Рішення № 138129450, 10.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/5635/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

11.05.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом (який зареєстрований в суді 19.05.2026), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) від 07.05.2026 № 254150013252 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання;

зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова з 01.01.2025 відповідно до довідки від 17.03.2026 № 559, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою визначено, що станом на 01.01.2025 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 159878 гривень 40 копійок;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) здійснити їй перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова з 01.01.2025 відповідно до довідки від 17.03.2026 № 559, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою визначено, що станом на 01.01.2025 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 159878 гривень 40 копійок.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 620/1067/25, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області було складено та надано позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , розмір якої визначено, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон № 4059-IX) станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028 гривень, та з урахуванням її складових, складає 159878 гривень 40 копійок, проте ГУ ПФУ в Івано-Франківській області всупереч частині другій статті 130 Конституції України, частині третьої статті 135 та статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) протиправно відмовило у здійсненні перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, пославшись на те, що статтею 7 Закону №4059-ІХ встановлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн, тому зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01.01.2025 не відбулося.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 справа передана для розгляду судді Житняк Л.О.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від 01.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача (ГУ ПФУ в Чернігівській області) заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на відсутність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки Пенсійний фонд України не інформував свої територіальні органи про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача (ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, проте, починаючи з 2021 року розміри складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді не змінювалися через сталу величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні , а спірна довідка, яку долучено до позову, була видана позивачці не в добровільному порядку, а на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №620/1067/25, тому у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не було правової підстави для здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025, встановленого Законом № 4059-IX, оскільки, з 2021 розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався, тобто, у позивача не виникло права на перерахунок.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, справа передана для розгляду судді ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 09.07.2026 прийнято до свого провадження справу № 620/5635/26 за вищевказаним позовом.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Позивачка з 2000 по 2020 рік перебувала на посаді судді Новозаводського районного суду міста Чернігова.

З 2020 року позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Новозаводського районного суду міста Чернігова у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону № 4059-IX - 3028 гривень були предметом судової у справі № 620/1067/25, за результатом розгляду якої Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 02.04.2025 у справі, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026, зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону № 4059-IX станом на 01 січня 2025 року в розмірі 3028 гривень.

На виконання цього рішення суду у справі № 620/1067/25 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області було складено та надано позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , розмір якої визначено, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону № 4059-IX станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028 гривень, із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону № 4059-IX станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028 гривень, в якій її складові зазначено в таких розмірах: посадовий оклад 99 924, 00 грн, доплата за вислугу років 49 962, 00 грн, щомісячна доплата відповідно до частини статті 135 Закон № 1402-VIII 9992, 40 грн; всього 159 878, 40 грн.

01.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, додавши довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України Чернігівській області від 17.03.2026 №559, станом на 01.01.2025, яка розглядалась за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 07.05.2026 № 254150013252 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з мотивів того, що статтею 7 Закону №4059-ІХ встановлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01.01.2025 не відбулося.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відстаці, звернулась до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частин третьої п`ятої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок [пункт 4 Розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1; далі - Порядок № 3-1)].

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Положеннями пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів).

В пункті 7 розділу IV Порядку №3-1 зазначено, що документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку №3-1 орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Пунктом 9 розділу IV Порядку №3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, є збільшення рівня складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що може бути реалізовано двома шляхами:

(1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-5 розділу IV Порядку №3-1;

(2) за зверненням судді у відставці.

Отже, зміст наведених норм дає підстави вважати, що у разі звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, він повинен подати заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідку про суддівську винагороду судді у відставці.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.02.2025 у справі № 620/1515/24.

Суд констатує, що довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , розмір якої визначено, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон № 4059-IX) станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028 гривень, та з урахуванням її складових, складає 159878 гривень 40 копійок було складено та надано позивачці Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 620/1067/25, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026, тобто, яке набрало законної сили, та яку позивачка додала до звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з метою реалізації її права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та яке є конституційною гарантією матеріального забезпечення судді у відставці.

Суд наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 13 Закону № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Ця норма закріплює фундаментальний принцип для верховенства права щодо обов`язковості судових рішень як імператив та повністю відповідає статті 129-1 Конституції України, яка закріплює обов`язковість виконання рішень суду державою.

Тож, суд відхиляє доводи відповідача (ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) викладені в його відзиві на обґрунтування правомірності свого рішення про те, що довідка, яку долучено до позову, була видана позивачці не в добровільному порядку, а на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №620/1067/25.

Додатково суд звертає увагу на те, що підстави перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначені Законом № 1402-VIII. Судове рішення не є підставою перерахунку пенсії, а є лише актом судового захисту права, яке позивач мав на час звернення до суду і яке заперечувалося компетентним органом, який видає довідки чи територіальним органом Пенсійного фонду України. Судове рішення лише підтверджує (визнає) право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстав, визначених законом, а не створює його.

Суд повторює, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону № 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 2 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить: 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Суд зазначає, що Закон України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі Закон № 966-XIV) відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

За статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум, та який не містить окремої соціальної групи населення під назвою «судді».

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що прожитковий мінімум є величиною, яка визначається законодавцем виключно на підставі нормативного методу та після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для певної групи населення. Тобто, прожитковий мінімум є величиною, яка науково обґрунтовано відображає потреби певної групи населення у нормальному функціонуванні організму людини, збереженні його здоров`я, задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Тому, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не є за своєю природою прожитковим мінімумом в розумінні Закону № 966-XIV, відтак запровадження положеннями Закону України про бюджет України на відповідний рік такої розрахункової величини суперечить чинному законодавству.

Натомість статтею 7 Закону № 4059-IX разом із встановленням на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (Рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 04.12.2018 № 11-р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020).

Зокрема, у Рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 Конституційний Суд України послідовно вказував на те, що:

- однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів;

- встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм;

- конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання);

- гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом;

- суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу;

- зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Крім того, у Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) Конституційний Суд України наголосив, що через своє спеціальне призначення закон про Державний бюджет України не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Ураховуючи, що встановлення законом про Державний бюджет України спеціального (відмінного від загального) показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, фактично призводить до зміни механізму обчислення суддівської винагороди, визначеного статтею 135 Закону № 1402-VIII, такий підхід суперечить правовим висновкам Конституційного Суду України, оскільки фактично змінює регулювання, установлене спеціальним законом, без внесення до нього відповідних змін.

Суд принагідно зазначає, що в розділі G «Конституційний контроль» Доповіді Європейської Комісії «За демократію через право» Ради Європи «Оновлений контрольний перелік з питань верховенства права» (The updated rule of law checklist), прийнятій Венеційською комісією на її 145-му пленарному засіданні (Венеція, 12-13 грудня 2025 року), наголошено на обов`язку законодавчого органу дотримуватися рішень органу конституційної юрисдикції.

Зокрема, у пункті 149 цієї доповіді наведено два основні аспекти:

1) під час прийняття законів або внесення змін до законодавства законодавчий орган зобов`язаний враховувати рішення Конституційного Суду та не може їх ігнорувати;

2) у разі визнання закону неконституційним це унеможливлює прийняття законодавчим органом нового закону з ідентичним змістом до того, який був визнаний неконституційним.

Наведені підходи мають істотне значення для оцінки правомірності встановлення законами про Державний бюджет України показників, які впливають на елементи правового регулювання, визначені спеціальними законами, зокрема щодо механізму обчислення суддівської винагороди.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, Закон № 4059-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Разом з цим, Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Суд вкотре наголошує на тому, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

За усталеною правовою позицією Конституційного Суду України стосовно гарантій незалежності суддів обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Водночас, Конституційний Суд України також вказував на те, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Крім того, у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вчергове вказав, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України, предметом регулювання якого так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, та ним не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України у наведеній вище правовій позиції вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Окрім того, система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIIІ, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».

Згідно із частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Наведене означає, що у будь-якому випадку обмеження суддівської винагороди не може бути здійснене шляхом ухвалення Закону про державний бюджет України на відповідний період, а лише шляхом внесення змін до профільного закону, яким є Закон № 1402-VIIІ.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 4059-IX, є протиправною.

Тож, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відмовляючи позивачці оспорюваним рішенням від 07.05.2026 № 254150013252 в перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання на підставі поданої нею довідки від 17.03.2026 № 559, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою визначено, що станом на 01.01.2025 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 159878 гривень 40 копійок з мотивів того, що статтею 7 Закону №4059-ІХ встановлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн, тому зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01.01.2025 не відбулося, діяв всупереч положень статі 19 Конституції України.

З урахуванням наведеного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 07.05.2026 № 254150013252 про відмову позивачці в перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду судді не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

Визначаючись щодо органу, який має приймати рішення про перерахунок позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , суд зазначає, що в зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява ОСОБА_1 від 01.05.2026 розглядалася на етапі призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, та за результатами розгляду її заяви прийнято рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з підстав, викладених в рішенні, то саме вказаними територіальними органами Пенсійного фонду України має бути здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 з 01.01.2025 відповідно до довідки від 17.03.2026 № 559, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою визначено, що станом на 01.01.2025 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 159878 гривень 40 копійок.

У задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо перерахунку та виплату з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року відповідно до довідки від 17.03.2026 № 559, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою визначено, що станом на 01.01.2025 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці ОСОБА_1 складає 159878 гривень 40 копійок відмовити, оскільки перерахунок має бути здійснений належним ораному, який ще його не здійснив.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх часткового задоволення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 11.05.2026 № 1.658488519.1 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662, 40 грн, у зв`язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області підлягають судові витрати у розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 241-246, 260- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.05.2026 № 254150013252 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова з 01.01.2025 відповідно до довідки від 17.03.2026 № 559, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою визначено, що станом на 01.01.2025 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 159878 гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1331, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 11.05.2026 № 1.658488519.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20551088).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).

Суддя Марія ДУБІНА