Ухвала суду № 138126102, 10.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 липня 2026 року Київ № 320/22585/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду 27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом (зареєстрований 28.05.2026) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214) від 17.04.2026 за № ІV-009/2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ним копії судового рішення.

Копію зазначеної вище ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 04.06.2026 про що свідчить довідка Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2026.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальний строк звернення до суду щодо оскарження рішень Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури визначений частиною сьомою статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № IV-009/2026 прийняте 17.04.2026, тоді як із даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 27.05.2026, тобто після закінчення встановленого законом тридцятиденного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, зокрема подати належним чином оформлену заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та доказами на їх підтвердження.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій останній зазначає, що не був присутній на засіданні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури під час прийняття оскаржуваного рішення, а копію такого рішення, відповідно до супровідного листа від 28.04.2026 № 2091, було направлено йому лише 28.04.2026. З огляду на наведене позивач просить поновити строк звернення до суду, вважаючи, що його перебіг має обчислюватися саме з дати направлення копії рішення.

Разом з тим суд не може погодитися із такими доводами.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов`язок позивача у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду подати заяву про його поновлення та докази поважності причин пропуску такого строку.

Водночас відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України поновлення процесуального строку є можливим лише за умови встановлення судом поважності причин його пропуску.

Поважними можуть бути визнані лише такі причини, які виникли об`єктивно, не залежали від волевиявлення особи, були непереборними, створювали реальні істотні перешкоди для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведені позивачем обставини таким критеріям не відповідають.

Сам по собі факт неприбуття позивача на засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, на якому було прийнято оскаржуване рішення, а також направлення копії такого рішення лише 28.04.2026 не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, які позбавляли позивача можливості реалізувати право на судовий захист у межах строку, визначеного законом.

Більше того, доводи заяви фактично зводяться до незгоди позивача із визначеним законом моментом початку перебігу строку звернення до суду.

Разом із цим суд зазначає, що законодавцем у частині сьомій статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо визначено, що перебіг строку на оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури пов`язується саме з днем його прийняття, а не з днем отримання чи направлення копії такого рішення.

Отже, посилання позивача на дату направлення копії рішення фактично спрямовані на зміну встановленого законом початку перебігу строку звернення до суду, що суперечить наведеним положенням спеціального закону та не може бути підставою для його поновлення.

Крім того, у поданій заяві позивач не навів жодних інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до адміністративного суду, а також не надав належних та допустимих доказів існування таких обставин.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведені позивачем доводи не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а подана заява не містить належного обґрунтування підстав для його поновлення у розумінні статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою у зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За змістом пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем на виконання вимог ухвали суду не наведено належних та достатніх підстав, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а наведені у заяві обставини не підтверджують існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та, як наслідок, про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 та пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу (його представнику) невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Леонтович А.М.