Ухвала суду № 138126706, 10.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12650/26-Е

Провадження № 2-з/522/410/26

УХВАЛА

10 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «-БУДСТРОЙ-» та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта, у якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 2 751 938,43 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовною заявою до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_1 , зокрема:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , як в національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимогу у розмірі 2 751 938,43 гривень;

- накласти арешт на конкретно визначене нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2667677451100.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року призначено заяву про забезпечення позову до судового розгляду на 09 липня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 09 липня 2026 року з`явився представник заявника та представник ТОВ «-БУДСТРОЙ-».

Судом заслухано думку учасників справи щодо заяви про забезпечення позову.

Представник заявника підтримав заяву, просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «-БУДСТРОЙ-» заявив, що заявлені до застосування заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, просив відмовити у задоволенні заяви.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 10 липня 2026 року задля розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Предметом позову у справі є солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «-БУДСТРОЙ-» та ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі 2 751 938,43 гривень.

Заява мотивована тим, що ТОВ «-БУДСТРОЙ-» та ОСОБА_2 було видано дозвіл на будівництво об`єкта «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, зі знесенням житлових будинків, які розташовані на земельній ділянці та належить ТОВ «-БУДСТРОЙ-» та ОСОБА_2 . Заявник вказує, що у дозвільному документі пайова участь замовників будівництва не була сплачена, а тому, несплата відповідних грошових коштів свідчить про порушення вимог законодавства в частині належного виконання фінансових зобов`язань. Заявник зазначає, що ОСОБА_2 помер, а його правонаступником є ОСОБА_1 як спадкоємець та дружина ОСОБА_2

19 вересня 2019 року було видано дозвіл на виконання будівельних робіт ОД 083162631926, найменування згідно проекту будівництва: «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом, зі знесенням житлових будинків, які розташовані на земельній ділянці та належать Товаристу з обмеженою відповідальністю "-Будстрой-" та гр. ОСОБА_2 », відповідно до якого замовниками будівництва є ТОВ «-БУДСТРОЙ-» та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

Замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 20.04.2026 №00057832903, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 20.04.2026 №00057833535.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тоді як заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22 зазначено що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб що не є учасниками даного судового процесу.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачів солідарно грошову суму у розмірі 2 751 938,43 гривень, підстава позову збереження грошових коштів без належної на те підстави.

Проте, у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт не тільки на грошові кошти, але й на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачці, що свідчить про відсутність зв`язку між заходом забезпечення позову в частині накладення арешту на об`єкт нерухомого майна та предметом позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Тобто, приймаючи рішення про застосування заходу забезпечення позову, суд повинен переконатися, що такий захід забезпечення позову є співмірний заявленим позовним вимогам.

Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна від 03.06.2026 №201-2026-0603-0011830345, вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2 629 885,60 гривень.

Як вже зазначено, заявник у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт як на грошові кошти так і на об`єкт нерухомого майна.

Проте, задоволення заяви у повному обсязі призведе до того, що судом буде накладено арешт на майно та грошові кошти, грошовий еквівалент яких у два рази перевищуватиме грошову суму, заявлену позивачем до стягнення, що вочевидь не відповідає принципам спірмірності, пропорційності та справедливості.

Як вбачається із відповіді з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 06.07.2026 №2983811, розмір доходу ОСОБА_3 за 2024 рік склав 5 454 935,06 гривень, за 2025 рік 9 549 439,46 гривень, за 2026 рік 2 844 104,12 гривень.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 має стабільний дохід, розмір якого є достатнім для виконання рішення про безпідставно збереженого майна у разі задоволення позову, у зв`язку з чим, потреба у застосуванні подвійного заходу забезпечення позову (арешт майна та грошових коштів) відсутня.

Тому, оскільки заявлений захід забезпечення позову у вигляді арешту об`єкта нерухомого майна не пов`язаний із предметом спору, а його застосування поряд із арештом грошових коштів фактично призведе до накладання арешту на майно ОСОБА_3 , вартість якого у майже у двічі перевищуватиме ціну позову, у задоволенні заходу забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна слід відмовити.

При цьому, суд наголошує, що предметом спору є солідарне стягнення з ТОВ «-БУДСТРОЙ-» та ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 751 938,43 гривень.

Дійсно, частка їх відповідальності не може бути визначена.

Проте, заявником окремо подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «-БУДСТРОЙ-» в межах суми стягнення та об`єкт будівництва.

Тому, у разі встановлення підстав для задоволення заяви в частині накладенні арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «-БУДСТРОЙ-» у межах суми стягнення, судом фактично буде допущено накладання арешту на грошові кошти, розмір яких у два рази перевищує заявлений до стягнення розмір заборгованості.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову в частині заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів, та накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , як в національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову у розмірі 1 375 969,21 гривень, що становить 1/2 частка від ціни позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , як в національній, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах грошової суми у розмірі 1 375 969 (один мільйон триста сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Стягувач Одеська міська рада, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ 26597691.

Боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову складає три роки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Текст ухвали складено та підписано 10 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.