Рішення № 138132198, 21.07.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12308/24 2/760/2946/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з останніх на свою користь заборгованість:

- за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 78 729,24 грн;

- за спожиті до 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 99 905,03 грн;

- за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 1 319,54 грн;

- по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії (TE) у розмірі 497,12 грн;

- по платі за абонентське обслуговування за постачання гарячої води (ГВ) у розмірі 245,60 грн;

- витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн;

- судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року він був виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (далі ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року, у зв`язку із змінами законодавства, є виконавцем послуг з постачання послуг теплової енергії та з постачання гарячої води (далі ТЕ/ПГВ).

Відповідно до вимог чинного законодавства, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства, позивачем, на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085); щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ зазначив, що якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуго, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору в загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Так, позивачем на своєму вебсайті оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послу постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Так, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПВГ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, які постачає їм позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Від наданих послуг у встановленому чинним законодавством порядку відповідачі не відмовлялися.

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги ЦО/ЦГВ, а з 01 листопада 2021 року послуги з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки на оплату таких послуг), а відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 квітня 2024 року становить 179 953,81 грн, та складається з: заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 78729,24 грн за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року; заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 99 905,03 грн за період з 01 листопада 2021 року; заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 1319,54 грн за період з 01 листопада 2021 року.

Крім того, у відповідності до положень чинного законодавства, споживачі також зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг, а також плату за абонентське обслуговування, однак відповідачі не виконували вказаних обов`язків у повному обсязі, у зв`язку з чим, існує заборгованість: за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 497,12 грн, з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 245,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, станом на 01 квітня 2024 року за відповідачами рахується заборгованість в сумі 180 696,53 грн, тому позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2024 року вказану справу передано до провадження головуючого судді Ішуніної Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, в якій відповідачам в порядку статті 178 ЦПК України встановлено 15-денний строку для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову.

02 грудня 2024 року ухвалою суду змінено порядок судового провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 грудня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив, в якому він зазначив, що визнає наявність заборгованість, однак не погоджується із її розміром, визначеним позивачем.

Зазначив, що заборгованості у наведених розмірах не існує, зокрема, згідно зі звітом про оплати, розміщеному в його особистому кабінеті на вебсайті позивача, відсутні відомості про заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води, за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води. Крім того, заявлений розмір заборгованості за постачання теплової енергії не враховує оплати, здійснені в листопаді 2024 року на загальну суму 40 929,10 грн.

Разом з тим, навіть на момент подання позову, розмір заборгованості за теплову енергію не був правильним.

Так, позивач при розрахунку вартості наданих послуг з постачання теплової енергії користувався і користується неправильними показником опалювальної площі. Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення (ЦО) та з централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ) за період з 01 травня 2018 по 31 березня 2024 опалювальна площа становить 124,8 кв. м, у той час як згідно з технічним паспортом на квартиру від 11 жовтня 2012 року така площа становить 123,5 кв. м.

Позивач не міг не знати про відмінність між реальною опалювальною площею і тим показником, який він використовував і використовує для нарахування вартості наданих послуг, оскільки погодив акт технічної можливості встановлення квартирного вузла обліку теплової енергії 08 грудня 2021 року, в якому була вказана правильна опалювальна площа квартири 123,5 кв. м. До цього акта також була додана копія технічного паспорту на квартиру від 11 жовтня 2012 року.

Крім того, у позовній заяві позивач не розкриває ті обставини, яким чином виникла заборгованість у сумі 78 729,24 грн за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення. Проте, з розрахунку заборгованості випливає, що суми 45 690,34 грн та 24 135,03 грн є коригуванням.

У зв`язку з викладеним, 09 листопада 2021 року він звернувся до позивача з вимогою про надання пояснень щодо підстав такого коригування та проведення перерахунку нарахованої заборгованості.

26 листопада 2021 року позивач повідомив листом за № 30/3/2/18505, що: коригування на суму 24 135,03 грн було проведено за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315; коригування на суму 45 690,34 грн було здійснено відповідно до вимог Методики розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення оплати за їх опалення № 359 (Методика № 359), затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку житлово-комунального господарства України у жовтні 2006 року.

Відповідач вказує, що коригування на суму 45 690,34 грн, здійснене позивачем у розрахунковому періоді «липень 2021» є неправомірним, оскільки 24 червня 2021 року Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України видало позивачеві рекомендації «Про запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції» № 60/17-рк/к[2], відповідно до яких рекомендувало позивачеві, зокрема: 1) утриматись від застосування методики, яка була введена в дію у 2018 році, під час розрахунків із споживачами, з якими не укладено договори відповідно до вимог Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»; 2) здійснити перерахунки споживачам, з якими були укладені до 01 травня 2019 року договори про надання комунальних послуг, розміру плати за послуги з централізованого опалення відповідно до чинного законодавства. Нa думку Відділення АМК позивач здійснював розподіл обсягу спожитих мешканцями м. Києва послуг з централізованого опалення протягом опалювальних періодів 2019/2020 та 2020/2021 років, керуючись методикою, яку не мав права застосовувати.

Окрім того, у листі від 26 листопада 2021 року № 30/3/2/18505 позивач сам зазначив, що вищевказана методика втратила чинність відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування.

При цьому, як свідчать дані, наведені у листі під назвою «Звіт по перерахунках/ коригуваннях в розрізі о/р станом на серпень 2021» та під назвою «Звіт по перерахунках/коригуваннях в розрізі о/р станом на липень 2021» такі коригування відбулися двічі безвідносно один до одного, а їх результати були просумовані як заборгованість.

Також неправомірними є коригування на суму 45 690,34 грн, здійснене позивачем у розрахунковому періоді «липень 2021» та на суму 24 135,03 грн, здійснене позивачем у розрахунковому періоді «серпень 2021», оскільки вони були здійснені всупереч порядку, встановленому нормами пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 22 липня 2015 року (далі - Правила № 630).

Абзац перший пункту 18 Правил № 630 визначає, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Третій абзац пункту 18 встановлює єдину підставу здійснення коригувань, а саме після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.

Отже, єдиною можливою підставою для здійснення перерахунку згідно з пунктом 18 Правил № 630 є відновлення надання показань квартирних засобів обліку теплової енергії споживачами.

При цьому, пунктом 15 Правил № 630 встановлено, що періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує послуги з централізованого опалення згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період. Можливість здійснення перерахунку пунктом 15 Правил № 630 не передбачена.

Крім того, дані, наведені у листі під назвою «Звіт по перерахунках/ коригуваннях в розрізі о/р станом на серпень 2021», коригування відбулося за період з листопада 2019 по березень 2021, охопивши два опалювальні сезони (2019/2020 та 2020/21), хоча Правила № 630 передбачають можливість коригування лише в наступному розрахунковому періоді, тобто за місяць, що слідує за розрахунковим.

Посилання позивача на незалежні від нього причини, а саме: зміну особових рахунків споживачів, заміни КЗОТЕ у деяких квартирах, інформацію стосовно чергової метрологічної повірки лічильників, їх робочого стану та коректності роботи, не є і не може бути підставою для порушення встановленого законодавством порядку на шкоду правам і інтересам споживачів.

Таким чином, нарахування позивачем заборгованості за послуги з централізованого опалення у сумі 45 690,34 грн, здійснене позивачем у розрахунковому періоді «липень 2021» та у сумі 24 135,03 грн, здійснене позивачем в розрахунковому періоді «серпень 2021», є безпідставним та неправомірними, що тягне за собою скасування такого перерахунку (коригування) послуг централізованого опалення.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив: зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення, спожиті з 01 травня 2018 по 31 жовтня 2021, з урахуванням правильного розміру опалювальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, спожиті з 01 листопада 2021 року, з урахуванням правильного розміру опалювальної площі квартири за адресою АДРЕСА_1 ; визнати неправомірними дії позивача щодо проведення перерахунку (коригування) за комунальну послугу «централізоване опалення» за 2020/2021 в липні місяці 2021 року по квартирі за адресою; АДРЕСА_1 ; визнати безпідставним борг у сумі 45 690,34 грн, нарахований за послугу «централізоване опалення» в липні місяці 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами здійснення перерахунку (коригування) вартості послуги за 2020/2021 опалювальний сезон; визнати неправомірними дії позивача щодо проведення перерахунку (коригування) за комунальну послугу «централізоване опалення» за 2020/2021 в серпні місяці 2021 року по квартирі за адресою; АДРЕСА_1 ; визнати безпідставним борг у сумі 24 135,03 грн, нарахований за послугу «централізоване опалення» в серпні місяці 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами здійснення перерахунку (коригування) вартості послуги за 2020/2021 опалювальний сезон.

29 травня 2025 року відповідач подав до суду заперечення щодо сум заборгованості, нарахованих позивачем, вказавши, що окрім 45 690,34 грн та 24 135,03 грн, він також заперечує щодо: 9 369,27 грн, нарахованих в січні 2022 року, 11 341,17 грн, нарахованих в лютому 2022 року, 1 443,40 грн, нарахованих у липні 2022 року, 13 246,86 грн, нарахованих у вересні 2022 року, як коригування за невизначений період, оскільки таке коригування було вчинено, коли послуги з ЦО та ПГВ вже не постачалися. Нарахована за листопад 2019 року заборгованість у сумі 6 347,80 грн була сплачена у грудні 2019 року, а за грудень 2020 року в сумі 12 187,54 грн була сплачена у січні 2021 року.

Крім того, за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року ним було сплачено у грудні 2021 року 631,49 грн, у лютому 2022 року 4 551,28 грн, у травні 2022 року 486,23 грн, у грудні 2022 року 6 138,03 грн. Також, в рахунок оплати заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року сплачено у листопаді 2024 року 13 769,85 грн та 25 012,28 грн, у січні 2025 року 13 769,85 грн.

На підтвердження вищевказаних доводів надав до суду квитанції про оплату.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні частково заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та запереченнях. Просив суд врахувати такі обставини, а також докази сплати ним коштів у рахунок погашення заборгованості та ухвалити рішення з урахуванням таких відомостей.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 .

Вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VШ.

Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».

Суд установив, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року позивач виступав виконавцем послуг з ЦО/ЦПГВ. Регулювання цих правовідносин здійснювалося відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі змінами у законодавстві, позивач змінив статус на виконавця послуг з постачання ТЕ/ПГВ. Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VI, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV) встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

За приписами статті 19 Закону № 1875-IV Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина сьома статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог вищевказаного Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), що свідчить про дотримання позивачем процедури укладення договору приєднання.

З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

Частинами першою-другою статті 12 Закону № 2189-VIII визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2189-VIII договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною п`ятої указаної статті у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

На виконання зазначених вимог законодавства, типові індивідуальні договори про надання послуг ТЕ/ПГВ були оприлюднені на офіційному вебсайті КП «Київтеплоенерго».

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно зі статтею 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За приписом пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

З матеріалів справи судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві приватної власності по частки вищевказаної квартири.

Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , повністю підключений до мереж тепло- та водопостачання, що свідчить про те, що квартира за вказаною адресою отримує тепло та гарячу воду від внутрішньобудинкової системи. Отже, відповідачі є споживачами відповідних послуг.

Встановлено, що відповідачі не відмовлялися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за вищевказаною адресою, не направляли на адресу КП «Київтеплоенерго» заперечень щодо надання послуг теплопостачання на гарячого водопостачання.

Доказів неотримання вищевказаних послуг відповідачами матеріали справи також не містять. Крім того, відповідач ОСОБА_1 не заперечував факту надання відповідних послуг позивачем.

Отже, з огляду на наведене, правовідносини між сторонами виникли на підставі публічних договорів приєднання та регулюються нормами спеціального законодавства у сфері житлово-комунальних послуг, а відповідачі як споживачі зобов`язані оплачувати фактично отримані послуги у встановлені законом строки.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що відповідачі, яким на праві власності належить вищевказана квартира, будучи споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до 31 жовтня 2021 року, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, не виконували покладений на них договорами і законом обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, внаслідок чого станом на 01 квітня 2024 року виникла заборгованість у сумі 179 953,81 грн, а саме: за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року 78 729,24 грн, за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року до 01 квітня 2024 року 99 905,03 грн, за послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року до 01 квітня 2024 року 1 319,54 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 заперечує проти нарахованих позивачем сум заборгованості, посилаючись на те, що коригування у липні 2021 року, у серпні 2021 року, у січні 2022 року, у лютому 2022 року, у липні 2022 року та у вересні 2022 року здійснювалось позивачем із порушенням встановленого законодавством порядку, тому такі суми не можуть буть зараховані в рахунок заборгованості. Крім того, у 2019, 2021, 2022, 2024, 2025 роках ним частково здійснювалась оплата наданих послуг, що не було враховано позивачем при розрахунку заборгованості. Також, нарахування здійснювались позивачем на неправильну опалювальну площу квартири.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у липні 2021 року було здійснено коригування за оплату послуг з централізованого опалення на суму 45 690,34 грн, а в серпні 2021 року на суму 24 135, 03 грн.

Відповідно до листа КП «Київтеплоенерго» від 26 листопада 2021 року за вих. № 30/3/2/18505 житловий будинок АДРЕСА_2 станом на 01 лютого 2021 року та на 01 березня 2021 було повністю обладнано КЗОТЕ. У зв`язку з вищенаведеним, нарахування за послугу з ЦО мешканцям наведеного житлового будинку здійснювалось відповідно до Методики № 315. При цьому, відповідно до проєкту та технічних особливостей житлового будинку (наприклад наявності (часткового або 100%) або відсутності квартирних засобів обліку теплової енергії (КЗОТЕ)) розрахунок обсягів теплової енергії на потреби опалення МЗК здійснюється за різними алгоритмами. Проте, інформація стосовно КЗОТЕ не є сталою, оскільки через незалежні від КП «Київтеплоенерго» причини, а саме: зміна особових рахунків споживачів, заміна КЗОТЕ у деяких квартирах, інформація стосовно чергової метрологічної повірки лічильників, їх робочого стану та коректності роботи, вноситься до програмного забезпечення Підприємства. 08 липня 2021 року відповідним підрозділом КП «Київтеплоенерго» здійснено контрольне зняття показань усіх КЗОТЕ у наведеному вище житловому будинку, перевірку коректності їх роботи та передачі мешканцями показань по цим лічильникам для можливості приведення їх у відповідність до фактичного споживання. Разом з тим, оскільки за деякими особовими рахунками за вищенаведеною адресою встановлена відсутність інформації щодо проведення чергової повірки КЗОТЕ, тому у програмному комплексі знято ознаку їх наявності. Таким чином, після отримання зазначеної інформації, Підприємством виконано комплексний аналіз відповідності даних наявних у програмному комплексі з отриманими, та у серпні 2021 року проведено коригування нарахувань всім мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_2 за опалювальний період 2020/2021 років. Зокрема, за особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 здійснено донарахування за послугу з ЦО у розмірі 24 135,03 грн.

Крім того, згідно зі змістом вищенаведеного листа, Підприємство для нарахувань за опалення МЗК частково застосовувало Методику № 315, оскільки Методика розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення оплати за їх опалення № 359, затверджена у жовтні 2006 року, втратила чинність. Проте, у червні 2021 року КП «Київтеплоенерго» отримало від Антимонопольного комітету України рекомендації, згідно з якими Підприємство зобов`язано змінити Методику нарахувань за опалення для будинків, частково обладнаних квартирними лічильниками тепла, а також відкоригувати нарахування за опалення у минулому опалювальному сезоні для власників квартир у таких будинках. Тому, в розрахунковому періоді «липень 2021» для житлових будинків Києва, частково обладнаних квартирними лічильниками тепла, було проведено перерозподіл обсягів теплової енергії на опалення місць загального користування (за період жовтень 2020 року квітень 2021 року) у бік зменшення або збільшення, залежно від фактичних обсягів споживання тепла, своєчасної передачі показань квартирних лічильників тощо. У зв`язку з викладеним, за особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 було здійснено коригування нарахувань (в бік збільшення) на суму 45 690,34 грн.

Роз`яснення Антимонопольного комітету України щодо застосування Методики № 315 під час розрахунків із споживачами, з якими укладено договори відповідно до вимог Закону № 2189-VIII було оприлюднено 26 червня 2021 року.

Відповідно до рекомендацій Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції №60/17-рк/к від 24 червня 2021 року, підприємству рекомендовано:

- утриматись від застосування Методики № 315 під час розрахунків із споживачами, з якими не укладено договори відповідно до вимог Закону №2189-VIII;

- здійснити перерахунки споживачам, з якими були укладені до 01 травня 2019 року договори про надання комунальних послуг, розміру плати за послуги з централізованого опалення відповідно до Методики № 359.

З урахуванням вищенаведеного, можна дійти висновку, що коригування позивачем здійснювались на підставі Методики № 359, а Методика №315 використовувалась тільки в частині щодо визначення обсягу витрат теплової енергії для опалення місць загального користування (МЗК).

При цьому, коригування були здійсненні щодо послуг, які надавались на підставі договору від 28 березня 2018 року.

Разом з тим, Методика № 359 втратила чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 про затвердження Методики № 315, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону № 2189-VIII.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, використання Методики № 359 для обрахунку вартості комунальних послуг за опалювальний період 2020-2021 року є неправомірним, оскільки цей підзаконний нормативно-правовий акт втратив чинність ще 25 січня 2019 року і його дія є припиненою.

Що стосується рекомендацій Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 60/17-рк/к, суд зауважує, що вони не є обов`язковими до виконання.

Зокрема, 06 травня 2020 року Велика Палата Верховного суду розглядаючи справу № 826/6968/17, дійшла висновку, що надання органом Антимонопольного комітету України відповідних рекомендацій у процесі розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки самі по собі такі рекомендації не створюють жодних правових наслідків.

У роз`ясненнях Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 08 лютого 2019 року (що оприлюднене на офіційному сайті Кабміну України https://www.kmu.gov.ua/news/minregion-teplo-ta-vodopostachalniki-narazi-ne-mozhut-zastosovuvati-novu-metodiku-rozpodilu-spozhitih-u-budivli-komunalnihposlug) зазначається, що підприємства тепло -, водопостачання та водовідведення не можуть застосовувати Методику №315 та здійснювати будь-які додаткові нарахування, посилаючись на неї, виходячи з такого. Ця Методика встановлює порядок розподілу у будинку обсягів спожитих послуг з постачання теплової енергії, гарячої води й централізованого водопостачання. Методика розроблена на виконання Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону №2189-VIII, який набирає чинності з 01 травня 2019 року. В той же час натепер споживачі отримують послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, визначенні чинними нормативно-правовими актами та договорами. Отже Методика №315 може застосовуватись лише після укладення споживачами нових договорів з виконавцями комунальних послуг (відповідно до Закону №2189-VIII). До укладення таких договорів нарахування населенню за комунальні послуги має здійснюватися за чинними договорами та правилами. Тобто, тепло - та водопостачальні підприємства не можуть розподіляти воду і тепло відповідно до Методики № 315 це є прямим порушенням умов чинних договорів зі споживачами.

Відповідно до підпункту 4 пункту 24 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню, оприлюдненого в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) виконавець зобов`язаний після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкового лічильника, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої споживачем послуги, що відображається окремо у виставленому рахунку (платіжному документі) наступного періоду.

Зазначені вище положення договору аналогічні третьому абзацу пункту 18 Правил № 630, відповідно до яких після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши лист позивача від 26 листопада 2021 року за вих. № 30/3/2/18505, суд дійшов висновку, що коригування розміру платежів, що повинні були бути сплачені відповідачами у липні 2021 року та серпні 2021 року, здійснено не у визначений законодавством спосіб, тому вони не підлягають включенню у суму боргу.

Крім того, з розрахунку вбачається, що позивачем було здійснено коригування оплат за послугу з централізованого опалення у січні 2022 року на суму 9 369,27 грн та у лютому 2022 року на суму 11 341,47 грн.

Проте, такі нарахування не можуть бути включені до боргу, оскільки коригування проведене щодо послуги, яка на момент нарахування вже не надавалась, про що стверджує сам позивач у позовній заяві, а правову підставу та порядок такого донарахування останній суду не пояснив та не довів належними доказами.

З огляду на наведе вище, беручи до уваги, що станом на червень 2021 року, згідно з розрахунку заборгованості, у відповідачів була відсутня заборгованість за послуги з централізованого опалення, а нарахована позивачем у сумі 78 729,24 грн заборгованість була сформована за рахунок коригувань, що визнані судом такими, які не можуть бути включені до складу боргу, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами вказану сум заборгованості, тому вона не підлягає стягненню з відповідачів.

Що стосується заборгованості за постачання послуг теплової енергії та гарячої води за період з 01 листопада 2021 до 01 квітня 2024 року, то суд виходить з такого.

Відповідачем ОСОБА_1 зазначено, що коригування оплат за постачання послуг теплової енергії проведенні позивачем у липні 2022 року на суму 1 443,64 грн та у вересні 2022 року на суму 13 246,86 грн за невизначений період, тобто з порушенням пункту 18 Правил № 630.

Водночас, позивачем не надано суду будь-яких пояснень або доказів, з яких можливо було б встановити підставу, період та методику таких коригувань.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що спірні суми коригувань не підлягають включенню до складу заборгованості, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність їх нарахування, підставу, період та методику відповідних коригувань.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У спорах про стягнення заборгованості саме на позивача покладається обов`язок довести факт надання послуги, правильність та обґрунтованість кожної заявленої до стягнення суми, включно з коригуваннями, а також відповідність порядку їх нарахування умовам договору та вимогам нормативних актів. Заперечення відповідача щодо спірних нарахувань є достатнім для виникнення у позивача обов`язку надати суду переконливі докази їх правомірності. За відсутності таких доказів суд не має підстав покладати в основу рішення лише розрахунки позивача. Відтак, спірні нарахування є недоведеними та не можуть бути враховані при визначенні розміру боргу.

Крім того, з розрахунку судом встановлено, що нарахування заборгованості позивачем за послуги ТЕ та ПГВ здійснювалось з розрахунку опалювальної площі квартири відповідачів 124,8 кв. м.

Разом з тим, із долученого відповідачем ОСОБА_1 технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , вбачається, що загальна площа квартири становить 126,6 кв. м, яка включає балкон (терасу) 1,4 кв. м, 1,7 кв. м.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 (далі Правила № 830) опалювана площа (об`єм) приміщення - загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Абзацем 1 пункту 24 Правил № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Абзацем 4 пункту 28 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженої постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період нарахування заборгованості, квартира відповідачів не була обладнана лічильником, тому нарахування оплат, відповідно до вищенаведених норм, здійснювалось пропорційно опалювальній площі квартири відповідача.

Разом з тим, враховуючи дані технічного паспорту на квартиру, її опалювальна площа становить 123,5 кв. м (126,6(загальна площа) - 1,7 (площа балкону) - 1,4 (площа балкону) = 123,5), а не 124,8 кв. м.

Технічний паспорт є офіційним документом технічного обліку, який містить достовірні дані про характеристики об`єкта нерухомості, а позивачем не надано жодних доказів на спростування відомостей технічного паспорту, не обґрунтовано підстав застосування іншого показника опалювальної площі, не надано документів, на підставі яких ним сформовано реєстр опалювальних площ будинку.

За таких обставин суд вважає доведеним, що нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води здійснювалось позивачем виходячи із завищеного показника опалювальної площі квартири, що призвело до арифметичного збільшення розміру заборгованості відповідачів.

Таким чином, суд приймає за основу розрахунку правильну опалювальну площу квартири відповідачів 123,5 кв. м, у зв`язку з чим, заборгованість за теплову енергію за період з 01 листопада 2021 до 01 квітня 2024 року, з урахуванням відомостей, що наявні у розрахунку, становитиме:

листопад 2021 року 5,06 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 624,91 грн;

грудень 2021 року 13,87 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 1 712,96 грн;

січень 2022 року 36,47 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 4 504,05 грн;

лютий 2022 року 11,28 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 1 393,08 грн;

березень 2022 року 24,70 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 3 050,45 грн;

квітень 2022 року 3,90 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 481,65 грн;

травень 2022 року 2,33 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 287,75 грн;

червень 2022 року 3,78 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 429,78 грн;

липень 2022 року 0,57 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв.м (опалювальна площа) = 70,40 грн;

серпень 2022 року 3,07 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 379,15 грн;

вересень 2022 року 3,45 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 426,08 грн;

жовтень 2022 року 0,00 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ);

листопад 2022 року 0,00 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ);

грудень 2022 року 48,30 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв.м (опалювальна площа) = 5 965,05 грн;

січень 2023 року 37,60 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 4 643,60;

лютий 2023 року 49,81 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 6 151,54 грн;

березень 2023 року 20,64 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв.м (опалювальна площа) = 2 549,04 грн;

квітень 2023 року 1,24 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 153,14 грн;

травень 2023 року 2,37 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 292,70 грн;

червень 2023 року 3,34 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 412,49 грн;

липень 2023 року 3,01 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 371,74 грн;

серпень 2023 року 3,16 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 390,26 грн;

вересень 2023 року 2, 97 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 366,80 грн;

жовтень 2023 року 2,20 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 271,70 грн;

листопада 2023 року 16,70 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 2 062,45 грн;

грудень 2023 року 57,39 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 7 087,67 грн;

січень 2024 року 53,39 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 6 593,67 грн;

лютий 2024 року 24,12 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 2 978,82 грн;

березень 2024 31,67 грн (вартість 1 кв. м опалювальної площі з ПДВ)х123,5 кв. м (опалювальна площа) = 3 911,25 грн, а всього 57 571,54 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що у березні 2022 року позивачем проведено коригування оплат за постачання теплової енергії на суму 5 533,34 грн, у квітні 2022 року на суму -2 620,09 грн, у січні 2023 року на суму 4 331,25 грн, у березні 2023 року на суму 3 902,92 грн, у квітні 2023 року на суму 1 028,55 грн, у березні 2024 року на суму 14 834,25 грн, які є похідними від тих самих нарахувань, що здійснювались на підставі завищеної опалювальної площі, тому суд вважає, що зазначені суми не підлягають врахуванню при визначенні суми заборгованості, оскільки базуються на хибних вихідних даних щодо площі.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 надано до суду квитанції, з яких вбачається, що відповідачами періодично вносилась оплата за послуги з постачання теплової енергії, однак у розрахунку позивача такі відомості відсутні, що свідчить про те, що останнім не враховано внесені оплати при визначенні суми заборгованості.

Зокрема, відповідно до: квитанції від 20 грудня 2021 року № 362/4291 відповідачами оплачено послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року до 01 грудня 2021 року в сумі 631,49 грн; квитанції від 20 лютого 2022 року № 364/4221, за період з 01 січня 2022 року до 01 лютого 2022 року, оплачено 4 551,28 грн; квитанції від 09 травня 2022 року № 1128/9607, за період з 01 квітня 2022 року до 01 травня 2022 року, оплачено 486,23 грн; квитанції від 09 грудня 2022 року № 500/4394, за період з 01 листопада 2022 року до 01 грудня 2022 року, оплачено 6 138,03 грн.

Таким чином, заборгованість відповідачів за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року до 01 квітня 2024 року, з урахуванням сплачених сум, становить: 57 571,54 - 631,49 - 4 551,28 - 486,23 - 6 138,03 = 45 764,51 грн, що підлягає стягненню з відповідачів..

Що стосується, поданих до суду квитанцій від 18 листопада 2024 року № 662/7946, від 20 листопада 2024 року № 80/917 та від 15 січня 2025 року № 106/741, з яких вбачається оплата відповідача послуг з постачання теплової енергії за періоди з 01 жовтня 2024 року до 01 листопада 2021 року та з 01 грудня 2024 року до 01 січня 2025, то вони судом не беруться до уваги, оскільки не стосуються періоду, за який нараховано заборгованість. Зі змісту квитанцій не вбачається, що сплачені суми були внесені в рахунок погашення заборгованості, тому сприймаються судом як оплати за послуги, надані у періоди, зазначені в платіжних документах.

Щодо заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року до 01 квітня 2024 року у сумі 1 319,54 грн, то відповідачем ОСОБА_1 надано суду звіт про оплату послуг з постачання гарячої води з особистого кабінету, в якому станом на грудень 2024 року відомості про наявність заборгованості за надані послуги у вищевказаній сумі відсутні, що свідчить про погашення відповідачами такої заборгованості. Доказів протилежного позивачем не надано, а наданий ним розрахунок, здійснений станом на 01 квітня 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за постачання гарячої води з відповідачів, оскільки така заборгованість ними вже погашена, що позивачем не спростовано.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону № 2189-VIII плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається, зокрема, з плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 497,12 грн, та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 245,60 грн, за період з 01 листопада 2021 року до 01 квітня 2024 року, оскільки останніми така плата не вносилась.

Разом з тим, з наданих суду відповідачем ОСОБА_1 звітів про оплату за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води, що містяться в його особистому кабінеті на сайті позивача, встановлено, що станом на грудень 2024 року будь-яка заборгованість за абонентські обслуговування за відповідачами не рахується, доказів протилежного позивачем суду не надано, а наявний у справі розрахунок здійснений станом на 01 квітня 2024 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість за абонентське обслуговування була погашена відповідачами, зазначене позивачем не спростовано, тому вимоги про стягнення заборгованості за абонентське обслуговування задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, встановлено, що у відповідачів наявна заборгованість за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року до 01 квітня 2024 року у розмірі 45 764,51 грн, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 43 грн витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

В додатках до позовної заяви міститься квитанція, з якої вбачається сплата 40 грн за отримання відомостей з державного реєстру речових прав.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 заперечував проти стягнення таких витрат, посилаючись на те, що позивачем не доведено їх необхідність. Зокрема, зазначивши, що такі витрати були пов`язані з отриманням позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про те, що позивач не володіє інформацією про споживачів, яким надає послуги. При цьому, відповідна інформація, включно з копіями правовстановлюючих документів, є в розпорядженні позивача, оскільки він погодив Акт технічної можливості встановлення квартирного вузла обліку теплової енергії 08 грудня 2021 року.

Разом з тим, суд критично сприймає доводи відповідача, що отримання такого доказу не було пов`язано з розглядом справи, оскільки з позовом до суду останній звернувся у травні 2024 року, а Акт технічної можливості встановлення квартирного вузла обліку теплової енергії, до якого було додано технічний паспорт на квартиру, був погоджений 08 грудня 2021 року, тобто за 2 роки і 5 місяців до звернення до суду. Враховуючи значний проміжок часу між цими подіями, ймовірність відчуження нерухомого майна, суд вважає обґрунтованим надання позивачем актуального витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, датованого 21 березня 2024 року, що підтверджує право власності відповідачів, тому приходить до висновку про стягнення таких витрат у розмірі 40 грн з відповідачів як таких, що пов`язані з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини першої 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 757 грн.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VШ, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 22 липня 2015 року, статтями 525, 526, 610, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії в сумі 45 764,51 (сорок п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 51 коп.) грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по оплаті судового збору у розмірі 757 грн, по 378,5 грн з кожного, та 40 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи, по 20 грн з кожного.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. площа І. Франка, 5;

відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. М. Ішуніна