Рішення № 138134494, 29.06.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/467/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Бугаєнко І.В.,

при секретарі В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в с-щі Краснокутську Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство Оборони України, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій, з урахуванням уточнень, просить встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 25 липня 2024 року, його сестри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування доводів заяви представник заявника зазначає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом заявниці, яка після одруження змінила прізвище спочатку на « ОСОБА_6 », після другого шлюбу на « ОСОБА_7 », яке залишила після розірвання шлюбу. Спільні батьки заявниці та її брата ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті батьків над заявницею та ОСОБА_5 встановила опіку бабуся - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . 11 жовтня 2007 року рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Харківської області № 415 заявницю було визнано піклувальником над неповнолітнім братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2008 році, після досягнення ОСОБА_5 повноліття, вони з заявницею продовжили проживати разом, вели спільне господарство, допомагали одне одному.

У заяві зазначено, що у 2021 році у заявниці почалися проблеми зі здоров`ям, вона довгий час лікувалася та висновком МСЕК № 310024 від 11.10.2023 року, заявниці було встановлено 2-гу групу інвалідності (загальне захворювання), та протипоказані фізичні та психічні навантаження. Внаслідок чого, 22.11.2023 року заявниці було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , та призначено пенсію по інвалідності.

Представник заявниці зазначає, що 22.05.2024 брата заявниці - ОСОБА_5 було призвано на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_6 , та зараховано на посаду водія-радіотелефониста 2-го штурмового спеціалізованого відділення 2-го штурмового спеціалізованого взводу 1-ї спеціалізованої штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .

З цього часу брат заявниці - ОСОБА_5 став отримувати високе та стабільне грошове забезпечення, та знаючи про її проблеми зі здоров`ям та скрутне фінансове становище заявниці, став піклуватися про неї, висилав їй всі свої гроші. Частина грошей заявниця витрачала на забезпечення своєї життєдіяльності, а частину грошей витрачала на товари, які її просив придбати ОСОБА_5 , які в подальшому висилала йому. Гроші, які заявниці висилав ОСОБА_5 були для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. 25.07.2024 ОСОБА_5 зник безвісти, під час виконання бойового завдання, про що заявниці надійшло повідомлення. Після чого, заявниця зверталася до керівництва військової частини НОМЕР_1 , для нарахування їй грошового забезпечення ОСОБА_5 , їй було відмовлено, в зв`язку з тим, що заявниця, як сестра не має на це право, а факт того, що заявниця перебувала на утриманні ОСОБА_5 не доведений.

Представник заявника зазначає, що факт перебування заявниці на утриманні брата - ОСОБА_5 підтверджується доданими до заяви документами: копією виписки по рахунку ( НОМЕР_3 ); копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копією виписок про відправлення через компанію «Нова пошта», іншими документами, а також даний факт можуть підтвердити свідки.

11.11.2025 на адресу суду надійшли пояснення від заінтересованої особи - Міністерства оборони України, яке вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає та не може бути розглянута в порядку окремого провадження, у зв`язку з чим заява повинна бути залишена без розгляду, враховуючи наступне. Від встановлення факту визнання заявниці членом сім`ї померлого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, даний факт повністю заперечується Міністерством. Просять не враховувати позицію військової частини НОМЕР_1 , оскільки у заявниці фактично виник спір, зокрема, з в/ч НОМЕР_1 , яка здійснює виплати відповідного грошового забезпечення, передбаченого п.п. 6, 7 Порядку N? 884, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, а також роз`яснити заявниці її право звернутися з даними вимогами в порядку позовного

провадження. Як убачається з поданої заяви 25.07.2024 року ОСОБА_5 зник безвісти, під час виконання бойового завдання, про що заявниці надійшло повідомлення.

Крім того заявниця не зазначає чи перебував ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі, про наявність в нього чи в неї дітей, тобто заявниця не додає доказів, які вказували б на відсутність інших осіб (близьких родичів) безвісти зниклого брата. Надані заявницею докази не підтверджують в повній мірі факт проживання однією сім`єю та перебування її на утриманні. Тривалість спільного проживання як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що склалися усталені відносини. У даному випадку заявницею не доведено належними, достовірними та достатніми доказами її спільного проживання із ОСОБА_5 однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків, оскільки не доведено наявності між цими особами дійсно відносин, які носили характер сімейних, що вони були пов`язані спільним веденням господарства та мали взаємні права і обв`язки. З урахуванням зазначеного, просять суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У задоволенні заяви ОСОБА_1 просять відмовити.

11.11.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника заінтересованої особи ОСОБА_3 адвоката Лойко В.М. в яких зазначено наступне. Ознайомившись із заявою, заінтересована особа, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 у повному обсязі заперечує проти задоволення поданої заяви з огляду на наступне. Предметом розгляду заяви є встановлення факту перебування на утриманні зниклого військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником відповідних матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України. Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 зі змінами затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон, або заручникам, а також інтернованим у нейтральних державах або безвісно відсутніх, а саме положення пунктів 2,3,6 не передбачають права особи, яка перебувала на утриманні безвісті зниклого, на отримання його грошового забезпечення. Відповідно до абз. 5, 6 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, обов`язковою умовою для виплати грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця рідній сестрі є умова, що такий військовослужбовець є законним представником своєї сестри. Один лише факт родинних зв`язків (рідний брат/сестра) не надає права таким родичам на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Аналогічні положення містить і згаданий Порядок. Посилаючись на норми чинного законодавства та практику суду, представник зазначає, що постійний характер допомоги означає, що вона не була одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Разом з тим, заявником не надано жодних доказів отримання доходів ОСОБА_5 до моменту проходження військової служби за мобілізацією, а відтак і можливості надавати утримання своїй сестрі ОСОБА_1 . На підтвердження нібито утримання своєї сестри представником заявника додано лише одну роздруківку з «Приватбанк» щодо одноразово перерахованої суми грошових коштів. Представник звертає увагу суду, що відправлення посилок від імені сестри має свідчити про зворотне, а саме про перебування брата на утриманні сестри та про її змогу забезпечувати не тільки себе, але і брата-військовослужбовця. Твердження представника заявника, що остання у зв`язку із наявними у неї вадами здоров`я не може працювати та забезпечувати себе, не заслуговують на увагу, оскільки жодними доказами не підтверджені, матеріали справи не містять даних щодо неможливості заявника працевлаштуватися. Додатково звертає увагу суду, що заявниця відповідно до довідки МСЕК не була визнана непрацездатною та наразі остання не має групи інвалідності у зв`язку зі спливом терміну, на який вона встановлена. Відтак, представник заінтересованої особи вважає, що навіть при отриманні свідчень при допиті заявленого свідка, вони не будуть достатніми та переконливими доказами у розумінні ст.76-80 ЦПК України на підтвердження того, що заявниці надавалася систематична грошова допомога, за рахунок якої вона несла витрати на утримання житла, його ремонт, сплату комунальних платежів, купівлю продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. З огляду на те, що сторона заявника не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 на утриманні зниклого брата ОСОБА_5 , одержання від нього допомоги, яка була для заявника постійним і основним джерелом засобів до її існування, слід дійти висновку, що у задоволенні вимог заяви необхідно відмовити.

01.12.2025 до суду надійшли заперечення представника заявника адвоката Гайворонського О.А., в яких зазначено наступне. Щодо твердження про відсутність доказів грошової допомоги заінтересована особа безпідставно стверджує, що представлено «лише одну виписку». До заяви додано: банківську виписку, що підтверджує перекази; документи про наявність інвалідності 2 групи; пенсійне посвідчення; виписки з «Нової пошти» про надсилання брату речей на його прохання. Твердження про те, що термін дії довідки до акту огляду МСЕК втратив чинність 11.10.2025, не можуть братися до уваги, в зв`язку з тим, що заявниця на момент звернення мала інвалідність 2 групи, та на теперішній час розгляд справи з оцінювання повсякденного функціонування особи призначено на 20.01.2026. До тепер заявниця неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними виписками та направленнями. Твердження про те, що надсилання посилок є підтвердженням того, що ОСОБА_11 перебував на утриманні заявниці, є безпідставними, тому, що посилки надсилались на прохання брата, за кошти, які брат сам надсилав заявниці. Це не є «утриманням» брата, а є використанням частини отриманої від братa допомоги за його проханням. Щодо аналізу положень постанови КМУ № 884, якою заінтересована особа оцінює коло осіб, які можуть отримувати грошове забезпечення, намагається довести, що сестра не має права на частку у грошах. Виплата грошового забезпечення, визначена постановою КМУ № 884, не є предметом даної справи. Спроба заінтересованої особи змістити предмет розгляду у сферу перерозподілу грошового забезпечення, визначати черговість осіб або тлумачити «особисте розпорядження» - є виходом за межі справи та створенням спору про право, який у даній справі не розглядається. Це є спір про право, який не перешкоджає встановленню юридичного факту, а може бути предметом окремої позовної заяви, якщо хтось бажає визначати розподіл коштів. З урахуванням зазначеного, представник заявника просить суд відмовити у задоволенні письмових пояснень представника заінтересованої особи Колодкіної Т.І. в повному обсязі.

Заявник ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник заявника адвокат Гайворонський О.А. у відкритому судовому засідання підтримав заявлені вимоги, та просив їх задовольнити з підстав викладених у заяві та запереченнях на пояснення, зауваживши при цьому, що предметом розгляду заяви є перебування на утриманні військовослужбовця, який рахується безвісти зниклим.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 у відкрите судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 адвокат Лойко В.М., будучи присутньою у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала свої письмові пояснення, просила суд відмовити у задоволенні заяви та пояснила, що заявником не надано доказів систематичного утримання братом сестри, не вказано мети встановлення даного факту. Вважає заяву про встановлення факту не обґрунтованою та такою, що складена з порушенням норм чинного законодавства. Також у судовому засіданні представник заінтересованої особи звернула увагу на той факт, що представник заявника у своєму виступі підтвердив, що право на утримання мають брати і сестри законними представникам яких є військовослужбовці. В даному випадку норми, які стосуються померлого військовослужбовця не застосовуються, оскільки ОСОБА_5 не є померлим, а рахується безвісти відсутнім. Також зауважила, що надсилання заявницею брату посилок, є його дорученням, а не фактом утримання сестри. Крім того, заявниця не є непрацездатною особою, оскільки в довідці МСЕК не встановлено її непрацездатність, а лише зазначено, що вона є обмежено працездатною. Також заявниця отримує допомогу по непрацездатності. Зазначала, що до показань свідка ОСОБА_12 , який під час його допиті в суді пояснив, що про факт матеріального утримання заявниці ОСОБА_5 дізнався від останнього коли той перебував у відпустці, адвокат Лойко В.М. ставляться критично, оскільки ОСОБА_5 перебув в учбовій частині і звідти його не відпускали. Вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Міністерства Оборони України у відрите судове засідання не з`явився, у своєму клопотанні від 16.06.2025 просить розгляд справи проводити за відсутності представника.

Представник військової частини НОМЕР_1 у відкрите судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника військової части за наявними у справі доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

22.05.2025 ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

04.06.2025 ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області відкрито провадження у справі.

01.10.2025 ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області заяву представника заявника - адвоката Гайворонського О.А. задоволено та залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

01.12.2025 ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, відмовлено.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.10.1988, ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками зазначено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 /а.с.3/.

Після одруження ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 29.11.2003, проте, рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 04.10.2018 шлюб було розірвано /а.с.4, 5-8/.

28.10.2022 ОСОБА_14 зареєструвала шлюб із ОСОБА_15 , після чого їй присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 . Шлюб в подальшому було розірвано, що вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 /а.с.9,10/.

В матеріалах справи знаходиться копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України №00046526646 від 15.08.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , його батьками зазначено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 /а.с.14-15/.

Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є рідними братом та сестрою.

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №310024 вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи з 11.10.2023, загальне захворювання. Дата чергового переогляду 11.10.2025, протипоказані фізичні та психічні навантаження. Також матеріали справи містять витяги з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також повідомлення про призначення про чергове оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 на 20.01.2026, та виписки з медичних карт стаціонарного хворого стосовно ОСОБА_1 за 2025 рік /а.с.36-37,140-144,188-189/.

З копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності 2 гр. загальне захворювання, термін дії 31.10.2025 /а.с.38/.

Як вбачається з матеріалів справи батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 померли. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 . ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 /а.с.19,20/.

Рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Харківської області №415 від 11.10.2007 припинено опіку ОСОБА_10 на неповнолітнім онуком ОСОБА_5 та призначено ОСОБА_14 піклувальником над неповнолітнім братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.21,22/.

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 надійшло сповіщення №2743 від 09.08.2024 про зникнення безвісти, в якому зазначено, що її брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 25.07.2024 поблизу населеного пункту Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу ЗСУ /а.с.23/.

12.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Богодухівського РВ П ГУНП в Харківській області із заявою про зниклого безвісти брата ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.24/.

Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_1 зверталася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату всіх належних коштів зниклого безвісти ОСОБА_5 , проте командиром військової частини заявниці було відмовлено з посиланням на п. 6 ст. 9 розділу ІІ ЗУ «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому зазначено, що ОСОБА_1 не відповідає жодній з категорій. Військова частина не має правового підґрунтя для здійснення даних виплат /а.с.25/.

В матеріалах справи наявна довідка по рахунку ОСОБА_1 з якої вбачається 13.07.2024 одноразове зарахування коштів на її рахунок у сумі 15000,00 грн від ОСОБА_5 /а.с.27/.

Також в матеріалах справи містяться роздруківки із застосунка «Нова пошта», а також фіскальні чеки про відправлення посилок, в двох з яких одержувачем документів та одягу зазначено ОСОБА_5 , в іншій одержувачем продуктів харчування вказано ОСОБА_16 /а.с.28-34/.

За приписами ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

Так, частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України, - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими самими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, що діяла станом на час зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 ), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - Порядок № 884).

Відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (у редакції, що діяла станом на час зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 ), виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України; на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема, непрацездатні.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

У пункті 3 рішення Конституційний суд України визначив, що членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця, є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний дохід яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них, зокрема, належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких військовослужбовець зобов`язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім`ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; д) працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію; е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні суду необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що зниклий безвісти виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги заявник посилається на те, що вона перебувала на повному утриманні брата військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_5 , який зник безвісти, отримувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням представника заявника свідок ОСОБА_17 зазначив, що раніше працював дільничим поліції в СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області та обслуговував територію на якій проживала заявниця ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_5 . Йому відомо, що заявниця та її брат проживали разом все життя, а з 2020 року вони проживали разом по АДРЕСА_1 . Зазначив, що ОСОБА_18 працював різноробочим, офіційного заробітку у нього не було. Свідок зазначив, що ОСОБА_5 було позбавлено волі, звідки, приблизно у 2023-2024 роках, зараховано до лав ЗСУ. Свідок зазначив, що час від часу ОСОБА_19 приїздив у відпустку та розповідав, що допомагає фінансово старшій сестрі ОСОБА_1 , яка має інвалідність та часто хворіє. Чи працювала заявниця ОСОБА_1 свідку невідомо. Чи є у ОСОБА_5 діти та чи був він одружений свідку також невідомо.

Юридичний факт перебування особи на утриманні передбачає доведення не просто надання особі певної матеріальної допомоги, а того, що така допомога була повним утриманням або постійним і основним джерелом засобів до існування заявника.

Окрім показань свідка, заявниця на підтвердження цієї обставини посилалася також на те, що її брат ОСОБА_5 з часу зарахування його до лав ЗСУ (з 22.05.2024) і до зникнення безвісти (до 25.07.2024) надсилав їй своє грошове забезпечення на підтвердження чого надала до суду одну виписку по рахунку від 13.07.2024 на суму 15000 грн., однак, суд вважає, що така допомога не мала систематичного, постійного характеру протягом певного періоду часу, а була одноразова. Отже, добровільне надання разової матеріальної допомоги, призначення якої не відоме не є тотожним поняттю «перебування на утриманні» та саме по собі не може бути беззаперечно визнано судом доказом перебування на утриманні зниклого безвісти брата.

Крім того, суд критично оцінює наявні у матеріалах справи скріншоти виписок про відправлення через компанію «Нова пошта», у двох з яких одержувачем документів та одягу зазначено ОСОБА_5 , в іншій одержувачем продуктів харчування вказано ОСОБА_16 . При цьому факт надсилання посилок ОСОБА_5 не може свідчити про те, що заявниця перебувала на його утриманні.

Навіть за умови фактичного здійснення ОСОБА_5 окремих переказів заявниці, такі перекази можуть свідчити про матеріальну допомогу, спільні побутові витрати, взаєморозрахунки, подарунки або інші грошові відносини між близькими особами, але самі по собі не доводять, що заявниця перебувала на повному утриманні ОСОБА_20 або що саме його допомога була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б давали суду можливість встановити реальний майновий стан заявниці, відсутність у неї інших джерел доходу, розмір її регулярних витрат, співвідношення отриманої від ОСОБА_5 допомоги з її потребами, а також те, що така допомога була саме основним і постійним джерелом її існування. Зокрема, суду не надано повних банківських виписок, принаймні за період несення ОСОБА_5 військової служби в лавах ЗСУ, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи заявниці, довідок Пенсійного фонду України, доказів перебування на обліку як безробітної, документів щодо фактичних щомісячних витрат та інших доказів, які у сукупності могли б підтвердити заявлений факт.

Крім того, звертаючись до суду з заявою про встановлення юридичних фактів перебування на утриманні брата та проживання з ним однією сім`єю, заявник не вказала мети встановлення даного факту.

Показання свідка ОСОБА_21 суд не приймає як доказ перебування заявниці на утриманні брата ОСОБА_5 , оскільки свідок лише підтвердив факт спільного проживання заявниці та брата в одному будинку, проте достовірних відомостей про майновий стан, джерела доходів як заявника, так і ОСОБА_5 , свідку не відомо, а про матеріальну допомогу брата сестрі свідку відомо начебто зі слів самого ОСОБА_5 .

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 встановлено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні, судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від зниклого безвісти не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала їй утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проте, всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України, заявник в підтвердження своїх вимог щодо встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_5 належних доказів тому не надала і судом їх не здобуто.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, а саме: що вона перебувала на утриманні брата ОСОБА_5 , який рахується безвісти зниклим та був військовослужбовцем Збройних Сил України, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 293-294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство Оборони України, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник заявника: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, адреса: просп. Повітряних сил України, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022.

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 : ОСОБА_22 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_12 .

Суддя Бугаєнко І. В.