Рішення № 138127978, 10.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/7/2026 Справа № 641/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі судді Кожихової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Молчанової Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. Виклад позиції відповідача.

30.12.2025 ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 22 листопада 2008 року, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 . Вони були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом купували продукти харчування, побутову техніку, меблі, робили ремонти та несли витрати на утримання житла, а також піклувалися один про одного. Оскільки ОСОБА_2 раніше перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2008 року, позивач просить встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю з моменту набуття цим рішенням законної сили з 22 листопада 2008 року і до дня смерті ОСОБА_2 . У червні 2024 року у ОСОБА_2 було виявлено тяжке онкологічне захворювання (плоскоклітинний рак із виразкуванням). ОСОБА_1 здійснювала постійний і повний догляд за ним, надавала психологічну, практичну та фінансову допомогу, купувала ліки та перебувала поруч аж до його смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також позивач самостійно організувала та оплатила його поховання. Позивач зазначає, що спірна квартира є неприватизованою і належить до державного житлового фонду. Сама ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання та будь-якого іншого власного житла. Оскільки всі інші члени сім`ї первісного наймача померли або знялися з реєстрації, а ОСОБА_2 помер, позивач позбавлена можливості в інший спосіб, окрім судового, визнати за собою право користування вказаним житлом, у зв`язку з чим вимушена звернутися з цим позовом до Харківської міської ради як органу, що здійснює управління комунальним майном.

Виклад позиції відповідача

Відповідач у строки, встановлені судом, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 07.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання. Відповідачу надано строк п`ятнадцять днів для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (адреса; 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13) відомості щодо дат та часу виклику(ків) швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_2 (у межах строків зберігання такої інформації); відмості щодо особи (ПІБ, просто імя), від якої надходили виклик(ки) швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_2 (за наявності зазначити, яким чином дана особа представлялася під час виклику); відомості щодо номеру телефону, з якого надходили виклик(ки) швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 03.03.2026 клопотання представника позивача адвоката Молчанової Ю.Ю. про витребування доказів задоволено. Витребувано у Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків, вул.Георгія Тарасенка, буд. 11) відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (всіх зареєстрованих та розірваних шлюбів) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , інформацію про наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дітей із наданням відповідних актових записів про народження.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 23.03.2026 закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Молчанова Ю.Ю. просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, наголошували на обгрунтованості заявлених позовних вимог. Позивачка зазначила, що не має у власності жодного іншого житла, до листопада 2025 року мала реєстрацію за адресою будинку, що належить її тітці, але починаючи з 2000 року за цією адресою не проживала. Наразі проживає в квартирі, в якій мешкала разом із ОСОБА_2 , в цій квартирі прожила майже 25 років. Зазначила, що вони не мали із ОСОБА_2 власних дітей, тому питання офіційного засвідчення шлюбу не виникало. Після того як ОСОБА_2 захворів, вона займалася виключно його лікуванням та доглядом. З матір`ю ОСОБА_2 ОСОБА_4 підтримує тісні стосунки, вважає її своєю свекрухою.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом доставлення судової повістки до зареєстрованого електронного кабінету.

Відповідачем до суду надано письмові пояснення, в яких зазначено, що наймодавцем спірного житлового приміщення є Харківська міська рада, яка через свої структурні підрозділи здійснює управління комунальним майном (власністю) міста Харків та веде квартирний облік. Зазначає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження права користування житлом, зокрема відсутня письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача. Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази ведення позивачем спільного господарства. Позивач, подавши до суду позов про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 , тим самим поліпшує свої житлові умови. При чому доказів того, що вона перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов не надано. Вважає, що позивач не довела, що вона тривалий час сплачувала за комунальні послуги, утримувала та дбала про майно, в якому проживала, отже відсутні підстави стверджувати, що між позивачем та спірним житлом виник тривалий та тісний зв`язок. Також зазначив, що доказів того, що під час проживання позивача у спірній квартирі сторони вели спільне господарство матеріали справи також не містять. Наявності істотних та непереборних перешкод для проживання позивача за колишнім місцем реєстрації не встановлено. Звертає увагу суду на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач перед подачею позову до суду добровільно знялася з попереднього місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Сукупність вказаних обставин, на думку представника Харківської міської ради, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача адвокатом Молчановою Ю.Ю. також подані додаткові пояснення, в яких остання зазначила, що наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Зазначила, що під час вселення до вказаного житлового приміщення ОСОБА_1 був дотриманий встановлений порядок, зокрема: була згода на це всіх членів сім`ї наймача (на той час це були бабуся ОСОБА_5 , її онук ОСОБА_2 , невістка бабусі ОСОБА_6 , яка заявлена свідком у справі), вказане житло було постійним місцем проживання позивача, вона вела із ОСОБА_2 спільне господарство, час проживання позивача за вказаною адресою є тривалим (фактично з 2000 року), іншого порядку користування жилим приміщенням між членами родини не встановлювалося. Наголошує, що відсутність саме письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц). Оскільки за обставинами даної справи позивач надала достатньо доказів на підтвердження користування майном та вселення в квартиру на законних підставах як член сім`ї наймача, безпосередньо члени сім`ї наймача за свого життя висловили свою згоду на вселення та проживання ОСОБА_1 разом з ними, позовні вимоги про визнання права користування житловим приміщенням є обґрунтованими. Також наголошує. що відповідач вдався до використання цитат із рішень Верховного Суду, які були сформульованісудом за принципово інших обставин або таких, які обґрунтовують інші правові висновки, яких досяг суд. У зв`язку із цим, позивач наполягає на «некоректності» застосування практики, наведеної відповідачем, хибне розуміння якої може призвести до порушення права людини. Додатково позивач звертає увагу, що враховуючи склад учасників справи, під час ухвалення судового рішення позивач не наполягає на розподілі судових витрат в частині сплаченого судового збору.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

На підставі ордера № 11365 від 22 червня 1967 року, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_7 (дідові померлого ОСОБА_2 ) на сім`ю з 4-х осіб (він, дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_8 , донька ОСОБА_9 ) було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Згідно з довідками КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстроване, квартира є неприватизованою та належить до державного (комунального) житлового фонду.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 14) ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком вказаний ОСОБА_8 , матір`ю ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 16) ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. 17) ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_7 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_2 (онук первісного наймача) вселений у квартиру з моменту свого народження ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) .

Інші члени сім`ї, а саме мати померлого ОСОБА_10 та його сестра ОСОБА_11 , у 2012 році знялися з реєстраційного обліку у квартирі у зв`язку зі зміною постійного місця проживання, ОСОБА_9 виїхала за межі країни.

20 вересня 1997 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2008 року у справі № 2-4638/08 вказаний шлюб було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 22 листопада 2008 року.

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 21 травня 2013 року за вказаною адресою залишився зареєстрований один ОСОБА_2 (бабуся знята з реєстрації у зв`язку із смертю, мати та сестра ОСОБА_2 знялися з реєстрації у зв`язку із постійним місцем проживанням за іншою адресою).

Відповідно до акту від 27.11.2025, складеного комісійно сусідами за даною адресою, а також ОСОБА_4 . ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_2 як чоловік та жінка за вказаною адресою з 2000 року.

З наявної в матеріалах справи медичної документації встановлено, що у червні 2024 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: плоскоклітинний рак з виразкуванням (а.с. 47-70).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 (а.с. 76) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Згідно довідки до форми № 106 /о № 792 причина смерті: злоякісне утворення стравоходу з перфорацією (а.с. 77).

Відповідно до договору замовлення на організацію та проведення поховання від 23.10.2025 замовником поховання померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (а.с. 78).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2025 року за параметрами пошуку « ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 » відомості у Державному реєстрі відсутні (а.с. 82).

Відповідно до відповіді КП ХМ БТІ від 27.11.2025 згідно наявних матеріалів обліку станом на 31.12.2012 на ім`я ОСОБА_1 записи про право власності на житло у м. Харкові відсутні (а.с. 83).

Відповідно до відповіді КП ХМ БТІ від 19.12.2025 за наявними архівними матеріалами інвентаризаційної справи реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 не проводилась. Додатково зазначено, що при виготовленні технічної документації для приватизації на вищевказану квартиру користувачем значилась ОСОБА_4 (а.с. 84).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 14.11.2025 ОСОБА_1 з 01.11.1988 по 11.11.2025 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

В долученій до матеріалів справи копії особової картки працівника на ім`я ОСОБА_2 в графі родичі вказано "дружина - ОСОБА_1 " (а.с. 44).

Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові

Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у відповідь

на ухвалу Слобідського районного суду м.Харкова по справі №641/7/26 від

02.03.2026 про витребування інформації з Державного реєстру актів цивільного

стану надано інформацію про те, що проведеною перевіркою облікових даних архівного фонду Відділу та Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про шлюб та розірвання шлюбу щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:

НОМЕР_1 не виявлено. Проведеною перевіркою облікових даних архівного фонду

Відділу та Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий

запис про шлюб № 767 від 20.09.1997 стосовно ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 та актовий запис про народження дитини № 147від 01.04.1998, батьком якої записано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про шлюб щодо ОСОБА_2 вбачається, що 03.12.2008 було внесено запис про розірвання шлюбу № 484.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , повідомила, що мала приятельські стосунки із ОСОБА_14 та померлим ОСОБА_15 на грунті спільного захоплення собаками. Вони та свідок разом вигулювали собак та за багато років здружилися. В ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не було дітей, в них була собака, з якою вони проводили багато часу. Свідок повідомила, що була впевнена, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 перебувають в офіційному шлюбі, оскільки вони разом проживали починаючи з 2000 років, раніше в квартирі ще мешкала бабуся, після її смерті в квартирі проживали тільки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Вони мешкали як подружжя, щиро любили один одного, вона взагалі не коли не чула, щоб вони сварилися. Після того як ОСОБА_15 захворів на онкологічне захворювання, ОСОБА_14 дуже сильно була засмучена, вона була постійно разом із хворим, займалася його лікуванням, доглядала за ним та після смерті займалася похованням. Зараз ОСОБА_14 продовжує мешкати в квартирі разом із собакою. Свідок наголосила на тому, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були приємною сімейною парою, тому для неї були великим здивуванням той факт, що вони не оформили відносини офіційно.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , повідомив суду, що мешкає за адресою АДРЕСА_4 , є сусідом за сходовим майданчиком, та підтверджує той факт, що позивачка дуже давно (приблизно з 2000 року) почала проживати разом із ОСОБА_15 як чоловік та дружина до самої смерті ОСОБА_15 та наразі продовжує проживати за цією адресою. Спочатку в цій квартирі, починаючи з 1972 року, мешкав ОСОБА_7 разом із дружиною та дітьми. Поступово всі члени сім`ї роз`їхалися або померли. До 2002 року в квартирі мешкала, окрім ОСОБА_15 , його бабуся, ОСОБА_5 , яка померла в 2002 році. Більше ніхто, окрім ОСОБА_14 , разом із ОСОБА_15 не проживав, сина ОСОБА_15 він бачив ще маленьким, йому відомо, що ОСОБА_15 із сином не підтримував стосунки. Коли ОСОБА_15 захворів, догляд за ним здійснювала ОСОБА_14 , в них були близькі доброзичливі стосунки як чоловіка та дружини.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , повідомив суду, що мешкає за адресою АДРЕСА_5 з самого народження, з ОСОБА_15 мав дружні стосунки. Підтверджує, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 мешкали разом, на його пам`яті років 20 разом, вони разом готували, носили сумки, вигулювали собаку, тобто вели себе як чоловік і дружина, мали гарні стосунки між собою. Колись в цій квартирі мешкала ще бабуся, після її смерті в квартирі залишився проживати ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Сина ОСОБА_15 не бачив жодного разу. З матір`ю ОСОБА_15 ОСОБА_14 мала гарні стосунки. Після того як ОСОБА_15 захворів, ОСОБА_14 здійснювала за ним догляд та піклування, а потім займалася похованням. Наголосив на тому, що в розмовах ОСОБА_15 називав ОСОБА_14 дружиною.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , повідомила суду, що ОСОБА_15 був її сином, а ОСОБА_14 вона вважає своєю невісткою. Син та ОСОБА_14 почали мешкати разом приблизно з 2000 років. Свідок разом із донькою виписалася та починаючи з 1996 року почали мешкати за іншою адресою. В квартирі мешкала бабуся, після її смерті залишився проживати ОСОБА_15 та в 2000 році привів мешкати ОСОБА_14 , проти її вселення ніхто не заперечував. Весь цей час вони мешкали разом, всі вважали їх подружжям, в них були дуже гармонічні стосунки, дітей не було. Зазначила також, що ОСОБА_15 після розлучення не спілкувався із сином, вона також не спілкується із онуком, який не був на похованні батька. Також вказала, що в неї не має жодних майнових претензій до ОСОБА_14 та заперечень проти того, що вона почала мешкати та зараз мешкає в цій квартирі. Також зазначила, що дуже шкодує, що так і не встигли свого часу зробити приватизацію квартири, почали робити проектну документацію, але до кінця так і не довели це питання.

Спірні правовідносини виникли з приводу встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та факт набуття права користування квартирою АДРЕСА_1 . Позов пред`явлений до Харківської міської ради як органу, що здійснює управління комунальним майном. Права інших осіб не вирішуються, позаяк син ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , починаючи з 13.03.1998 зареєстрований та прожи ває за іншою адресою.

Застосування норм права, оцінка доказів та мотиви ухваленого рішення

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (частина другастатті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції,залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Частиною першою статті 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно зі статтею 9 Житлового кодексу України(далі -ЖК України) встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, якою є тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 сформульовано такі висновки: у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та другастатті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина другастатті 65 ЖК України).

Водночас під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня2020 року у справі № 205/6201/17, від 18 травня 2022 року у справі№ 463/2277/20-ц, від 23 вересня 2022 року у справі № 289/847/21.

Разом з тим, закон не обмежує засоби доказування вказаних обставин.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно- територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Виходячи зі змісту ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація це лише фіксація фактичного місця проживання особи вона не пов`язана з будь-якими іншими (майновими, тощо) правами особи, що зареєстрована.

Крім того, з правом користування житлом не пов`язується сама по собі реєстрація особи. Реєстрація є адміністративним актом, що лише фіксує наявність в особи законного права користування житловим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 був єдиним наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Зокрема, суд установив, що ОСОБА_7 (дідусь ОСОБА_2 ), ОСОБА_8 (батько ОСОБА_19 ), ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_7 та бабуся ОСОБА_2 ) зняті з реєстрації у зв`язку із смертю, мати ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_2 знялися з реєстрації у зв`язку із постійним місцем проживанням за іншою адресою). Заперечень з вказаного приводу Харківською міською радою не надано.

Щодо проживання позивачки і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 22 листопада 2008 року, за адресою АДРЕСА_2 , суд зазначає таке.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.

Факт проживання позивачки з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу підтверджується, в першу чергу, показами свідків, які допитані в судовому засіданні, двоє з яких ( ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ) є сусідами за сходовим майданчиком, та прямо підтвердили факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_2 починаючи з 2000 року однією сім`єю із веденням спільного господарства, актом від 27.11.2025 про факт проживання позивача з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2000 року, долученими до позову фототаблицями, копіями чеків спільних витрат з утримання майна та оплат житлово-комінальних послуг, копією особової картки з місця роботи ОСОБА_2 , з якої вбачається, що померлий ОСОБА_2 зазначив відомості про ОСОБА_1 як про дружину під час працевлаштування у 2018 році, копією договору про організацію поховання, з якого вбачається, що оплатою та замовником позовання померлого ОСОБА_2 була ОСОБА_1 , відповіддю Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» щодо відомостей про дату та часу виклику(ків) швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_2 з номеру мобільного телефону, що належить позивачці.

Також відповідно до відповіді Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.03.2026 вбачається, що проведеною перевіркою облікових даних архівного фонду Відділу та Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про шлюб та розірвання шлюбу щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 не виявлено. Матеріалами справи підтверджується, що 20 вересня 1997 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2008 року у справі № 2-3219 2008 рік шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

З урахуванням отриманих показань свідків, які достаменно підтвердили факт ведення спільного господарства та проживання однією сім`єю позивачки та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 2000 року ( з урахуванням дати розірвання попереднього шлюбу 22 листопада 2008 року) за адресою АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку, що саме з 22 листопада 2008 року позивачка та померлий ОСОБА_2 мали спільний бюджет, вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги, що є ознаками їх легального спільного життя і ці обставини відповідач належними і допустимими доказами не спростував.

Після смерті ОСОБА_2 позивачка здійснила його поховання, продовжила проживати у спірній квартирі, здійснювати її утримання, сплачувати комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про оплату комунальних послуг, що узгоджується з висновком про постійний характер спільного проживання позивачки в якості члена сім`ї наймача.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач у власності іншого житла не має.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 14.11.2025 ОСОБА_1 з 01.11.1988 по 11.11.2025 відповідач була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 . В судовому засіданні надала пояснення, що не має у власності жодного іншого житла, до листопада 2025 року мала реєстрацію за адресою будинку, що належить її тітці, але починаючи з 2000 року за цією адресою не проживала.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 (мати ОСОБА_2 ) підтвердила суду, що починаючи з 2000 року позивачка вселилася до квартири за адресою АДРЕСА_2 , почала вести із її сином спільне господарство, проти її вселення ніхто не заперечував.

Оскільки всупереч визначеного у ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку відповідач належними і допустимими доказами вказані обставини не спростував, а надані відповідачем пояснення за своїм змістом є лише непідтвердженими запереченнями, то суд відхиляє доводи відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про факт спільного проживання однією сім`єю позивачка та ОСОБА_2 , а також про те, що після смерті наймача ОСОБА_2 , в силу норм ст. 106 ЖК України, права та обов`язки наймача даної квартири перейшли до ОСОБА_1 , як члена сім`ї наймача.

Всі вищевказані докази у своїй сукупності підтверджують доводи позивача про те, що у неї як члена сім`ї наймача, яка за згодою наймача вселилась до квартири, з 2008 року (а фактично з 2000 року) постійно проживала з наймачем, як член сім`ї, вела з ним спільне господарство та продовжує проживати в даному жилому приміщенні, а тому в силуст. 64 ЖК Українивона набула права і обов`язки наймача. Наявність іншої угоди про порядок користування вказаним жилим приміщенням сторонами не доведено, відповідно судом не встановлено.

Твердження відповідача про те, що позивач була зареєстрована за іншою адресою, суд відхиляє, оскільки ця обставина не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.06. 2022 в справі № 754/14628/17 (провадження № 61-10210св21): що «при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, щостаття 33 Конституціїгарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Такі ж висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц (провадження № 61-11097св20).

Аналіз змісту ст. 65 ЖК УРСР у системному зв`язку з іншими нормами права дає підстави для висновку, що за особою не може бути визнано право користування житловим приміщенням, лише якщо вона зберігає постійне місце проживання (право користування) в іншому житловому приміщенні. Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 641/7103/19 (провадження № 61-6885св20).

Разом з тим, оскільки позивачка належними та допустимими доказами довела факт спільного господарства, факт вселення до квартири наймача за згодою всіх членів сім`ї, в той час як відповідач не спростував доводи позивачки про те, що позивачка з дозволу свого наймача на постійній основі вселилась до нього у квартиру, на день смерті тривалий час там з ним проживала у фактичних шлюбних відносинах, а реєстрація її місця проживання за іншою адресою не була пов`язана з відповідним договором найму тощо, та носила формальний характер, у позивачки виникло самостійне права користування спірним житлом, яке захищається конституційними та конвенційними гарантіями права на житлло.

За таких обставин сам факт реєстрації місця проживання за адресою іншою адресою за відсутності даних про постійне проживання позивачки відповідно до вищевказаних правових висновків касаційного суду не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки померлий ОСОБА_2 за життя і позивач, як член його сім`ї, набула право користування вказаним житловим приміщенням; позивач, як член сім`ї наймача та особа, яка має право користуватися житловим приміщенням, яка продовжила проживати в займаному жилому приміщенні, має такі ж права і обов`язки, як і наймач, а тому має законні очікування на визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача або ж укладення договору найму на її ім`я як члена сім`ї основного наймача у зв`язку з його смертю, у тому числі якщо такий договір раніше не укладений.

Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням або ж для відмови у цьому; відповідач не спростував доводи позивача, що вона, проживаючи в спірному житловому приміщенні фактично з 2000 року, має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, яке є її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач дійсно довела своє право постійного користування квартирою АДРЕСА_2 , в яку вона заселилась як член сім`ї наймача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Розподіл судових витрат

Позивач просив залишити судові витрати за ним, що з урахуванням принципу диспозитивності враховується судом під час розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права користування житловим приміщенням задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 22 листопада 2008 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, майдан Конституції, 7, м. Харків, 61000.

Повний текст рішення складено та проголошено 10.07.2026.

Суддя Г.В.Кожихова