Рішення № 138127584, 10.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/14966/25

провадження № 2/208/1358/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/14966/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтування позову зазначено, що вдповідно до укладеного Кредитного договору № 2666-1834-1 від 23.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 365 днів (до 22.11.2024 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,50% відсуми кредиту за кожен день користування (1277,50% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.uа та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Сума кредиту по укладеному Кредитному договору, перераховується на платіжну карту Відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем.

Таким чином, виключно особа Відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_1 після укладення Кредитного договору.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 328424 направлявся Відповідачу23.11.2023 року о 16:44:26 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільнийномер +380960985240, який зазначений Кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір був підписаний 23.11.2023 року о 16:44:38 год. шляхом введенняелектронного підпису з одноразовим ідентифікатором 328424 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет.

Кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. були переказані Відповідачу 23.11.2023 рокуна платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,3 % від суми кредиту за кожен день користування (839,5% річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору.

Позивач звертає стягнення на суму кредиту та прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 23.11.2023 року по 22.11.2024 року.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить:- 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом;- 63700,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 23.11.2023 року по 22.11.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2.Кредитного договору за ставкою 3,50 % за кожен день користування кредитом (1277,50%річних) та Графіку платежів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 року по цивільній справі №208/14966/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Згідно із відповіддю №2051718 від 26.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26.11.2025 року відкрито провадження у справі №208/14966/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. Клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» Руденко К.В., про витребування доказів, - задоволено частково.

20.04.2026 року на виконання ухвали суду від 26.11.2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслали витребувану інформацію.

Представник позивача ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» - Руденко К.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання від 08.01.2026, у якому просить судове засідання проводити за відсутності їх представника, задовольнити в повному обсязі позовні вимоги та щодо проведедення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялась шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

23 листопада 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , було укладено Кредитний договір № 2666-1834-1, згідно до якого сума кредиту становить 5000 грн., кредит надається строком на 365 днів,процентна ставка 3,50% відсуми кредиту за кожен день користування (1277,50% річних)., платіжний засіб 545708XXXXXX8813.

Даний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором328424.

Відповідно до довідки №690405983 від 10.10.2025 року на картковий рахунок НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.

Також, згідно виписки за договором б/н за період 23.11.2023-28.11.2023 наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Відповідачу 23.11.2023 року було зараховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором №2666-1834-1 від 23.11.2023 року, станом на 10.10.2025 року загальна сума заборговнасоті становить 68875,00 грн., яка складається з:

-Прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн.,

-Строкова заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом 175,00 грн.

-63700,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з23.11.2023 року по 22.11.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2.Кредитного договору за ставкою 3,50 %за кожен день користуваннякредитом (1277,50% річних) та Графіку платежів.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір раніше не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі Закон).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Частина п`ята статті 5 вказаного Закону визначає, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та вказаного Закону.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Частина п`ята статті 5 вказаного Закону визначає, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та вказаного Закону.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ«ФК «ПРОЦЕНТ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, таким чином, суд вважає, що заявлена позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договром№2666-1834-1 від 23.11.2023 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн., підлягає задоволенню.

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 336/887/18 (провадження № 61-11747св19).

Щодо нарахування відсотків.

Денна процентна ставка, передбачена кредитним договором № 2666-1834-1 становить 3,5% від суми кредиту в день.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відсотки за кредитом нараховані згідно умов договору в межах строку кредиту.

Проте, визначаючи розмір процентів позивачем не було враховано те, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, з 23.11.2023 року (дата укладання договору) позивач міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі 3,5%, після 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%.Починаючи з 20 серпня 2024 року по 22.11.2024 року (строк дії договору) міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 09 липня 2024 року, тобто після набрання вищезгаданим законом законної сили, у період часу, коли законом було дозволено застосовувати процентну ставку, яка не перевищує 1,5% в день. Кредитним договором передбачена процентна ставка 1,5% в день, яка застосовується у межах строку кредиту протягом 300 днів.

У відповідності до вимог Закону України "Про споживче кредитування", до 20 серпня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%. Починаючи з 21 серпня 2024 року по 04 травня 2025 року (строк дії договору) міг здійснювати нарахування процентів, не перебільшуючи ставку в розмірі 1%.

Оцінюючи вимогу позивача у частині стягнення процентів, суд враховує положення частини 4 статті 263 ЦПК, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово (наприклад, у постанові КЦС ВС від 11.09.2024 р.у справі № 204/7787/21) наголошував, що належне дослідження розрахунку заборгованості, наданого позивачем, є процесуальним обов`язком суду. У разі незгоди з наданим розрахунком або його нечіткості, суд не просто має право, а зобов`язаний самостійно перерахувати суму боргу, а не відмовляти у позові повністю.

При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки суди ставили під сумнів розрахунок лише в частині періоду нарахування заборгованості. Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду».

Судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках у період з 23.11.2023 року по 23.11.2024 року (строк дії договору), а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:

- за період з 23.11.2023 по 22 квітня 2024 року (152 дні) за ставкою 3,5 % становить 26600,00 грн, відповідно розрахунку (5000/100х3,5% х 152);

- за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (120 днів) за ставкою 1,5 % становить 9000,00 грн, відповідно розрахунку (5000/100х1,5% х 120);

- за період з 21 серпня 2024 року по 23 листопада 2024 року (95 днів) за ставкою 1 % становить 4750,00 грн, відповідно розрахунку (5000/100х1% х 95).

Відтак загальна сума заборгованості відповідача по відсотках за кредитом складає 40350,00 грн.(26600+9000+4750)

Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткового задоволення позовних вимог ТОВ«ФК «ПРОЦЕНТ» в розмірі 45350,00 грн, з яких 5000,00 грн сума боргу за тілом кредиту та 40350,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

Статтею 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного висновку.

До матеріалів цивільної справи долучено копію договору про надання правничої допомоги від 03 червня 2024 року №03/06/2024, укладеного між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Відповідно витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №73 до Договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, надано наступні послуги:

-Підготовка позовної заяви та клопотання про витребування доказів 9000,00 грн.,

-Складання адвокатського запиту про витребування доказів 1000 грн.

Всього: 10000 грн.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (65,8%), в розмірі 1593,93 грн, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок № 4, заборгованість за Кредитним договором №2666-1834-1 від 23.11.2023 року у розмірі 45350 (сорок п`ять тисяс триста п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок № 4, судовй збір у розмірі 1593 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто три) гривні 93 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок № 4, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок № 4;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя В.Г. Гречана