Рішення № 138128081, 10.07.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2500/26

10 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати п.13 рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №19/в від 27.02.2026 про відмову дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, старшого лейтенанта ОСОБА_2 (Тернопільський ОТЦКСП) - ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї померлого військовослужбовця;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , смерть якого пов`язана із проходженням ним військової служби.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в пункті 13 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 19/в від 27.02.2026 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної із проходженням військової служби, старшого лейтенанта ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву з якого слідує, що досудовим розслідуванням встановлено порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку із настанням ДТП та його смерті, тому не заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність у постанові про закриття кримінального провадження відомостей про не вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення. Водночас відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 247 КУпАП, в разі смерті особи провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. Отже, положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи. Крім того, не повідомлення особи про підозру в порядку КПК України не свідчить, що адміністративне правопорушення не вчинялося такою особою. Таким чином, аналізуючи здобуті під час досудового розслідування докази встановлено, що причиною настання ДТП є необережні дії водія автомобіля ОСОБА_3 , які перебувають у безпосередньому зв`язку із настанням його смерті. Просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

Зважаючи на вимоги ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно із ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із постановою старшого слідчого відділу РЗСТ СУ ГУНП в Тернопільській області Регалюка М.В. про закриття кримінального провадження №12024210000000100 від 30.05.2024 ОСОБА_4 , 03.03.2024 близько 18:05 год, керуючи автомобілем «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-02 «М-19 Кременець Біла Церква Ржищів Канів Софїівка» в напрямку м. Ланівці від м. Кременець, у межах с. Катеринівка, Кременецького району, Тернопільської області, здійснив виїзд на зустрічну смугу, де допустив зіткнення із дисковою бороною БГР 6,7 «Солоха», що була прикріплена до трактора колісного «John Deere», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , що рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення ОСОБА_3 госпіталізовано у лікувальний заклад, де він близько 07:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Проведеним у справі досудовим розслідуванням встановлено, що водій ОСОБА_3 керував технічно-справним автомобілем «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 , та рухався без пасажирів та вантажу автомобільною дорогою Н-02 в напрямку м. Ланівці від м. Кременець зі швидкістю, за словами свідка ОСОБА_5 , близько 130 км/год.

Під час руху ОСОБА_3 у порушення вимог пунктів 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху») та 2.3 «б», «д», Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР України), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, своїми діями не примушувати інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху та швидкість, не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Унаслідок цього і в порушення пунктів 10.1, 11.3 ПДР України водій ОСОБА_3 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху виїхав керованим автомобілем на смугу зустрічного руху. У цей час назустріч автомобілю «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_1 , своєю смугою, тобто в напрямку м. Кременець та частково по узбіччі, рухався колісний трактор «John Deere», р.н. НОМЕР_2 , із прикріпленою дисковою бороною БГР 6,7 «Солоха» під керуванням тракториста ОСОБА_5 .

Створивши своїми діями, які не відповідали вище вказаним вимогам пунктів ПДР України, небезпеку для руху та позбавивши себе та інших учасників дорожнього руху технічної можливості уникнення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 , рухаючись смугою зустрічного руху допустив зіткнення автомобіля «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 , із дисковою бороною БГР 6,7 «Солоха» у складі з трактором «John Deere», р.н. НОМЕР_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в лікувальному закладі.

Отже, відповідно до матеріалів цього кримінального провадження і з врахуванням висновку експерта (№СЕ-19/120- 24/35713-ІТ від 22.05.2024) автотехнічної експертизи, досудовим розслідування встановлено, що причиною настання даної ДТП були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 вимогам пунктів 2.3 «б», «д», 2.9 «а», 10.1, 11.3 ПДР України, порушення яких перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Своїми діями ОСОБА_3 , як особа, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до його смерті.

Таким чином, з урахуванням вищепереліченого у діянні водія автомобіля «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 досудовим розслідуванням встановлено порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв`язку із настанням ДТП та призвели до виникнення ДТП та його смерті, однак інші особи, під час вказаної ДТП не отримали тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тяжких чи смерті, у зв`язку з цим (відсутністю тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тяжких чи смерті) в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого). 30.05.2024 постановою про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024210000000100 від 04.03.2024 у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0612-0941-4555-3 від 12.06.2025 постановлено: «Травма (03.03.2024) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), Поєднана масивна травма голови, тулуба та кінцівок з переломами кісток, скелету та ушкодженням внутрішніх органів. Поліорганна недостатність", підтверджена витягом із наказу начальника Кременецького РТЦКСП (по стройовій частині) від 17.07.2024 №199, доповіддю про факт смерті військовослужбовця від 28.03.2024 №3312 начальника Кременецького РТЦКСП, витягом із наказу начальника Кременецького РТЦКСП (з основної діяльності) від 30.06.2024 №62, висновком експерта №206 від 22.0.3.2024 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, постановою про закриття кримінального провадження від 30.05.2024 СВ РЗСТ СУ ГУНП в Тернопільській області, яка на підставі лікарського свідоцтва про смерть №159 від 29.03.2024 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 02.04.2024 виданого Кременецьким відділом державної РАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , - травма, одержана в результаті нещасного випадку (01.1 дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування (порушення вимог п.п. 2.3 "б", "д", 2.9 "а", 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України)), яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби».

Згідно із витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 лютого 2026 року №19/в за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів, комісією прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у зв`язку з тим, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги за загибеллю чоловіка, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної вище статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок, яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Позиція Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 760/1815/16-а, від 30 березня 2020 року у справі № 820/1645/18, від 31 березня 2020 року у справі № 319/1377/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 205/8704/16-а(2-а/205/222/16), від 16 квітня 2020 року у справі № 520/8870/18, від 26 травня 2020 року у справі № 735/1417/16-а, від 09 грудня 2020 року у справі № 620/3983/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19 та від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 аналогічно до положень пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 , загинув внаслідок нещасного випадку при ДТП перебуваючи на військовій службі, будучи за кермом легкового автомобіля та порушивши вимоги п.п. 2.3 "б", "д", 2.9 "а", 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України.

Згідно із протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії 16 Регіональна ВЛК (м. Львів) №2025-0612-0941-4555-3 від 12.06.2025 встановлено, що травма ( 03.03.2024), яку отримав старший лейтенант ОСОБА_3 , одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування (порушення вимог п.п. 2.3 "б", "д", 2.9 "а", 10.1 11.3 Правил дорожнього руху України)), яка призвела до смерті та причину смерті пов`язано з проходженням військової служби.

30.05.2024 постановою про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024210000000100 від 04.03.2024 у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому в мотивувальній частині вказаної постанови було вказано:

«Отже, беручи до уваги вищеописані докази, матеріали кримінального провадження і з врахуванням висновку експерта (№СЕ-19/120- 24/35713-ІТ від 22.05.2024) автотехнічної експертизи, досудовим розслідування встановлено, що причиною настання ДТП були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія ОСОБА_3 вимогам пунктів 2.3 «б», «д», 2.9 «а», 10.1, 11.3 ПДР України, порушення яких перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті. Своїми діями ОСОБА_3 , як особа, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до його смерті».

Відповідно до п.9 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Отже, суд зазначає, що нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи, що проте не може свідчити про його не вчинення такою особою.

Відповідно до частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.

Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, додають до заяви зокрема, копію документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

З огляду на вищевказані положення, суд зазначає, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем злочину, адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Крім того, суд вказує, що встановлений пунктом 10 Порядку № 975 обов`язок членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця подати необхідний перелік документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли смерть є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких члени сім`ї померлого, батьки, утриманці позбавляються права на отримання одноразової грошової допомоги.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі №0840/2850/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020.

З огляду на це, суд зазначає, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.

Матеріалами справи встановлено та підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 30.05.2024, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 2.3 «б», «д», 2.9 «а», 10.1, 11.3 ПДР України, порушення яких перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті, а отже прийняте 27.02.2024 комісією Міністерства оборони України рішення про відмову в призначенні грошової допомоги прийнято в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом № 2011-ХІІ і Порядком №975.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі №580/7601/24, виклавши їх у постанові від 13 травня 2026 року, де зазначив, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин (з урахуванням відомостей, викладених у постанові про закриття кримінального провадження, зокрема, щодо порушення військовослужбовцем ПДР, що безпосередньо призвело до ДТП та його смерті), з огляду на неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення і встановлення вини особи у його вчиненні та, як наслідок, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою КУпАП, у зв`язку із її смертю, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення. Тим більше факт притягнення чи непритягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог ПДР на можливість призначення позивачці спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Щодо доводів позивачки про загибель ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби слід зазначити, що остання не виключає разом з тим її настання внаслідок вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення.

Стосовно покликання позивачки на закриття кримінального провадження не з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 284 КПК України, суд зауважує, що відмова у призначенні та виплаті позивачці одноразової грошової допомоги обумовлена вчиненням не кримінального, а адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, не є визначальною.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.