Рішення № 138132703, 10.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року № 320/1707/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (адреса вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 26255795), третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (адреса бул. Лесi Українки, 26, місто Київ, 01133; ЄДРПОУ 26268059) про визнання протиправним та скасування наказу, про звільнення з публічної служби,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернулася у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, про звільнення з публічної служби, у якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної судової адміністрації України від 01 січня 2026 року № 1/06 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

- Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з дати фактичного звільнення.

- Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати фактичного звільнення по день фактичного поновлення на посаді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 постановлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог у справі №320/1707/26 відмовити.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача обґрунтована тим, що наказ Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06 про застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату» був виданий виключно на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, які були допущені до негайного виконання, а тому вона була зобов`язана забезпечити їх виконання. На думку позивача, її дії не були самостійним кадровим рішенням щодо призначення чи звільнення особи, а мали виключно техніко-організаційний характер та були спрямовані на реалізацію судових рішень. ОСОБА_1 посилається на положення статті 129-1 Конституції України, статей 370, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, відповідно до яких судові рішення є обов`язковими до негайного виконання. Також зазначає, що лист Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25 має виключно інформаційний характер і не є нормативно-правовим актом, а тому не може бути правовою підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Крім того, позивач вважає, що дисциплінарне провадження проведено з істотними порушеннями процедури, оскільки їй було відмовлено у залученні адвоката, здійсненні аудіо- та відеофіксації засідання дисциплінарної комісії, а також не забезпечено належної можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи та підготувати заперечення. На думку позивача, застосоване дисциплінарне стягнення не відповідає принципу пропорційності, оскільки не встановлено негативних наслідків її дій, шкоди державним інтересам чи ознак зловживання владою, а також не враховано її попередню службову діяльність, стаж державної служби та інші обставини, що характеризують її особу. ОСОБА_1 стверджує, що у її діях відсутні всі елементи складу дисциплінарного проступку, зокрема протиправність, вина, негативні наслідки та причинно-наслідковий зв`язок між її діями та такими наслідками, оскільки вона діяла добросовісно, виконуючи обов`язкові до виконання судові рішення.

27.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №320/1707/26 долучено наявні у позивача листки тимчасової непрацездатності.

27.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву, у якій просила прийняти доповнення до позовних вимог у адміністративній справі № 320/1707/26. Доповнити позовні вимоги вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Державної судової адміністрації України від 15 січня 2026 року № 2/06.

29.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві подано клопотання, в якому зазначено, що на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №320/1707/26 надаються витребувані судом документи, а саме: наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату», лист Територіального управління ДСА України в місті Києві №6-3724/25 за підписом ОСОБА_2 , наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві від 05.11.2025 №109/к, наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві від 17.10.2025 №13/аг «Про службове відрядження за кордон», а також табелі обліку використання робочого часу Територіального управління ДСА України в місті Києві за жовтень та листопад 2025 року.

У вказаний строк третя особа Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві не надала суду пояснення на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи містяться довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання третьою особою 16.01.26 21:54 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у її електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання пояснень на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від третьої особи не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

02.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») до суду надійшов письмовий відзив сторони відповідача.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що дисциплінарне провадження стосовно позивача було проведено відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, а наказ Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06 є законним та обґрунтованим. Відповідач зазначає, що наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві від 29.10.2025 №108/к був виданий позивачем за відсутності відповідних повноважень, оскільки відповідно до статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення та поновлення на посаді начальника територіального управління належить до повноважень Голови Державної судової адміністрації України як суб`єкта призначення. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на лист Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25, відповідно до якого поновлення державного службовця на посаді здійснюється саме суб`єктом призначення, а також на постанову Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №1.380.2019.02126. На думку відповідача, рішення Київського окружного адміністративного суду не покладали на Територіальне управління ДСА України в місті Києві обов`язку здійснювати поновлення чи зарахування ОСОБА_2 до штату, а тому позивач, видавши наказ №108/к, вийшла за межі наданих їй повноважень. Відповідач зазначає, що дисциплінарною комісією встановлено, що позивач усвідомлювала відсутність у неї відповідних повноважень, однак все одно видала зазначений наказ, не звернувшись за роз`ясненнями до ДСА України або Національного агентства України з питань державної служби. Крім того, відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо порушення процедури дисциплінарного провадження, оскільки позивач була належним чином повідомлена про проведення засідань дисциплінарної комісії, неодноразово користувалася правом на їх відкладення, надала письмові пояснення, а відсутність відеофіксації та участі адвоката не свідчить про порушення її прав. Також відповідач зазначає, що інше дисциплінарне провадження, за результатами якого складено подання від 05.01.2026 №1/26, не має відношення до оскаржуваного наказу від 01.01.2026 №1/06 та не впливало на прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення у цій справі. У зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

19.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») ОСОБА_1 надіслала до Київського окружного адміністративного суду письмову відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що доводи відповідача ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та ігнорують конституційний принцип обов`язковості виконання судових рішень. Позивач зазначає, що наказ про зарахування ОСОБА_2 до штату був виданий виключно з метою виконання судових рішень, допущених до негайного виконання, а не як самостійне кадрове рішення. На думку позивача, у її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки відсутні протиправність, вина, порушення конкретного службового обов`язку, причинно-наслідковий зв`язок та будь-які негативні наслідки. Також ОСОБА_1 стверджує, що дисциплінарна комісія вийшла за межі своїх повноважень, фактично здійснивши правову оцінку способу виконання судових рішень, використала дисциплінарну процедуру не за її призначенням, порушила принципи юридичної визначеності, верховенства права та пропорційності, а застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є необґрунтованим, оскільки не доведено заподіяння будь-якої шкоди чи настання негативних наслідків, не враховано характер її дій, попередню бездоганну службу та відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

27.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») скеровано відзив на заяву про доповнення до позовної заяви. Позиція відповідача обґрунтована тим, що дисциплінарне стягнення застосовано правомірно, оскільки позивач, перевищивши свої службові повноваження, видала наказ про зарахування ОСОБА_2 до штату, хоча поновлення начальника територіального управління належить до виключної компетенції Голови ДСА України. Відповідач зазначає, що дисциплінарне провадження, за результатами якого прийнято наказ №1/06, є самостійним та стосується інших обставин, ніж друге дисциплінарне провадження, тому відсутнє повторне притягнення до дисциплінарної відповідальності за один і той самий проступок. Крім того, відповідач вважає, що заява позивача про доповнення позовних вимог подана з порушенням процесуальних строків та фактично містить нову позовну вимогу, яка має бути предметом окремого судового провадження, у зв`язку з чим просить повернути її без розгляду

01.03.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») ОСОБА_1 подала до суду письмову відповідь на відзив Державної судової адміністрації України на її заяву про доповнення позовної заяви. Позиція позивача обґрунтована тим, що наказ ДСА України від 15.01.2026 №2/06 є протиправним, оскільки після видання наказу від 01.01.2026 №1/06 про звільнення позивач уже не перебувала на державній службі та не могла бути повторно притягнута до дисциплінарної відповідальності. Позивач вважає, що наказ №2/06 фактично є повторним застосуванням дисциплінарного стягнення за ті самі обставини, що суперечить статті 74 Закону України «Про державну службу», принципу non bis in idem та принципу правової визначеності. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що заява про доповнення позовних вимог подана своєчасно, а обидва дисциплінарні провадження є взаємопов`язаними, оскільки стосуються однієї управлінської ситуації та містять спільні фактичні обставини, у зв`язку з чим їх необхідно досліджувати в межах одного судового провадження з безпосереднім дослідженням матеріалів обох дисциплінарних справ.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

04.02.2026 та 14.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») ОСОБА_1 скеровано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, які обґрунтовані тим, що справа є складною як з фактичної, так і з правової точки зору, стосується двох наказів про звільнення позивача, потребує дослідження значного обсягу доказів, надання сторонами усних пояснень та безпосереднього дослідження матеріалів дисциплінарних проваджень. ОСОБА_1 вважає, що розгляд справи без виклику сторін звужує можливість реалізації принципів змагальності, безпосередності дослідження доказів, права бути почутим та ефективного судового захисту, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим просить здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Суд враховує, що спрощене позовне провадження, незалежно від того, здійснюється воно з викликом сторін чи без такого виклику, спрямоване на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, дослідження всіх поданих сторонами доказів, пояснень та заяв по суті спору. Розгляд справи у письмовому провадженні не означає, що суд позбавлений можливості надати оцінку всім доказам, поданим учасниками справи, або що такий порядок розгляду застосовується виключно у безспірних спорах.

Суд також зазначає, що характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявні у матеріалах справи докази не свідчать про необхідність проведення судового засідання з викликом сторін для встановлення обставин справи. Учасники справи не позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права шляхом подання письмових пояснень, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, заяв та доказів, які підлягають дослідженню судом під час ухвалення рішення.

Посилання позивача на складність справи, значний обсяг доказів, наявність двох наказів про звільнення, а також на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод самі по собі не свідчать про неможливість розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки такі обставини не виключають можливості повного та всебічного дослідження всіх письмових доказів без проведення судового засідання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни порядку розгляду справи та здійснення її розгляду за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання позивача про виклик та допит свідків суд зазначає таке.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Згідно зі статтею 91 КАС України показання свідка є повідомленням про відомі йому обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із тим, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та постановлено здійснювати її подальший розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд зазначає, що обставини, на підтвердження яких ОСОБА_1 просить допитати членів дисциплінарних комісій, підтверджуються письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема матеріалами дисциплінарних проваджень, поданнями дисциплінарних комісій, наказами, письмовими поясненнями позивача та іншими документами, що підлягають безпосередньому дослідженню судом.

При цьому мотиви прийняття дисциплінарними комісіями відповідних висновків, дотримання процедури дисциплінарного провадження та наявність чи відсутність правових підстав для застосування дисциплінарного стягнення підлягають оцінці судом на підставі дослідження письмових доказів та не можуть встановлюватися виключно показаннями членів дисциплінарних комісій.

Позивачем не наведено обставин, які неможливо встановити на підставі письмових доказів, що містяться у матеріалах справи, та які потребували б допиту зазначених осіб як свідків. За таких обставин суд не вбачає необхідності у виклику та допиті свідків для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене, клопотання позивача про виклик та допит свідків задоволенню не підлягає.

Встановлені судом обставини.

Наказом Державної судової адміністрації України від 30.04.2015 №306/к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві від 17.10.2025 №13/аг «Про службове відрядження за кордон», підписаним начальником Управління ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відряджено до м. Дубай (Об`єднані Арабські Емірати) у період з 14 по 24 листопада 2025 року для участі як доповідача у міжнародній конференції, при цьому зазначено, що витрати на проїзд та проживання здійснюються за рахунок організаторів конференції, а підставою для видання наказу визначено лист-запрошення Президента Міжнародної асоціації судового адміністрування та погодження у встановленому порядку.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві від 17.10.2025 №104/к «Про відрахування зі штату та виплату компенсації при звільненні ОСОБА_2 » ОСОБА_2 відраховано зі штату Територіального управління ДСА України у місті Києві у зв`язку зі звільненням відповідно до наказу ДСА України від 18.12.2024 №507/к, визначено день звільнення, передбачено виплату компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки, а також забезпечення оформлення та видачі трудової книжки і проведення остаточного розрахунку.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві від 23.10.2025 №6-3474/25, підписаним в.о. начальника Управління ОСОБА_1 , Державну судову адміністрацію України повідомлено про виконання наказу ДСА України від 16.02.2024 №8/06 (зі змінами та доповненнями) та наказу ДСА України від 18.12.2024 №507/к, а також на підтвердження виконання направлено копію наказу Територіального управління від 17.10.2025 №104/к.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату», підписаним в.о. начальника Управління ОСОБА_1 , на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 ОСОБА_2 зараховано на посаду начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві з 20.10.2025 у порядку негайного виконання судових рішень, а сектору по роботі з персоналом доручено внести відповідні зміни до штатного розпису, кадрової документації та особової справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. Голови ДСА України від 16.02.2024 №8/06, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві з 17.02.2024 та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 визнано протиправними та скасовано накази т.в.о. Голови ДСА України від 11.12.2024 №496/к та від 18.12.2024 №507/к, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві з 06.01.2025 та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві від 03.11.2025 №4-3608/25 за підписом заступника начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України направлено копію наказу Територіального управління від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату».

У доповідній записці юридичного управління та управління з питань персоналу Державної судової адміністрації України від 04.11.2025 №1200(10)/08/03-416/25 зазначено про надходження до ДСА України листа Територіального управління ДСА України у місті Києві від 03.11.2025 №4-3608/25 з копією наказу Територіального управління ДСА України у місті Києві від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату», виданого на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, якими ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві та допущено негайне виконання відповідних судових рішень.

Підставою для видання наказу Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06 стало подання дисциплінарної комісії Державної судової адміністрації України від 24.12.2025 №3/25, підготовлене за результатами дисциплінарного провадження, порушеного наказом Державної судової адміністрації України від 04.11.2025 №4/06 на підставі доповідної записки юридичного управління та управління з питань персоналу ДСА України від 04.11.2025 №1200(10)/08/03-416/25.

Наказом Державної судової адміністрації України від 04.11.2025 №456/к скасовано наказ Територіального управління ДСА України у місті Києві від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату». Цим наказом тимчасове виконання обов`язків начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві покладено на ОСОБА_1 з 05.11.2025 до призначення начальника територіального управління у встановленому законодавством порядку.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві від 05.11.2025 №109/к «Про скасування наказу від 17.10.2025 №104/к «Про відрахування зі штату та виплату компенсації при звільненні ОСОБА_2 »», підписаним т.в.о. начальника Управління ОСОБА_1 , у зв`язку з ухваленням рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 скасовано наказ від 17.10.2025 №104/к як передчасний, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві з 17.02.2024 відповідно до рішення суду, а відповідним структурним підрозділам доручено внести зміни до особової справи, бухгалтерського обліку, звітності та облікових документів.

Територіальне управління ДСА України у місті Києві листом від 06.11.2025 №4-3652/25 повідомило тимчасово виконуючого обов`язки Голови Державної судової адміністрації України, що наказ Територіального управління ДСА України у місті Києві від 29.10.2025 №108/к видано на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, які підлягали негайному виконанню, а також зазначило, що зазначеним наказом відновлено раніше існуючі службові правовідносини із ОСОБА_2 .

Листом Державної судової адміністрації України від 14.11.2025 №8-24876/25 Територіальне управління ДСА України у місті Києві повідомлено, що відповідно до наказу ДСА України від 04.11.2025 №456/к тимчасове виконання обов`язків начальника Територіального управління покладено на ОСОБА_1 до призначення начальника управління у встановленому порядку. Також у листі зазначено порядок покладення виконання обов`язків начальника територіального управління у разі його тимчасової відсутності та запропоновано повідомити ДСА України, хто і на якій підставі виконує обов`язки начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві після відсутності ОСОБА_1 з 13.11.2025 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Наказом Державної судової адміністрації України від 17.11.2025 №470/к скасовано наказ Територіального управління ДСА України у місті Києві від 05.11.2025 №109/к «Про скасування наказу від 17.10.2025 №104/к "Про відрахування зі штату та виплату компенсації при звільненні ОСОБА_2 "». Цим же наказом тимчасове виконання обов`язків начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві покладено на ОСОБА_3 з 18.11.2025 на період тимчасової відсутності ОСОБА_1 .

У доповідній записці управління з питань персоналу Державної судової адміністрації України від 24.11.2025 №08/03-439/25 наведено відомості про покладення наказом ДСА України від 04.11.2025 №456/к тимчасового виконання обов`язків начальника Територіального управління ДСА України у місті Києві на ОСОБА_1 , зазначено про отримання інформації щодо її тимчасової непрацездатності з 13.11.2025, а також викладено положення Положення про Територіальне управління ДСА України у місті Києві щодо порядку виконання обов`язків начальника територіального управління у разі його тимчасової відсутності.

Відповідно до табеля обліку використання робочого часу Територіального управління ДСА України у місті Києві за жовтень 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обліковувалися як працівники Управління із відображенням кількості відпрацьованого часу та інших відміток щодо використання робочого часу у відповідному місяці.

Додатковим табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2025 року внесено зміни до обліку використання робочого часу ОСОБА_2 після його зарахування до штату Територіального управління ДСА України у місті Києві.

Щодо дисциплінарного провадження стосовно позивача, суд встановив таке.

У поданні дисциплінарної комісії від 24.12.2025 №3/25 зазначено, що відповідно до статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення та звільнення начальника Територіального управління ДСА України належить до повноважень Голови Державної судової адміністрації України. У поданні наведено посилання на лист Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25, у якому зазначено, що поновлення державного службовця на посаді на підставі рішення суду здійснюється суб`єктом призначення, а також на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.07.2023 у справі №1.380.2019.02126.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та рекомендувала суб`єкту призначення застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, на підставі чого Державною судовою адміністрацією України видано наказ від 01.01.2026 №1/06.

Відповідно до табеля обліку використання робочого часу Територіального управління ДСА України у місті Києві за листопад 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обліковувалися як працівники Управління із відображенням інформації щодо відпрацьованого часу та інших позначень використання робочого часу протягом листопада 2025 року.

Листом Державної судової адміністрації України від 12.12.2025 №10-24883/25 ОСОБА_1 повідомлено про проведення 18.12.2025 о 10:00 засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарного провадження, порушеного наказом ДСА України від 04.11.2025 №4/06, та запропоновано взяти участь у засіданні для надання особистих пояснень. Листом також повідомлено про можливість участі у засіданні дистанційно шляхом відеоконференції за умови подання відповідної заяви не пізніше ніж за два дні до дати засідання.

17.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до голови дисциплінарної комісії із заявою, в якій повідомила про неможливість особистої участі у засіданні дисциплінарної комісії 18.12.2025 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що, за її твердженням, підтверджується відповідним листком непрацездатності, та просила організувати її участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Листом Державної судової адміністрації України від 18.12.2025 №10-25380/25 ОСОБА_1 повідомлено про задоволення її заяви щодо участі у засіданні дисциплінарної комісії в режимі відеоконференції, зазначено дату, час та місце проведення засідання, а також надано реквізити для підключення до конференції Zoom і повідомлено про необхідність пред`явлення перед початком засідання паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу.

18.12.2025 ОСОБА_1 подала до дисциплінарної комісії письмові пояснення, у яких зазначила, що наказ Територіального управління ДСА України у місті Києві від 29.10.2025 №108/к про зарахування ОСОБА_2 до штату був виданий виключно з метою виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, які були допущені до негайного виконання.

У поданні дисциплінарної комісії від 24.12.2025 №3/25 за результатами дисциплінарного провадження вказано, що ОСОБА_1 у жовтні 2025 року виконувала обов`язки начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, а 29.10.2025 підписала наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату», виданий на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, які були допущені до негайного виконання.

У поданні зазначено, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» начальник територіального управління призначається та звільняється Головою Державної судової адміністрації України. Також наведено, що ДСА України зверталася до Національного агентства України з питань державної служби за роз`ясненням щодо порядку виконання судових рішень про поновлення на посаді, а НАДС у своєму листі зазначило, що поновлення на посаді державної служби здійснюється суб`єктом призначення та що законодавство про державну службу не містить поняття «зарахування до штату».

Крім того, у поданні наведено зміст письмових пояснень ОСОБА_1 , відповідно до яких вона зазначала, що наказ №108/к мав технічний характер, був способом виконання судового рішення та не створював нових трудових правовідносин, а також посилалася на існування правової колізії між необхідністю негайного виконання судових рішень та чинними наказами ДСА України.

Судом встановлено, що наказом Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 № 1/06 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення. Підставою для видання зазначеного наказу визначено подання дисциплінарної комісії від 24.12.2025 № 3/25. Наказом також припинено державну службу ОСОБА_1 за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», визначено дату звільнення, а також вирішено інші питання, пов`язані з оформленням припинення державної служби.

У поданні дисциплінарної комісії від 24.12.2025 №3/25 за результатами дисциплінарного провадження зазначено, що ОСОБА_1 у жовтні 2025 року виконувала обов`язки начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, а 29.10.2025 підписала наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату», виданий на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, які були допущені до негайного виконання.

У поданні зазначено, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» начальник територіального управління призначається та звільняється Головою Державної судової адміністрації України. Також наведено, що ДСА України зверталася до Національного агентства України з питань державної служби за роз`ясненням щодо порядку виконання судових рішень про поновлення на посаді, а НАДС у своєму листі зазначило, що поновлення на посаді державної служби здійснюється суб`єктом призначення та що законодавство про державну службу не містить поняття «зарахування до штату».

Крім того, у поданні наведено зміст письмових пояснень ОСОБА_1 , відповідно до яких вона зазначала, що наказ №108/к мав технічний характер, був способом виконання судового рішення та не створював нових трудових правовідносин, а також посилалася на існування правової колізії між необхідністю негайного виконання судових рішень та чинними наказами ДСА України.

Не погодившись із наказом Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 № 1/06 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » , остання звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Спір у даній справі стосується правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби, законності наказу Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06, а також наявності підстав для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Законом України «Про державну службу», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України. При вирішенні спору суд також враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а також лист Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25, на який посилаються учасники справи та матеріали дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з наведеними конституційними засадами, обов`язковість судового акта, ухваленого Іменем України, поширюється на всі органи державної влади та їх службових осіб без винятку, трансформуючись у прямий і безумовний обов`язок посадовця сприяти його реалізації.

На підставі статті 129-1 Основного Закону України, будь-які дії державного службовця, спрямовані на фактичне та невідкладне забезпечення виконання судового рішення, є виконанням його конституційного обов`язку і не можуть кваліфікуватися як дисциплінарний проступок.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб на всій території України і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені законом або судом рішення підлягають негайному виконанню, зокрема про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06, суд зазначає таке.

При вирішенні цього спору суд керується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2020 року у справі №200/2218/19-а (провадження №11-1251апп19), відповідно до яких під час розгляду спорів щодо дисциплінарної відповідальності державних службовців суд повинен перевірити, чи діяла посадова особа в межах наданих їй законом повноважень, чи встановлено наявність дисциплінарного проступку, а також чи прийнято рішення суб`єктом призначення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до загальних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо забезпечення реалізації державної політики, виконання законів та інших нормативно-правових актів, а також реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно з частиною другої статті 1 Закону України «Про державну службу», державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Згідно з правовим статусом державного службовця, реалізація ним своїх повноважень завжди нерозривно пов`язана з дотриманням фундаментальних принципів служби, серед яких ключовими є законність та орієнтованість на громадян (захист їхніх прав, поновлених судом).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, порушення службової дисципліни державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з цією нормою, притягнення до відповідальності є суворо регламентованою процедурою, де підставою є виключно протиправна винна дія чи бездіяльність службовця.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 65 Закону, дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених, зокрема, пунктом 7 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону).

Відповідно до частини першої статті 67 Закону, дисциплінарне стягнення повинне відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, настання тяжких наслідків, попередню поведінку та ставлення до виконання обов`язків.

Відповідно до положень статті 68 Закону, дисциплінарне стягнення застосовується суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Тобто рішення керівника має базуватися на об`єктивному та всебічному висновку колегіального органу (комісії).

Згідно з частиною першою статті 69 Закону, дисциплінарна комісія забезпечує здійснення дисциплінарного провадження з метою об`єктивного з`ясування обставин вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону, з метою з`ясування обставин справи державний службовець має право надавати пояснення, а дисциплінарна комісія зобов`язана їх витребувати та врахувати.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону, дисциплінарне стягнення не може бути застосовано, якщо державний службовець діяв на виконання наказу або розпорядження керівника, за умови, що такий наказ не був очевидно злочинним.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону, рішення про застосування дисциплінарного стягнення оформляється актом (наказом, розпорядженням) суб`єкта призначення, у якому обов`язково зазначаються обставини проступку та мотиви обрання саме цього виду стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Щодо порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно державних службовців суд враховує положення Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039, яким визначено процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарного провадження стосовно державних службовців.

Згідно з пунктом 19 цього Порядку, формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання, яке є правоможним, якщо в ньому бере участь не менше половини її членів від загального складу.

На підставі пункту 19-1 Порядку, члени дисциплінарної комісії, державний службовець та інші особи, які є учасниками дисциплінарного провадження, у разі наявності поважних причин можуть брати участь у засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, повідомивши про такі причини голові дисциплінарної комісії шляхом використання засобів електронної комунікації не пізніше ніж як за один день до проведення засідання, при цьому перед початком засідання вони пред`являють паспорт громадянина України або інший документ, який посвідчує особу, а під час проведення забезпечується належна якість зображення та звуку і дотримання вимог законодавства у сфері захисту інформації; у разі ж неможливості проведення через технічні проблеми, такі проблеми фіксуються дисциплінарною комісією шляхом складення відповідного акта, який долучається до протоколу засідання.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1039, фіксація проведення засідання за допомогою технічних засобів може здійснюватися за рішенням членів Комісії, дисциплінарної комісії та згоди державного службовця.

Згідно з пунктом 21 Порядку, усі рішення Комісії, дисциплінарної комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів, які мають один голос та можуть голосувати за або проти, при цьому під час голосування будь-які сумніви щодо наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку тлумачаться на його користь, а у разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні чи голови дисциплінарної комісії.

На підставі пункту 22 Порядку, рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом (зокрема в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису у разі дистанційного засідання), у якому обов`язково зазначаються прізвище та ініціали голови і секретаря, присутніх членів, експертів, представників державних органів, місце, дата, спосіб, час початку і закінчення засідання, порядок денний, результати розгляду та голосування за кожним пунктом, а також прийняті рішення.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1039, Комісія, дисциплінарна комісія на своєму засіданні приймає рішення про початок розгляду дисциплінарної справи та про початок формування дисциплінарної справи.

Згідно з абзацом першим пункту 31 Порядку, Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.

На підставі положень пункту 31 Порядку, державний службовець наділений чітким переліком прав, зокрема: бути присутнім на засіданні для надання пояснень, знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону (у тому числі запитувати та отримувати копії документів), надавати пояснення, документи та матеріали, заявляти клопотання про одержання і долучення нових документів чи додаткових пояснень інших осіб, яким відомі обставини справи, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого представника, а також користуватися іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що дотримання процедури дисциплінарного провадження саме по собі не свідчить про наявність підстав для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Вирішальним є встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та наявності у державного службовця відповідних повноважень чи обов`язків, які, за висновком суб`єкта призначення, були порушені.

Водночас, вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку, суд виходить із того, що дисциплінарна відповідальність державного службовця може наставати лише за порушення покладених на нього законом повноважень або обов`язків.

За таких обставин визначальним для правильного вирішення цього спору є встановлення обсягу повноважень позивача на момент видання наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 29.10.2025 №108/к, а також з`ясування, хто відповідно до закону був належним суб`єктом, уповноваженим на виконання судових рішень про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.

Відповідно до загальних засад Закону України «Про судоустрій і статус суддів», цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 147 цього Закону, Державна судова адміністрація України забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів та може встановлювати скорочені строки для процедур припинення судів як юридичних осіб за умови виконання нею цивільних зобов`язань ліквідованого суду на підставі вимог кредиторів, заявлених у визначений законом строк.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, та є підзвітною Вищій раді правосуддя.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою цієї ж статті, правовий статус посадових осіб Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь визначається Законом України "Про державну службу", а сама ДСА України є юридичною особою, яка має самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

На підставі статті 151 Закону, статус органу в системі правосуддя вимагає від його працівників особливої правової дисципліни, спрямованої на підтримку авторитету судової влади, що безпосередньо корелює з обов`язком виконувати судові рішення без зволікань.

Відповідно до пунктів 2, 6, 9 та 10 частини першої статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву, забезпечує впровадження електронного суду (зокрема здійснює заходи щодо організації обміну електронними документами між судами та іншими державними органами), а також забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

На підставі статті 152 Закону, покладені на ДСА України функції технічного, організаційного та електронного забезпечення системи правосуддя зобов`язують її апарат діяти скоординовано із судовими органами, забезпечуючи безперешкодний рух та негайне відображення і виконання документів, ухвалених судовою гілкою влади.

Відповідно до частини першої та пунктів 1, 2, 5 та 9 частини четвертої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державну судову адміністрацію України очолює Голова, який керує її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань, організовує її роботу, призначає на посади та звільняє з посад працівників ДСА України, а також встановлює їм посадові оклади, присвоює ранги державного службовця, застосовує заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону. Згідно з частиною п`ятою цієї статті, Голова Державної судової адміністрації України з питань, що належать до його повноважень, видає накази.

Судом встановлено, що в. о. начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві ОСОБА_1 було видано наказ від 29.10.2025 № 108/к "Про зарахування ОСОБА_2 до штату".

Оцінюючи правомірність дій та межі компетенції посадових осіб, суд виходить із того, що відповідно до статті 154 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" територіальними органами ДСА України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Тобто наведена норма визначає, що територіальне управління ДСА України очолює начальник, який призначається на конкурсній основі на посаду і звільняється з посади Головою ДСА України. Аналогічно і заступник начальника територіального управління призначається на конкурсній основі на посаду та звільняється з неї безпосередньо Головою ДСА України.

Даний порядок узгоджується з положеннями пункту 6 Положення про Територіальне управління ДСА України в місті Києві, затвердженого наказом ДСА України від 10.05.2023 №229 (зі змінами), відповідно до яких начальник територіального управління призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України, а начальник територіального управління має заступника.

Положенням визначено і кваліфікаційні вимоги: на посаду заступника начальника територіального управління може бути призначена особа, яка має вищу освіту з освітнім ступенем магістра з досвідом роботи на керівних посадах державної служби категорії "Б" чи "В" або досвідом служби в органах місцевого самоврядування, або досвідом роботи на керівних посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільно володіє державною мовою, що підтверджується відповідним державним сертифікатом. При цьому, на час відсутності начальника територіального управління його обов`язки виконує його заступник.

Відповідно до частин першої та шостої статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління, які є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України, власне найменування, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. Згідно із частиною сьомою цієї статті правовою основою діяльності територіального управління є положення про нього, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України на підставі Типового положення.

Аналіз наведених норм свідчить, що Законом чітко визначено розмежування повноважень між Головою Державної судової адміністрації України та начальником територіального управління.

Так, суд повторно зазначає, що відповідно до частин другої та третьої статті 154 Закону начальник територіального управління та його заступник призначаються на посади і звільняються з посад Головою Державної судової адміністрації України. Отже, саме Голова Державної судової адміністрації України є суб`єктом призначення щодо зазначених посад.

Крім того, частиною п`ятою статті 154 Закону передбачено, що структура і штатний розпис територіального управління затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за поданням начальника відповідного територіального управління.

Таким чином, із системного аналізу положень статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд доходить висновку, що питання призначення, звільнення та поновлення на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації України належать до повноважень Голови Державної судової адміністрації України як суб`єкта призначення. Відповідно, інші посадові особи територіального управління, у тому числі особа, яка тимчасово виконує обов`язки начальника, не наділені законом повноваженнями самостійно вирішувати питання поновлення начальника територіального управління на посаді шляхом видання відповідного кадрового наказу.

Згідно з посадовою інструкцією заступника начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві Чумак Н. А. від 28.12.2021, метою цієї посади є здійснення заходів щодо організаційного забезпечення діяльності місцевих судів міста Києва та фінансового забезпечення місцевих загальних судів міста Києва для створення належних умов для діяльності судів та суддів цих судів.

До основних посадових обов`язків заступника віднесено:

забезпечення у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами, правоохоронними органами незалежності, недоторканості та безпеки суддів місцевих судів;

узагальнення потреб місцевих загальних судів у матеріально-технічному забезпеченні, організація комп`ютеризації, забезпечення засобами фіксування судового процесу в межах передбачених у Державному бюджеті України коштів;

організація роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву у місцевих судах та контроль за цією роботою;

взаємодія з відповідними органами та установами (в тому числі інших держав) для вдосконалення організаційного забезпечення;

координація діяльності керівників апаратів місцевих судів, підготовка нарад, вивчення практики організації діяльності цих судів та розробка пропозицій щодо їх вдосконалення;

забезпечення виконання функції щодо формування і затвердження списків присяжних для місцевих загальних судів міста Києва;

очолювання конкурсної комісії ТУ ДСА України в місті Києві;

розробка та сприяння реалізації заходів щодо покращення рівня доступності приміщень районних судів для маломобільних груп населення, а також координація заходів щодо забезпечення належних умов праці, охорони праці та пожежної охорони в ТУ ДСА України в місті Києві;

укладання від імені ТУ ДСА України в місті Києві цивільно-правових та господарських договорів щодо забезпечення діяльності управління та місцевих загальних судів міста Києва.

Також судом враховано визначені цією інструкцією права заступника начальника ОСОБА_1 , а саме: одержувати від судів, органів влади, підприємств, установ та громадян інформацію і матеріали, необхідні для виконання обов`язків; залучати за погодженням з начальником Управління окремих фахівців для розробки документів; скликати наради з керівниками апаратів судів та структурних підрозділів; вживати заходів щодо контролю за станом ведення судової статистики, архіву та діловодства.

Водночас, суд наголошує, що пунктом 7 Положення визначено виключні повноваження саме начальника територіального управління, до яких належать:

керівництво діяльністю управління, організація та забезпечення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;

організація роботи управління, визначення функцій заступника, керівників підрозділів та обов`язків працівників;

затвердження положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій працівників;

представництво управління в органах влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях;

подання Голові ДСА України на затвердження структури і штатного розпису;

призначення на посади та звільнення з посад працівників управління (крім заступника начальника територіального управління) у порядку законодавства про державну службу з урахуванням особливостей законодавства про судоустрій;

застосування до працівників управління (крім заступника начальника) заохочень або накладення дисциплінарних стягнень;

призначення за погодженням голови суду на посаду та звільнення з посад керівника апарату суду та його заступника;

застосування за поданням голови суду до керівника апарату суду та його заступника заохочень або накладення дисциплінарних стягнень;

присвоєння керівнику апарату суду та його заступнику рангів державного службовця;

затвердження за погодженням з головою суду структури та штатної чисельності (штатного розпису) апарату суду;

присвоєння рангів державним службовцям територіального управління;

затвердження річного плану роботи управління та заходів щодо реалізації його цілей;

звітування Голові ДСА України про результати діяльності та інформування Ради суддів України на її вимогу;

здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Згідно з абзацом третім пункту 6 Положення саме начальник територіального управління несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань та повноважень.

Проаналізувавши наведені норми права у їх системному взаємозв`язку, суд доходить висновку, що виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві належало до виключних повноважень Голови Державної судової адміністрації України як суб`єкта призначення, виходячи з такого.

Саме з урахуванням такого нормативного регулювання відповідачем було надано оцінку діям позивача під час здійснення дисциплінарного провадження та зроблено висновок про перевищення нею службових повноважень.

Судом встановлено, що наказом Державної судової адміністрації України від 04.11.2025 №4/06 (зі змінами) порушено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві ОСОБА_1 .

Підставою для порушення дисциплінарного провадження стала доповідна записка юридичного управління та управління з питань персоналу ДСА України від 04.11.2025 №1200(10)/08/03-416/25, у якій зазначено про видання ОСОБА_1 як в.о. начальника Територіального управління наказу від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату» з 20.10.2025, тоді як рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, на виконання яких видано зазначений наказ, визначали датами поновлення ОСОБА_2 відповідно 17.02.2024 та 06.01.2025.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи дисциплінарна комісія у складі голови ОСОБА_4 , членів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 внесла подання від 24.12.2025 №3/25, у якому дії ОСОБА_1 кваліфіковано за пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» як перевищення службових повноважень та рекомендовано застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення.

На підставі зазначеного подання Головою Державної судової адміністрації України видано наказ від 01.01.2026 №1/06 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Судом також встановлено, що під час дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією досліджено доповідну записку від 04.11.2025 №1200(10)/08/03-416/25, наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві від 29.10.2025 №108/к, лист ДСА України до Національного агентства України з питань державної служби від 19.11.2025 №10-23009/25, лист НАДС від 27.11.2025 №10664/10.3-25, письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.12.2025 та додаткові пояснення від 17.12.2025, службову характеристику від 12.11.2025, інформацію про застосовані дисциплінарні стягнення, результати оцінювання службової діяльності та відомості про наявні заохочення.

Обґрунтовуючи правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення, відповідач, серед іншого, посилається на лист Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25 як на документ, що містить роз`яснення щодо повноважень суб`єкта призначення при поновленні державного службовця на посаді на виконання судового рішення.

З огляду на наведені доводи відповідача суд всебічно та повно дослідив зміст зазначеного листа, підписаного Головою Національного агентства України з питань державної служби Наталією Алюшиною, та встановив таке.

Відповідно до підпункту 8№ пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №500, НАДС відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень, запитів на інформацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, що стосуються застосування законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інших нормативно-правових актів у цій сфері, і надає на них узагальнені відповіді.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом; особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Згідно з частиною дванадцятою статті 91 Закону №889-VIII, особливості вступу, проходження та припинення державної служби в органах системи правосуддя регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством у відповідній сфері.

Зі змісту листа Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25 вбачається, що начальник територіального управління ДСА України призначається на посаду та звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України, який є суб`єктом призначення щодо цієї посади. У зв`язку з цим у листі зазначено, що поновлення такого державного службовця на посаді на виконання рішення суду здійснюється саме суб`єктом призначення.

При вирішенні цього спору суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 липня 2023 року у справі №1.380.2019.02126, згідно з яким у розумінні статті 236 Кодексу законів про працю України обов`язок щодо видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі покладається на власника або уповноважений ним орган, тобто на суб`єкта призначення. З огляду на приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» таким суб`єктом призначення начальника територіального управління ДСА України є Голова Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника підлягає невідкладному виконанню в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Таке рішення вважається виконаним з дня видання боржником відповідного наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до пунктів 48, 80, 81, 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, посадові особи підписують документи виключно в межах наданих їм повноважень, накази видаються уповноваженими посадовими особами, проєкти наказів з кадрових питань готуються кадровою службою на підставі рішень (вказівок) керівника, а зміна, скасування чи визнання наказу таким, що втратив чинність, здійснюється шляхом видання нового наказу.

Суд також враховує, що у листі Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25 зазначено, що скасовувати наказ, виданий суб`єктом владних повноважень, має саме той суб`єкт, який його видав, якщо інше не визначено судовим рішенням.

Крім того, НАДС роз`яснило, що поновлення особи на посаді державної служби на підставі судового рішення здійснює саме суб`єкт призначення, тобто державний орган або посадова особа, які відповідно до законодавства наділені повноваженнями щодо призначення та звільнення з відповідної посади державної служби. Також у зазначеному листі звернуто увагу, що законодавство про державну службу не містить поняття «зарахування особи до штату».

Окремо суд звертає увагу, що у листі Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2025 №10664/10.3-25 прямо зазначено, що листи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади мають виключно роз`яснювальний (інформаційний) характер та не встановлюють правових норм.

За таких обставин суд погоджується, що зазначений лист не є нормативно-правовим актом, не створює нових прав чи обов`язків та не може бути самостійною правовою підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Разом із тим суд враховує наведені у листі роз`яснення не як джерело права, а як офіційну позицію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого відповідно до підпункту 8№ пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби віднесено надання роз`яснень щодо застосування законодавства про державну службу.

При цьому викладена у листі позиція оцінюється судом у сукупності з положеннями Закону України «Про державну службу», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про виконавче провадження» та відповідною практикою Верховного Суду, а не як самостійна правова підстава для вирішення спору.

При цьому суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем підмінено норми закону роз`ясненням НАДС.

Як встановлено судом, викладена у листі правова позиція ґрунтується на положеннях статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 7 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу», статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» та положеннях Типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, і не виходить за межі їх змісту.

Отже, суд враховує лист Національного агентства України з питань державної служби виключно як документ, що підтверджує узгоджене із законодавством тлумачення відповідних правових норм, тоді як висновок суду щодо наявності у Голови Державної судової адміністрації України повноважень як суб`єкта призначення ґрунтується безпосередньо на положеннях закону та правових висновках Верховного Суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що на момент видання наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 29.10.2025 №108/к питання поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві належало до компетенції Голови Державної судової адміністрації України як суб`єкта призначення.

Враховуючи наведене, суд переходить до оцінки правомірності висновків дисциплінарної комісії щодо наявності у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», та законності застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Оцінюючи матеріали дисциплінарного провадження, суд виходить із такого.

Щодо протиправності діяння.

Судом встановлено, що на момент видання наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 29.10.2025 №108/к питання поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві належало до повноважень Голови Державної судової адміністрації України як суб`єкта призначення.

За таких обставин суд доходить висновку, що видання зазначеного наказу позивачем, яка на той час виконувала обов`язки начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві, було здійснено поза межами наданих їй законом повноважень та стосувалося реалізації кадрових повноважень, віднесених законом до компетенції вищестоящої посадової особи.

Такий висновок узгоджується з критеріями розмежування перевищення службових повноважень, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15, відповідно до яких перевищення повноважень має місце, зокрема, у разі вчинення посадовою особою дій, що належать до компетенції вищестоящої службової особи. Зазначений підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 30.06.2021 у справі №200/10988/19-а, від 10.11.2021 у справі №540/4057/20 та від 22.12.2021 у справі №140/16342/20.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що обставини, покладені дисциплінарною комісією в основу висновку щодо видання позивачем наказу №108/к поза межами наданих законом повноважень, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Щодо вини.

Суд бере до уваги висновок дисциплінарної комісії про те, що ОСОБА_1 усвідомлювала вихід своїх дій за межі наданих їй повноважень, але, незважаючи на це, вчинила їх.

Цей висновок дисциплінарної комісії ґрунтується на змісті власних пояснень позивачки, у яких вона одночасно стверджувала, що наказ №108/к мав суто технічний, похідний характер і не породжував нових правовідносин, і водночас що існувала «об`єктивна правова колізія» та «подвійне правове зобов`язання» між виконанням судового рішення і чинними наказами ДСА України.

Суд вважає, що визнання позивачкою наявності колізії між двома одночасно чинними зобов`язаннями логічно суперечить твердженню про суто механічний, безальтернативний характер вчинених дій, і саме ця суперечність, на яку правильно вказала дисциплінарна комісія, свідчить про усвідомлення позивачкою вчинення протиправних дій.

Як встановлено матеріалами дисциплінарного провадження, Державна судова адміністрація України, вбачаючи невизначеність щодо порядку виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, зокрема в частині дат поновлення ОСОБА_2 на посаді, скористалася передбаченим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України механізмом та звернулася до суду із заявами про роз`яснення судових рішень.

При цьому дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, за власними поясненнями, наявність правової колізії щодо порядку виконання зазначених судових рішень, не звернулася до ДСА України, Національного агентства України з питань державної служби чи до суду за роз`ясненням порядку своїх дій, натомість самостійно видала наказ від 29.10.2025 №108/к.

За таких обставин суд погоджується з висновком дисциплінарної комісії, що позивачка мала реальну можливість скористатися передбаченими законом способами усунення правової невизначеності, однак цього не зробила, що свідчить про свідоме прийняття нею рішення щодо видання зазначеного наказу, а не про вчинення відповідних дій в умовах відсутності альтернативного способу виконання судових рішень.

Щодо наслідків та причинно-наслідкового зв`язку.

Суд зазначає, що дисциплінарна комісія у своєму поданні не навела конкретних відомостей про шкідливі наслідки, безпосередньо спричинені саме виданням наказу №108/к, обмежившись констатацією факту виходу за межі повноважень і посиланням на загальну тяжкість перевищення повноважень як категорії проступку.

У цьому суд звертає увагу на відмінність з підходом Верховного Суду в постановах від 30.06.2021 у справі №200/10988/19-а та від 10.11.2021 у справі №540/4057/20, де саме недоведеність об`єктивної сторони проступку шкідливих наслідків і причинного зв`язку між діями та наслідками стала самостійною підставою для визнання звільнення протиправним.

Разом із тим суд враховує, що у спірних правовідносинах об`єктом дисциплінарного проступку є встановлений законом порядок розмежування компетенції між Головою Державної судової адміністрації України та посадовими особами її територіальних управлінь. Тому сам факт видання позивачем кадрового наказу, прийняття якого законом віднесено до виключних повноважень Голови ДСА України, свідчить про порушення такого розподілу повноважень незалежно від настання чи ненастання додаткової майнової або іншої шкоди.

Суд зазначає, що дисциплінарна комісія обґрунтовано вказала на створену цим наказом розбіжність дат поновлення ОСОБА_2 (20.10.2025 за наказом №108/к проти 17.02.2024 та 06.01.2025 за судовими рішеннями), що саме собою є негативним наслідком у вигляді правової невизначеності щодо фактичного трудового статусу особи, спричиненим самостійним визначенням позивачкою дати, не встановленої жодним із судових рішень.

Щодо пропорційності стягнення.

Оцінюючи обраний вид дисциплінарного стягнення звільнення суд враховує, що частина п`ята статті 66 Закону №889-VIII прямо допускає застосування звільнення за проступок, кваліфікований за пунктом 7 частини другої статті 65 Закону (перевищення службових повноважень).

Суд також враховує висновок Верховного Суду в постанові від 22.12.2021 у справі №140/16342/20, де пропорційність звільнення була обґрунтована, серед іншого, наявністю в особи непогашених дисциплінарних стягнень протягом року, що передував проступку. Судом встановлено, що на момент вчинення проступку позивачка не мала непогашених дисциплінарних стягнень стягнення у виді зауваження, накладене наказом ДСА України від 31.08.2022 №22/06, було застосоване за понад три роки до подій, що розглядаються, а отже не є обтяжуючою обставиною в розумінні частини четвертої статті 67 Закону №889-VIII. Ця обставина відрізняє даний випадок від справи №140/16342/20 на користь позивачки.

Водночас суд зазначає, що дисциплінарною комісією у поданні від 24.12.2025 №3/25 досліджено відомості про позитивну оцінку службової діяльності ОСОБА_1 за 2024 рік та наявність у неї державної нагороди Ордена княгині Ольги III ступеня. Разом із тим висновок про відсутність обставин, що пом`якшують дисциплінарну відповідальність, зроблено без окремого зіставлення із зазначеними фактами, які за своїм змістом співвідносяться з критерієм пункту 3 частини другої статті 67 Закону №889-VIII.

Водночас вказаний недолік сам по собі не спростовує встановлених у справі обставин щодо видання позивачкою наказу №108/к поза межами наданих їй законом повноважень та не свідчить про відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку.

Оцінюючи пропорційність застосованого стягнення, суд враховує характер вчиненого проступку, який полягав у самостійному прийнятті кадрового рішення, віднесеного законом до повноважень Голови ДСА України як суб`єкта призначення, а також значення дотримання встановленого законом розподілу компетенції у системі органів судової адміністрації. З огляду на наведене суд не вбачає підстав для висновку, що застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді звільнення є очевидно непропорційним тяжкості встановленого дисциплінарного проступку.

За сукупністю встановлених обставин суд доходить висновку, що видання позивачкою наказу від 29.10.2025 №108/к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату» становить перевищення службових повноважень у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», вчинене свідомо; наявні визначені законом підстави для застосування до позивачки дисциплінарного стягнення; обраний вид стягнення звільнення з посади державної служби відповідає вимогам частини п`ятої статті 66 Закону та не є явно непропорційним з огляду на характер вчиненого проступку і встановлену відсутність непогашених дисциплінарних стягнень як обтяжуючої обставини.

Наказ Голови Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06 суд визнає таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вимога про поновлення позивача на посаді є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення та припинено її державну службу.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення працівник підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, поновлення на посаді є способом захисту порушеного права, який застосовується лише у разі встановлення судом незаконності звільнення.

Оскільки під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06, правові підстави для поновлення позивача на посаді відсутні.

За таких обставин вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві суд констатує наступне.

Так, зазначена вимога є похідною від вимоги про поновлення на посаді та обґрунтовується позивачкою виключно незаконністю її звільнення.

Спеціальне законодавство про державну службу не врегульовує питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 235 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при ухваленні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналіз наведеної норми свідчить, що виплата середнього заробітку є похідним наслідком задоволення вимоги про поновлення на роботі та можлива лише за умови встановлення судом незаконності звільнення.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність наказу Державної судової адміністрації України від 01.01.2026 №1/06 і відмовив у задоволенні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді, правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

У задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, про звільнення з публічної служби, задоволенню не підлягають, з вище окреслених підстав.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (адреса вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 26255795), третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (адреса бул. Лесi Українки, 26, місто Київ, 01133; ЄДРПОУ 26268059) про визнання протиправним та скасування наказу, про звільнення з публічної служби відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.