Рішення № 138132805, 09.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8890/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA/209000/2025/400123/2 від 07.11.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), вказавши її у митній декларації, до якої було додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі МК України). На думку позивача, подані до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, не мають розбіжностей, які мають вплив на правильність її визначення, ознак підробки, а виявлені відповідачем «розбіжності» є надуманими і не впливають на визначення митної вартості. Стверджує, що відповідач не навів обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей, безпідставно витребував додаткові документи, не надав належної оцінки поданим документам, порушив послідовність застосування методів визначення митної вартості, застосувавши відразу резервний метод (2ґ, ст.64 МК України) без обґрунтування об`єктивної неможливості застосування кожного з попередніх методів, та не навів у рішенні належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості й джерел інформації для коригування. На підставі наведеного вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю. Посилається на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Вказує, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: рахунок-фактуру на відшкодування транспортних витрат №6681 датовано 31.10.2025, тоді як згідно з CMR вантаж перетнув кордон 06.11.2025, у зв`язку з чим вартість транспортних послуг на момент виставлення рахунку не була відомою у повному обсязі; передбачений п.2.2 Контракту прайс-лист (додаток №1) до митного оформлення не подавався, що позбавляє можливості перевірити числові значення вартості товару; наданий інвойс підписаний лише продавцем і не містить підпису покупця, а тому, на думку відповідача, не є узгодженим. Стверджує, що додатково надані декларантом документи (у тому числі прайс-лист та замовлення на партію товару) не усунули виявлених розбіжностей, оскільки прайс-лист не містить артикулів товарів і його опис не відповідає інвойсу, а замовлення неможливо співставити з товаросупровідними документами. Зазначає, що витребування додаткових документів було обумовлене необхідністю оцінки ризиків можливого заниження митної вартості, а оскаржуване рішення прийняте у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, містить причини неможливості визначення митної вартості за ціною договору, послідовність застосування методів та джерело інформації для коригування (МД №25UA206070014965U4 від 06.11.2025). Наголошує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, а посадові особи Львівської митниці діяли в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач фактично продублював зміст оскаржуваного рішення, а обставини, викладені у відзиві, вже спростовані у позовній заяві. Вказав, що для витребування додаткових документів відповідач повинен встановити не будь-які розбіжності, а довести, що такі розбіжності мають вплив на правильність визначення митної вартості, чого зроблено не було. Стверджує, що використана відповідачем як джерело інформації МД №25UA206070014965U4 від 06.11.2025 стосується іншого товару, іншого виробника та іншої торговельної марки («Decora S.A.»), з іншими умовами поставки та відстанню транспортування, а тому не може бути підставою для коригування; при цьому відомості з такої декларації є недостатніми для об`єктивного порівняння товарів. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 11.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 03.06.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» (місцезнаходження: 81134, Львівська обл., Львівський р-н, с.Липники, вул.Угрина, буд.17; код ЄДРПОУ: 42454019) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73). У межах здійснення своєї діяльності на підставі зовнішньоекономічних договорів позивач також імпортує товари.

20.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД», як покупцем, та Компанією «POLI-ECO TWORZYWA SZTUCZNE» sp. z o.o. (Республіка Польща), як продавцем, укладено Контракт №20/02/EW/2019 (далі Контракт), згідно з п.1.1 якого покупець зобов`язується оплачувати, а продавець постачати товари, виготовлені продавцем: профілі і фурнітура з пластмаси ПВХ, взірці плінтусів з ПВХ, кромка ПВХ. Згідно з п.1 Додаткової угоди від 09.09.2024 до Контракту п.1.1 Контракту викладено в новій редакції, якою до переліку товарів додано, зокрема, підлогові панелі SPC, підложку РЕ під панелі та взірці підлогових панелей SPC.

Відповідно до п.4.3 Контракту продавець зобов`язується поставити покупцю товар на умовах поставки FCA Zary (Жари), Польща (INCOTERMS 2010).

Згідно з п.2.2 Контракту одиничні ціни товару вказані в прайс-листі, який є додатком №1 до Контракту; продавець залишає за собою право, а покупець дає на це згоду, що кінцева ціна даної партії товару може варіюватись +/- 20% від ціни, вказаної в прайс-листі; кількість і вид товару, ціни і кінцева вартість кожної партії вказується у відповідному інвойсі-фактурі, який є невід`ємним додатком до кожної поставленої партії товару. Згідно з п.3.1 Контракту (в редакції додатку від 01.02.2023) оплата за товар здійснюється шляхом 100% відстрочки на 45 днів від дати виставлення експортного інвойсу та 90 днів у разі першої поставки підлогових панелей SPC; датою відвантаження вважається дата виставлення експортного інвойсу.

На підставі Контракту №20/02/EW/2019 від 20.02.2019 та рахунку-фактури (інвойсу) №2561000720 від 31.10.2025 позивач імпортував товар «покриття пластмасові для підлоги, самоклейні або несамоклейні, у рулонах або пластинах, виготовлені із полімерів вінілхлориду» (код УКТ ЗЕД 39181090) торговельної марки Korner.

З метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209140028941U8 від 06.11.2025 року, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення імпортний товар із зазначеними у ній найменуванням, описом та характеристикою, на умовах поставки FCA Zary. Митну вартість товару визначено за ціною договору (основним методом) у розмірі 384448грн, з яких 362448грн ціна товару (7498,65 EUR за курсом євро 48,3351), 22000грн витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Одночасно з митною декларацією №25UA209140028941U8 декларант надав митному органу такі документи: пакувальний лист №2561000720 від 31.10.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №2561000720 від 31.10.2025; автотранспортну накладну №371012 від 31.10.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR 0328596 від 31.10.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №6681 від 31.10.2025; довідку калькуляцію транспортних витрат від 31.10.2025; додаткові угоди №1 від 28.11.2019, №2 від 22.01.2020, №3 від 22.12.2020, від 09.09.2024; додатки від 01.02.2023 та від 20.12.2024; Контракт №20/02/EW/2019 від 20.02.2019; договір №03 на транспортне обслуговування від 13.01.2025; договір на виконання транспортно-експедиційних послуг №03/2019 від 03.02.2019; заявку на транспортні послуги №196 від 29.10.2025; картку обліку АТЗ від 06.11.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL412020002CJ1B6 від 31.10.2025.

Митний орган 06.11.2025 року надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, у якій запропонував надати, зокрема: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у разі якщо рахунок сплачено; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення (договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат); страхові документи; а також каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на вказану вимогу декларант надав: інвойс №2561000720 від 31.10.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR 0328596 від 31.10.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL412020002CJ1B6 від 31.10.2025; рахунок №6681 від 31.10.2025; довідку від 31.10.2025; заявку на транспортні послуги №196 від 29.10.2025; договір №03 від 13.01.2025; договір №03/2019 від 03.02.2019; додаткові угоди №1 від 28.11.2019, №2 від 22.01.2020, №3 від 22.12.2020, від 09.09.2024; додатки від 01.02.2023 та від 20.12.2024; Контракт №20/02/EW/2019 від 20.02.2019; а також додатково прайс-лист (додаток №1) від 01.02.2024, рішення суду у справі №380/19027/22 та заявку (замовлення) на поставку партії товару. Одночасно повідомив, що інших документів для підтвердження митної вартості надати не може.

07.11.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA/209000/2025/400123/2, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/001003 від 07.11.2025.

У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» оскаржуваного рішення вказано наступне:

«Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: Необхідно зазначити, що рахунок-фактуру на відшкодування транспортних витрат №6681 зазначена 31.10.2025, проте відповідно до інформації, що міститься у CMR, вантаж перетнув кордон 06.11.2025. Таким чином, вартість усіх транспортних послуг на момент виставлення рахунку не була ще відомою у повному обсязі. Контрактом (п.2.2) передбачена, що ціни за одиницю товару зазначені у прайс-листі, який є додатком №1 до Контракту. Документ до митного оформлення не подавався; Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі прайса, при цьому, такі документи як інвойс та прайс є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, прайс до митного оформлення не надано, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. згідно п.2.2 Контракту, найменування, кількість та ціна за одиницю Товару та остаточна вартість визначається Сторонами у інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту, враховуючи, що такі рахунки є невід`ємною частиною контракту, то розуміється, що вони погоджуються сторонами шляхом їх безпосереднього підписання. Наданий інвойс підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису Покупця. За даних обставин така фактура не вважається узгодженою, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.

Відповідно до ст.53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Додатково декларантом надано: Рішення суду №380/19027/22 від 04.07.2023, яке не стосується імпортованої партії товару, прайс-лист (Додаток №1 від 01.02.2024). Співставити інформацію, що міститься у даному документі із відомостями, які зазначені у товаросупровідних документа неможливо, оскільки у прайс-листі відсутні артикули товарів, натомість наведено опис. Опис не відповідає інвойсу. Необхідно також зауважити, що прайс-лист є додатком до контракту, проте документ підписаний тільки стороною продавця, і не може вважається узгодженим. Замовлення на партію товару співставити інформацію, що міститься у даному документі із відомостями, які зазначені у товаросупровідних документа неможливо. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA206070014965U4 від 06.11.2025, де митна вартість товару із схожими характеристиками «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках: являють собою основу зі склохолста з спіненим полівінілхлорідним лицьовим шаром, з нанесеним на верхній шар кольоровим малюнком дизайну. Покриття для підлоги, побутового та полукомерційного призначення.» становить 2,3121 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Внаслідок коригування митну вартість товару визначено за резервним методом у розмірі 9086,03 EUR (вартість за одиницю 19,1822 EUR), у зв`язку з чим сума донарахованих митних платежів (податку на додану вартість) за оскаржуваним рішенням становить 18369,81 грн.

Вважаючи протиправним рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA/209000/2025/400123/2 від 07.11.2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойсі) №2561000720 від 31.10.2025 на суму 7498,65 EUR, додавши до неї витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України у розмірі 22000грн. На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209140028941U8 від 06.11.2025 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України.

Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.

Стосовно посилань відповідача на те, що рахунок-фактуру на відшкодування транспортних витрат №6681 датовано 31.10.2025, тоді як згідно з CMR вантаж перетнув кордон 06.11.2025, у зв`язку з чим вартість усіх транспортних послуг на момент виставлення рахунку не була відомою у повному обсязі, суд зазначає таке.

Розмір витрат на транспортування не залежить від фактичної дати перетину державного кордону, оскільки розраховується залежно від відстані, яку має подолати транспортний засіб, що перевозить вантаж, а така відстань є об`єктивною величиною, яка може бути обрахована наперед. Наявність відміток на товаросупровідних документах про перетин кордону пізніше дати виставлення рахунку не свідчить про те, що витрати на транспортування до цього моменту не могли бути визначені. Відповідно до п.п.3.2, 4.2 договору №03 на транспортне обслуговування від 13.01.2025 ціни, що відповідають конкретному перевезенню, вказуються в разових договорах-заявках, які є невід`ємною частиною договору. Рахунок на оплату №6681 від 31.10.2025 виставлено відповідно до заявки на транспортні послуги №196 від 29.10.2025, а згідно з довідкою калькуляцією транспортних витрат від 31.10.2025 вартість перевезення товару за маршрутом м.Жари (Польща) Державний кордон України (Рава-Руська) становить 22000грн (протяжність маршруту 742 км). З наведеного слідує, що витрати на транспортування вантажу до кордону України були відомими та вимірюваними на момент складення рахунку, а датування рахунку раніше дати перетину кордону не свідчить про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

До того ж суд наголошує, що вартість транспортування у розмірі 22000грн, включена позивачем до митної вартості, підтверджується сукупністю поданих документів заявкою на транспортні послуги №196 від 29.10.2025, довідкою калькуляцією транспортних витрат від 31.10.2025, рахунком на оплату №6681 від 31.10.2025 та договором №03 на транспортне обслуговування від 13.01.2025, які кореспондуються між собою за маршрутом, відстанню та числовими значеннями. Відповідачем не наведено, яким саме чином зазначене датування рахунку впливає на числове значення цієї складової митної вартості.

Стосовно посилань відповідача на неподання до митного оформлення передбаченого п.2.2 Контракту прайс-листа (додатка №1), що, на думку митного органу, позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, суд зазначає таке.

Прайс-лист (прейскурант) не належить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів згідно з ч.2 ст.53 МК України, а є додатковим документом, передбаченим п.6 ч.3 цієї статті, що подається декларантом у визначених випадках. Вимоги до змісту та форми прайс-листа не встановлені у чинному законодавстві, а відтак немає загальнообов`язкового переліку відомостей чи умов, які повинні бути вміщені у цьому документі. Оскільки прайс-лист є способом розповсюдження інформації про ціни на товари, що реалізуються продавцем, останній не позбавлений можливості оформлювати прайс-лист у довільній формі на власний розсуд.

Крім того, зі змісту п.2.2 Контракту випливає, що ціни на товари, зазначені в прайс-листі, не є остаточними і можуть змінюватися, а кінцева ціна конкретної партії товару зазначається саме в рахунку-фактурі (інвойсі), який видається продавцем на кожну партію товару та є невід`ємним додатком до неї. Отже, саме рахунок-фактура (інвойс) є основним джерелом відомостей про ціну товару, яка була сплачена або підлягає сплаті.

Суд вказує, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) №2561000720 від 31.10.2025 містить найменування і адреси продавця і покупця, посилання на номер і дату Контракту, умови поставки, а також відомості про кількість, вид, ціну і кінцеву вартість товару, а тому є належним документом на підтвердження ціни товару. За таких обставин відсутність прайс-листа або невідповідність його опису відомостям інвойсу не є розбіжністю, що має вплив на правильність визначення митної вартості.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 у справі №420/2792/19, вказавши, що положення ст.53 МК України передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листів, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації.

Стосовно посилань відповідача на те, що наданий інвойс підписаний лише стороною продавця та не містить підпису покупця, у зв`язку з чим така фактура не вважається узгодженою, суд зазначає таке.

Контракт не містить вимог щодо підписання рахунку-фактури (інвойсу) зі сторони покупця, як і чинним законодавством України не передбачено додаткових вимог до форми і змісту рахунку-фактури (інвойсу), у тому числі вимог щодо його підписання покупцем. Згідно з п.3 ч.2 ст.53 МК України рахунок-фактура (інвойс) належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Наданий до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) №2561000720 від 31.10.2025 складений у відповідності з умовами Контракту та містить усю необхідну інформацію для підтвердження числових даних заявленої митної вартості. Відсутність підпису покупця на інвойсі не спростовує узгодженості його умов сторонами, оскільки позивач за допомогою експедитора забрав товар у продавця та задекларував кількість, вид і ціну товару відповідно до цього рахунку-фактури (інвойсу). За таких обставин посилання відповідача на неузгодженість інвойсу є безпідставним і не свідчить про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Стосовно посилань відповідача на неможливість співставлення прайс-листа (додатка №1 від 01.02.2024) та замовлення на партію товару з відомостями товаросупровідних документів, а також на відсутність у прайс-листі артикулів товарів, суд, крім наведеного вище щодо правової природи прайс-листа, зазначає, що замовлення (заявка) на поставку партії товару не належить ні до обов`язкових документів, передбачених ч.2 ст.53 МК України, ні до додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, а тому подання чи неподання такого документа, як і його зміст, не впливає на можливість митного органу перевірити правильність визначеної митної вартості. Артикул є внутрішньою кодифікацією виробника, яка не є обов`язковим реквізитом прайс-листа, а остаточна ціна конкретного товару визначена та узгоджена саме в рахунку-фактурі (інвойсі) на відповідну партію товару.

Суд зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення нею критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, закріплених у ч.2 ст.2 КАС України. У надісланій декларанту вимозі від 06.11.2025 відповідач фактично навів перелік документів, зазначених у частинах другій і третій ст.53 МК України, не індивідуалізувавши його з урахуванням умов поставки та інших обставин цієї ситуації, не зазначивши, які саме складові митної вартості не підтверджені раніше поданими документами та надання яких документів може усунути сумніви. Більше того, відповідач витребував документи, які об`єктивно не могли бути подані з огляду на умови поставки (страхові документи за відсутності страхування вантажу, що прямо зазначено у довідці калькуляції транспортних витрат від 31.10.2025 та рахунку на оплату №6681 від 31.10.2025; банківські платіжні документи щодо оплати товару за наявності узгодженої сторонами відстрочки оплати згідно з п.3.1 Контракту в редакції додатку від 01.02.2023).

Крім того, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15. У постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 Верховний Суд звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати, так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Також суд враховує і те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні або не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно непідтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.

Стосовно посилань відповідача на проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, суд такі не приймає до уваги, оскільки формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу (2ґ) визначення митної вартості суд зазначає таке.

З графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що причиною незастосування методів 2а, 2б, 2в і 2г, а натомість застосування резервного методу, відповідач зазначив відсутність у нього інформації про ідентичні та подібні товари й відсутність необхідних даних для розрахунку. Тобто митним органом не наведено обґрунтування об`єктивної неможливості застосування кожного з другорядних методів, що передують резервному, а посилання на відсутність інформації є загальним формулюванням, яке не підтверджує вжиття митним органом заходів, спрямованих на пошук відповідної інформації у своїх інформаційних ресурсах.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з центральної бази даних, а саме МД №25UA206070014965U4 від 06.11.2025 року.

Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а також інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів. Разом з тим товар, за яким здійснено митне оформлення згідно з використаною відповідачем як джерело інформації МД №25UA206070014965U4 від 06.11.2025 («Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках»), за своїми характеристиками є відмінним від оцінюваного товару позивача, постачається під іншою торговельною маркою та іншим виробником, на інших умовах поставки, у зв`язку з чим така декларація не може бути беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом основного методу визначення митної вартості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації були зазначені не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки чи відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA/209000/2025/400123/2 від 07.11.2025 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то, ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 2662,40грн, наявні підстави для їх стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.