Рішення № 138132778, 10.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 рокусправа № 320/32986/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з військової служби за ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із здійсненням постійного догляду за двоюрідним братом ОСОБА_2 , який є інвалідом І групи;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , та документи про звільнення з військової служби за ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейним обставинами, а саме у зв`язку із здійсненням постійного догляду за двоюрідним братом ОСОБА_2 , який є інвалідом І групи, та звільнити зі служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу у ЗКБМ-НО 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Стверджує, що постійно проживав та опікувався своїм двоюрідним братом ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І «Б» групи та за висновком лікарської комісії №25 потребує постійного стороннього догляду. З метою реалізації права на звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», 13.02.2024 та 08.05.2024 звертався із рапортами до командира військової частини НОМЕР_1 , командира роти, до ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до Генерального штабу ЗСУ, до яких додав документи, що підтверджують підставу для звільнення. Однак, військова частина НОМЕР_1 жодної відповіді на рапорти не надала. Вважаючи поведінку відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційні права, позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 справу №320/32986/24 передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

31.12.2024 відділом документального забезпечення та архіву (канцелярія) суду зареєстровано справу та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Андрусів У. Б.

Ухвалою судді від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Генеральний штаб Збройних Сил України.

13.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що позивач звертався з рапортом на звільнення та цей рапорт залишений без реалізації у зв`язку з відсутністю підстав, про що позивача повідомлено. Стверджує, що додані до рапорту документи не підтверджують наявність у позивача права на звільнення з військової служби, оскільки не доведено, що інші члени сім`ї першого ступеня споріднення його двоюрідного брата самі потребують постійного догляду за рішенням МСЕК чи ЛКК. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22.01.2025 третя особа подала пояснення, у яких зазначила, що отримані від позивача рапорти перенаправила за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак констатує про відсутність протиправності у поведінці третьої особи.

Ухвалою суду від 09.07.2026 у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Частиною 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки МСЕК від 05.03.2009 серії ЛВА-1 №409676 ОСОБА_2 встановлена перша група інвалідності підгрупа «б» безтерміново. Причина інвалідності з дитинства.

Згідно з висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №25 ОСОБА_2 , 1991 року народження, інвалід І групи «Б» внаслідок психічного розладу, встановленої 05.03.2009, проживає разом з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний безтерміново.

За змістом акту обстеження матеріально-побутових умов проживання жителя АДРЕСА_1 ОСОБА_1 від 01.02.2024 №39, складеного комісією в складі Шегинівського сільського голови Павуцько Оксани Володимирівни, депутата Шегинівської сільської ради Ісанського Василя Йосиповича, сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в результаті обстеження встановлено: в будинку, який розташований в АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , 1991 р. н. - голова домогосподарства, ОСОБА_1 , 1994 р. н. двоюрідний брат. Крім того зазначено, що ОСОБА_1 здійснював догляд з 14.01.2024 до 29.01.2024 за ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 16.01.2024, адресою місця проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 . Дата проведення реєстраційної дії 16.01.2024.

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади, сформованого 31.01.2024, місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 . Дата проведення реєстраційної дії 17.12.2003.

08.05.2024 позивач звернувся до командира роти та командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.

До рапорту додані нотаріально засвідчені копії таких документів:

- військового квитка ОСОБА_1 ;

- паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ;

- свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

- витягу з реєстру ОСОБА_1 ;

- паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ;

- акту МСЕК серія ЛВА-1 № 409676 ОСОБА_2 ;

- висновку ЛКК ОСОБА_2 ;

- витягу з реєстру ОСОБА_2 .

Рапорт скеровано на адресу військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку листом з оголошеною цінністю з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, інформацією про відправлення Укрпошта №7901312006874, та вручено відповідачу 10.05.2024.

Докази розгляду військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача про звільнення з військової служби у матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач скерував рапорт датований 05.02.2024 до Генерального штабу Збройних Сил України, за змістом якого: «Прошу Вашого контролю щодо розгляду мого, молодшого сержанта по мобілізації ОСОБА_1 , рапорту на звільнення у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, двоюрідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними документами».

Цей рапорт скеровано засобами поштового зв`язку листом з оголошеною цінністю з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, інформацією про відправлення Укрпошта №7901311947500, та вручено за довіреністю 21.02.2024.

Рапорт ОСОБА_1 датований 05.02.2024 зареєстровано Генеральним штабом Збройних Сил України 01.03.2024 за вх. №4-22623.

Рапорт позивача без дати зареєстровано Генеральним штабом Збройних Сил України 17.05.2024 за вх. №4-56543.

Листами від 01.03.2024 №Ч-22623, від 17.05.2024 № Ч-56543/1 перенаправлено рапорти до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вважаючи поведінку відповідача щодо нерозгляду рапортів протиправною, позивач пред`явив цей позов.

Спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв`язку нерозглядом рапорту щодо звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За правилами ч. 1-4 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 5 зазначеної норми від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Згідно з ч. 3 цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Абзацом 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент скерування рапорту відповідачу) регламентовано, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненнями (далі - положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Згідно з пп.2 п. 225 положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Порядок звільнення врегульований п. 233-243 положення №1153/2008.

За змістом п. 233 положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

За правилами п. 1.5 інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Згідно з п. 241 положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

За приписами нормами п. 242 положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Із системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби, є те, що посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

Суд установив, що 08.05.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-XII у зв`язку у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм двоюрідним братом ОСОБА_2 , що є особою з інвалідністю І групи.

З матеріалів справи вбачається, що до рапорту додані нотаріально засвідчені копії таких документів: військового квитка ОСОБА_1 ; паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; витягу з реєстру ОСОБА_1 ; паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ; акту МСЕК серія ЛВА-1 № 409676 ОСОБА_2 ; висновку ЛКК ОСОБА_2 ; витягу з реєстру ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що право військовослужбовця на реалізацію свого права, зазначеного у рапорті, як і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.

Рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань. Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведене до військовослужбовця належним чином.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 в справі №580/6020/22.

Всупереч наведеному, відповідач не розглянув поданий позивачем рапорт та не прийняв відповідного рішення за наслідками його розгляду.

Суд не враховує доводи відповідача про те, що рапорт залишений без реалізації, оскільки в матеріалах справи відсутні докази розгляду військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача про звільнення з військової служби та прийняття відповідного рішення за наслідками його розгляду.

Суд відзначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Ураховуючи викладене, суд резюмує, що в межах спірних правовідносин відбулася протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді рапорту позивача від 08.05.2024 про звільнення з військової служби, тому позовна вимога позивача у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас суд, установивши протиправну бездіяльність відповідача, повинен обрати ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, оскільки це є метою адміністративного судочинства відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України.

З огляду на встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача від 08.05.2024 про звільнення від військової служби, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 08.05.2024 з доданими до нього документами про звільнення з військової служби та прийняти за результатом розгляду обґрунтоване рішення.

Стосовно вимоги про звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійсненням постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, суд враховує таке.

Оскільки відповідач не здійснював розгляд рапорту позивача від 08.05.2024 про звільнення з військової служби та жодних рішень за результатами його розгляду ще не ухвалював, тому суд не надає оцінку наявності підстав для звільнення позивача з військової служби, оскільки без попереднього розгляду цього питання командуванням військової частини, суд позбавлений можливості вирішувати ті питання, вирішення яких належить до безпосередніх повноважень суб`єкта владних повноважень. Тому позовна вимога в цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.05.2024 з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти за результатом його розгляду рішення.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Генеральний штаб Збройних Сил України (місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; ЄДРПОУ 22991050).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна