Ухвала суду № 138132731, 10.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 липня 2026 року № 320/27261/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо обмеження розміру пенсії та суми індексацій ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) максимальним розміром при виконанні рішення суду від 05.08.2025 у справі №320/38632/24.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснювати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату пенсії в повному обсязі, виходячи з розрахунку фактичного підсумку пенсії разом з індексаціями, без обмеження її максимальним розміром при виконанні рішення суду від 05.08.2025 у справі №320/38632/24, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо припинення нарахування та виплати з 01.12.2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до Постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 року Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, починаючи з 01.12.2025 виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 05.08.2025 у справі № 320/38632/24, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження її максимальним розміром

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано її у строк, установлений законом. У разі пропущення такого строку чи наявні підстави для визнання причин пропуску поважними.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Суд вважає за необхідне вказати, що встановлення процесуальних строків законом має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасне вчинення ними процесуальних дій.

Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно виконувати свої обов`язки. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, у разі відсутності звернення до суду, відносини набувають стабільності.

Поважними причинами для поновлення строку можуть визнаватися лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтверджені належними доказами.

Поновленню підлягають лише ті процесуальні строки, встановлені законом, які були пропущені з поважних причин.

Згідно з позовними вимогами, ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача, які, на його думку, полягають в обмеженні при виконанні рішення суду від 05.08.2025 у справі № 320/38632/24 розміру пенсії та сум її індексації максимальним розміром, а також у припиненні з 01.12.2025 нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713. При цьому позивач просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром починаючи з 01.12.2019, а також поновити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії починаючи з 01.12.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що з цим позовом позивач звернувся до суду 06.07.2026, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо вимог, які стосуються періодів, що передували зверненню до суду.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише після отримання листів відповідача від 22.06.2026 № 36956-35206/К-02/8-1000/26 та від 24.06.2026 № 37553-35682/К-02/8-1000/26, а також на принцип належного врядування та запровадження в Україні воєнного стану.

Разом із тим наведені доводи не містять належного обґрунтування того, чому позивач не міг дізнатися про порушення своїх прав раніше, зокрема з моменту отримання пенсійних виплат у відповідному розмірі після виконання рішення суду від 05.08.2025 у справі № 320/38632/24, а також після припинення з 01.12.2025 нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.

Саме по собі отримання листів відповідача у червні 2026 року не свідчить про те, що лише з цього моменту позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки такі листи лише містять роз`яснення щодо порядку здійснення нарахувань, тоді як про розмір фактично отримуваних пенсійних виплат та відсутність щомісячної доплати позивачу було або повинно було бути відомо під час їх отримання.

У постанові від 04 липня 2023 року по справі № 320/2938/21 Верховний Суд вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Щодо посилання позивача на запровадження воєнного стану, суд зазначає, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі № 757/30991/18-а.

Так, у вказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Відтак посилання на воєнний стан як підстави пропуску строку звернення до суду суд оцінює як необґрунтовані.

Таким чином, подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду не містить належного обґрунтування поважності причин його пропуску та не підтверджена відповідними доказами, що не дає суду можливості на цій стадії вирішити питання про поновлення такого строку.

Так, відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду з поважних причин суд за заявою особи може поновити цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунуті у п`ятиденний строк з дня отримання позивачем копії цієї ухвали шляхом подання до суду:

- належним чином обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, а також доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, зокрема щодо того, з яких причин позивач не міг дізнатися про порушення своїх прав з моменту отримання пенсійних виплат у відповідному розмірі та припинення з 01.12.2025 виплати щомісячної доплати до пенсії, а лише після отримання листів відповідача від 22.06.2026 та 24.06.2026.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».

Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

На підставі наведеного та керуючись ст. 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Позивачу надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Вісьтак М.Я.