Рішення № 138127311, 01.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/16577/25

(2/199/2042/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Друга державна нотаріальна контора міста Києва, про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померлій на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 6,31 га, що підтверджується державним актом серія ДН № 068286, виданим 22.07.2004 року Володарською райдержадміністрацією, яка розташована на території Зорянської сільської ради колишнього КСП «Маріупольський» кадастровий номер 1421781600:05:000:0643. Наразі земельна ділянка є частиною території Кальчицької сільської територіальній громади Маріупольського району Донецької області. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, за життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 14.05.2005 р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. за реєстром №3563, яким померла розпорядилася належною їх земельною ділянкою на користь позивача. Позивач прийняла спадщину, звернувшись з заявою до Другої державної нотаріальної контори міста Києва, втім, постановою державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори міста Києва Кушнір О.Д. від 20.03.2025 р. позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропущеним строком прийняття спадщини.

Позивачу судовим рішенням було встановлено додатковий строк 1 місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , та в межах наданого додаткового строку ОСОБА_1 повторно звернулась до Другої державної нотаріальної контори міста Києва із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Утім, постановою державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори міста Києва Кушнір О.Д. від 24.10.2025 р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено; нотаріус послався на те, що неможливо встановити коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадщині через те, що успадкована земельна ділянка знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області.

Позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування право власності на земельну ділянку.

Учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив задовольнити позов.

Третя особа в окремо поданій суду заяві просила розглянути справу у її відсутності.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12.12.2025 р. позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.03.2026 р. відкрито провадження у цивільній справі;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.04.2026 р. задоволено клопотання представника позивача та витребувані докази: витребувана з Другої державної нотаріальної контори міста Києва копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11.05.2026 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 80 ЦПК України, встановлено, що позивач єл спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за заповітом, який був посвідчений 14.05.2005 р., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. та зареєстрований вреєстрі за №3563, що підтверджується відповідно копією, наданою судом.

Спадкове майно згідно заповіту складається з земельної ділянки площею 6,31 га за кадастровим №1421781600:05:000:0643; призначення земельної ділянки це ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка перебуває на території Зорянської сільської Ради, Володарського району Донецької області.

Належність нерухомого майна, зазначеного вище, спадкодавцеві підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН №068286.

Спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 10.01.2025 р., виданим Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області.

14.01.2025 р. позивач звернулася до державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори міста Києва Кушнір О.Д. із заявою про прийняття спадщини; постановою державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори міста Києва Кушнір О.Д. від 20.03.2025 р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через пропуск строком прийняття спадщини.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05.08.2022 р. у цивільній справі №199/5998/25, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 встановлено додатковий строк на прийняття спадщини тривалістю 1 місяць, та позивач повторно звернулась до Другої державної нотаріальної контори міста Києва із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори міста Києва Кушнір О.Д. від 24.10.2025 р. позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено у зв`язку із неможливістю встановлення кола спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

Згідно згаданої постанови нотаріуса, визначення такого кола спадкоємців неможливе через тимчасову окупацію території Кальчицька сільська територіальна громада Маріупольського району Донецької області, де знаходиться земельна ділянка.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту майнових прав позивача на садкове майно.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

За приписами статті 1217 ЦК Україна спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно з нормами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України "Про нотаріат", при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Отже, чинним законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України "Про нотаріат", покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Судом були витребувані докази: матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі яких, адже джерела отримання доказів вичерпані, судом було встановлена відсутність будь-яких інших осіб, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , відтак, суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом позивач має пільги щодо сплати судового збору (є інвалідом 2 групи), відповідач не звільнений від сплати судового збору, відтак, судові витрати (судовий збір) в розмірі 2 282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 96 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Друга державна нотаріальна контора міста Києва, про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 6,31 га, кадастровий номер якої 1421781600:05:000:0643, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зорянської сільської ради (відтепер території Кальчицької сільської територіальної громади Маріупольського району Донецької області) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області (ЄДРПОУ04340721, Донецька область, Маріупольський район, с. Кальчик, провул. Вокзальний, буд. 2) в дохід держави судовий збір в розмірі 2 282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 96 коп.

Дата складення повного судового рішення 10.07.2026 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї