Підставою для рецензування висновків судових експертів, проєктів висновків (далі - висновки) є договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта.

Для проведення рецензування копії висновків та додатки до них надаються до НДУСЕ, в якій експерт проходить підготовку (стажування).

Копії висновків експертів та додатків до них перед направленням знеособлюються шляхом ретушування даних щодо суб`єктів призначення та проведення експертиз, учасників справи (провадження), а також інших відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства.

Рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

Таким чином, суд не бере до уваги вказаний консультативний висновок фахівця Шильцової К.М. як недопустимий доказ, який не відповідає Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5, виконаний поза процедурою, передбаченою Порядком, особою, яка не має відповідної кваліфікації судового експерта.

Так, за даними Реєстру атестованих експертів Міністерства юстиції України Шильцова Катерина Миколаївна з 03.07.2013 не має дійсного свідоцтва, зокрема, з експертної спеціальності 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів».

Таким чином, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, суд дійшов висновку про те, що станом на час укладення договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006 будинок, у якому розташоване спірне приміщення, вже було збудовано та введено в експлуатацію, а відтак співвласники багатоквартирного будинку вже набули право власності на всі існуючі в ньому допоміжні приміщення, у тому числі і на допоміжне приміщення - приточну венткамеру 2-го яруса гаража, що розташована суміжно із приміщеннями № 13 і № 7 групи приміщень № 94, на 1-му поверсі секції 2 житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке у подальшому як на вбудоване нежитлове приміщення № 109/1 в секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_13 , на праві приватної власності було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 .

Презумпція наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень відповідачем не спростована, оскільки не надано доказів, що до укладення договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29.10.2006 і на час побудови будинку та введення його в експлуатацію приміщення в будинку, на яке у подальшому набула право власності ОСОБА_1 , мали інше призначення, ніж як приточна венткамера 2-го яруса гаража, що підтверджується технічними паспортами на будинок та висновком судового експерта.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання.

Отже, розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку», може бути здійснене лише за їх власним рішенням на загальних зборах співвласників.

Разом з тим, співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 не приймалося відповідне рішення, оформлене відповідним протоколом, про надання згоди забудовнику ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» на продаж майнових прав, зміну функціонального призначення та відчуження допоміжного приміщення 1 поверху будинку у секції 2, а відтак, передача майнових прав ОСОБА_1 на вказане приміщення за договором інвестування від 26.10.2006 є протиправною, оскільки порушує майнові права співвласників будинку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

Суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року в справі № 760/33583/21 про те, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку мають специфічний правовий режим і такий спосіб захисту, як визнання недійсним правочину, так і оспорювання рішень та записів реєстратора, можуть бути застосовані для захисту прав співвласників багатоквартирного будинку.

Враховуючи, що судом в результаті дослідження наявних у справі доказів установлено, що забудовник ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» 26.10.2006, після закінчення будівництва у 2005 році та введення будинку в експлуатацію, уклав інвестиційний договір з відповідачем ОСОБА_1 , за умовами якого без згоди співвласників багатоквартирного будинку відчужив майнові права на нежитлове приміщення № 109/1, площею 33,9 кв. м, яке фактично за своїми юридичними характеристиками є допоміжним, суд дійшов висновку, що за вказаних обставин ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» у встановленому законом порядку майнових прав на спірне приміщення № 109/1 не набувало, не було уповноважене власниками даного майна на його відчуження, внаслідок відчуження спірного приміщення співвласники будинку позбавлені можливості реалізувати право спільної сумісної власності на таке майно.

Відтак, порушені майнові права співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 підлягають відновленню шляхом визнання недійсним договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

ОСОБА_1 на власний розсуд прийняла рішення щодо придбання допоміжних приміщень в житловому будинку, що прямо заборонено положеннями ст. 1, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відтак несприятливі наслідки, які настають для даного відповідача, у вигляді реституції в зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу недійсним, не є передбаченою законом підставою для відмови ОСББ «Оазис 4» у доведеному та обґрунтованому позові.

Оскільки державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на допоміжне приміщення у будинку по АДРЕСА_1 відбулася на підставі недійсного правочину, суд приходить до висновку про необхідність скасування в судовому порядку рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. з метою відновлення прав співвласників багатоквартирного будинку на володіння та користування спільним майном.

Разом з тим, оскільки вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне майно є похідною від позовної вимоги про визнання інвестиційного договору недійсним, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання додатково рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. від 19 серпня 2021 року № 59928225 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на спірне приміщення протиправним.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання недійсним договору інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та, як наслідок, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни від 19 серпня 2021 року № 59928225 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 109/1, загальною площею 25,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позов ОСББ «Оазис 4» задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 710,00 грн., тобто з кожного по 2 236,67 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.04.2023 щодо накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 25,1 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд.4, корп.4, приміщення 109/1, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна, про скасування державної реєстрації права власності та визнання договору недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним договір інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-1П від 29 жовтня 2006 року, укладений ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1».

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни від 19 серпня 2021 року № 59928225 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 109/1, загальною площею 25,1 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 710 (шість тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок, з кожного по 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 67 копійок.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.04.2023 щодо накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 25,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 109/1, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4», код ЄДРПОУ 40551840; місцезнаходження: м. Київ проспект Володимира Івасюка, 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_14 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1», код ЄДРПОУ 26520464, місцезнаходження: м. Київ вул. Прирічна 13.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», код ЄДРПОУ 26520464, місцезнаходження: м. Київ вул. Левка Лук`яненка, 29-б.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна, місцезнаходження: АДРЕСА_15 .

Дата виготовлення повного судового рішення - 13.07.2026.

Суддя О.О. Тиха