Рішення № 138127400, 08.07.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/780/26

Номер провадження2/173/1207/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

08 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем був укладений кредитний договір (договір кредитної лінії № L6382210), за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти, однак останній належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 17386,00 грн, яка складається з 10000,00 грн основного боргу, 2386,00 грн процентів та 5000,00 грн штрафних санкцій.

Позивач зазначив, що право вимоги за кредитним договором № L6382210 було набуте ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі договору відступлення права вимоги № 01072019 від 01.07.2019, укладеного з первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро». У подальшому ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило своє найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239), при цьому код юридичної особи та правонаступність прав і обов`язків товариства не змінювалися.

Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» є правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо прав вимоги за кредитним договором. Після набуття права вимоги відповідач погашення заборгованості не здійснював, у зв`язку з чим заборгованість залишилася непогашеною.

Посилаючись на положення статей 512, 514, 625, 1050, 1054 ЦК України, позивач вказав, що має право на стягнення з відповідача суми основної заборгованості, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак просив стягнути з відповідача 17386,00 грн заборгованості за кредитним договором, 3801,70 грн інфляційних втрат, 1566,17 грн трьох процентів річних, а всього 22753,87 грн та судові витрати.

Провадження у справі відкрито 30.03.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Відзив на позов відповідачем не поданий.

Ухвалою суду від 09.07.2026 судом постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № AG1961325 шляхом приєднання Позичальника до умов кредитування в електронній формі.

Невід`ємною частиною зазначеного договору є Спеціальні умови для короткострокового кредиту та додаткові угоди, зокрема додаткові угоди № AM1356089 та № AM3407953.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник - повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші передбачені договором платежі.

Первинними умовами кредитування передбачалося встановлення ліміту кредитної лінії у розмірі 7500 грн, процентної ставки 0,66 % за кожний день користування кредитом, загальної вартості кредиту 7964 грн та реальної річної процентної ставки 238,50 %.

У подальшому між сторонами оформлювалися додаткові угоди, якими змінювалися окремі умови кредитування, зокрема строки повернення кредиту та розмір кредитного ліміту.

Додатковою угодою № AM3407953 від 03.03.2019 було встановлено нові умови кредитування, відповідно до яких ліміт кредитної лінії визначено у розмірі 10000 грн, процентну ставку - 1,31 % за кожний день користування кредитом, загальну вартість кредиту - 11411 грн, реальну річну процентну ставку - 470,23 %, а також передбачено відповідальність у вигляді штрафу 50 %.

01 липня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» та ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Договір відступлення права вимоги № 01072019, за яким первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників,в тому числі і за Договором кредитної лінії № AG1961325 від 01.02.2019.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав договір відступлення права вимоги № 01072019 від 01.07.2019, додаткова угода № 1 від 15.07.2019, додаткова угода №б/н від 27.09.2019, додаткова угода № 3 від 24.12.2019, додаткова угода №б/н від 28.05.2021, акти прийому - передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, а також акти звірки взаємних розрахунків.

Водночас за інформацією АТ «Перший Український Міжнародний Банк» банківська платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не випускалась, у зв`язку з чим банк не має можливості підтвердити факт перерахування на зазначену картку грошових коштів у загальному розмірі 10000 грн за транзакціями від 25.10.2018, 27.10.2018 та 03.03.2019.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 627, 628, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, укладається на засадах свободи договору та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до статей 207, 208 ЦК України правочини, для яких законом встановлено письмову форму, повинні вчинятися у письмовій формі. Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається виключно у письмовій формі.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, обов`язок позичальника щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів виникає лише за умови фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту. Сам по собі факт укладення кредитного договору не є безумовним доказом виникнення у позичальника грошового зобов`язання, якщо не доведено фактичного отримання ним кредитних коштів.

За змістом статей 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас положення статті 625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання можуть бути застосовані лише за умови встановлення факту існування такого зобов`язання та його порушення боржником.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу. Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредиторові документи, що посвідчують права, які передаються, та інформацію, необхідну для їх здійснення.

Отже, до нового кредитора можуть перейти лише ті права вимоги, які фактично існували у первісного кредитора на момент їх відступлення. Сам по собі договір відступлення права вимоги не підтверджує виникнення права вимоги та не створює нового зобов`язання боржника. Тому новий кредитор, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, повинен довести не лише факт переходу до нього права вимоги, а й існування такого права у первісного кредитора, зокрема шляхом надання належних і допустимих доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Предметом доказування у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором є, зокрема, факт укладення кредитного договору, фактичного надання кредитних коштів позичальнику, виникнення та розміру заборгованості, а у разі заявлення вимог новим кредитором також набуття ним права вимоги.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач повинен був довести не лише факт укладення кредитного договору та набуття права вимоги, а й факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів у визначеному договором розмірі, їх зарахування відповідачу та, як наслідок, виникнення у нього грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували фактичне перерахування відповідачу кредитних коштів. Надані позивачем кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, реєстр боржників та документи щодо відступлення права вимоги підтверджують лише укладення відповідних правочинів та перехід права вимоги, однак самі по собі не підтверджують факту видачі кредитних коштів відповідачу.

Крім того, з наданої АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформації вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку, за твердженням позивача, було здійснено перерахування кредитних коштів, на ім`я відповідача не випускалася. Вказані обставини не підтверджують факту зарахування кредитних коштів саме відповідачу чи їх отримання ним в інший спосіб.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту виникнення у відповідача грошового зобов`язання за спірним кредитним договором.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів, суд дійшов висновку про недоведеність виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення, сплати процентів та застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 258, 259, 263265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ЄДРПОУ 38750239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду складений 10.07.2026

Суддя: Є.В. Челюбєєв