Рішення № 138126166, 10.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Київ справа №320/43241/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАВТОТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВАВТОТРЕЙД» з позовом до Київської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 29.02.2024 №UA100200/2024/000003/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100200/2024/000046.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 01.02.2024 ним подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA100200101391U4 щодо ввезення вживаного автомобіля TOYOTA RAV4, VIN НОМЕР_1 , митну вартість якого визначено за основним методом - за ціною договору, у розмірі 11 436,00 євро з урахуванням транспортних витрат. На підтвердження заявленої митної вартості митному органу були надані контракт, інвойс, платіжні та банківські документи, експортна і транзитна декларації, CMR, документи щодо перевезення, вартості транспортних послуг, реєстрації транспортного засобу та зміни його власника. Незважаючи на це, 29.02.2024 митниця скоригувала митну вартість автомобіля із застосуванням резервного методу до 17 810,00 євро та видала спірну картку відмови. У подальшому товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією від 12.03.2024 № 24UA100200103482U3 відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України із забезпеченням сплати різниці митних платежів.

Позивач стверджує, що подані ним документи у сукупності містили всі відомості, необхідні для підтвердження ціни товару та складових його митної вартості. Витрати на транспортування, навантаження, розвантаження та обробку автомобіля були включені до вартості послуг перевізника та підтверджені договором-заявкою, довідкою про транспортні витрати, актом наданих послуг і рахунком-фактурою. Страхування товару, оплата посередницьких чи експедиторських послуг, платежі третім особам та окремі витрати на митне очищення в країні експорту фактично не здійснювалися, тому відповідні документи у позивача були відсутні.

На переконання позивача, зауваження митниці щодо зазначення попереднього власника у реєстраційному документі, строку оплати товару, відсутності графічного зображення підпису банку, відмінностей у номері тягача в транзитних документах та участі інших осіб у перевезенні мають формальний або технічний характер, не впливають на числове значення митної вартості та спростовуються іншими наданими документами. Саме по собі ненадання запитаних митницею документів, які фактично не існують, не могло бути підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Крім того, позивач вказує, що митниця не навела обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та не довела наявності у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, необхідних для перевірки її числового значення. У спірному рішенні наведено лише реквізити митних декларацій, використаних як джерело цінової інформації, однак не здійснено порівняння характеристик оцінюваного автомобіля з транспортними засобами, митна вартість яких була взята за основу, не враховано умови поставки, стан автомобіля, маршрут та умови перевезення, а також не обґрунтовано розрахунок скоригованої митної вартості. У зв`язку із цим позивач вважає перехід до резервного методу безпідставним, а рішення про коригування митної вартості - необґрунтованим і протиправним.

Оскільки картку відмови № UA100200/2024/000046 було прийнято внаслідок коригування митної вартості, позивач вважає її похідною від спірного рішення та такою, що також підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості автомобіля TOYOTA RAV4 за митною декларацією від 01.02.2024 № 24UA100200101391U4 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками щодо ймовірного заниження митної вартості. За результатами перевірки поданих декларантом документів митниця встановила розбіжності та відсутність належного документального підтвердження всіх складових заявленої митної вартості.

Зокрема, відповідач послався на невідповідність умов поставки: у зовнішньоекономічному контракті передбачено поставку на умовах DAP або CFR, тоді як в інвойсі та митній декларації зазначено умови EXW. На думку митниці, за умовами EXW покупець повинен нести витрати на навантаження, транспортування, митне оформлення товару в країні експорту та інші пов`язані витрати, однак подані документи не давали змоги перевірити їх повноту та числові значення.

Відповідач указав, що на підтвердження транспортних витрат позивач подав договір-заявку та довідку про транспортні витрати, проте не надав належних первинних і банківських документів щодо оплати перевезення. Крім того, відомості у CMR, транзитній декларації Т1 та українській митній декларації містили різні реєстраційні номери транспортних засобів і дані про різних осіб, залучених до перевезення. При цьому документи щодо договірних відносин із такими особами та понесених на їх користь витрат митниці не надавалися. Акт наданих послуг і рахунок-фактура, за твердженням відповідача, також не містили окремих відомостей про експедиторську винагороду та інші складові вартості перевезення.

Митниця також звернула увагу на те, що продавцем автомобіля за контрактом є компанія «Viken Auto AS», тоді як у реєстраційному документі власником зазначена інша особа. Крім того, ідентичність підписів і розташування печатки на контракті, інвойсі та додатках до них, на думку відповідача, свідчили про наявність ознак підробки цих документів і становили підставу для витребування додаткових доказів.

Окремо відповідач зазначив, що передбачені контрактом та інвойсом умови стовідсоткової передоплати не були дотримані, а подана платіжна інструкція не містила підпису відповідальної особи банку. Документи, які підтверджують право власності на транспортний засіб, на переконання митниці, також не були належним чином засвідчені.

За твердженням відповідача, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, зокрема щодо вартості перевезення, страхування, розрахунків із третіми особами, бухгалтерського обліку та вартісних характеристик автомобіля. Проте подані додатково матеріали не усунули сумнівів митного органу та не підтвердили у повному обсязі числових значень складових митної вартості, що виключало можливість її визначення за основним методом - за ціною договору.

Митниця вважає правомірним застосування резервного методу визначення митної вартості. Як джерела цінової інформації було використано митні декларації від 20.12.2023 № UA100200/2023/617329 та № UA100200/2023/617334, за якими самим позивачем оформлювалися автомобілі TOYOTA RAV4 з аналогічними характеристиками, з тієї самої країни, на аналогічних умовах поставки та від того самого продавця за митною вартістю 17 810 євро за одиницю. Відповідач також послався на інформацію норвезьких сайтів продажу автомобілів, за даними яких мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів істотно перевищувала заявлену позивачем ціну.

За таких обставин Київська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості від 29.02.2024 № UA100200/2024/000003/2 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Митним кодексом України, а тому підстави для його скасування та скасування похідної картки відмови відсутні.

ТОВ «КИЇВАВТОТРЕЙД» подало відповідь на відзив, у якій зазначило, що доводи Київської митниці не спростовують обставин та аргументів, наведених у позовній заяві, а частина підстав, на які відповідач посилається у відзиві, не була покладена в основу спірного рішення про коригування митної вартості, у зв`язку із чим не може використовуватися для обґрунтування його правомірності.

Позивач указав, що зазначення в інвойсі умов поставки EXW замість передбачених контрактом умов DAP або CFR не свідчить про суперечність у документах, оскільки інвойс є невід`ємною частиною контракту та відображає погоджені сторонами умови конкретної поставки. При цьому питання невідповідності умов поставки, як стверджує позивач, не досліджувалося митницею під час прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач повторно наголосив, що всі фактично понесені транспортні витрати, включно з навантаженням, розвантаженням та обробкою автомобіля, підтверджені договором-заявкою, довідкою про транспортні витрати, актом наданих послуг і рахунком-фактурою. Страхування товару не здійснювалося, а тому документи про його вартість об`єктивно відсутні. На думку позивача, наказ Міністерства фінансів України №599 не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження вартості перевезення, а подані документи у сукупності містять необхідні відомості про відповідну господарську операцію та є належними доказами понесених витрат.

Щодо розбіжностей у відомостях про власника транспортного засобу позивач зазначив, що митниці було надано витяг із реєстраційного органу Норвегії, яким підтверджувалася зміна власника автомобіля на компанію «Viken Auto AS». За твердженням позивача, у Норвегії переоформлення транспортного засобу здійснюється в електронній формі, а заміна паперового реєстраційного документа не є обов`язковою.

Позивач заперечив доводи митниці про можливі ознаки підроблення контракту, інвойсу та інших документів через однакове графічне відтворення підпису і печатки. Він зазначив, що використання графічних зображень підписів і печаток в електронних документах законом не заборонено, а достовірність господарської операції підтверджується також платіжними та експортними документами. Крім того, ці обставини не зазначалися митницею у запиті про додаткові документи, під час консультацій або у спірному рішенні.

Стосовно строку оплати товару позивач зауважив, що відхилення від передбаченого інвойсом строку оплати може стосуватися виконання сторонами договірних зобов`язань, однак не впливає на числове значення митної вартості. Подана платіжна інструкція була сформована банком в електронній системі та містила відмітку про проведення платежу, а відсутність графічного зображення підпису працівника банку не свідчить про недійсність такого документа.

Посилання митниці на наказ Державної митної служби України №1118 позивач вважає помилковим, оскільки цей нормативний акт регулює переміщення транспортних засобів громадянами, тоді як спірний автомобіль ввезений юридичною особою на виконання зовнішньоекономічного контракту.

Щодо залучення до перевезення інших осіб позивач зазначив, що виконавцем перевезення була компанія «Universal Auto», що підтверджується договором-заявкою, CMR, актом і рахунком. Розбіжність у номері тягача в транзитній декларації Т1 позивач пояснив технічною помилкою, оскільки номер причепа, відомості CMR та документи пункту пропуску збігаються. Зазначення електронної адреси компанії «Inter Trans Logistics» у договорі-заявці, на його думку, саме по собі не підтверджує фактичного надання цією компанією експедиторських або транспортних послуг. ТОВ «КИЇВАВТОТРЕЙД» договорів із зазначеними митницею третіми особами не укладало та платежів на їх користь не здійснювало.

Позивач також зазначив, що на вимогу митниці надав наявні додаткові документи, зокрема банківські виписки, документи щодо придбання валюти, експортну і транзитну декларації, акт і рахунок за транспортні послуги та інформацію щодо порядку експорту з Норвегії. Ненадання документів, які не існували у зв`язку з відсутністю відповідних витрат або правовідносин, не могло бути підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Стосовно застосування резервного методу позивач указав, що використані митницею декларації від 20.12.2023 № UA100200/2023/617329 та № UA100200/2023/617334 також були оформлені за резервним методом після проведення консультацій із митним органом, а тому не можуть вважатися об`єктивним джерелом інформації. Крім того, спірне рішення не містить порівняння технічного стану, комплектації, умов поставки, маршруту перевезення та інших характеристик оцінюваного автомобіля з автомобілями, митну вартість яких використано для коригування.

Позивач звернув увагу, що митницею не наведено розрахунку конкретних складових, які були додані до заявленої вартості автомобіля, та не пояснено, чому розмір такого збільшення істотно відрізнявся щодо автомобілів, перевезених одним автовозом. Це, на думку позивача, свідчить про штучне приведення митної вартості до раніше визначеного митницею рівня, а не про її обчислення на підставі об`єктивних і документально підтверджених даних.

Посилання відповідача на ціни аналогічних автомобілів на норвезьких сайтах продажу позивач також вважає неналежним, оскільки така інформація не була підставою прийняття спірного рішення, не враховує індивідуального стану конкретного транспортного засобу та відображає ціни пропозиції, а не фактично укладених угод.

З огляду на викладене позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов, скасувати рішення про коригування митної вартості і картку відмови, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Київська митниця подала заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що наведені позивачем пояснення не усувають установлених під час митного контролю розбіжностей та не підтверджують у повному обсязі числові значення складових заявленої митної вартості автомобіля.

Відповідач повторно звернув увагу на невідповідність умов поставки, оскільки пунктом 4.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено поставку на умовах DAP або CFR, тоді як в інвойсі зазначено умови EXW. На думку митниці, посилання позивача на те, що інвойс є невід`ємною частиною контракту, не усуває цієї розбіжності, оскільки контракт передбачає погодження в інвойсах умов оплати, а не зміну умов поставки відповідно до Інкотермс.

Митниця зауважила, що за умовами EXW на покупця покладається організація перевезення та несення витрат, пов`язаних із транспортуванням, навантаженням, страхуванням і митним оформленням товару. Водночас, на переконання відповідача, позивач не підтвердив документально всі фактично понесені витрати та не пояснив їх відсутність у поданих документах.

Відповідач підтримав доводи щодо наявності ознак підроблення контракту, інвойсу та додатків до них через ідентичне графічне відтворення підпису і печатки компанії «Viken Auto AS». Митниця зазначила, що графічне зображення підпису не є електронним підписом і могло бути нанесене будь-якою особою. Додатково вказано на відмінність між українською та англомовною версіями контракту щодо валюти його загальної суми: в українському тексті зазначено євро, а в англомовному - норвезькі крони або євро.

Щодо транспортних документів відповідач зазначив, що транзитну декларацію Т1 подано не в повному обсязі, оскільки відсутній її другий аркуш. Розбіжність у реєстраційних номерах тягача митниця не вважає доведеною технічною помилкою, а розцінює як обставину, що може свідчити про залучення інших перевізників, витрати на послуги яких документально не підтверджені.

Митниця також послалася на те, що у CMR перевізником зазначено компанію «Universal Auto», тоді як у графі 50 транзитної декларації Т1 відповідальною за обробку і перевезення вантажу визначено компанію «UAB BAL TUOS PLENTAS». Договори, рахунки та інші документи щодо правовідносин із цією компанією і вартості її послуг декларантом не надавалися.

Крім того, відповідач указав на зазначення в договорі-заявці електронної адреси компанії «Inter Trans Logistics», що, на його думку, свідчить про можливу участь цієї компанії у перевезенні або експедируванні вантажу. Митниця вважає, що в разі залучення інших перевізників чи експедиторів належним підтвердженням транспортних витрат мають бути також рахунки та документи, видані такими особами.

У запереченнях зазначено, що під час підготовки відзиву митниця звернулася до компанії «Inter Trans Logistics» із запитом щодо орієнтовної вартості перевезення семи автомобілів за маршрутом Колботн - Київ. За отриманою відповіддю розрахункова вартість перевезення, брокерських послуг та оформлення транзитної декларації становила близько 1330 доларів США на один автомобіль, тоді як у документах позивача вартість перевезення одного автомобіля визначена в розмірі 750 євро. На думку відповідача, така різниця додатково підтверджує обґрунтованість сумнівів у повноті задекларованих транспортних витрат.

Митниця також зазначила, що в поданих документах не відображені ймовірні витрати, пов`язані з перевезенням територією транзитних держав, оформленням дозвільних документів та користуванням автомобільними дорогами країн Європейського Союзу. Позивач, за твердженням відповідача, не надав пояснень щодо відсутності таких витрат.

Щодо джерел інформації для застосування резервного методу митниця повторно вказала на митні декларації від 20.12.2023 № UA100200/2023/617329 та № UA100200/2023/617334, за якими самим позивачем оформлювалися автомобілі TOYOTA RAV4 з аналогічними характеристиками, від того самого продавця та на аналогічних умовах за митною вартістю 17 810 євро за одиницю.

Відповідач заперечив твердження позивача про донарахування транспортних витрат у розмірі 6958 євро, зазначивши, що митниця не визначала окремої додаткової суми транспортних витрат, а скоригувала загальну митну вартість автомобіля до рівня раніше оформлених аналогічних транспортних засобів. Унаслідок такого коригування сума митних платежів, за твердженням митниці, збільшилася приблизно на 1607 євро.

З огляду на викладене Київська митниця вважає, що позивач не спростував виявлених розбіжностей та не підтвердив належними документами заявлену митну вартість, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВАВТОТРЕЙД» (ідентифікаційний код 43656377, місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул. Павлі Усенка, буд. 8, оф.9) є юридичною особою, запис про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.02.2024 до Київської митниці позивачем подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA100200101391U4 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг - легкового автомобіля бувшого у використанні - TOYOTA RAV4 (VIN код НОМЕР_1 ), загальною вартістю 11 436,00 Євро.

Для митного оформлення позивачем були надані митному органу такі документи (як разом із МД № 24UA100200101391U4, так і в подальшому додатково на запит митного органу):

- Інвойс «VIKEN AUTO AS» від 07.12.2023 № 1282 (код 0380);

- Декларація про походження товару - заява експортера в інвойсі (код 0862);

- CMR б/н від 08.12.2023 (код 0730);

- Експортна декларація від 08.12.2023 № 442091 2300 115585 (код 9610);

- Транзитна декларація 11 23N037990110АбF1DУ (КОД 0821);

- Свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 220001375748-1 (код 2800);

- Платіжна інструкція від 18.12.2024 № 28 (код документа 3001);

- Контракт від 02.10.2023 № 14 (код документа 4100);

- Додаткова угода від 01.12.2023 № 1 до Контракту від 02.10.2023 № 14 (код 4103);

- Додаток № 2 Контракту від 02.10.2023 № 14 (код 4103);

- Договір заявка на перевезення вантажу від 01.12.2023 № 01/12/2023-1 (код 4301);

- Довідка розрахунок витрат на транспортування від 26.12.2024 (код 3007);

- Сертифікат відповідності (код 9703);

- Інформація за VIN JTMR63FV10D501787 (код 9000);

- Фотографії транспортного засобу (код 9000);

- Акт надання послуг від 26.12.2023 № 31;

- Рахунок-фактура від 26.12.2023 № 31;

- Заявка на купівлю валюти від 18.12.2024 № 23;

- Виписка з руху коштів від за 18.12.2023;

- Картка рахунку 312 за 18.12.2023;

- Інформація щодо прядку експорту з Норвегії;

- Інформація щодо порядку зняття з обліку в Норвегії;

- Положення про одноразовий податок на автотранспортні засоби;

- Витяг з особистого кабінету власника в Реєстраційному органі Норвегії;

- Витяг з сайту Реєстраційного органу Норвегії, де відображено зміну власника.

29.02.2024 щодо товару, заявленого за МД № 24UA100200101391U4, Київською митницею винесено Рішення про коригування митної вартості №UA100200/2024/000003/2 та картку відмови № UA100200/2024/000046.

У графі 33 спірного рішення митний орган зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності щодо умов поставки та не містять усіх відомостей, необхідних для перевірки числових значень складових митної вартості, передбачених частиною десятою статті 58 Митного кодексу України.

Насамперед митниця виходила з того, що відповідно до інвойсу від 07.12.2023 № 1282 поставка автомобіля здійснювалася на умовах EXW Kolbotn. За висновком митного органу, такі умови не передбачають здійснення продавцем завантаження товару та його митного оформлення для експорту, а відповідні витрати має нести покупець. Водночас із поданих документів, на думку митниці, неможливо було перевірити включення до заявленої митної вартості витрат на завантаження, обробку товару, пов`язану з його транспортуванням до митного кордону України, митне оформлення в країні експорту та можливе страхування.

На підтвердження транспортних витрат декларант первісно подав договір-заявку на перевезення від 01.12.2023 № 01/12/2023-1 та довідку про транспортні витрати від 26.12.2023. Митниця вказала, що банківських документів щодо оплати перевезення та інших документів, передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не надано, у зв`язку із чим неможливо перевірити повноту декларування й умови оплати транспортно-експедиційних послуг. Пославшись на пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, митний орган зазначив, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом та сама по собі не може належно підтверджувати розмір витрат на перевезення.

Іншою підставою для сумнівів митниця визначила невідповідність відомостей про продавця та власника транспортного засобу. За контрактом продавцем автомобіля є компанія «Viken Auto AS», тоді як у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником зазначена інша особа. У зв`язку із цим митниця дійшла висновку, що декларантом не надано всіх документів щодо права продавця розпоряджатися автомобілем та не підтверджено відсутності платежів третій особі, які могли становити складову митної вартості.

Митний орган також звернув увагу на умови оплати автомобіля. В інвойсі та контракті передбачалася стовідсоткова передоплата, однак відповідно до платіжної інструкції № 28 платіж було здійснено 18.12.2023, тобто після складання інвойсу від 07.12.2023. Крім того, митниця зазначила, що платіжна інструкція не містить власноручного або електронного підпису відповідальної особи банківської установи, у зв`язку із чим не була прийнята як належний банківський документ, що підтверджує фактичну сплату ціни товару.

Окремо митниця послалася на Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, затверджені наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118. За позицією відповідача, документи, що підтверджують право власності на придбаний транспортний засіб, повинні бути нотаріально засвідчені у країні придбання або в консульській установі чи посольстві України, тоді як подані договір-рахунок і свідоцтво про реєстрацію таких відміток не містили.

З огляду на виявлені обставини декларанту було запропоновано надати документи щодо вартості перевезення, страхування, оплати транспортних послуг, договорів і розрахунків із третіми особами, комісійних та посередницьких платежів, бухгалтерського обліку, якісних і вартісних характеристик автомобіля, а також митну декларацію країни відправлення з перекладом.

На вимогу митного органу декларантом додатково подано акт наданих послуг від 26.12.2023 № 31, рахунок-фактуру від 26.12.2023 № 31, заяву на придбання іноземної валюти від 18.12.2023 № 23, транзитну декларацію Т1 № 23NO37990110A6F1D9, експортну декларацію № 442091 2300 115585, банківську виписку, картку рахунку 312 та інформацію щодо порядку експорту товару з Норвегії. Проте митниця визнала, що ці документи не усунули її сумнівів.

Зокрема, у договорі-заявці зазначалося, що за митне оформлення товару для експорту відповідає відправник. Оскільки за умовами EXW покупець повинен відшкодувати продавцю певні витрати, пов`язані з експортними формальностями, митниця вказала на відсутність документів про числове значення платежів, сплачених або належних до сплати продавцю чи відправнику. Не були надані й договори з підприємствами, які, за висновком митниці, могли надавати послуги з митного оформлення товару в Норвегії.

Щодо транзитної декларації Т1 митниця встановила, що вона складена на двох аркушах, однак другий аркуш до митного оформлення не подано. Крім того, у графі 18 декларації Т1 зазначено тягач із реєстраційним номером ST1136U та причіп ST7795H, тоді як у графах 18 і 21 української митної декларації вказано тягач WGM1307K і причіп ST7795H. Цю відмінність митниця розцінила як ознаку залучення до перевезення інших суб`єктів господарювання, документи щодо вартості послуг яких відсутні.

Також у графі 50 транзитної декларації Т1 відповідальною особою зазначено компанію «UAB BAL TUOS PLENTAS», тоді як у CMR перевізником визначено «Universal Auto». На думку митного органу, це підтверджувало участь у транспортуванні інших осіб. Договори з компанією «UAB BAL TUOS PLENTAS», рахунки та відомості про витрати, понесені покупцем на її користь, декларантом не надавалися.

За результатами аналізу маршруту Колботн - Київ митниця також припустила наявність додаткових витрат на перевезення територіями транзитних держав, оформлення дозвільних документів і користування автомобільними дорогами країн Європейського Союзу. Оскільки такі витрати окремо у документах не відображені, митний орган вважав неможливим перевірити, чи включені вони до заявленої митної вартості.

Акт наданих послуг і рахунок-фактура від 26.12.2023 № 31, за оцінкою митниці, містили лише загальне найменування послуги з доставки автомобіля та не відображали всього обсягу витрат за маршрутом, зокрема розміру експедиторської винагороди. Посилаючись на статтю 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», митниця зазначила, що плата експедитору є істотною умовою відповідного договору і повинна враховуватися при визначенні митної вартості.

Додатковою підставою стало ненадання висновку спеціалізованої експертної організації щодо якісних і вартісних характеристик автомобіля. Митниця послалася на Методичні рекомендації, затверджені наказом Держмитслужби від 01.07.2021 № 476, та Методику товарознавчої експертизи й оцінки колісних транспортних засобів. За висновком митного органу, без експертного дослідження неможливо встановити «дійсну вартість» уживаного автомобіля з урахуванням його фактичного технічного стану.

Узагальнюючи наведене, митниця дійшла висновку, що подані документи не містять об`єктивно визначених і документально підтверджених відомостей про всі складові митної вартості. Це, на її думку, виключало застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України.

Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів митниця не застосувала через відсутність прийнятих митними органами цін угод з ідентичними товарами, метод щодо подібних товарів - через відсутність прийнятих цін угод з аналогічними товарами, метод віднімання вартості - через відсутність інформації про продаж ідентичних або подібних товарів в Україні непов`язаному покупцю, а метод додавання вартості - через відсутність інформації виробника про складові обчисленої вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування попередніх методів митна вартість була визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелами цінової інформації митниця визначила митні декларації від 20.12.2023 № UA100200/2023/617329 та № UA100200/2023/617334, за якими рівень митної вартості становив 17 810,00 євро за одиницю. У рішенні зазначено, що при визначенні митної вартості враховувалися торговельна марка, рік виготовлення та призначення товару.

Рішення було прийнято до закінчення десятиденного строку для подання додаткових документів на підставі письмової заяви декларанта від 28.02.2024 № 038/02-9. Одночасно декларанту роз`яснено право випустити автомобіль у вільний обіг із наданням гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України та право оскаржити рішення в адміністративному або судовому порядку.

12.03.2024 товар оформлено за МД № 24UA100200103482U3 відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, тобто зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд зауважує, що правомірність індивідуального акта оцінюється з урахуванням тих фактичних обставин і мотивів, які існували на час його прийняття та були відображені у самому акті. Наведення відповідачем під час судового розгляду нових міркувань або доказів може бути враховане судом при оцінці обставин справи, однак не може замінити обов`язкового обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості та її скоригованого числового значення безпосередньо у рішенні про коригування. Такий обов`язок випливає з частини другої статті 55 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на це доводи про ідентичність графічних зображень підпису та печатки, відмінності між мовними версіями контракту, можливу участь компанії Inter Trans Logistics, отриману нею у жовтні 2024 року цінову пропозицію та інформацію з норвезьких сайтів продажу автомобілів не можуть усунути недоліки мотивування рішення від 29.02.2024, оскільки такі обставини не були визначені у ньому як фактичні підстави коригування митної вартості.

Посилання відповідача на спрацювання профілю ризику АСАУР не підтверджує правомірності спірного рішення. Результати автоматизованого аналізу ризиків є підставою для визначення форми та обсягу митного контролю, зокрема для поглибленої перевірки документів, але не є самостійним доказом заявлення декларантом недостовірної або неповної митної вартості. За результатами такої перевірки митний орган у кожному конкретному випадку повинен установити передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України обґрунтовані підстави, які перешкоджають застосуванню основного методу.

З матеріалів справи вбачається, що в Рішенні про коригування митної вартості зазначено, що «відповідно до інвойсу від 07.12.2023 № 1282, умовою поставки товару (транспортного засобу) визначено EXW- Kolbotn. Згідно Інкотермс вказані умови не передбачають митне очищення товару продавцем та відповідно потребують витрат з боку покупця. Також, умови EXW не враховують витрати на розвантаження/ навантаження товарів. За наданими декларантом документами перевірити врахування складової на завантаження, обробку товарів, пов?язану з їх транспортуванням до митного кордону України та можливі страхові витрати не можливо».

Судом установлено, що пунктом 4.2 контракту від 02.10.2023 №14 передбачено можливість поставки автомобілів на умовах DAP або CFR, тоді як в інвойсі від 07.12.2023 №1282 та митній декларації щодо спірного автомобіля зазначено умови EXW Kolbotn. Отже, між загальними положеннями контракту та документами, оформленими щодо конкретної поставки, формально наявна відмінність в умовах поставки.

Водночас сама по собі така відмінність не підтверджує заявлення недостовірної ціни товару або невключення конкретної складової митної вартості. Фактичне виконання операції на умовах EXW послідовно відображене в інвойсі, митній декларації та окремому договорі-заявці на перевезення автомобіля з Колботна до Києва. Відповідач не визначив, яким чином відмінність між рамковими положеннями контракту та умовами конкретної поставки змінила фактурну ціну автомобіля або призвела до неврахування певної витрати, понесеної позивачем.

Тому зазначена розбіжність могла бути підставою для перевірки складу фактично понесених витрат, однак після подання декларантом документів щодо їх розміру не становила достатньої підстави для відмови у застосуванні першого методу.

Інвойсом від 07.12.2023 №1282 визначено фактурну вартість автомобіля в розмірі 11 436,00 євро. До цієї ціни декларантом окремо додано 600,00 євро витрат на транспортування автомобіля від міста Колботн до місця ввезення на митну територію України, у зв`язку із чим заявлена митна вартість становила 12 036,00 євро.

Довідкою-розрахунком від 26.12.2023 транспортні витрати розмежовані на 600,00 євро до митного кордону України та 150,00 євро від кордону до міста Києва. Загальна сума 750,00 євро підтверджена договором-заявкою від 01.12.2023 №01/12/2023-1, актом надання послуг від 26.12.2023 №31 та рахунком-фактурою від 26.12.2023 №31. В акті та рахунку прямо зазначено, що вартість послуги включає навантажувально-розвантажувальні роботи та обробку товару, пов`язану з його транспортуванням.

Отже, витрати, передбачені пунктами 5 та 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, до місця ввезення на митну територію України були визначені кількісно та включені до митної вартості. Витрати у сумі 150,00 євро після ввезення на митну територію України були виділені окремо та відповідно до частини одинадцятої статті 58 цього Кодексу до митної вартості не включалися.

Страхування автомобіля не здійснювалося, про що прямо зазначено у договорі-заявці та довідці-розрахунку. Умови EXW покладають ризик випадкової втрати товару на покупця, однак самі по собі не встановлюють обов`язку укласти договір страхування. Тому за відсутності фактично понесених страхових витрат їх числове значення не могло бути включене до митної вартості.

Також в спірному рішенні зазначено, що «Для підтвердження транспортних витрат декларантом надано договір- заявку про перевезення вантажу від 01.12.2023 № 01/12/2023-1 та довідку про транспортні витрати від 26.12.2023 № б/н. Разом із тим, документів, які б підтверджували витрати на транспортування та які передбачені положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599), в т. ч. банківських платіжних документів щодо можливої оплати вартості транспортування до митного органу не надано. У зв?язку з чим, у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг».

Разом з тим, надані до митного оформлення Договір заявка на перевезення вантажу від 01.12.2023 № 01/12/2023-1, Довідка розрахунок транспортних витрат від 26.12.2024, Акт надання послуг від 26.12.2023 № 31 та Рахунок-фактура від 26.12.2023 № 31, відповідають положенням Наказу № 599, оскільки видані виконавцем договору про надання транспортних послуг, містять реквізити сторін, суму та умови платежу, а також найменування товару, що дає можливість встановити належність послуг наданих послуг до товару.

З огляду на зазначене, подані ТОВ «КИЇВАВТОТРЕЙД» на підтвердження понесених транспортних витрат документи, а саме Договір заявка на перевезення вантажу від 01.12.2023 № 01/12/2023-1, Довідка розрахунок транспортних витрат від 26.12.2024, Акт надання послуг від 26.12.2023 № 31 та Рахунок-фактура від 26.12.2023 № 31, відповідають приписам Наказу № 599.

Оскільки зобов?язання щодо перевезення та доставлення автомобіля, визначені Договором заявкою на перевезення вантажу від 01.12.2023 №01/12/2023-1, виконані, про що складено Довідку розрахунок витрат на транспортування від 26.12.2024, Акт надання послуг від 26.12.2023 № 31 та надано Рахунок-фактуру від 26.12.2023 № 31, автомобіль доставлено та оформлено у митному відношенні, а зазначені документи містять всі необхідні реквізити, відтак, у їх сукупності, вони є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, є належною підставою для формування показників митних декларацій, в частині заявлення та підтвердження понесених витрат.

Також, в якості обґрунтування прийнятого рішення зазначається, що «Відповідно до заповнення граф техпаспорта у певних графах зазначаються дані власника, або уповноваженої особи. Ця особа відповідає за сплату податків з транспортного засобу протягом дії його реєстрації. Згідно з ч.5 ст.58 Кодексу ціна товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов?язаних із продавцем осіб для виконання зобов?язань продавця. Відповідно до Контракту продавцем товару є компанія «Viken Auto AS», разом із тим, згідно реєстраційного документа на транспортний засіб записане під кодом 2800 DR 88318 220001375748-1 до графи 44 МД від 01.02.2024 № 24UA100200101391U4 власником даного транспортного засобу є інша компанія/особа. Таким чином, декларантом не забезпечено надання всіх документів та відомостей, стосовно прав особи, зазначеної в гр. 4 свідоцтва про реєстрацію транспортного, засобу (№ DR DR 88318 220001375748-1) на володіння ТЗ та/або врахування складових митної вартості товарів, пов?язаних з витратами покупця не включеними до задекларованої митної вартості Т3 (ч.10. ст.58 МКУ)».

Зазначене митницею не відповідає фактичним обставинам, оскільки додатково до митного оформлення надано витяг з сайту Реєстраційного органу Норвегії, де відображено зміну власника автомобіля, а саме на VIKEN AUTO AS, оскільки за законодавством Норвегії реєстрація купівлі - продажу автомобіля відбувається онлайн через особистий кабінет власника в Реєстраційному органі Норвегії, де процес переоформлення проходить автоматично, а заміна свідоцтва про реєстраціє є необов?язковою та відбувається за бажанням власника, про що надано розширене пояснення в листі від 28.02.24 № 038/02-9.

Крім того, сама наявність у паперовому реєстраційному документі відомостей про попереднього власника не свідчить про існування неврахованого платежу третій особі. Експортна декларація визначає компанію Viken Auto AS експортером автомобіля, ця ж компанія зазначена продавцем в інвойсі, а банківська виписка підтверджує перерахування їй повної фактурної вартості у сумі 11 436,00 євро. Відповідач не назвав особу, якій позивач нібито додатково сплатив або мав сплатити кошти у зв`язку з попереднім правом власності на транспортний засіб, та не визначив розміру такого платежу.

За цих обставин відмінність у реєстраційних даних не вплинула на можливість перевірити ціну, фактично сплачену продавцю, і не підтверджує наявності неврахованої складової митної вартості.

Крім того, в якості обґрунтування прийнятого рішення зазначається, що «відповідно до умов інвойсу від 07.12.2023 № 1282 та зовнішньоекономічного Контракту від 02.10.2023 №14 умовою оплати за імпортований товар (транспортний засіб) визначено 100% передоплату. Разом із тим, до митного органу надано платіжну інструкцію № 28, згідно якої оплата за товар здійснена 18.12.2023, що в свою чергу не відповідає умовам визначеним в контракті та рахунку - проформі. Окрім зазначеного, дана платіжна інструкція не містять підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи банківської установи, що передбачено чинним законодавством. Наголошуємо, що надання банківських платіжних документів у випадку, коли на момент митного оформлення рахунок сплачено, передбачено положеннями ч. 2 ст. 53 Кодексу, отже надання таких документів під час митного оформлення товару віднесено до обов?язків декларанта та не потребує наявності умов, викладених у ч. 3 ст. 53 Кодексу для їх витребування митним органом».

Матеріалами справи підтверджується, що 18.12.2023 позивач на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті №28 перерахував на рахунок Viken Auto AS 11 436,00 євро з призначенням платежу «Prepayment for Contract №14 dated 02.10.2023, invoice №1282 dated 07.12.2023». Факт списання коштів у відповідній сумі додатково підтверджений реєстром банківських операцій за 18.12.2023.

Отже, сума, валюта, одержувач та правова підстава платежу повністю відповідають інвойсу щодо оцінюваного автомобіля. Обставина здійснення платежу не у строк, який митниця вважала встановленим контрактом, могла стосуватися належності виконання сторонами договірного зобов`язання, однак за відсутності зміни ціни товару не впливала на її числове значення.

Платіжна інструкція сформована системою дистанційного банківського обслуговування та містить відмітку про проведення операції банком. Відсутність графічного відтворення підпису працівника банку не спростовує електронного оформлення документа та факту списання коштів, підтвердженого окремою банківською випискою. Тому подані платіжні документи давали митниці можливість перевірити ціну, фактично сплачену продавцю.

Суд звертає увагу, що вимоги ст. 53 МК України в частині надання банківських платіжних документів декларантом виконано, оскільки до митної декларації додано платіжну інструкцію від 18.12.2023 № 31 (код 3001), про що підтверджується інформацією гр. 44 МД №24UA100200101391U4, а також декларантом додатково надано заявку на купівлю валюти від 18.12.2023, виписку з рахунку та карту рахунку 312.

Також, в якості обґрунтування прийнятого рішення зазначається, що «Згідно з Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (далі - НАКАЗ 1118), документи, що підтверджують право власності на ТЗ, які придбані (отримані) У громадян чи підприємств, повинні бути засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України (договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо). При цьому, поданий до митного оформлення договір-рахунок та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не містять жодних таких відміток».

Разом з тим, відповідно до п. 1 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, що затверджені Наказом № 1118 дія цих Правил поширюється на транспортні засоби (далі - Т3), що переміщуються через митний кордон України громадянами, які не є суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності, для вільного обігу (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) на митну територію України (за її межі) або з метою транзиту, а також тимчасово вивозяться за межі митної території України.

Транспортний засіб ТОYОТА RAV4 (VIN код НОМЕР_1 ) ввезено на митну територію України на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2023 № 14 та Додатків до нього, який укладено між суб?єктами зовнішньоекономічної діяльності - юридичними особами, а саме компанією VIKEN AUTO AS (Норвегія) та ТОВ «КИЇВАВТОТРЕД» (Україна), а перевезення здійснено на підставі Договору заявки на перевезення вантажу, який укладено між ТОВ «КИЇВАВТОТРЕД» (Україна) та компанією UNIVERSAL AUTO (Польща), відповідно наведені вимоги Наказу № 1118 не підлягають застосуванню.

Також, в якості обґрунтування прийнятого рішення зазначається, що «Згідно з Інкотермс-2020, термін EXW (Франко завод… зазначається назва місця відвантаження) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов?язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Розділом А7 правил тлумачення EXW «очищення для експортуімпорту» передбачено, що продавець може допомагати на прохання, на ризик і за рахунок Покупця в отриманні будь-яких документів та /або інформації, пов?язаної з усіма формальностями з очищення для експорту/транзиту, що вимагаються країнами експорту, такі як: експортна/ транзитна/імпортна ліцензія; контроль безпеки товару при експорті/ транзиті/імпорті; перед відвантажувальна інспекція та будь-який інший офіційний дозвіл. Відповідно до розділу В9 «розподіл витрат» правил тлумачення EXW Покупець зобов?язаний відшкодувати витрати та обов?язкові платежі понесені Продавцем при надані допомоги чи інформації згідно зі статтями 44, А5 чи А7. Таким чином, з урахуванням вищевказаного, Покупець може залучати Продавця до митного очищення товару, однак за надані послуги повинен сплатити обов?язкові платежі. Згідно договору заявки на перевезення від 01.12.2023 № 01/12/2023-1 за «замитнення» - відповідає Відправник. Однак, за наданими декларантом документами, відсутнє числове значення обов?язкових платежів, сплачених на користь Продавця/відправника з урахуванням розділу В9, що безпосередньо є складовою митної вартості товару у розумінні ч. 10 ст. 58 Кодексу.

Разом з тим, до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення від 08.12.2023 № 442091 2300 115585 та Т1 від 08.12.2023 № 23N037990110A6F1D9. Проте, договорів із підприємствами, які надавали послуги із митного очищення в країні експорту (які зазначені в цих документах) до митного органу не надано. Отже, неможливо перевірити числове значення складової митної вартості щодо митного очищення в країні експорту».

Посилання митниці на можливі витрати з експортного оформлення має характер припущень. Договором-заявкою визначено, що за оформлення товару на експорт відповідає відправник. Матеріали справи не містять рахунків продавця або інших осіб про відшкодування позивачем витрат на експортне оформлення, а банківські документи не підтверджують здійснення позивачем будь-яких платежів понад фактурну вартість автомобіля та вартість його перевезення.

Навіть якщо продавець фактично поніс певні витрати, пов`язані з експортним оформленням, це не свідчить автоматично про обов`язок покупця сплатити їх окремо від ціни товару. Для включення відповідної суми до митної вартості митниця повинна була встановити, що така сума не увійшла до інвойсної ціни та була окремо сплачена або підлягала сплаті позивачем. Ні правової підстави такого окремого платежу, ні його числового значення відповідач не визначив.

Договір-заявка від 01.12.2023 №01/12/2023-1 за своїм змістом установлює обов`язок виконавця здійснити міжнародне автомобільне перевезення за єдину погоджену плату. Акт та рахунок підтверджують комплексну послугу з доставки автомобіля, включаючи пов`язані навантажувально-розвантажувальні роботи. Доказів укладення позивачем окремого договору транспортного експедирування або виникнення в нього обов`язку сплатити додаткову експедиторську винагороду відповідач не надав.

Так само відсутність висновку експертної організації щодо ринкової вартості вживаного автомобіля не є самостійною підставою для незастосування методу за ціною договору. Такий висновок належить до додаткових документів і подається за його наявності у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів. Внутрішні методичні рекомендації митного органу не можуть встановлювати для декларанта додатковий обов`язок, не передбачений Митним кодексом України. За наявності інвойсу, експортної декларації, платіжних документів і документів про перевезення саме по собі ненадання оцінки ринкової вартості не спростовує документально підтвердженої ціни конкретної операції.

Також, в рішенні зазначається, що «Т1 складено на 2-х аркушах, проте другий аркуш до документів митного оформлення не долучено, у зв?язку з чим не можливо перевірити повноту наданих відомостей. - Гр. 18 містить інформацію щодо переміщення товару на автомобілі з реєстраційним номером ST1136U/ST7795H (PL-Республіка Польща). В той же час, в гр. 18 та гр.. 21 митної декларації № 24UA100200101391U4, декларантом заявлено, що переміщення товару здійснювалось на автомобільному транспорті з реєстраційним номером WGM1307K/ ST7795H (PL), що свідчить про залучення до процесу перевезення інших суб?єктів господарювання. - Гр. 50 митної декларації Т1 містить інформацію щодо відповідальної особи за обробку та перевезення вантажу «UAB BAL TUOS PLENTAS». В той же час, згідно CMR від 08.12.2023 № Б/н перевізником товарів визначено «Universasl AUTO» (PL), що свою чергу також підтверджує факт залучення до процесу транспортування інших суб?єктів господарювання. Проте до митного органу не надано договірних відносин з вищевказаним суб?єктом господарювання та числових значень щодо понесених витрат Покупцем на користь даного суб?єкта».

Разом з тим, транзитна декларація Т1 є документом, який може використовуватися для перевірки маршруту та обставин транспортування, однак виявлені у ній відмінності мають значення для митної вартості лише тоді, коли вони свідчать про існування витрат, фактично понесених покупцем і не включених до заявленої вартості.

У Т1 зазначено реєстраційний номер тягача ST1136U та причепа ST7795H, тоді як у CMR, митній декларації та документах пункту пропуску - тягач WGM1307K і той самий причіп ST7795H. Збіг номера причепа, яким безпосередньо перевозилися автомобілі, а також даних CMR і контрольного талона дає підстави вважати, що розбіжність стосується лише номера тягача. Відповідач не надав доказів перевантаження автомобіля на інший транспортний засіб або укладення позивачем додаткового договору перевезення.

Зазначення UAB BAL TUOS PLENTAS у графі 50 Т1 саме по собі не доводить, що ця компанія була фактичним перевізником, надавала позивачу оплатні послуги або отримала від нього платіж. Натомість CMR визначає перевізником Universal Auto, з якою позивач уклав договір-заявку та яка виставила рахунок і підписала акт наданих послуг.

Навіть у разі залучення Universal Auto інших осіб до виконання перевезення витрати виконавця на оплату таких осіб є його внутрішніми витратами в межах виконання договору за погоджену фіксовану ціну, якщо замовник не прийняв на себе обов`язок сплатити або відшкодувати їх окремо. Доказів виникнення такого окремого обов`язку у позивача матеріали справи не містять.

Вказівка у договорі-заявці на необхідність направити копію CMR на електронну адресу Inter Trans Logistics також не підтверджує існування договірних або платіжних відносин між цією компанією і позивачем. Саме лише зазначення електронної адреси не встановлює факту надання послуг та їх вартості.

Можливі витрати перевізника на користування платними автомобільними дорогами, дозволи, паливо, оплату праці водія та інші операційні витрати є складовими сформованої ним ціни перевезення. Вони не повинні повторно додаватися до митної вартості як окремі витрати покупця, якщо включені до погодженої плати перевізнику і не сплачувалися покупцем понад таку плату.

Також в обґрунтування прийнятого рішення зазначається, що «за результатами аналізу логістичного маршруту транспортування (Kolbotn - Київ), вбачаються додатково понесені витрати на доставку/перевезення оцінюваної партії вантажу країнами транзиту, в т. ч. оформлення дозвільних документів, оплату вартості за використання автомагістралей країн ЄС. Однак дані витрати не відображені в наданих документах. Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги, що до митного оформлення не надано договірних відносин із компанією «UAB BAL TUOS PLENTAS», у митного органу відсутня можливість перевірити вищевказані понесені витрати, їх числові значення та невідомо чи додані вони до митної вартості оцінюваної партії товару з урахуванням умов поставки EXW - KOLBOTN».

Однак, оскаржуване рішення не містить документально підтвердженої інформації ані щодо фактично понесених витрат використання автомагістралей та/або їх не включення, за наявності, до вартості послуг з транспортування, ані про оплатно отримані дозвільні документи.

Разом із тим, ТОВ «КИЇВАВТОТРЕЙД» будь-які договори з компаніями, що зазначені в експортних деклараціях не укладало, а також не укладало жодних договорів транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно оплату не здійснювало, а також не відшкодовувало витрати за послуги з оформлення експортних декларації.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом установлено, що у графі 33 рішення від 29.02.2024 №UA100200/2024/000003/2 митниця послалася на митні декларації від 20.12.2023 №UA100200/2023/617329 та №UA100200/2023/617334 і визначила митну вартість оцінюваного автомобіля на рівні 17 810,00 євро за одиницю. У рішенні також загально зазначено про врахування торговельної марки, року виготовлення та призначення товару.

Водночас наведеної інформації недостатньо для перевірки обґрунтованості числового значення скоригованої вартості. Рішення не містить відомостей про VIN порівнюваних транспортних засобів, їх пробіг, комплектацію, технічний стан, наявність пошкоджень, фактурну ціну, склад включених транспортних витрат, комерційний рівень та інші характеристики, які могли істотно вплинути на ціну вживаних автомобілів. Не наведено також пояснень щодо необхідності або відсутності коригування через можливі відмінності у цих характеристиках.

Сам факт митного оформлення автомобілів тієї самої марки, моделі, року випуску та об`єму двигуна за вищою митною вартістю не спростовує документально підтверджену ціну конкретної операції. Відомості інформаційної бази можуть бути підставою для перевірки заявленої вартості, але не замінюють аналізу документів конкретної поставки та обґрунтування зіставності використаних товарів.

Отже, недоліки застосування резервного методу оцінюються судом не як суто формальна та єдина підстава для скасування рішення, а у сукупності з установленим фактом подання позивачем достатніх документів для визначення митної вартості за першим методом і відсутністю доказів конкретних неврахованих витрат.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації, зазначеної в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100200/2024/000003/2 від 29.02.2024, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Зі змісту картки відмови №UA100200/2024/000046 вбачається, що єдиною безпосередньою причиною відмови у митному оформленні визначено прийняття рішення про коригування митної вартості від 29.02.2024 №UA100200/2024/000003/2. Самостійних обставин, які перешкоджали прийняттю митної декларації або випуску товару незалежно від коригування митної вартості, картка відмови не містить.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості, правова підстава для оформлення картки відмови відпала, що зумовлює необхідність її скасування як похідного індивідуального акта.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №104 від 26.08.2024.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4844,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100200/2024/000003/2 від 29.02.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100200/2024/000046 від 29.02.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАВТОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43656377, місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул. Павлі Усенка, буд. 8, оф.9) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.