Рішення № 138133840, 01.07.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2451/23

Провадження № 2/348/13/26

01 липня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківської областіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про скасування акту та рішення від 27.06.2023, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування акту від 21.02.2024, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди,

інші учасники: представники відповідачів: Брайляк Е.Я., Калинчук М.М.

Позиція сторони позивача.

Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Його дружина успадкувала будинок АДРЕСА_2 , який на даний час знесений, а господарські будівлі: стайня, шопа та вбиральня увійшли до складу домоволодіння АДРЕСА_1 як: гараж та стодола. Власником домоволодіння в цілому та земельної ділянки з кадастровим №2624055300:03:002:0048, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, є позивач. Відповідач ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем БВ. 20.07.2011 позивачу виготовили акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки у суміжних землекористувачів жодних претензій при встановленні меж землекористування не було. Межі в натурі проходять по огорожі. На земельній ділянці були встановлені межові знаки та передані на зберігання позивачу. Позивача також попередили про відповідальність за знищення межових знаків. Згодом позивач оформив право власності на землю за вищевказаною адресою. 27.06.2023 Пасічнянська сільська рада затвердила акт комісії з питань земельних відносин, яким було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встанолвення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за адресою АДРЕСА_3 відповідачу без згоди власника суміжної земельної ділянки - позивача. Однак Пасічнянська сільська рада не врахувала наявність самовільного будівництва літньої кухні, а також відсутність підписів щодо встановлення межових знаків та інші порушення законодавства. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 встановив камеру на своєму будинку та здійснює за її допомогою спостереження за приватиним життя позивача. 30.07.2024 позивач у доповнення до первісного позову зазначив, що 21.02.2024 комісія Пасічнянської сільської ради рекомендувала ОСОБА_2 звернутися у правоохоронні органи щодо побудови позивачем господарської будівлі без дотримання ДБН. Позивач вважає, що комісія при цьому діяла із виходом за межі своїх повноважень. Тому з урахуванянм зміни позовних вимог від 30.07.2026 позивач просить: визнати незаконними акт засідання комісії з питань земельних відносин Пасічнянської сільської ради від 27.06.2023, відомості про встановлення межових знаків; визнати недійсним та скасувати рішення Пасічнянської сільської ради «Про затвердження акту від 27.06.2023; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0944 га, кадастровий номер 2624055300:03:002:0150; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні будинковолодінням та земельною ділянкою позивачу шляхом заборони здійснювати відеозйомку його будинковолодіння та земельної ділянки; стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 117000,00 гривень; визнати незаконним акт комісії Пасічнянської сільської ради від 21.02.2024 та скасувати цей акт.

Позиція сторони відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, у якому зазначає таке. Розміщена камера на його вікні не охоплює подвір`я позивача. Зі сторони камери знаходяться стіни господарських будівель позивача. Позивач заявив позов виключно для того, щоб перешкодити відповідачу приватизувати його земельну ділянку у зв`язку із наявністю між ними тривалих неприязних відносин. Насправді огорожа між земельними ділянками позивача та відповідача була зведена ще у 1980 році і з того часу її не зміщували, що підтвердила комісія при виході за місцем проживання сторін. Проти стягнення моральної шкоди заперечує, оскільки не чинить позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання незаконним та скасування акту комісії сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Тому, такий спосіб не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників цивільних відносин. Зі змісту заяви позивача щодо зміни предмета позову та власне вимоги про визнання незаконним та скасування акту комісії Пасічнянської сільської ради від 21.02.2024, незрозуміло, яке безпосереднє відношення відповідач до цього має. Тобто, вважає, що він є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки незрозумілим є те, яким чином має відповідати за складений акт комісією Пасічнянської сільської ради.

Представник Пасічнянської сільської ради зазначив, що акти та рішення прийняті відповідачем у межах повноважень, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі.

17.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, визначив відповідачам строк для подання відзиву.

16.11.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву.

30.07.2024 позивач подав заяву у порядку ст.49 ЦПК України.

28.08.2024 відповідач подав відзив.

22.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

24.02.2026 суд прийняв справу до розгляду після повторного авторозподілу, постановив проводити судовий розгляд справи з початку.

30.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання від 08.12.2025 про призначення експертизи з питань землеустрою.

29.04.2026 прзивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

20.05.2026 позивач відкликав заяву про залишення позову без розгляду.

20.05.2026 позивач подав клопотання про призначення експертизи.

23.06.2026 суд у задоволенні клопотання від 20.05.2026 про призначення експертизи з питань землеустрою відмовив.

Обставини встановлені судом.

Позивачу належить на приватної праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером 2624055300:03:002:0048, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.02.2015 та копією свідоцтва про право власності від 10.02.2015. ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 та є суміжним землекористувачем.

20.06.2023 ОСОБА_2 звернувся до Пасічнянської сільської ради із заявою щодо погодження техінчної документації на земельну ділянку без підпису сіміжного землекористувача.

Згідно з відомістю про встановлені межові знаки на ділянці ОСОБА_2 підпис власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 відсутній.

Відповідно до акту від 27.06.2023 комісія з питань земельних відносин Пасічнянської сільської ради встановила, що сторони є суміжними землекористувачами, між їхніми земельними ділянками зведено огорожу. У 2015 році ОСОБА_1 виготовив документи про право власності на землю. ОСОБА_1 зазначив, що звернувся до суду щодо невідповідності у документах, доказів звернення до суду щодо наявності межового спору комісії не надав. За результатами огляду комісія вирішила погодити ОСОБА_2 техінчну документацію із землеустрою без підпису ОСОБА_1 .

Рішенням від 27.06.2023 №1424-31/2023 Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області затвердила акт комісії від 27.06.2023.

Відповідно до письмових заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вони зазначають, що межа між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходила по огорожі, яка була зведена ще у 1980 році та залишилася до цього часу.

Згідно з актом від 20.12.2023 комісія Пасічнянської сільської ради встановила, що між земельними ділянками сторін приблизно у 1990 році було встановлено огоржу, на час встановлення якої у сторін не було межових претензій.

У ході судового розгляду було допитано свідка, ОСОБА_8 , яка працює головним спеціалістом відділу земельних відносин, екології, комунальної власності, архітектури та містобудування Пасічнянської сільської ради. Свідок пояснила, що ОСОБА_2 звернувся до сільської ради з метою оформлення права власності на земельну ділянку, якою він користується. При цьому відповідач зазначив, що з позивачем перебуває у неприязних відносинах і позивач не погоджує йому межі земельної ділянки. Для вирішення цього питання було створено комісію, яка при виході на місце встановила, що земельні ділянки позивача та відповідача розділяє огорожа, по якій і проходить межа між їхніми ділянками. Огорожа була встановлена давно, ще до оформлення позивачем права власності на свою земельну ділянку і з того часу цю огорожу не переміщували. Тому комісія дойшла висновку, що межового спору між сторонами немає. За результатами виходу на місце був складений акт, який у подальшому затвердили рішенням сільської ради. Що стосується акту від 21.02.2024, то на момент складення акту позивача не місці не було. Його належно повідомили про те, що комісія вийде здійснити перевірку за зверненням, позивач зазначив, що буде його дружина. Дружина позивача не надала дозвільних документів на господарську будівлю комісії. Тому комісія не могла їх врахувати при складенні акту.

Згідно з актом від 21.02.2024 комісія Пасічнянської сільської ради встановила, що спірна господарська будівля зведена у 2023 році, побудована самовільно, на відстані 5,49 м до житлового будинку, 3,8 м до літньої кухні ОСОБА_2 , 5 м до житлового будинку ОСОБА_9 , що не відповідає ДБН. Рекомендували сторонам дотримуватися правил добросусідства, а ОСОБА_2 - звернутися до правоохоронних органів для врегулювання ситуації.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Інститут земельних відносин добросусідства це нормативно встановлені обмеження щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

З наданих суду доказів встановлено, що сторони проживають поруч. Їх земельні ділянки межують. Межа проходить по огорожі, яка була зведена приблизно у 1990 році та з того часу залишається незмінною. У 2015 році позивач оформив право власності на земельну ділянку. Відповідач процедуру оформлення права власності розпочав у 2023 році. У зв`язку із тим, що позивач не погодив межі земельної ділянки відповідачу, відповідач звернувся із заявою до Пасічнянської сільської ради для вирішення цього питання. За результатами виходу за місцем проживання ОСОБА_2 комісія сільської ради склала оскаржуваний позивачем акт, відповідно до якого не встановила порушень межі, доказів наявності межового спору на розгляді у суді позивач не надав. Тому комісія з питань земельних відносин Пасічнянської сільської ради вирішила погодити ОСОБА_2 техінчну документацію із землеустрою без підпису ОСОБА_1 . Рішенням від 27.06.2023 №1424-31/2023 Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області затвердила акт комісії від 27.06.2023.

Слід зазначити, що позивач не подав належних і допустимих доказів того, що межові знаки, які були передані у 2015 році йому на зберігання знищено чи переміщено, а також інших доказів того, що відповідач ОСОБА_2 вчинив дії спрямовані на зміщення межі з метою збільшення площі земельної ділянки, якою він користується, в порушення прав позивача. Натомість огорожу, яка розмежовує їх земельні ділянки, з моменту зведення не переміщували. Тому суд доходить висновку, що акт та рішення від 27.06.2023 були прийняті обгрунтовано та з урахуванням всебічного встановлення обставин. Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не довів, що мало місце порушення його права користування земельною ділянкою, що відповідач шляхом зйомки подвір`я позивача втручається у його приватне життя, а отже і факту завдання йому у зв`язку із цим моральної шкоди. Акт від 21.02.2024 містить рекомендації за результатами розгляду звернення та не створює жодних правових наслідків для позивача та у ході судового розгляду позивач не довів, що зазначеним актом було порушене його право, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При пред`явленні позову позивач не сплатив судовий збір та у зв`язку з його майновим станом просив сплату такого збору відстрочити до ухвалення рішення. Суд прийняв позов до розгляду і відкрив провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовив позивачу у задоволенні позову. Однак враховуючи те, що позивач є особою похилого віку, непрацездатним, має хронічні захворювання, через які він змушений періодично проходити лікування, що підтверджено доказами, долученими до позовної заяви, суд доходить висновку, що з урахуванням положень ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" позивача слід звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 у ході розгляду справи поніс витрати на професійну правничу допомогу. Так, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг витрати на професійну правничу допомогу становлять 25000,00 гривень. Обгрунтованих доводів щодо зменшення суми вказаних судових витрат сторона позивача у ході судового розгляду не навела. Тому, витрати на професійну правничу допомогу відповідача підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про скасування акту та рішення від 27.06.2023, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування акту від 21.02.2024, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд даної справи.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код 04354686, місцезнаходження: вул. С.Галечко, 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область.

Повний текст рішення складено 10.07.2026.

Суддя Матолич В.В.