Рішення № 138132649, 10.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуСправа №160/9369/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» до Одеської митниці, у якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 13.02.26 № UA500020/2026/000039/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ААДІ» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію № 26UA500020001112U6 від 13.02.2026 року з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. На переконання ТОВ «ААДІ», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2026/000039/2 від 13.02.2026р. відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за резервним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірному рішенні крім номера та дати митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» було залишено без руху і встановлено позивачу 7-ми денний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22 квітня 2026 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9369/26, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

12 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Одеської митниці на позовну заяву ТОВ «ААДІ», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Також, 12 травня 2026 року до суду разом із відзивом на позовну заяву надійшло клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року залишено без задоволення клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.

19 травня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову..

22 травня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Одеської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких проти задоволення позовних вимог заперечує, та підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

Дослідивши матеріа.ли справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ААДІ» (код ЄДРПОУ 35395306) зареєстроване 10.09.2007 року, про що вчинено запис № 1 224 102 0000 038787 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

08.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ААДІ» (Покупець) та «TORIS POLYFAB LLP» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №IMP/IND-00805-2025 (далі контракт) відповідно до пункту 1.1 якого Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує на умовах цього контракту наступний товар: мішки поліпропіленові, номенклатура, асортимент та кількість якого визначається у додатках.

Якість товару, що поставляється, має відповідати встановленим світовим стандартам і стандарту заводу- виробника і підтверджується відповідним сертифікатом, виданим компетентним органом країни виробника. (п. 1.2 Контракту).

Відповідно до п. 2.1. Контракту, постачання товару здійснюється на умовах обумовлених у додатках.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.2 Контракту, валютою договору є: долар США, Євро. Ціна за одиницю товару встановлюється у додатках на кожне окреме постачання.

Валютою платежу є долар або Евро. Спосіб та термін платежу обумовлюється у додатках на кожну окрему поставку. Усі банківські витрати на території Продавця оплачуються Продавцем, а поза території Продавця - Покупцем. (п.4.1-п.4.3 Контракту).

Вподальшому, між сторонами контракту, на виконання умов контракту, було підписано Додаток №6 від 09.12.2025 року до контракту №IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025 року, відповідно до якої, зокрема, було погоджено поставку товару «мішки поліпропіленові» відповідною номенклатурою та кількістю на загальну вартість 34676,00 дол. США,Товар поставляється на умовах: FOB Мундра порт, Індія. Умови оплати:100% передоплата. Термін поставки:не більше 140 днів з моменту передоплати.

Крім того, на виконання умов контракту, було підписано Додаток №7 від 10.12.2025 року до контракту №IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025 року, відповідно до якої, зокрема, було погоджено поставку товару «мішки поліпропіленові» відповідною номенклатурою та кількістю на загальну вартість 34467,20 дол. США. Товар поставляється на умовах: FOB Мундра порт, Індія. Умови оплати:100% передоплата. Термін поставки:не більше 140 днів з моменту передоплати.

13.02.2026 для митного оформлення в режимі імпорту 51 711, 00 кг поліпропіленових мішків, що надійшли морським транспортом в 2 контейнерах №MSMU6132422 та № MSBU6613682, до Одеської митниці подана митна декларація №26UA500020001112U6 із заявленням митної вартості товарів на рівні 1, 44441 долари США/кг

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаними митними деклараціями надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, а саме: Пакувальний лист (Packing list) від 09.12.2025, Пакувальний лист (Packing list) від 10.12.2025, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 09.12.2025 № EXP/2526-76;Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 10.12.2025 №EXP/2526-77; Коносамент (Bill of lading) MEDUP4795886 від 24.12.2025; Навантажувальний документ (Bordereau) DOL00010631 від 09.02.2026; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) FIEO/2025/016/1759316А/0012398 від 10.12.2025; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) FIE0/2025/016/1759319 А/0012398 від 10.12.2025; Банківський платіжний документ, то стосується товару №12 від 12.12.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №46 від 09.02.2026; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №09/02/1 від 09.02.2026; Страховий поліс №4 від 20.12.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 09.12.2025;Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від10.12.2025; контракту №IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025; Додаткова угода №1 від 08.05.2025 до контракту №IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025; Електронний сертифікат про непреферениійне походження товару №FЊO/2025/016/1759316A/0012398 від 10.12.2025; Електронний сертифікат про непреферениійне походження товару №FЊO/ 2025/016/1759319А/0012398 від 10.12.2025; Вагова №431474 від 13.02.2026; Вагова №431475 від 13.02.2026.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку з чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлені наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 12.12.2025 №12 в гр. «адреса отримувача» зазначено інша адреса отримувача G BLOCK 27.C-7 BANDRA KURLA COMP.G BLOCK.BANDRA INDIA.MUMBAI.IN, ніж та, яка зазначена в контракті, коносаменті, інвойсах-S.NO.158 P2, NR. TATHASTU SPINNING MILL, VILL. HIRAPAR, TAL. TANKARA DIST. MORBI GUJARAT INDIA. Крім того в графі «Призначення платежу» відсутні посилання на інвойси №EXP/2526-76 від 09.02.2026 та №EXP/2526-77 від 10.02.2026.

2) До митного оформлення надана рахунок-фактуру ТОВ «Фонтан-Транс» про надання транспортно-експедиторських послуг від 09.02.2026 №46 та фінансову довідку про транспортні витрати від 09.02.2026 № 09/02/1 в тому числі страхування вантажу, оплата по яким повинна бути здійснена продовж 3-х банківських днів, але підтверджуючи документи до митного оформлення не надані. Крім того, надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги;

3) Відповідно до п.2.2 договору транспортного експедирування від 03.01.2023 №19 згідно з письмовою Заявкою Клієнта Експедитор надає додаткові послуги. А відповідно до п.2.3.2 згідно з письмовою Заявкою та за рахунок Клієнта Експедитор зобов`язаний забезпечувати сплату морського перевезення вантажу (фрахту), митне оформлення вантажів, дотримання необхідних формальностей здійснювати оплату мита. Сума плати завчасно погоджується з Клієнтом у письмовій формі. Проте Заявки надано не було. Також відповідно до п.3.5 договору обсяг фактично наданих послуг актом прийому-здачі виконаних робіт/наданих послуг, що надсилається Експедитором Клієнтові протягом трьох діб після виконання робіт/надання послуг. Ненадання декларантом заявки, актів виконаних робіт (послуг), зазначених у пунктах Договору, а також банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;

4) Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. З урахуванням викладеного, декларантом не надано сертифіката якості заводу-виробника, який, з урахуванням п.5.4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.05.2025 IMP/IND-00805-2025 та вимог частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 No 1023-XII «Про захист прав споживачів», повинен надаватись покупцю, та, в свою чергу, підтверджувати заявлені відомості про виробника товарів.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України..

13.02.2026 митним органом отримано копію митної декларації країни відправлення від 10.12.2025 №7765765,7739625 , проформу інвойс від 18.10.2025 №TPLLP/PIEXP/2526-10-1, переклад проформу інвойс від 18.10.2025 №TPLLP/PIEXP/2526-10-1, платіжне доручення на сплату транспортних послуг від 10.02.2026 №368 та заяву 13/02-01 від 13.02.2026 про відсутність інших додаткових документів.

Проаналізувавши вказані документи, встановлено, в копії митної декларації країни відправлення внесено код товару на рівні восьми знаків, який не відповідає задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч.2. ст.58 МКУ, ч.6 ст.54 МКУ.

В подальшому, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000039/2 від 13.02.2026 року.

Так, у вищевказаному рішенні, зокрема, зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, з урахуванням заявленого коду товару згідно УКТЗЕД (6305339000), країни виробництва (IN), опису товарів (Мішки пакувальні з стрічок або подібних форм із текстильних матеріалів поліпропілену: - Мішки з поліпропілену, колір білий, одношарові) , митне оформлення яких здійснено у найближчий до митного оформлення час товару (січень 2026р.) є більшим і становить 3,3727 дол. США/кг (МД від 12.01.2025 №UA209230/2026/209230), ніж заявлено декларантом 1,4441 дол. США/кг.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим ч. 7 ст. 55 МК України, задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за МД №26UA500020001122U0 від 13.02.2026.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2026/000039/2 від 13.02.2026 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. в адміністративній справі № 803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо повноти сплати позивачем за поставлений товар, то суд вважає на наступне.

Додаток № 6 від 09.12.2025 року до контракту № IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025 року та Додаток № 7 від 10.12.2025 року до контракту № IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025 року передбачають поставку товару «мішки поліпропіленові» відповідною номенклатурою та кількістю на загальну вартість 34676,00 дол. США та 34467,20 дол. США,відповідно. Умови оплати:100% передоплата.

Покупець на виконання погоджених умов, здійснив відповідну оплату, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №12 від 12.12.2025 на суму 69143, 20 дол. США.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати платника та отримувача, їх рахунки, надавачів платіжних послуг, суму операції, а також інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 зазначеного Закону встановлено, що Національний банк України визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, а також особливості їх оформлення, захисту та прийняття до виконання у відповідних нормативно-правових актах.

Суд враховує, що Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), а саме пунктом 14 розділу 2, визначено перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції. Зокрема, підпунктом 10 пункту 14 передбачено, що така інструкція повинна містити призначення платежу.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється, при цьому повнота інформації забезпечується платником з урахуванням вимог законодавства України.

Разом з тим суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «повнота інформації» у контексті заповнення реквізиту «Призначення платежу», що свідчить про його оціночний характер, а також не встановлює обов`язку зазначення у такому реквізиті конкретно визначених даних, зокрема обов`язкового зазначення реквізитів контракту чи рахунку-фактури.

Судом встановлено, що у платіжній інструкції в іноземній валюті №12 від 12.12.2025 у реквізиті «Призначення платежу» міститься посилання на контракт № №IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025 та Додаток №6 від 09.12.2025 року / Додаток №7 від 10.12.2025 року, а також зазначено що це передплата (prepayment)

Крім того, зазначені платіжні документи містять дату здійснення операції, суму платежу в доларах США, а також реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

При цьому судом встановлено, що загальна вартість товару у розмірі 69143, 20 доларів США на момент митного оформлення була сплачена у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана банківська платіжна інструкція містить достатній обсяг інформації для ідентифікації відповідної господарської операції та беззаперечно підтверджують здійснення оплати саме за спірну поставку товару, у зв`язку з чим доводи відповідача є необґрунтованими.

Щодо транспортної складової митної вартості, то суд зазначає наступне.

Додаток №6 від 09.12.2025 року до контракту №IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025 року та Додаток №7 від 10.12.2025 року до контракту №IMP/IND-00805-2025 від 08.05.2025 року передбачають умови поставки товару - FOB Мундра порт, Індія.

Умови поставки FOB Інкотермс 2010 (Free On Board, "вільно на борту") в міжнародній торгівлі означають, що продавець відповідає за доставку товару до порту відправлення і завантаження його на борт судна, зазначеного покупцем. З моменту завантаження на борт судна всі подальші витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням, перекладаються на покупця.

За вказаних обставин, саме продавець несе витрати по доставці в порт призначення.

Отже, позивач повинен оплатити транспортування товару з порту призначення до кордону України.

На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до кордону України позивач надав до митного оформлення наступні документи: Коносамент (Bill of lading) MEDUP4795886 від 24.12.2025; Навантажувальний документ (Bordereau) DOL00010631 від 09.02.2026; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №46 від 09.02.2026; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №09/02/1 від 09.02.2026; Страховий поліс №4 від 20.12.2025; платіжне доручення на сплату транспортних послуг від 10.02.2026 №368.

Крім того, відповідно до фінансової довідки про транспорті витрати ТОВ «Фонтан-Транс» №09/02/1 від 09.02.2026 року було повідомлено митний орган, що вартість морського перевезення вантажу за межами митної території України з порту Мундра (Індія) в порт Одеса (Україна) за коносаментом № MEDUP4795886 від 24.12.2025р., в контейнерах №MSMU6132422 та №MSBU6613682, додаткові виграти, оформлення документів, послуги експедирування, згідно рахунку №46 від 09.02.2026р., складає - 232462,99 гри. Страхування вантажу впродовж всього вищевказаного маршруту, згідно страхового сертифікату №4 від 20.12.2025р., складає - 5527,00 гри.

Також, суд погоджується з твердженням позивача, що за приписами п. 7, 9 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися доперевізника «Фонтан-Транс» з метою перевірки автентичності поданих документів.

Щодо відсутності сертифіката якості заводу-виробника, то суд звертає увагу, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які надаються для підтвердження митної вартості. У свою чергу, частиною 5 статті 53 Митного кодексу України заборонено органу доходів і зборів вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Документи, які підтверджують належну якість продукції не входять у цей перелік, відповідно зауваження митниці щодо його відсутності не може розцінюватися як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2018 року у справі № 813/1012/17, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд вважає, що надані позивачем вищевказані документи у свої сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд також зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеним відповідачем рішенням від 12.01.2025 №UA209230/2026/209230, що слугувало джерелом коригування митної вартості.

В рішенні також відсутні порівняні характеристики оцінюваного товару, умови поставки товару, ціна, яку було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено інформацію і джерела, які були використані митним органом під час визначення митної вартості товару позивача, що свідчить про не проведення відповідачем детального дослідження митних декларацій за рішенням від 12.01.2025 №UA209230/2026/209230, що слугувало джерелом коригування митної вартості, і на підставі яких обрано метод для визначення вартості оцінюваного товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Поряд з цим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати переважне значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено: причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту), обґрунтована послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом; про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом; посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

З огляду на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тому, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Крім того, відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів будь-яким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

З огляду на викладене, оскаржуване позивачем рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару №№UA209000/2026/000095/2 від 27.01.2026 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 12759,77 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, кімн. 1/Б, код ЄДРПОУ 35395306) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару №UA500020/2026/000039/2 від 13.02.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, кімн. 1/Б, код ЄДРПОУ 35395306) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 12759,77 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев