Ухвала суду № 138132823, 09.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/19673/25

У Х В А Л А

з питань поновлення та продовження процесуальних строків

09 липня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (адреса місцезнаходження: 79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73а; ЄДРПОУ: 08380628), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання №3951 від 25.12.2024;

зобов`язати штатну 16 Регіональну військово-лікарську комісію (місцезнаходження: 79045, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, будинок, 73а; код ЄДРПОУ 08380628) переглянути встановлений причинний зв`язок травми, яка призвела до смерті старшого солдата ОСОБА_2 , відображений у протоколі засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3951 від 25.12.2024, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У позовній заяві представник позивача просила поновити строк на звернення до суду, мотивуючи це тим, що з моменту отримання рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 №50/в ОСОБА_3 стало відомо про порушення його прав та законних інтересів на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі його сина ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби, зокрема, постановою 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання штатної НОМЕР_2 РВЛК №3951 від 25.12.2024. Позивач вживав заходів щодо досудового врегулювання спору, які не принесли результату.

Суд ухвалою від 06.10.2025 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. При цьому суд зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.

Відповідач 21.10.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою від 04.12.2025 суд залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду для усунення недоліків позовної заяви в цій частині та надав позивачу строк для усунення цих недоліків 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення без руху шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.

Представник позивача 11.12.2025 подала заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка обґрунтована тим, що відповідачем до матеріалів справи не було надано доказів направлення та/або вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови. Позивач про її існування дізнався у ІНФОРМАЦІЯ_1 лише у січні 2025 року. У зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України 05.12.2022 виїхав за кордон, а також в подальшому з 12.12.2022 оформив тимчасовий захист у Чехії. У період з 10.01.2025 по 05.02.2025, з 09.02.2025 по 02.03.2025, з 24.03.2025 по 19.06.2025, 19.09.2025 по 13.10.2025, з 05.11.2025 по теперішній час перебував поза межами території України. Враховуючи вищенаведене, позивач у зв`язку з тимчасовим перебуванням за кордоном під час повномасштабного вторгнення військ рф на територію України та регулярними ракетними обстрілами території України був обмежений у можливості звернення за правничою допомогою та відповідно оскарження у адміністративному або судовому порядку постанови штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання №3951 від 25.12.2024. Після повернення на територію України у кінці червня 2025 року позивачем вживались активні дії щодо пошуку адвоката та укладення договору про надання правничої допомоги, звернення до відповідача із заявою про перегляд спірної постанови та з`ясування результатів такого перегляду. Також зазначає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

Ухвалою від 12.12.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відмовлено в задоволенні клопотання про його поновлення, а позовну заяву ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/19673/25 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Матеріали справи №380/19673/25 було надіслано до Львівського окружного адміністративного суду супровідним листом від 19.03.2026 №380/19673/25/01-17/28503/26 та було зареєстровано судом 31.03.2026.

Ухвалою від 06.04.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №380/19673/25 за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано учасникам справи подати до суду пояснення щодо строку на звернення до суду у спірних правовідносинах з урахуванням висновків, викладених у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №380/19673/25 з відповідними доказами.

Представник позивача 21.04.2026 подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що ОСОБА_1 витяг з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3951 від 25 грудня 2024 року про причинний зв`язок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 було вручено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 06.01.2025. Лише з моменту отримання рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 №50/в ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав та законних інтересів на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі його сина ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби постановою 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання штатної 16 РВЛК №3951 від 25.12.2024.

При розгляді клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вищенаведені правові положення свідчать про те, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

За змістом позовних вимог позивач оскаржує постанову штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання №3951 від 25.12.2024. Із спірною постановою позивач ознайомився на початку січня 2025 року, про що особисто зазначено його представником. Проте позивач звернувся до суду лише 30.09.2025.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов`язок суду з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.

Суд враховує, що пропуск строку на звернення є незначним, а відтак не може свідчити про зловживання позивачем процесуальними правами.

Також суд враховує, що позивач у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України він 05.12.2022 виїхав за кордон, а також в подальшому з 12.12.2022 оформив тимчасовий захист Чехії. У період з 10.01.2025 по 05.02.2025, з по 02.03.2025, з 24.03.2025 по 19.06.2025, 19.09.2025 по 13.10.2025, з 05.11.2025 перебував поза межами території України.

Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі №1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі №240/10995/20, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 та від 21 вересня 2023 року у справі №380/18170/22).

Суд також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на гарантії права на справедливий суд, встановлені Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, прийнятим 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. Так, відповідно до статей 2, 14 вказаного Міжнародного пакту, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими органами або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; всі особи є рівними перед судами і трибуналами; кожен має право при визначенні його прав та обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про поновлення позивачу строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 із позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та поновити строк на звернення з відповідним позовом.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Чаплик І.Д.