Рішення № 138133888, 10.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуСправа №160/27827/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.06.2025 № 046050025060 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 03 січня 1991 року по 27 червня 1997 року з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки Норильського гірничо-металургійного комбінату імені А.П. Завенягіна від 30.03.2012 № 46;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 04 травня 2005 року по 26 грудня 2011 року з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки Відкритого акціонерного товариства «Славнефть-Мегионнафтогазгеологія» від 25.07.2019 № 183.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні періоди роботи, у тому числі періоди роботи на території російської федерації, підтверджені записами трудової книжки та відповідними довідками, а тому підлягають зарахуванню до страхового та пільгового стажу. Позивач посилається на те, що чинними на час набуття стажу міжнародними договорами гарантовано врахування трудового стажу, набутого на території держав - учасниць відповідних угод, а відсутність інформації про сплату страхових внесків до пенсійного органу російської федерації не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, підтвердженого належними доказами. З огляду на викладене позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, що відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає вирішенню справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За приписами частини 5 статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За викладених обставин справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 18 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), про що видано розписку-повідомлення від 05.06.2025 № 3852 про прийняття заяви та документів.

Розгляд поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності, передбаченим пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Повідомлення про результат розгляду заяви надіслано територіальним органом Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.06.2025 за вих. № 0400-010221-8/114554.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.06.2025 № 046050025060 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 03.01.1991 до розрахунку страхового стажу відповідачем не зараховано період роботи в російській федерації з 03.01.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 27.06.1997 та з 04.05.2005 по 26.12.2011, з посиланням на те, що робота відбувалася на території російської федерації. Водночас у цьому ж рішенні відповідач зазначив, що до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 08.04.1991 по 27.06.1997 згідно з довідкою від 30.03.2012 № 45/1.

Судом встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_2 від 03.01.1991 видана на ім`я позивача (на час видачі трудової книжки - ОСОБА_2 , на теперішній час - ОСОБА_1 ) і містить записи про періоди її роботи, а саме: 03.01.1991 - прийнята учнем машиніста крана плавильного цеху мідного заводу (наказ № 32 від 03.01.1991); 08.04.1991 - переведена машиністом крана плавильного цеху постійно (наказ № 134 від 08.04.1991); 27.06.1997 - звільнена за власним бажанням (наказ № 297-к від 27.06.1997); 04.05.2005 - прийнята поваром до їдальні підприємства (наказ № 106 від 04.05.2005); 26.12.2011 - звільнена за власним бажанням (наказ № 307 від 26.12.2011).

Записи про роботу засвідчені відбитками штампів «Норильский гірничо-металургійний комбінат імені А.П. Завенягіна» та «Славнефть-Мегионнафтогазгеологія» із зазначенням про те, що місцевість роботи прирівняна до району крайньої півночі.

На підтвердження характеру та умов роботи позивачем надано: довідку Мідного заводу Відкритого акціонерного товариства «Норильский гірничо-металургійний комбінат імені А.П. Завенягіна» від 30.03.2012 № 45/1 про те, що позивач працювала повний робочий день у плавильному цеху як машиніст крана на гарячих ділянках роботи, зайнята повний робочий день у процесі плавлення міді з 08.04.1991 по 27.06.1997 у цехах та на виробництвах, передбачених Списком № 1; довідку від 30.03.2012 № 46 про розмір заробітку за період з січня 1991 року по червень 1997 року; довідку Відкритого акціонерного товариства «Славнефть-Мегионнафтогазгеологія» від 25.07.2019 № 183 про розмір заробітку за період з травня 2005 року по грудень 2011 року; довідку від 26.07.2019 № 122 про сплату страхових внесків за період роботи з 04.05.2005 по 26.12.2011. Атестацію робочих місць за умовами праці проведено згідно з наказами від 22.05.1995 № 24 та від 24.11.1995 № 39.

Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла віку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV для призначення жінкам пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, інших законів про пенсійне забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення. Згідно з частиною 2 статті 4 цього Закону, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, зокрема жінкам - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, а також на умовах зниження пенсійного віку, встановлених цією статтею.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності або за відсутності в ній необхідних записів для підтвердження стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи; до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Аналогічний припис закріплено у статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV.

13 березня 1992 року державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав, у тому числі Україною та російською федерацією, підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода від 13.03.1992). Відповідно до статті 1 цієї Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Згідно зі статтею 6 Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, у тому числі на пільгових умовах, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

14 січня 1993 року між Урядом України і Урядом російської федерації підписано Угоду про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (далі - Угода від 14.01.1993). Згідно зі статтею 6 цієї Угоди трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами; обчислення стажу здійснюється за законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність. Статтею 7 Угоди від 14.01.1993 визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 Україна вийшла з Угоди від 13.03.1992; постанова набрала чинності 02.12.2022. Водночас відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу з Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають. Зазначені Угоди були чинними на час набуття позивачем трудового стажу у спірні періоди, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено, зокрема, Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, чим врегульовано питання зарахування до страхового стажу періодів роботи за межами України.

Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про зарахування чи відмову в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи орган Пенсійного фонду України повинен враховувати норми законодавства України в сукупності з нормами міжнародних договорів та законодавства держави, на території якої особа працювала у спірний період. Відсутність інформації про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22, від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі № 646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Крім того, у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 348/2160/15-а Верховний Суд зазначив, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання про призначення пенсії відповідачу належить встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач.

Суд також враховує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. При цьому Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» наголосив на особливій важливості принципу належного урядування, за яким органи державної влади, що вирішують питання, які зачіпають майнові інтереси особи, зобов`язані діяти вчасно, у належний і послідовний спосіб.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд доходить висновку, що спірні періоди роботи позивача з 03.01.1991 по 27.06.1997 та з 04.05.2005 по 26.12.2011 підтверджені записами трудової книжки та відповідними довідками, а тому підлягають зарахуванню до страхового та пільгового стажу позивача. Викладені відповідачем в оскаржуваному рішенні мотиви відмови є суперечливими та такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки набуття позивачем стажу на території російської федерації за наявності підтверджуючих записів трудової книжки не є підставою для відмови в його зарахуванні.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1, 2 статті 77 цього Кодексу закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності оскаржуваного рішення не довів, відзиву на позовну заяву не подав, обставин, наведених позивачем, не спростував.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.06.2025 № 046050025060 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 03 січня 1991 року по 27 червня 1997 року з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки Норильського гірничо-металургійного комбінату імені А.П. Завенягіна від 30.03.2012 № 46.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 04 травня 2005 року по 26 грудня 2011 року з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки Відкритого акціонерного товариства «Славнефть-Мегионнафтогазгеологія» від 25.07.2019 № 183.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.06.2025 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова