Рішення № 138134582, 13.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р.

м. Київ

справа № 755/9238/26

провадження № 2/755/8328/26

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерліфт», про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить зобов`язати відповідача ТОВ «Комфорт-Таун» вчинити дії щодо приведення ліфтового обладнання за адресою: АДРЕСА_1 , 1 під`їзд, в належний стан, який не створюватиме перевищення рівня шуму в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , 1 під`їзд, згідно норм, встановлених Державними санітарними нормами допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови від 22.02.2019 року № 463; стягнути з ТОВ «Комфорт-Таун» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн., витрати на проведення досліджень в сумі 6 695,20 грн. та відшкодувати витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 є власником чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , 1 під`їзд, яка розташована на 9 та 10 поверхах, за стіною квартири знаходиться ліфтова шахта. Шум та вібрація від роботи ліфтового обладнання постійно проникають до житлових приміщень квартири позивача, особливо в нічний час, у зв`язку з чим позивач звернувся до ТОВ «ЛЕД «Екоін» щодо проведення вимірювання рівня шумового навантаження за своїм місцем проживання. Відповідно до протоколу випробувань № 18-л від 23.03.2026 року в житловому приміщенні позивача рівень шуму в нічний час становить 43+/-10% дБа, при цьому в нічний час рівень шуму не повинен перевищувати 25 дБа, а в денний час 35 дБа. Відповідно до протоколу № 37 від 14.04.2026 року, складеного ДУ «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб» МОЗ України на момент проведення вимірів за адресою: АДРЕСА_2 еквівалентні рівні звуку перевищують допустимі значення на 2-4 дБа ; максимальні рівні звуку перевищують допустимі значення на 1-3 дБа згідно ДСН «Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови», що затверджені наказом МОЗ України № 463 від 22.02.2019 року. Разом з тим, відповідач скарги позивача перенаправляв до ТОВ «Майстерліфт», однак у позивача претензій до роботи ліфтів не виникало, а позивачем зауважено про те, що шум та вібрація від роботи ліфтового обладнання систематично проникають до житлового приміщення його квартири та створюють нестерпні умови життя, тому позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Позивач вважає, що саме ТОВ «Комфорт-Таун» є організацією, яка займається обслуговуванням будинку АДРЕСА_1 , та зобов`язана вчинити дії щодо приведення ліфтового обладнання в належний стан, який не створюватиме шуму та надасть можливість спокійно проводити час в квартирі.

У зв`язку з бездіяльністю відповідача щодо приведення до належного стану ліфтового обладнання та ігнорування звернень щодо постійного шуму з ліфтової шахти, позивач та його родина зазнали значних моральних страждань, їх нормальний уклад життя був порушений, вони постійно нервували та переживали, так як постійний шум в квартирі не дає можливості відпочити, відновитись після робочого дня, тому позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року письмове клопотання представника відповідача Соколова А.І. про зміну порядку розгляду справи,- залишено без задоволення.

Представник відповідача ТОВ «Комфорт-Таун» скористався процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив в повному обсязі, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

Представником третьої особи ТОВ «Майстерліфт» надано суду письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких представник проти позову заперечив в повному обсязі, просить в позові відмовити, вказуючи про неналежність наданих позивачем доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до пункту 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_3 , розташована на 9-10 поверхах належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджено Договором купівлі-продажу квартири від 07.01.2026 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник О.М., зареєстровано в реєстрі № 4. (а.с. 15-18, 19, 20-28)

15.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 1601/050-У, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 , загальна площа 112,0 кв.м., житлова - 63,9 кв.м), а споживачем - своєчасної оплати таких послуг у строк та на умовах, що передбачені цим Договором. (а.с. 29-35)

Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік послуг, що надається виконавцем наведено у Додатку 1 до вказаного Договору, який є невід`ємною його частиною, а саме: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем (гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації), дератизація, дезінсекція, обслуговування димовентиляційних каналів, енергопостачання ліфтів та інше.

Згідно п. 3.1. вказаного Договору, споживач має право на: 3.1.1. своєчасне отримання послуг належної якості згідно з законодавством; 3.1.2. усунення відповідачем виявлених недоліків у наданні послуг у встановлені законодавством строки; 3.1.4. відшкодування збитків, заподіяних його майну та (або) приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості та інше.

Пунктом 3.4. вказаного Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством (3.4.1); утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки (3.4.3); своєчасно проводити за рахунок власних коштів роботи з усунення пов`язаних з наданням послуг неполадок, що виникли з його, вини (3.4.7); відшкодовувати збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров`ю внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості (3.4.8); здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових будинків (3.4.8) та інше.

Відповідно до п. 5.3 виконавець несе відповідальність згідно з законом за: неналежне надання або ненадання послуги (5.3.1); порушення зобов`язань встановлених цим Договором (5.3.4) та інше.

У зв`язку з надмірним шумом ліфтового обладнання, позивач звернувся до ТОВ «ЛЕД «ЕКОІН» (сертифікат визнання вимірювальних можливостей № 157/25 від 30.05.2025, виданий ДП «Укрметртестстандарт» відповідно до ДСТУ ISO 10012:2015) щодо проведення вимірювання рівня шумового навантаження за своїм місцем проживання. (а.с. 38-39)

Відповідно до протоколу випробувань № 18-л від 23.03.2026, в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 рівень шуму в нічний час становить 43+10% дБа, при цьому «в нічній час рівень шуму не повинен перевищувати 25 дБа, а в денний час 35 дБа». (а.с. 36)

Згідно акту надання послуг № 24 від 24.03.2026 року вартість вказаного дослідження становить 5 000 (п`ять) тисяч грн. (а.с. 37)

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Державної установи «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб» Міністерства охорони здоров`я України з проханням провести вимірювання нормативних рівнів шуму від працюючого обладнання ліфту. Відповідно до протоколу № 37 від 14.04.2026, складеного ДУ «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб» МОЗ України, «на момент проведення вимірів за адресою: АДРЕСА_2 еквівалентні рівні звуку перевищують допустимі значення на 2-4 дБа; максимальні рівні звуку перевищують допустимі значення на 1-3 дБа згідно ДСН «Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови», що затверджені наказом МОЗ України № 463 від 22.02.2019 року. (а.с. 40-41)

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № 826 від 15.04.2026 року вартість вказаного дослідження склала 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять ) грн 50 коп. (а.с. 42)

11.03.2026 року та 25.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся із скаргами до ТОВ «Комфорт-Таун» на усунення шуму та вібрації від роботи ліфтового обладнання, що систематично проникають до житлового приміщення, належного ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_4 ), що є порушенням вимог Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в житлових приміщеннях, в тому числі і у нічий час. (а.с. 43, 44-45)

Листом від 09.04.2026 року № 439, ТОВ «Комфорт-Таун» повідомлено ОСОБА_1 про те, що обслуговування та ремонт ліфтового обладнання за вказаною адресою здійснює ТОВ «Майстерліфт» на підставі укладеного договору з Товариством. За результатами перевірки та відповіді ТОВ «Майстерліфт» від 01.04.2026 року № 50, встановлено, що ліфт функціонує та перебуває в технічно справному стані. (а.с. 46, 47-57, 58)

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті Конституції України є частиною національного законодавства.

Частина перша статті 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), заява № 25735/94, пункт 45, ECHR 2000-VIII).

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції гарантує, що кожна особа має право вільно володіти своїм майном.

Положеннями частин перших статей 316, 317, частин першої та другої статей 319, 321 Цивільного кодексу України визначено поняття, зміст права власності, а також принципи здійснення такого права та його непорушність і суть його полягає у можливості власника за своєю волею та на власний розсуд, у буд-який спосіб, але не заборонений Законом, вчиняти дії щодо свого майна (речі).

Права власника житлового будинку, квартири конкретизовані статтею 383 Цивільного кодексу України. Зазначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і немає права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Власник майна, згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналізуючи викладені вище конституційні, конвенційні гарантії прав людини, а також законодавчі вимоги їх реалізації, забезпечення та захисту, можливо констатувати, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на її майно, житло, не може бути обмежена у праві мирно володіти своїм житлом та безпечно його використовувати. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

За змістом статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» шум відноситься до фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров`я людини чи на здоров`я майбутніх поколінь.

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущенняв продовж доби перевищень рівнів шуму ,встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про систему громадського здоров`я» житлові приміщення за площею, плануванням, освітленням, інсоляцією, мікрокліматом, повітрообміном, станом повітря, а також за рівнями шуму, вібрації, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання повинні відповідати вимогам, визначеним державними медико-санітарними нормативами та правилами, з метою забезпечення безпечних і нешкідливих умов проживання незалежно від строку такого проживання.

Державними санітарними нормами допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров`я України 22.02.2019 № 463, встановлено допустимі рівні шуму, який проникає в приміщення житлових i громадських будинків від зовнішніх та внутрішніх джерел, i допустимі piвнi шуму на території житлової забудови.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 8 цього Закону управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний: забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Як убачається з матеріалів справи підставою позову є порушення/обмеження права позивача як власника належної йому на праві власності квартири щодо належних умов проживання через бездіяльність відповідача, як суб`єкта господарювання, який не вчиняє дії щодо усунення порушень перевищення рівня шуму з ліфтової шахти в квартирі позивача.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та ураховуючи вищенаведені положення діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача ТОВ «Комфорт-Таун» як управителя будинку вчинити дії щодо приведення ліфтового обладнання за адресою: АДРЕСА_1 , 1 під`їзд, в належний стан, який не створюватиме перевищення рівня шуму в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2 , 1 під`їзд, згідно норм, встановлених Державними санітарними нормами допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови від 22.02.2019 року № 463,а також підлягають відшкодування відповідачем витрати на проведення досліджень в сумі 6 695,20 грн., - оскільки перевищення допустимого рівня шуму в приміщеннях квартири позивача під час роботи ліфтів в нічний час встановлено належними та допустимими доказами, а саме: протоколами проведення вимірювання рівня шумового навантаження за місцем проживання позивача, які складено уповноваженими установами та відповідно до норм чинного законодавства, ураховуючи, що саме відповідач як управитель будинку, в якому знаходиться квартира позивача, має зобов`язання з приводу проведення ремонтних робіт, що відносяться до капітальних.

В частині відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 522/5513/19)

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

У пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг».

З огляду на вищевикладене, встановивши наявність порушень з боку відповідача прав позивача як споживача наданих відповідачем послуг, в розрізі даного спору суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерліфт», про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 15, 19, 20, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 31 Закону України «Про систему громадського здоров`я», ст.ст.1, 4, 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерліфт», про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» вчинити дії щодо приведення ліфтового обладнання за адресою: АДРЕСА_1 , 1 під`їзд, в належний стан, який не створюватиме перевищення рівня шуму в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , 1 під`їзд, згідно норм, встановлених Державними санітарними нормами допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови від 22.02.2019 року № 463.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (код ЄДРПОУ 37652914, м. Київ, вул. Регенераторна, б. 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на проведення досліджень в сумі 6 695 (шість тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (код ЄДРПОУ 37652914, м. Київ, вул. Регенераторна, б. 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (код ЄДРПОУ 37652914, м. Київ, вул. Регенераторна, б. 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган