Рішення № 138125847, 10.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Київ справа №320/30511/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та попередження.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна судова адміністрація України (далі по тексту також позивач, ДСАУ) з позовом до Державної аудиторської служби України (далі по тексту також відповідач, Держаудитслужба), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати вимогу щодо усунення порушень та недоліків №000800-14/4088-2024 у частині, що стосується забезпечення роботи Етичної ради, а саме:

Вжити заходів щодо усунення порушень на суму 2 365,9 тис. грн шляхом звернення до суду з позовами до винних осіб, діями або бездіяльністю яких державі заподіяно матеріальну шкоду, притягнення у порядку встановленому законодавством, до відповідальності осіб, винних у допущеному порушенні.

Забезпечити надалі неухильне дотримання норм Бюджетного кодексу України щодо правильності визначення і обґрунтованості показників видатків бюджету на оплату праці та цільового використання бюджетних коштів.

Розглянути матеріали ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників ДСА України, винних у допущених порушеннях»;

2) визнати протиправним та скасувати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства №000800-14/4089-2024 в частині, що стосується забезпечення роботи Етичної ради, а саме:

- абзац сьомий сторінки другої, абзацом першим сторінки третьої Попередження, де зазначено «На порушення частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, частини третьої статті 148, статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус судців», пункту 5 Положення про ДСА протягом 2021-2023 років ДСА України коштом загальному фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2112 «Нарахування на оплату праці» здійснено видатків на оплату праці і нарахування на заробітну плату фізичним особам за цивільно-правовими договорами та працівникам сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень на загальну суму 399,9 тис. грн, тобто на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки за КПКВК 0501020, та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті цієї бюджетної програми»;

- абзац четвертий шостий сторінки третьої Попередження, де вимагається від ДСА України «Керуючись статтею 113, пунктом 1 частини першої статті 117, частиною першою статті 118 Бюджетного кодексу України, Державна аудиторська служба України вимагає усунути порушення бюджетного законодавства.

Вичерпну інформацію про усунення порушення та копії завірених первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушення, Держаудитслужба зобов`язує надати терміном до 25 квітня 2024 року.

Звертаємо увагу, що згідно з абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1673 «Про стан фінансово- бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» (зі змінами) підставою для розгляду питання про відповідність займаній посаді керівника центрального органу виконавчої влади є незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної аудиторської служби України».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Держаудитслужбою відповідно до пункту 8.11 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на І квартал 2024 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДСА України за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, за результатами чого складено акт від 16.02.2024 №00080-21/7, а 26.03.2024 на адресу ДСА України направлено вимогу щодо усунення порушень та недоліків і попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства.

Як зазначає позивач, відповідач дійшов висновку про нецільове використання ДСА України протягом 2021-2023 років коштів загального фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 на виплату винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами та на оплату праці працівників Сектору забезпечення роботи Етичної ради з нарахуваннями на загальну суму 2 399,9 тис. грн. За висновком Держаудитслужби, такі видатки не відповідали бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки, та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми.

ДСА України не погоджується з такими висновками та вказує, що організаційно-технічне забезпечення діяльності Етичної ради прямо покладене на ДСА України положеннями статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині забезпечення відео- та аудіофіксації, трансляції засідань Етичної ради, а також організаційно-технічного забезпечення її діяльності. На переконання позивача, виконання цих функцій не виходило за межі повноважень ДСА України, а навпаки становило виконання прямо визначеного законом обов`язку.

Позивач зазначає, що Етична рада була утворена у зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Законом України від 14.07.2021 №1635-IX, прийнятим у контексті міжнародних зобов`язань України щодо посилення незалежності, доброчесності та ефективного функціонування судової влади. На думку ДСА України, забезпечення роботи Етичної ради було необхідним для відновлення повноцінної роботи Вищої ради правосуддя та, відповідно, для належного функціонування системи правосуддя.

ДСА України також посилається на те, що через обмежену штатну чисельність працівників, відмову Вищої ради правосуддя у збільшенні чисельності працівників ДСА України та відсутність підтримки з боку міжнародних програм і проєктів, керівництвом ДСА України було прийнято рішення про укладення цивільно-правових договорів для організаційного забезпечення діяльності Етичної ради. За твердженням позивача, за цими договорами здійснювалися допоміжні організаційні дії: попередній розгляд, вивчення та аналіз матеріалів, збір і опрацювання інформації, робота з відкритими реєстрами, суддівськими досьє, матеріалами спеціальної перевірки, формування та передача справ до архіву.

Позивач наголошує, що зазначені дії не є здійсненням повноважень членів Етичної ради з оцінювання кандидатів, а становлять саме організаційно-технічне забезпечення її роботи. ДСА України зазначає, що у 2022 році особами, залученими за цивільно-правовими договорами, було організовано та забезпечено проведення 21 засідання Етичної ради, прийняття 83 рішень, проведення 71 співбесіди, опрацювання 73 пакетів документів кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя та 4 пакетів документів діючих членів Вищої ради правосуддя, а також опрацьовано понад 800 листів і звернень, що надійшли на адресу Етичної ради.

Крім того, позивач зазначає, що у 2023 році в межах наявної штатної чисельності та затверджених бюджетних асигнувань ДСА України утворила самостійний структурний підрозділ - Сектор забезпечення роботи Етичної ради чисельністю дві штатні одиниці, основним завданням якого визначено організацію та участь у забезпеченні реалізації державної правової політики з питань організаційного забезпечення діяльності Етичної ради.

Окремо ДСА України вказує, що видатки на забезпечення діяльності Етичної ради здійснювалися за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» за напрямом використання бюджетних коштів «Забезпечення виконання функцій та завдань». На думку позивача, організаційно-технічне забезпечення діяльності Етичної ради не потребувало визначення окремого напряму використання бюджетних коштів у паспорті бюджетної програми, оскільки така діяльність лише доповнювала наявні повноваження ДСА України як органу в системі правосуддя та головного розпорядника бюджетних коштів.

З огляду на викладене, позивач вважає безпідставними висновки Держаудитслужби про нецільове використання бюджетних коштів, а також протиправними похідні вимоги про усунення порушень шляхом звернення до суду з позовами до винних осіб, притягнення працівників ДСА України до відповідальності та надання інформації про усунення порушень бюджетного законодавства. Позивач просить суд скасувати оскаржувані вимогу та попередження саме в частині, що стосується забезпечення роботи Етичної ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від Державної судової адміністрації України надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у справі, згідно з якою просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати вимогу щодо усунення порушень та недоліків №000800-14/4088-2024 від 26.03.2024, а саме:

«Вжити заходів щодо усунення порушень на суму 2365,9 тис. грн шляхом звернення до суду з позовами до винних осіб, діями або бездіяльністю яких державі заподіяно матеріальну шкоду, притягнення у порядку встановленому законодавством, до відповідальності осіб, винних у допущеному порушенні.

Забезпечити надалі неухильне дотримання норм Бюджетного кодексу України щодо правильності визначення і обґрунтованості показників видатків бюджету на оплату праці та цільового використання бюджетних коштів.

Розглянути матеріали ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників ДСА України, винних у допущених порушеннях»;

2) визнати протиправним та скасувати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства №000800-14/4089-2024 в частині, що стосується забезпечення роботи Етичної ради, а саме:

- абзац сьомий сторінки другої, абзацом першим сторінки третьої Попередження, де зазначено - «На порушення частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, частини третьої статті 148, статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 5 Положення про ДСА протягом 2021-2023 років ДСА України коштом загальному фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2112 «Нарахування на оплату праці» здійснено видатків на оплату праці і нарахування на заробітну плату фізичним особам за цивільно-правовими договорами та працівникам сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень на загальну суму 399,9 тис. грн, тобто на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки за КПКВК 0501020, та напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті цією бюджетної програми»;

- абзац четвертий - шостий сторінки третьої Попередження, де вимагається від ДСА України - «Керуючись статтею 113, пунктом 1 частини першої статті 117, частиною першою статті 118 Бюджетного кодексу України, Державна аудиторська служба України вимагає усунути порушення бюджетного законодавства.

Вичерпну інформацію про усунення порушення та копії завірених первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушення, Держаудитслужба зобов`язує надати терміном до 25 квітня 2024 року.

Звертаємо увагу, що згідно з абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» (із змінами) підставою для розгляду питання про відповідність займаній посаді керівника центрального органу виконавчої влади є незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної аудиторської служби України».

Необхідність подання такої заяви позивач обґрунтовує тим, що первісно заявлені позовні вимоги, на його думку, не забезпечують у повному обсязі захист порушених прав та інтересів.

Зі змісту заяви вбачається, що ДСА України, крім раніше оскаржених висновків Держаудитслужби щодо забезпечення роботи Етичної ради, додатково оспорює висновок відповідача, викладений у вимозі від 26.03.2024 №000800-14/4088-2024, про завдання державному бюджету шкоди на суму 2 365,9 тис. грн у зв`язку із закупівлею послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної системи у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів. За позицією Держаудитслужби, такі видатки були здійснені з порушенням частини першої статті 629 ЦК України, частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 48 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС та умов договорів від 06.04.2021 №54-21, від 08.10.2021 №95-21 і від 23.02.2022 №30-22.

Позивач вважає такі висновки помилковими та зазначає, що забезпечення функціонування комплексів відеоконференцзв`язку, у тому числі в установах попереднього ув`язнення та виконання покарань, є складовою доступу до правосуддя та належного відправлення правосуддя. ДСА України посилається на те, що відповідні заходи були започатковані ще у 2011-2012 роках у зв`язку з упровадженням механізмів дистанційного судового провадження, зокрема за результатами спільних нарад ДСА України та Державної пенітенціарної служби України, а також на виконання доручення Президента України від 05.07.2012 щодо невідкладних заходів, пов`язаних із прийняттям Кримінального процесуального кодексу України.

ДСА України зазначає, що у межах зазначених заходів передбачалося облаштування приміщень у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань для проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами, встановлення відповідного обладнання, підключення таких приміщень до мережі Інтернет із фіксованою IP-адресою та необхідною пропускною здатністю. На переконання позивача, наявність відповідних точок доступу в установах виконання покарань та установах попереднього ув`язнення була обґрунтованою, зумовленою вимогами кримінального процесуального законодавства та не могла розцінюватися як заподіяння шкоди державі.

Окремо позивач заперечує висновок відповідача про те, що захищена телекомунікаційна система, функціонування якої забезпечувалося за укладеними договорами, фактично виконувала функції модуля захищених каналів VPN ЄСІТС. За твердженням ДСА України, телекомунікаційні послуги, які надавалися ДП «Інформаційні судові системи», не були складовою частиною ЄСІТС у вузькому розумінні, а забезпечували функціонування інформаційних систем і сервісів судової влади загалом. Позивач також вказує, що без використання захищеної телекомунікаційної мережі внутрішні та зовнішні користувачі не могли б належним чином брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, надсилати та отримувати процесуальні документи в електронній формі тощо.

Щодо посилання Держаудитслужби на статтю 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ДСА України зазначає, що висновки відповідача про необхідність приведення договорів у відповідність до цієї норми є передчасними та необґрунтованими. Позивач вказує, що створення та забезпечення функціонування ЄСІТС здійснюються поетапно, а окремі підсистеми починають функціонувати після опублікування відповідного оголошення Вищою радою правосуддя. При цьому ВРП опублікувала оголошення від 04.09.2021 №168 про початок функціонування трьох підсистем ЄСІТС, у зв`язку з чим, на думку позивача, висновок про набрання чинності статтею 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній частині є передчасним.

ДСА України також зазначає, що договір від 06.04.2021 №54-21 був укладений до набрання чинності змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема статтею 15-1, а тому не міг суперечити цій нормі. Щодо інших договорів позивач стверджує, що суми витрат були відкориговані додатковими угодами, скарг чи зауважень щодо наданих послуг до ДСА України не надходило, а підстав для неоплати отриманих послуг у позивача не було.

Крім того, у заяві повторно наведено мотиви незгоди ДСА України з висновками Держаудитслужби щодо нецільового використання бюджетних коштів на забезпечення роботи Етичної ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що проведеною ревізією встановлено порушення у частині правильності здійснення ДСА України видатків за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» за цивільно-правовими договорами щодо виконання завдань з питань забезпечення діяльності Етичної ради, здійснення членом Етичної ради своїх повноважень, забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування, а також видатків на Сектор забезпечення роботи Етичної ради. За висновком відповідача, ці видатки свідчать про нецільове використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Етичної ради.

Держаудитслужба вказує, що у період з 09.12.2021 по 31.12.2023 ДСА України уклала 19 цивільно-правових договорів із чотирма фізичними особами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - на виплату винагороди на загальну суму 1 183,7 тис. грн із додатковим нарахуванням ЄСВ у розмірі 260,4 тис. грн. Відповідач зазначає, що предметом цих договорів було виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням здійснення членами Етичної ради своїх повноважень, забезпеченням діяльності органів суддівського самоврядування, а після внесення змін - забезпеченням діяльності Етичної ради відповідно до частини двадцять другої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На переконання відповідача, завдання, визначені у зазначених цивільно-правових договорах, за своїм змістом є ідентичними повноваженням Етичної ради, передбаченим статтею 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які члени Етичної ради здійснюють на громадських засадах із звільненням на час роботи в Етичній раді від виконання службових обов`язків за основним місцем роботи зі збереженням середньої заробітної плати. У зв`язку з цим Держаудитслужба вважає, що ДСА України фактично здійснила оплату завдань, які не належали до її бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою.

Крім того, відповідач зазначає, що у лютому 2023 року ДСА України створила Сектор забезпечення роботи Етичної ради у складі двох штатних одиниць. За період з лютого по грудень 2023 року працівникам цього сектору було нараховано заробітну плату у сумі 783,4 тис. грн та ЄСВ у сумі 172,4 тис. грн, тобто в цілому 955,8 тис. грн. На думку Держаудитслужби, завдання цього сектору, визначені Положенням про сектор забезпечення роботи Етичної ради, також за змістом збігаються із завданнями самої Етичної ради.

Відповідач посилається на те, що бюджетні призначення за КПКВК 0501020 у 2021-2023 роках були визначені для забезпечення виконання функцій та завдань судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Водночас, за твердженням Держаудитслужби, законами України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки ДСА України не встановлювалися бюджетні призначення на виконання завдань з питань забезпечення здійснення членами Етичної ради своїх повноважень, а паспортом бюджетної програми КПКВК 0501020 відповідний напрям використання бюджетних коштів не визначався.

З огляду на це Держаудитслужба дійшла висновку, що ДСА України у порушення частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, частини третьої статті 148, статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 5 Положення про ДСА України протягом 2021-2023 років здійснила видатки за цивільно-правовими договорами на загальну суму 1 444,1 тис. грн та видатки на оплату праці працівників Сектору забезпечення роботи Етичної ради на загальну суму 955,8 тис. грн, тобто на цілі, які не відповідають бюджетним призначенням та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми.

Держаудитслужба також зазначає, що відповідно до абзацу третього частини першої статті 119 Бюджетного кодексу України витрачання бюджетних коштів на цілі, які не відповідають напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми, є нецільовим використанням бюджетних коштів. Відповідач вважає, що за наявності такого порушення бюджетного законодавства правомірно склав попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, оскільки згідно з пунктом 1 частини першої статті 117 Бюджетного кодексу України такий захід впливу застосовується у всіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства.

Окремо відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо правової природи вимоги органу державного фінансового контролю. На думку Держаудитслужби, така вимога є обов`язковою до виконання в частині усунення встановлених порушень, однак сама по собі не є виконавчим документом і не може бути підставою для примусового стягнення збитків. Відшкодування збитків, у разі їх невідшкодування добровільно, має здійснюватися шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з окремим позовом.

Відповідач вказує, що законність та правильність обчислення розміру збитків можуть бути предметом перевірки судом саме у справі за позовом органу державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною. Як на підтвердження цієї позиції Держаудитслужба посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/3534/16, постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №826/2525/15, від 07.02.2020 у справі №803/634/17, від 14.02.2020 у справі №825/3661/15-а, від 05.03.2020 у справі №810/465/16, від 20.03.2020 у справі №814/380/17, а також на постанову Верховного Суду від 02.11.2023 у справі №160/13920/20.

На підставі викладеного Держаудитслужба просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, мотивоване тим, що означена адміністративна справа має істотне значення для сторін та становить значний суспільний інтерес.

Розглянувши подане позивачем клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову у даній справі є оскарження вимоги та попередження ДАСУ.

Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.

Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі № 200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі № 640/23517/20, від 05.10.2021 у справі № 640/23385/20, від 05.08.2021 у справі № 200/5490/20-а, від 22.07.2021 у справі № 460/6542/20, від 23.06.2021 у справі № 520/13014/2020 тощо.

При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного, позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino v. Portugal», заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача.

Таким чином, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

У період з 22.01.2024 по 16.02.2024 посадовими особами ДАСУ проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДСАУ за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, результати якої оформлені актом від 16.02.2024 №000800-21/7 (далі по тексту також - акт ревізії).

Щодо питань забезпечення діяльності Етичної ради в акті ревізії зазначено, що ревізією досліджувалися видатки ДСА України за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці», здійснені за договорами цивільно-правового характеру, а також видатки на оплату праці працівників Сектору забезпечення роботи Етичної ради.

За змістом акта ревізії, у період з 09.12.2021 по 31.12.2023 між ДСА України та чотирма фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було укладено 19 цивільно-правових договорів, з урахуванням внесених до них змін. Загальний розмір винагороди за цими договорами становив 1 183,7 тис. грн, додатково нараховано ЄСВ у розмірі 260,4 тис. грн, тобто загальна сума видатків за цими договорами склала 1 444,1 тис. грн.

В акті ревізії наведено, що предметом відповідних договорів було виконання завдань із забезпечення здійснення членами Етичної ради своїх повноважень відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування відповідно до статті 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, у договорах зазначалися такі завдання: попередній аналіз матеріалів, переданих для опрацювання членом Етичної ради; підготовка проєктів висновків; аналіз заяв осіб, щодо яких здійснюється перевірка; підготовка запитів на витребування інформації та документів; збір, перевірка та аналіз інформації про кандидатів або діючих членів Вищої ради правосуддя; збирання та опрацювання інформації з відкритих державних реєстрів, суддівських досьє та матеріалів спеціальної перевірки; формування, наповнення та передача до архіву справ кандидатів або діючих членів Вищої ради правосуддя.

Окремо в акті зазначено, що додатковими угодами від 10.03.2023 до договорів від 09.01.2023 №1-23 та №2-23 предмет договорів було змінено на виконання завдань із забезпечення діяльності Етичної ради відповідно до частини двадцять другої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». До таких завдань віднесено, зокрема, формування списку запитань членів Етичної ради під час оцінювання кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя або діючих членів Вищої ради правосуддя, систематизацію та аналіз наданих відповідей, підготовку проєктів документів за окремими дорученнями членів Етичної ради, виконання інших доручень членів Етичної ради та підготовку звіту про їх виконання.

За висновком органу державного фінансового контролю, викладеним в акті, завдання, передбачені зазначеними договорами, за своїм змістом є ідентичними завданням Етичної ради, визначеним статтею 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». При цьому Держаудитслужба виходила з того, що члени Етичної ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах, а на час роботи в Етичній раді звільняються від виконання службових обов`язків за основним місцем роботи із збереженням середньої заробітної плати.

Також в акті зазначено, що у лютому 2023 року ДСА України створила Сектор забезпечення роботи Етичної ради. Наказом ДСА України від 03.02.2023 №67 внесено зміни до структури ДСА України та введено дві посади зазначеного сектору - завідувача сектору та головного спеціаліста. У подальшому на ці посади було призначено ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . За період з лютого по грудень 2023 року зазначеним працівникам нараховано заробітну плату в сумі 783,4 тис. грн та ЄСВ у сумі 172,4 тис. грн, тобто загалом 955,8 тис. грн.

В акті ревізії наведено, що відповідно до Положення про Сектор забезпечення роботи Етичної ради, затвердженого наказом ДСА України від 06.03.2023 №109, основними завданнями цього сектору визначено організацію та участь у забезпеченні реалізації державної правової політики з питань організаційного забезпечення діяльності Етичної ради. До функцій сектору віднесено організацію та проведення засідань Етичної ради, розроблення проєктів графіків засідань, інформування членів Етичної ради та учасників засідань, забезпечення надання матеріалів оцінювання кандидатів та діючих членів Вищої ради правосуддя членам Етичної ради, взаємодію з органами влади, національними і міжнародними організаціями, організацію доступу членів Етичної ради до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє та інших матеріалів.

Держаудитслужба в акті дійшла висновку, що такі функції Сектору забезпечення роботи Етичної ради за своїм змістом також є ідентичними завданням, які здійснює Етична рада відповідно до статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». У зв`язку з цим контролюючий орган зазначив, що законами України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів не встановлювалися бюджетні призначення на виконання завдань із забезпечення здійснення членами Етичної ради своїх повноважень, а паспортом бюджетної програми КПКВК 0501020 не було визначено напряму використання бюджетних коштів на такі цілі.

На підставі викладеного в акті ревізії зроблено висновок, що ДСА України, на порушення частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, частини третьої статті 148, статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 5 Положення про ДСА України, протягом 2021-2023 років здійснила видатки за цивільно-правовими договорами на суму 1 444,1 тис. грн та видатки на оплату праці працівників Сектору забезпечення роботи Етичної ради на суму 955,8 тис. грн. Загальна сума таких видатків визначена ревізією у розмірі 2 399,9 тис. грн. Держаудитслужба кваліфікувала ці видатки як такі, що здійснені на цілі, які не відповідають бюджетним призначенням та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми.

Щодо послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі в акті ревізії зазначено, що ДСА України у 2021-2023 роках укладала договори з ДП «Інформаційні судові системи» та ДП «Центр судових сервісів» для забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, її підсистем і сервісів. Ревізією досліджувалися договори, акти приймання-передачі послуг, рахунки-фактури, меморіальні ордери, банківські виписки, розпорядчі документи та матеріали зустрічних звірок у зазначених державних підприємствах.

В акті наведено, що між ДСА України та ДП «Інформаційні судові системи» укладалися договори про забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі, зокрема договір від 06.04.2021 №54-21, договір від 08.10.2021 №95-21, договір від 23.03.2022 №30-22 та договір від 11.04.2023 №74-23. У межах зустрічної звірки Держаудитслужба досліджувала первинні документи ДП «Інформаційні судові системи» щодо придбання відповідних телекомунікаційних послуг у провайдерів, зокрема АТ «Укртелеком», а також документи щодо фактичного надання послуг ДСА України.

За змістом акта, Держаудитслужба виходила з того, що частина закуплених у ДП «Інформаційні судові системи» послуг була пов`язана із забезпеченням функціонування захищеної телекомунікаційної мережі в точках підключення, розташованих у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України. Такі послуги, за позицією контролюючого органу, фактично виконували функції модуля захищених каналів VPN ЄСІТС і були спрямовані на забезпечення можливості участі осіб, які перебувають у відповідних установах, у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

В акті ревізії також зазначено, що в межах зустрічної звірки в ДП «Центр судових сервісів» було досліджено питання функціонування підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. За результатами такої звірки Держаудитслужба зазначила, що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду учасник використовує підсистему відеоконференцзв`язку за посиланням на вебпорталі судової влади України, а доступ до вебресурсів судової влади здійснюється через мережу Інтернет із використанням HTTPS-протоколу та SSL-шифрування. У зв`язку з цим в акті зроблено висновок, що для участі у відеоконференцзв`язку використання захищеної телекомунікаційної мережі не є необхідним.

На підставі аналізу договорів, актів приймання-передачі послуг, звітів про надання послуг, банківських виписок та матеріалів зустрічних звірок Держаудитслужба в акті зазначила, що ДСА України, на порушення пункту 48 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, за період з 04.10.2021 по 31.08.2022 здійснила видатки за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2240 на суму 1 276 261,52 грн. Ці асигнування, за висновком ревізії, були спрямовані на закупівлю у ДП «Інформаційні судові системи» послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі в установах, які не є судами, з метою участі осіб у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

В акті зазначено, що внаслідок таких дій ДСА України, за висновком Держаудитслужби, завдано шкоди на загальну суму 2 372 398,01 грн, у тому числі: за період з 19.01.2021 по 24.01.2022 - 1 573 071,68 грн, за період з 25.01.2022 по 31.08.2022 - 799 326,33 грн. При цьому акт деталізує складові цієї суми за окремими часовими періодами, договорами та звітами про надання послуг, у тому числі з урахуванням послуг, що стосувалися не судових установ, включно з Національною школою суддів України.

Крім того, в акті ревізії окремо відображено питання різниці між сумою відшкодування витрат на забезпечення доступу до мережі Інтернет, підтримки IP-адреси та цифрового каналу, яку ДСА України сплачувала ДП «Центр судових сервісів», та фактичними витратами цього підприємства на Інтернет і зв`язок. За даними акта, фактичні витрати ДП «Центр судових сервісів» на Інтернет і зв`язок за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 становили 196 664,57 грн, тоді як загальна сума таких витрат, включена до вартості послуг, сплачених ДСА України, становила 713 383,01 грн. Різницю у сумі 516 718,44 грн Держаудитслужба також відобразила як окремий результат ревізійного дослідження.

ДСА України листом від 06.03.2024 №11-6766/24 подано заперечення до акта ревізії.

Відповідно до висновку на заперечення до акта ревізії окремих питань фінансово-економічної діяльності ДСАУ за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, затверджених 21.03.2024, заперечення не були прийняті, позаяк мають пояснювальний характер та не спростовують викладених в акті ревізії фактів.

У зв`язку з неусуненням позивачем відображених в акті ревізії порушень вимогою ДАСУ від 26.03.2024 №000800-14/4088 на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», підпункту 9 пункту 4 та підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, пунктів 4, 49-20, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, Держаудитслужба вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законом порядку, зокрема:

1. Вжити заходів щодо усунення порушень на суму 2365,9 тис. грн шляхом звернення до суду з позовами до винних осіб, діями або бездіяльністю яких державі завдано матеріальну шкоду, притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності осіб, винних у допущеному порушенні.

2. Забезпечити надалі неухильне дотримання норм Бюджетного кодексу України щодо правильності визначення і обґрунтованості показників видатків бюджету на оплату праці та цільового використання бюджетних коштів.

3. Розглянути матеріали ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників ДСАУ, винних у допущених порушеннях.

Також ДАСУ винесено попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 26.03.2024 №000800-14/4089, відповідно до пункту 6 якого під час ревізії встановлено, що на порушення частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, частини третьої статті 148, статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 5 Положення про ДСА протягом 2021-2023 років ДСА України коштом загального фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2112 «Нарахування на оплату праці» здійснено видатки на оплату праці і нарахування на заробітну плату фізичним особам за цивільно-правовими договорами та працівникам сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень на загальну суму 2399,9 тис. грн, тобто на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України за 2021, 2022, 2023 роки за КПКВК 0501020, та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті цієї бюджетної програми.

У попередженні зазначено, що керуючись статтею 113, пунктом 1 частини першої статті 117, частиною першою статті 118 Бюджетного кодексу України, ДАСУ вимагає усунути порушення бюджетного законодавства.

Вичерпну інформацію про усунення порушення та копії завірених первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушення, Держаудитслужба зобов`язує надати терміном до 25.04.2024.

Звернуто увагу, що згідно з абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» (зі змінами) підставою для розгляду питання про відповідність займаній посаді керівника центрального органу виконавчої влади є незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної аудиторської служби України.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих вимоги та попередження у процитованій частині, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII (далі по тексту також - Закон №2939-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За приписами статті 4 Закону №2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Положеннями статті 10 Закону №2939-ХІІ визначено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства, яка складається за результатами інспектування та перевірки закупівель, здійснених суб`єктами господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктами господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також підприємствами, установами та організаціями, які використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, має відповідати змісту і формі адміністративного акта відповідно до вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» затверджено Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (далі по тексту також Порядок №550), який визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктом 35 Порядку №550 визначено, що результати ревізії оформляються актом, який повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).

Згідно з пунктом 46 Порядку №550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

За приписами пунктів 49, 50 Порядку №550 у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об`єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об`єкта контролю та органом його управління щодо пред`явлення цивільних позовів до винних осіб.

За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів.

Частиною першою статті 118 Бюджетного кодексу України визначено, що попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Положеннями статті 116 Бюджетного кодексу України визначено перелік порушень бюджетного законодавства, за приписами якої таким визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання згідно переліку.

З наведених правових норм вбачається, що ДАСУ надано повноваження на проведення ревізій та у випадку виявлення порушень і їх неусунення протягом встановленого строку - на направлення вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування, а також застосування такого заходу впливу як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2026 року у справі № 380/28636/23 зазначено таке:

«…відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.12.2023 у справі № 826/18064/17, від 14.12.2023 у справі № 1.380.2019.004998, від 06.07.2023 у справі № 1740/2398/18, від 21.03.2023 у справі № 560/4370/22, від 12.05.2022 у справі № 620/4169/20, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а тому наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Зокрема, у постанові від 22.12.2023 у справі № 826/18064/17 Верховний Суд зазначив, що за приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію про те, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульовано Верховним Судом України у постанові від 23.02.2016 у справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, у тому числі у їхньому співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17 також дійшов висновків, що законна вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. Під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Аналогічні висновки Верховним Судом було висловлено в постановах від 14.12.2023 у справі №1.380.2019.004998, від 06.07.2023 у справі № 1740/2398/18, від 21.03.2023 у справі № 560/4370/22.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов`язки для свого адресата, а тому наділена ознаками правового акта індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. Тому, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства, судам належить перевіряти обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги.

Відповідаючи на аргументи відповідача про те, що визначення у вимозі органу державного фінансового контролю збитків не порушує прав позивача, адже вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом, Суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №822/2087/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише під час відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що "законна вимога" контролюючого органу як індивідуально-правовий акт повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їхніх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю. Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з якою кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22.10.2020 у справі №820/3089/17, від 31.05.2021 у справі №826/18686/16, від 31.08.2021 у справі №160/5323/20, від 02.11.2021 у справі №420/6808/19, від 12.05.2022 у справі №620/4169/20, від 22.12.2022 у справі №826/13003/17, від 21.03.2023 у справі №560/4370/22.

У постановах від 25.07.2024 у справі № 160/12986/21, від 14.11.2024 у справі № 380/12264/20 Верховний Суд указав на те, що задля вирішення питання порядку оскарження вимоги, яка спрямована на відшкодування збитків, першочергово необхідно дослідити чи була дотримана контролюючим органом процедура проведення перевірки, підстави її проведення (якщо цим мотивовано підстави позову) і, як наслідок, правову природу встановлених порушень. Без належного дослідження цих питань і встановлення вини підконтрольної установи (доведеність факту наявності порушення під час здійснення фінансово-господарської діяльності) неможливо надати оцінку правомірності вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків.

Отже, право підконтрольної установи на оскарження вимоги, яка містить зобов`язання щодо повернення збитків, слід розуміти в контексті права на оскарження вимоги, як акта індивідуальної дії, в частині дотримання процедури проведення перевірки контролюючим органом (шляхом проведення ревізії, моніторингу та ін.) у співвідношенні з суттю встановлених порушень.

Водночас правомірність вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їхнє стягнення. Такий порядок оскарження слід застосовувати, якщо підконтрольною установою не було попередньо оскаржено таку вимогу по суті встановлених порушень під час проведення відповідної перевірки і таким порушенням судом не було надано оцінку (відсутня будь-яка реакція з боку підконтрольної установи після отримання вимоги), або дотримання процедури проведення перевірки (ревізії, моніторингу, тощо) та факт порушення з боку підконтрольної установи під час здійснення господарської діяльності встановлено у судовому рішенні.

Таким чином, Верховний Суд неодноразово зазначав про можливість оскарження вимоги органу державного фінансового контролю за позовом підконтрольної особи, у тому числі у випадку вказівки у вимозі на суму збитків, завданих фінансовими порушеннями, й необхідність їх відшкодування (повернення / стягнення), і Суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

Приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 30.07.2019 у справі №0740/1005/18, від 28.02.2020 у справі №1340/5972/18, від 10.11.2022 у справі №826/12663/18, від 03.11.2023 у справі №160/13920/20, яка полягає у тому, що збитки та інші суми, що підлягають стягненню, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Водночас Верховний Суд у постановах від 12.09.2024 у справі № 380/26300/23, від 14.11.2024 у справі №380/12264/20 вже звертав увагу на те, що ці постанови не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході ревізії збитки.

У справі, що розглядається, зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом і породжує права та обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає у тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, установлених контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер цієї вимоги свідчить застереження у ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави. Таким чином, ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача.

Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги у судовому порядку крізь призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що акт ревізії сам по собі фіксує позицію органу державного фінансового контролю щодо встановлених ним обставин, у той час як вимога та попередження є актами реагування на результати ревізії. Отже, предметом судової оцінки у цій справі є те, чи були у відповідача належні фактичні та правові підстави для формулювання саме тих обов`язкових приписів, які адресовані позивачу, та чи відповідають такі приписи критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

При цьому суд враховує, що зазначення у вимозі суми шкоди або збитків не є самостійною підставою для примусового стягнення таких коштів. Однак якщо вимога містить обов`язок адресата вчинити конкретні дії, зокрема звернутися з позовами до визначеного кола осіб або вирішити питання притягнення працівників до відповідальності, такий припис породжує для адресата правові наслідки і може бути перевірений адміністративним судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

За таких обставин, суд визнає непереконлимиви твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про неможливість оскарження вимоги у судовому порядку.

Щодо дотримання законодавства при закупівлі засобів інформатизації, робіт і послуг з інформатизації, у тому числі послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень; із супроводження, ведення та адміністрування програмного забезпечення офіційного веб-порталу «Судова влада України», підсистем відеоконференцзв`язку, «Електронний кабінет», «Електронний суд», Центральне інформаційне сховище, автоматизованої інформаційно-аналітичної системи «Кадри-WЕВ», програмного забезпечення «Контакт-центр судової влади України та служби технічної підтримки користувачів ЄСІТС», із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі; електронних ресурсів (Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) тощо, в акті ревізії зазначено таке:

- ДСА не приймались управлінські рішення щодо приведення з 15.07.2021 наказів Голови ДСА Зеновія Холоднюка від 27.07.2018 № 368 (протягом періоду з 15.07.2021 по 30.06.2023) та від 18.09.2020 № 418 (протягом періоду з 15.07.2021 по 14.06.2022) у відповідність до вимог частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині виключення з кола осіб, у яких функціонує ЄСІТС, «установ системи правосуддя» та «підприємств, що належать до сфери управління ДСА»;

- директором Департаменту інформаційних технологій ДСА О.Чикіним підписано Концепцію Програми інформатизації місцевих та апеляційних судів і проекту побудови ЄСІТС на 2022-2024 роки, а Головою ДСА Олексієм Сальніковим видано наказ від 14.06.2022 №178, яким затверджено Концепцію Програми інформатизації місцевих та апеляційних судів і проекту побудови ЄСІТС на 2022-2024 роки, яка суперечить вимогам частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже управлінськими рішеннями посадових осіб ДСА включенні до кола осіб, у яких функціонує ЄСІТС, Національна школа суддів України та Служба судової охорони України;

- пункт 3.6.12 Технічного завдання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ТЗ ЄСІТС), затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 27.07.2018 № 368, суперечить вимогам частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка набрала чинності 16.06.2021, адже цей пункт визначає, що модуль захищених каналів VPN з`єднує в рамках ЄСІТС комунікаційний центр, ОСП, внутрішніх користувачів і зовнішніх користувачів для конфіденціальної передачі інформації. ТЗ ЄСІТС відносить до зовнішніх користувачів фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, що не є ОСП, представників таких осіб, які в порядку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами, отримали право доступу до інформації, що міститься в підсистемах ЄСІТС та анонімних зовнішніх користувачів, що не асоційовані в ЄСІТС із будь-якими персональними даними особи (неавторизовані користувачі), тоді як за Законом ЄСІТС функціонує у судах, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Державній судовій адміністрації України, їх органах та підрозділах;

- через не приведення умов договорів від 06.04.2021 № 54-21, від 08.10.2021 № 95-21 та від 23.02.2022 № 30-22 у відповідність до вимог частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 16.06.2021 по 31.08.2022 ДСА здійснило зайві видатки за КПКВК ДБ 0501020 КЕКВ 2240 на суму 1742777,21 грн, в т.ч. за період з 16.06.2021 по 24.01.2022 на суму 943450,88 грн та за період з 25.01.2022 по 31.08.2022, розрахунково на суму 799326,33 грн, внаслідок закупівлі у ДП «ІСС» послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі (яка фактично виконує функції модуля захищених каналів VPN ТЗ ЄСІТС) в точках підключення (місцях, в яких необхідна організація послуг), що розташовані у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України (видатки за період з 16.06.2021 по 24.01.2022 склали 12888,27 грн та розрахунково за період з 25.01.2022 по 31.08.2022 - 9203,23 грн), адже перелічені юридичні особи відсутні у переліку осіб, у яких функціонує ЄСІТС, і який визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- на порушення пункту 1.2 договорів від 06.04.2021 № 54-21, від 08.10.2021 № 95-21 та від 23.02.2022 № 30-22, пунктів 2.1.2, 2.1.3 та 2.1.4 додатку № 3 (Технічні вимоги) до зазначених договорів, частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, ДСА за період з 01.01.2021 по 31.08.2022 здійснило видатки за КПКВК ДБ 0501020 КЕКВ 2240 на суму 2350306,51 грн, в т.ч. за період з 01.01.2021 по 24.01.2022 на суму 1560183,41 грн та за період з 25.01.2022 по 31.08.2022, розрахунково на суму 790123,1 грн на закупівлю послуг, надання яких не передбачалось умовами укладених договорів, зокрема на закупівлю у ДП «ІСС» послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі (яка фактично виконує функції модуля захищених каналів VPN ТЗ ЄСІТС) в точках підключення (місцях, в яких необхідна організація послуг), що розташовані у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях з метою участі у судових засіданнях в режимі відеоконференцій осіб, що утримуються в таких установах, тоді як згідно з умовами зазначених договорів та Технічних вимог, ДП «ІСС» повинно забезпечити: підтримку працездатності маршрутизаторів, що відповідають за функціонування кореневої структури центру обробки даних судової системи України, створення резервних копій системних налаштувань та відновлення після збоїв, оновлення внутрішнього ПЗ; підтримка працездатності міжмережевих екранів, що відповідають за функціонування кореневої структури центру обробки даних судової системи України, створення резервних копій системних налаштувань та відновлення після збоїв, оновлення внутрішнього ПЗ; підтримка працездатності комутаторів, що відповідають за функціонування кореневої структури центру обробки даних судової системи України, створення резервних копій системних налаштувань та відновлення після збоїв, оновлення внутрішнього ПЗ; підтримка роботи ієрархічної структури комутаторів, що входять, за наявності, до мережевого кластеру; підтримка працездатності кореневої логічної структури обміну даними за допомогою віртуальної приватної захищеної мережі (VPN) (пункт 2.1.2 Технічних вимог); проведення віддаленої діагностики мережевих систем, у разі необхідності оптимізації роботи у відповідності до технічних характеристик для забезпечення надійної та ефективної роботи; забезпечення необхідних технічних заходів для виявлення комп`ютерних вірусів та девіантної поведінки мережевого та серверного обладнання на мережевому рівні з метою їх ліквідації; забезпечення моніторингу технічної працездатності в судових органах та установах системи правосуддя відповідного комутуючого обладнання, що організують підключення локальних обчислювальних мереж, за допомогою маршрутизаторів та модемів, підключених до ЗТМ; забезпечення моніторингу та фільтрації трафіку використання співробітниками органів та установ системи правосуддя доступу до мережі Інтернет (пункт 2.1.3 Технічних вимог); рекомендації щодо розмежування прав доступу до даних, що циркулюють в органах та установах системи правосуддя, згідно функціональних можливостей ПЗ та в рамках ПЗ, що функціонує в судах; рекомендації щодо придбання ПЗ та КТ, рекомендації щодо кваліфікації та навчання співробітників органів та установ системи правосуддя суду; рекомендації щодо розвитку технічної інфраструктури та інші рекомендації (пункт 2.1.4 Технічних вимог);

- на порушення пункту 48 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (Положення про ЄСІТС), ДСА за період з 04.10.2021 по 31.08.2022 здійснило видатки за КПКВК ДБ 0501020 КЕКВ 2240 на суму 1276261,52 грн, в т.ч. за період з 04.10.2021 по 24.01.2022 на суму 476935,19 грн та за період з 25.01.2022 по 31.08.2022, розрахунково на суму 799326,33 грн. Асигнування направлені на закупівлю у ДП «ІСС» послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі (яка фактично виконує функції модуля захищених каналів VPN ТЗ ЄСІТС) в точках підключення (місцях, в яких необхідна організація послуг), що розташовані у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях з метою участі у судових засіданнях в режимі відеоконференцій осіб, що утримуються в таких установах, тоді як згідно з Положенням про ЄСІТС забезпечити технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо повинні такі установи.

Внаслідок допущених порушень Державній судовій адміністрації завдано шкоди (збитків) на загальну суму 2372398,01 грн, в т.ч. за період з 19.01.2021 по 24.01.2022 на суму 1573071,68 грн та за період з 25.01.2022 по 31.08.2022, розрахунково на суму 799326,33 грн, зокрема: за період з 19.01.2021 по 15.06.2021 (період протягом якого діяв договір від 06.04.2021 №54-21 та до набрання чинності частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно, без суми витрат на Національну школу суддів України) на суму 629620,8 грн; за період з 16.06.2021 по 24.01.2022 (період чинності частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 48 Положення про ЄСІТС, дії договорів від 06.04.2021 № 54-21, від 08.10.2021 № 95-21, та період, протягом якого у Звітах про надання послуг вказана вартість послуг «не судовим установам», в т.ч. Національній школі суддів України) на суму 943450,88 грн; за період з 25.01.2022 по 31.08.2022 (період чинності частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 48 Положення про ЄСІТС, дії договорів від 06.04.2021 № 54-21, від 08.10.2021 № 95-21, та період, протягом якого у Звітах про надання послуг НЕ вказана вартість послуг «не судовим установам», в т.ч. Національній школі суддів України), розрахунково на суму 799326,33 грн.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту також - Закон №1402) у судах, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Державній судовій адміністрації України, їх органах та підрозділах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує:

1) ведення електронного діловодства, в тому числі рух електронних документів у межах відповідних органів та установ та між ними, реєстрацію вхідних і вихідних документів та етапів їх руху;

2) централізоване зберігання процесуальних та інших документів та інформації в єдиній базі даних;

3) захищене зберігання, автоматизовану аналітичну і статистичну обробку інформації;

4) збереження справ та інших документів в електронному архіві;

5) обмін документами та інформацією (надсилання та отримання документів та інформації, спільна робота з документами) в електронній формі між судами, іншими органами системи правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення відеоконференції в режимі реального часу;

6) автоматизацію роботи судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, їх органів та підрозділів;

7) формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) в електронній формі;

8) віддалений доступ користувачів цієї системи до будь-якої інформації, що в ній зберігається, в електронній формі відповідно до диференційованих прав доступу;

9) визначення судді (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи у порядку, визначеному процесуальним законом;

10) добір осіб для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як присяжних;

11) розподіл справ у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, її органах;

12) аудіо- та відеофіксацію судових засідань, засідань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, її органів, їх транслювання в мережі Інтернет у порядку, визначеному законом;

13) ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;

14) функціонування офіційного веб-порталу судової влади України, веб-сайтів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

15) функціонування єдиного контакт-центру для управління запитами, іншими зверненнями;

16) можливість автоматизованої взаємодії цієї системи з іншими автоматизованими, інформаційними, інформаційно-телекомунікаційними системами органів та установ системи правосуддя, органів правопорядку, Міністерства юстиції України та підпорядкованих йому органів та установ;

17) можливість учасникам справи, які мають намір взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, завчасно перевіряти в тестовому режимі зв`язок із судом;

18) інші функції, передбачені Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Реєстрація осіб в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі здійснюється відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему безоплатно не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідної заяви такої особи.

Подання, пересилання, обмін документами, вчинення інших дій в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються з використанням електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до закону.

Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Суди, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, їх органи проводять розгляд справ за матеріалами в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше наступного дня з дня їх надходження до суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, їх органів переводяться в електронну форму та долучаються до матеріалів електронної справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У випадку необхідності відповідний орган може витребувати, оглянути та залучити до матеріалів справи документ у паперовій формі.

Подані до відповідного органу паперові документи зберігаються у додатку до електронної справи.

Несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ у суді, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, її органах тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система підлягає захисту із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.

Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

Відповідно до пункту 48 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особа, яка утримується в установі попереднього ув`язнення, установі виконання покарань або медичному закладі, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) у приміщенні такої установи за допомогою її технічних засобів та з використанням Електронного кабінету установи або кабінету її службової особи. Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує така установа.

В матеріалах справи наявна довідка Державної аудиторської служби України від 16.02.2024 №000800-21/1/8-3 про результати зустрічної звірки у Державному підприємстві «Інформаційні судові системи». Зустрічну звірку проведено з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, а також повноти їх відображення в обліку за операціями між ДП «Інформаційні судові системи» та Державною судовою адміністрацією України за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

У довідці зазначено, що ДП «Інформаційні судові системи» є державним підприємством, яке належить до сфери управління ДСА України та створене, зокрема, з метою надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення і супроводження програмного забезпечення автоматизованих систем, електронних баз даних, реєстрів, інформаційних ресурсів, необхідних для функціонування судової влади та органів системи правосуддя.

Під час зустрічної звірки Держаудитслужбою досліджувалися договори, укладені між ДСА України та ДП «Інформаційні судові системи», акти приймання-передачі послуг, звіти про надання послуг, рахунки, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку, документи щодо прав на нематеріальні активи, технічні завдання, технічні вимоги, документи щодо функціонування підсистем ЄСІТС, захищеної телекомунікаційної мережі, вебпорталу судової влади, відеоконференцзв`язку та інших інформаційних сервісів.

Зі змісту довідки вбачається, що предметом зустрічної звірки були, зокрема, договори щодо забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі, договори щодо супроводження окремих підсистем ЄСІТС, договори щодо забезпечення функціонування системи відеоконференцзв`язку, а також договори щодо адміністрування, експлуатації та супроводження інформаційних ресурсів судової влади. За результатами звірки в довідці відображено, що ДП «Інформаційні судові системи» надавало ДСА України послуги, які стосувалися супроводження підключень, підтримки доступу до мережі Інтернет, підтримки працездатності захищеної телекомунікаційної мережі, адміністрування і технічного супроводження відповідних інформаційних систем.

Окремо у довідці наведено інформацію про те, що ДП «Інформаційні судові системи» для забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі використовувало телекомунікаційні послуги, отримані від операторів зв`язку, зокрема АТ «Укртелеком». У документах зазначено, що такі послуги охоплювали віртуальні приватні мережі, доступ до мережі Інтернет, організацію підключень, налаштування та підтримку спеціального обладнання у судах, територіальних управліннях ДСА України, а також в установах попереднього ув`язнення та виконання покарань.

До довідки зустрічної звірки ДП «Інформаційні судові системи» долучено додатки, які містять деталізовані табличні відомості щодо договорів, актів, вартості наданих послуг, точок підключення, технічних характеристик, обсягів послуг, сум оплати та розрахунків за період, що перевірявся. Ці додатки деталізують первинні дані, які використані Держаудитслужбою для формування висновків ревізії щодо видатків ДСА України на послуги із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі.

Також у матеріалах справи наявна довідка Державної аудиторської служби України від 16.02.2024 №000800-21/1/9-3 про результати зустрічної звірки у Державному підприємстві «Центр судових сервісів». Зустрічну звірку проведено щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, а також повноти їх відображення в обліку за операціями між ДП «Центр судових сервісів» та ДСА України за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

У цій довідці зазначено, що ДП «Центр судових сервісів» є державним підприємством, заснованим ДСА України, основними завданнями якого визначено організацію доступу фізичним та юридичним особам до інформаційних ресурсів органів судової влади, розвиток електронного правосуддя та електронного урядування, організацію дистанційної комунікації між судами та учасниками судового процесу, адміністрування Єдиного державного реєстру судових рішень, вебпорталу судової влади, підсистем «Електронний суд», «Електронний кабінет» та інших інформаційних сервісів.

За змістом довідки ДП «Центр судових сервісів», під час зустрічної звірки досліджувалися документи щодо надання ДСА України послуг із супроводження, ведення та адміністрування програмного забезпечення офіційного вебпорталу «Судова влада України», а також інших сервісів, пов`язаних із функціонуванням електронного судочинства та інформаційних ресурсів судової влади. Зокрема, у довідці наведено відомості про договори від 01.04.2021 №46-21 та від 13.10.2021 №96-21, укладені між ДСА України та ДП «Центр судових сервісів», за якими підприємство надавало послуги з адміністрування і супроводження офіційного вебпорталу судової влади.

У довідці також відображено, що ДП «Центр судових сервісів» надавало ДСА України первинні документи, акти приймання-передачі послуг, звіти про надані послуги, банківські документи, бухгалтерські регістри, документи щодо прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення, технічні завдання, технічні вимоги, а також розрахунки витрат, пов`язаних із забезпеченням функціонування відповідних інформаційних сервісів.

Зі змісту довідки вбачається, що Держаудитслужба досліджувала реальність надання послуг, їх документальне підтвердження, відповідність актів приймання-передачі умовам договорів, стан розрахунків між сторонами, а також складові вартості послуг, у тому числі витрати на оплату праці, адміністрування, технічну підтримку, оренду, телекомунікаційні послуги, придбання матеріальних активів, обслуговування обладнання та інші адміністративні витрати.

Також з матеріалів зустрічної звірки вбачається, що Держаудитслужбою досліджувалося питання використання підсистеми відеоконференцзв`язку та доступу до електронних сервісів судової влади через вебресурси, зокрема в аспекті того, чи було необхідним використання захищеної телекомунікаційної мережі для забезпечення участі осіб у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Ці обставини у подальшому були використані Держаудитслужбою при формуванні висновків акта ревізії щодо видатків ДСА України на послуги із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі в установах, які, на думку контролюючого органу, не належать до судових установ.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та Державним підприємством «Інформаційні судові системи» (виконавець) укладено аналогічні за змістом договори про закупівлю послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі від 06.04.2021 №54-21, від 08.10.2021 №95-21 та від 23.02.2022 №30-22, за умовами яких виконавець зобов`язується забезпечити надання замовнику послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі; код 64220000-4 - телекомунікаційні послуги, крім послуг телефонного зв`язку і передачі даних, відповідний код 64227000-3 - інтегровані телекомунікаційні послуги за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника відповідно до умов договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги на умовах, викладених у договорі.

Пунктами 1.2 договорів від 06.04.2021 №54-21, від 08.10.2021 №95-21 та від 23.02.2022 №30-22, укладених ДСАУ (замовник) з Державним підприємством «Інформаційні судові системи» (виконавець) визначено, що обсяг послуг, а також перелік технічних та інших вимог до предмету договору визначаються в калькуляції вартості послуг, наведеної в додатку 2 до договору, який є його невід`ємною частиною та технічних вимогах на надання послуги із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі, наведених у додатку 3 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктами 5.1 означених договорів (з урахуванням додаткових угод) встановлено строк надання послуг: з 01.01.2021 по 31.08.2021, з 01.09.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 24.01.2022, з 25.01.2022 по 31.12.2022.

Відповідач в акті ревізії виснував, що ДСАУ протягом періоду з 19.01.2021 по 31.08.2022 здійснила видатки на суму 2365,9 тис. грн на закупівлю послуг у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів, внаслідок чого державному бюджету завдано шкоди (збитків) на відповідну суму коштів.

З приводу означеного позивач пояснив, що в ході виконання заходів, пов`язаних із прийняттям Кримінального процесуального кодексу України, ДСАУ спільно з Державною пенітенціарною службою України в період з 12.12.2011 по 15.05.2012 було проведено спільні наради керівництв, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено протоколи спільних нарад (зустрічей) від 12.12.2011, 30.03.2012, 15.05.2012, в ході проведення яких було прийнято ряд управлінських рішень в частині впровадження пілотного проєкту системи проведення допиту підсудного у спеціально облаштованому приміщенні слідчого ізолятора за допомогою відеконференцзв`язку між СІЗО та судом. Додатком до протоколу від 12.12.2011 було прийнято порядок розподілу обладнання для встановлення системи відеоконференцзв`язку (мобільні системи) в місцевих загальних судах, слідчих ізоляторів та установ виконання покарання ДПтС України. Зокрема, Державною пенітенціарною службою України (далі по тексту також - ДПтС України) у всіх слідчих ізоляторах та дільницях слідчих ізоляторів, створених на території виправних колоній, виділено та облаштовано по одному приміщенню, де буде встановлюватись та експлуатуватись обладнання відеоконференцзв`язку. Також у кожному слідчому ізоляторі планувалось облаштувати по 2-4 таких приміщення, у виправних (виховних) колоніях та у дільницях слідчих ізоляторів, створених на території виправних колоній, - по одному. ДСАУ повідомлено, що у приміщеннях слідчих ізоляторів АР Крим, Волинської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Миколаївської, Рівненської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької та Чернівецької областей забезпечено точки доступу до Інтернет з фіксованою ІР-адресою та пропускною здатністю від слідчого ізолятора не менше 10 Мбіт/сек. Обладнання відеоконференцзв`язку було встановлено та функціонувало в Луцькому, Київському, Хмельницькому, Сімферопольському, Харківському слідчих ізоляторах та Качанівській виправній колонії (№54). В подальшому, протягом 2012 року планувалось забезпечити відеоконференцзв`язок між всіма слідчими ізоляторами, дільницями слідчих ізоляторів та апеляційними судами областей України, а також місцевими судами м. Києва, а у 2013 році - з місцевими та районними судами всіх областей. Вирішено закінчити підключення слідчих ізоляторів до мережі Інтернет з фіксованою ІР-адресою та пропускною здатністю не менше 10 Мбіт/сек. (строк: до 15.06.2012, виконавець: ДСАУ).

Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №313 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для створення та введення в експлуатацію системи відеоконференцзв`язку з метою проведення слідчих та інших процесуальних дій (далі Порядок №313), який, згідно з пункитом 1, визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті у складі видатків за програмою 0501010 Організаційне забезпечення діяльності судів та установ судової системи для створення та введення в експлуатацію системи відеоконференцзв`язку з метою проведення слідчих та інших процесуальних дій (далі - бюджетні кошти).

Відповідно до пункту 2 Порядку №313 бюджетні кошти спрямовуються на: розроблення проектної документації для створення та забезпечення функціонування системи відеоконференцзв`язку (далі - система); закупівлю програмного забезпечення, операційних систем; створення виділених каналів зв`язку; закупівлю, встановлення, виконання пусконаладжувальних робіт та введення в експлуатацію серверного, мережевого та телекомунікаційного обладнання, комп`ютерної техніки, комплексів аудіо- та відеотрансляції, аудіо-, відеозапису та його відтворення; створення внутрішніх комп`ютерних мереж.

Пунктом 3 Порядку №313 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Державна судова адміністрація.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.07.2012 з метою забезпечення здійснення невідкладних заходів, пов`язаних із прийняттям Кримінального процесуального кодексу України, Президентом України видано доручення, яким означено низку першочергових завдань. Зокрема, Прем`єр-міністру України доручено забезпечити в установленому порядку фінансування відповідно до обґрунтованих потреб заходів, пов`язаних із:

- оснащенням технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції;

- обладнанням залів судового засідання у необхідній кількості технічними засобами фіксування кримінального провадження та технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції у кількості не менше двох залів на кожний місцевий суд, не менше чотирьох залів на кожний апеляційний суд, не менше п`яти залів на Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не менше п`яти залів на Верховний Суд України;

- облаштуванням в установах попереднього ув`язнення та установах виконання покарань приміщень для проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами (у кількості не менше двох приміщень у кожній установі) та їх обладнанням технічними засобами для проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами.

Крім того, Президентом України доручено Голові Державної пенітенціарної служби України у термін до 17 серпня 2012 року прозвітувати про організацію за участю Державної судової адміністрації України облаштування в установах попереднього ув`язнення та установах виконання покарань приміщень для проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами (у кількості не менше двох приміщень у кожній установі) та їх обладнання технічними засобами для проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами.

На спільній нараді керівництва Державної пенітенціарної служби України та ДСАУ, оформленій протоколом від 12.12.2011, погоджено реалізацію пілотного проекту системи проведення допиту підсудного у спеціально облаштованому приміщенні СІЗО за допомогою системи відеоконференції із зазначенням поетапного впровадження такого пілотного проекту. Також на означеній нараді доручено, зокрема ДСАУ скласти графіки встановлення систем відеоконференцзв`язку, забезпечити у приміщеннях СІЗО точки доступу до Інтернет з фіксованою IP-адресою та пропускною здатністю від СІЗО не менше 1 мБт/сек, звернутися в межах визначених зобов`язань до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України з проханням виділити на 2012 рік відповідне фінансування для підготовки приміщень, встановлення обладнання відеоконференцзв`язку та його подальшого обслуговування, побудову каналів передавання даних та видатки на абонентську плату за їх використання.

На зустрічі керівництва ДПтСУ та ДСАУ, результати якої оформлені протоколом від 15.12.2023, вирішено у зв`язку з позитивними результатами пілотного проекту продовжити реалізацію впровадження системи проведення допиту підсудного у спеціально облаштованому приміщенні СІЗО за допомогою відеоконференцзв`язку між СІЗО та судом із затвердженням графіку подальшого поетапного впровадження пілотного проекту системи оповіщення допиту підсудного у спеціально облаштованому приміщенні слідчого ізолятора за допомогою відеоконференцзв`язку між слідчими ізоляторами та судом.

На спільній нараді керівництва ДПсТУ та ДСАУ, результати якої оформлені протоколом від 30.03.2012, за результатами обговорення результатів виконання заходів, визначених на спільній нараді від 12.12.2011 щодо впровадження пілотного проекту системи оповіщення допиту підсудного у спеціально облаштованому приміщенні СІЗО за допомогою відеоконференцзв`язку між СІЗО та судом, зокрема ДСАУ повідомлено, що нею разом з ДП ІСС як адміністратором ЄСІТС забезпечено у приміщеннях СІЗО точки доступу до Інтернет з фіксованою ІР-адресою та пропускною здатністю від СІЗО не менше 1 мБт/сек, ДСАУ підготовлено звернення до КМУ та Мінсоцполітики з проханням про виділення на 2012 рік відповідного фінансування для підготовки приміщень, встановлення обладнання, побудови каналів передавання даних та видатки на абонентську плату за їх використання. В подальшому, протягом 2012 року, планується забезпечити відеоконференцзв`язок між всіма сладчими ізоляторами, дільницями слідчих ізоляторів та апеляційними судами областей України, а також місцевими судами м. Києва, а у 2013 році - з місцевими та районними судами всіх областей.

На нараді вирішено, зокрема, у зв`язку з позитивними результатами пілотного проекту продовжити реалізацію впровадження в промислових масштабах системи проведення допиту підсудного у спеціально облаштованому приміщенні СІЗО за допомогою відеоконференцзв`язку між СІЗО та судом, визначено, зокрема для ДСАУ, подальше технічне облаштування приміщень, встановлення обладнання відеоконференцзв`язку у судах та СІЗО, побудова та подальше обслуговування каналів передавання даних та обладнання у судах та СІЗО, забезпечення у приміщеннях СІЗО точок доступу до Інтернет з фіксованою ІР-адресою та пропускною здатністю від СІЗО не менше 1 мБт/сек.

Позивач пояснив, що Технічне завдання ЄСІТС було розроблено відповідно до Концепції побудови ЄСІТС, затвердженої наказом ДСА України від 13.04.2018 №168, який був скасований у 2019 році. Підпунктом 3.6.12. пункту 3.6. Технічного завдання ЄСІТС передбачено, що формується віртуальна захищена мережа VPN шляхом створення віртуальних захищених каналів зв`язку на базі відкритих каналів зв`язку загальнодоступної мережі. Мережа VPN за допомогою ізольованих VPN тунелів з`єднує в рамках ЄСІТС комунікаційний центр, ОСП, внутрішніх користувачів і зовнішніх користувачів для конфіденціальної передачі інформації.

Крім того, згідно з пунктом 3.6. Технічного завдання ЄСІТС підсистема захисту інформації та сполучні із нею модулі організаційного, інженерного та програмно-технічного забезпечення у комплексній взаємодії створюють ієрархічну фрагментарну структуру заходів протидії від несанкціонованого доступу до оброблюваної інформації в системі, забезпечуючи заданий рівень захисту інформаційних активів системи правосуддя на протязі всього життєвого циклу. Рівень захисту інформації означується системою кількісних та якісних показників, які забезпечують розв`язання завдання захисту інформації на основі норм та вимог нормативно правових актів з технічного захисту інформації. Тобто модуль є складовою підсистеми захисту інформації, створення якої мало бути здійснено безпосередньо в рамках ЄСІТС за кошти ДСАУ та після розробки ПЗ ЄСІТС.

Позивач стверджує, що телекомунікаційні послуги, які надавалися Державним підприємством «Інформаційні судові системи», не є складовою частиною ЄСІТС, оскільки означені послуги забезпечують функціонування всіх інформаційних систем і сервісів судової влади України.

Позивач пояснив, що модуль захищених каналів VPN ЄСІТС мав бути сформований вже після побудови самої ЄСІТС у складі всіх її підсистем. У період з 01.01.2021 по 31.12.2023 послуги Інтернет надавалися судам Державним підприємством «Інформаційні судові системи» за допомогою захищеної телекомунікаційної мережі. У подальшому протягом 2023 року ДСАУ було здійснено заходи щодо децентралізації отримання таких послуг розпорядниками нижчого рівня. Це у свою чергу дозволило суттєво зекономити державні кошти у 2023 році орієнтовно 40 млн. гривень.

Позивач наголосив на тому, що користувачами - як внутрішніми (суди), так і зовнішніми (користувачі підсистеми відеоконференцзв`язку, «Електронний суд» та «Електронний кабінет»), без застосування захищеної телекомунікаційної мережі не вбачалося б за можливе брати участь в режимі відеоконференції в судовому засіданні, надсилати та отримувати процесуальні документи в електронному вигляді тощо.

Як вже зазначалося вище, з метою забезпечення виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України та доручення Президента України, ДСА України за участю ДПС ІСС протягом 2012-2013 років здійснювалися заходи щодо запровадження систем відеоконференцзв`язку в судах та інших органах і установах під час проведення судових засідань.

Враховуючи вимоги статті 336 Кримінального процесуального кодексу України, доручення президента України від 05.07.2012, позивач стверджує, що наявність у звітах установ виконання покарань та установ попереднього ув`язнення (як точок доступу) було цілком обґрунтованим та не містило порушень, і не заподіяло шкоди державі, оскільки функціонування підсистеми відеоконференцзв`язку можливе лише за наявності Інтернет-послуг. Без цього здійснити участь у судовому засіданні неможливо, а тому саме за допомогою захищеної телекомунікаційної мережі здійснюється обмін даними між Центральною системою ЄСІТС та інформаційно-телекомунікаційними системами судів, органів та установ системи правосуддя.

Відповідач в акті ревізії виснував, що ДСАУ не приймались управлінські рішення щодо приведення з 15.07.2021 наказів Голови ДСА України у відповідність до вимог частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині виключення з кола осіб, у яких функціонує ЄСІТС, «установ системи правосуддя» та «підприємств, що належать до сфери управління ДСА».

Разом з тим, як зазначалось позивачем у своїх поясненнях, у період з 15.07.2021 ДСА України було напрацьовано новий проект Концепції Програми інформатизації місцевих та апеляційних судів і проекту побудови ЄСІТС на 2022-2024 роки, яку в подальшому (листопад-грудень 2021 року) було погоджено з Генеральним державним замовником з інформатизації Міністерством цифрової трансформації України. У листі від 22.12.2021 № 1/04-2-14916 за результатами проведеної експертизи та оцінено означену Концепцію позитивно, а також повідомлено про погодження проекту галузевої Програми інформатизації місцевих та апеляційних судів і проекту побудови ЄСІТС на 2022-2024 роки та рекомендовано до прийняття і подальшої реалізації. В подальшому рекомендовано розглянути можливість розширення програми інформатизації на всю гілку судової влади країни. Підпис та затвердження Концепції Програми інформатизації місцевих та апеляційних судів і проекту побудови ЄСІТС на 2022-2024 роки було здійснено за результатами отриманого рішення Генерального державного замовника.

У вступі означеної Концепції, прийнятої 01.01.2022, зазначено, що створення умов для активізації впровадження інформаційних технологій у діяльність судів, органів та установ системи правосуддя, забезпечення автоматизації їх роботи, розвитку електронного судочинства з урахуванням світових стандартів у сфері інформаційних технологій, його інтегрування у національну інфраструктуру електронного врядування є основними напрямами покрашення доступу до правосуддя, які визначені у Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021.

Виконання завдань з інформатизації органів судової влади забезпечується в рамках розвитку інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури судової системи, а також в рамках впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) та спрямовується Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України).

Концепцію Програми інформатизації місцевих та апеляційних судів і проекту побудови Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Програма) розроблено на виконання Закону України «Про Національну програму інформатизації», з урахуванням норм законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21.

Реалізація Програми сприятиме покращенню організаційного забезпечення та підвищенню рівня інформатизації діяльності судів, органів та установ системи правосуддя, сформує передумови для функціонування і подальшого розвитку ЄСІТС, сприятиме відкритості і покращенню взаємодії судів та органів судової влади з іншими державними інституціями, забезпеченню доступності правосуддя для фізичних та юридичних осіб, а також оптимізації витрат бюджетних коштів.

Суд зазначає, що відповідно до § 2 «Прикінцеві положення» розділу 5 Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» пункти 4, 5, 14, 18 § 1 цього розділу вводяться в дію з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів).

Створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Таке оголошення має містити інформацію про пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.

Вищою радою правосуддя опубліковано в газеті «Голос України» оголошення від 04.09.2021 № 168 (7668) про початок функціонування трьох підсистем ЄСІТС, розміщене за посиланням: https://court.gov.ua/press/news/1173657, тобто вже після укладення позивачем договору від 06.04.2021 № 54-21, що, на переконання суду, свідчить про відповідність означеного договору станом на дату його підписання вимогам статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Службовою запискою від 01.01.2024 №15.0-1/24 відповідача повідомлено, що у період з 19.01.2021 по 30.03.2021 підсистема відеоконференцзв`язок функціонувала. Її користувачем могла бути будь-яка як фізична, так і представник юридичної особи. Функціонування підсистеми забезпечувало ДП «Центр судових сервісів» відповідно до укладених договорів з ДСАУ.

Службовою запискою від 25.12.2023 №15.0-54/23 відповідача повідомлено, що протягом 2021-2023 років ДСАУ отримує послуги із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі відповідно до договорів, укладених між ДСАУ та ДП ІСС. Захищена телекомунікаційна мережа передбачає підключення місцевих загальних судів, апеляційних, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських, окружних адміністративних та господарських судів, територіальних управлінь ДСА України, а також органів Державної пенітенціарної служби України. З метою реалізації пунктів 46 та 48 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням ВРП від 17.08.2021 №1845/0/15-21, в інтересах судів забезпечується функціонування каналів зв`язку, які підключені за адресою установ, підпорядкованих Державній пенітенціарній службі України для забезпечення участі у судових засіданнях осіб, які утримуються в цих установах.

Позивач також наголосив на тому, що сума витрат по іншим договорам була відкоригована додатковими угодами, зауважень до яких надано не було, скарг на послуги до ДСА України не надходило, підстав для не здійснення оплати у ДСА України не було.

Судом встановлено, що означені доводи наведені позивачем у запереченнях до акта ревізії. Проте, відповідачем не було надано оцінки наведених доводам, а лише зазначено, що такі заперечення носять характер пояснень і не спростовують факт виявлених порушень.

Надаючи оцінку висновку відповідача про завдання державному бюджету шкоди на суму 2 365,9 тис. грн унаслідок закупівлі ДСА України послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі в установах попереднього ув`язнення, установах виконання покарань, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України, суд виходить із того, що правове значення у цьому випадку має не лише місце фізичного розташування точки підключення, а передусім функціональне призначення відповідної послуги.

Як убачається зі змісту вимоги та матеріалів ревізії, відповідач пов`язав висновок про завдання шкоди державному бюджету з тим, що частина точок підключення захищеної телекомунікаційної мережі розташовувалася не у приміщеннях судів, а у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України. З цього відповідач зробив висновок, що ДСА України оплатила послуги, які не належать до її повноважень та не відповідають умовам договорів від 06.04.2021 №54-21, від 08.10.2021 №95-21 та від 23.02.2022 №30-22. Водночас сам акт ревізії, вимога та позиція відповідача свідчать, що відповідні точки підключення розглядалися саме у зв`язку з можливістю участі осіб, які перебувають у таких установах, у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Суд зазначає, що фізичне розміщення телекомунікаційної точки в установі попереднього ув`язнення чи установі виконання покарань саме по собі не означає, що така послуга надавалася для самостійних потреб відповідної установи. Якщо відповідна точка створена та використовується для забезпечення зв`язку із судом під час судового провадження, така послуга функціонально обслуговує здійснення правосуддя, а не господарську чи адміністративну діяльність установи виконання покарань.

Такий висновок узгоджується з історією нормативного та організаційного впровадження систем відеоконференцзв`язку у кримінальному провадженні. Ще до спірного періоду ДСА України та Державна пенітенціарна служба України погодили впровадження системи проведення допиту підсудного у спеціально облаштованому приміщенні слідчого ізолятора за допомогою відеоконференцзв`язку між СІЗО та судом. У протоколі спільної наради від 12.12.2011 зазначено, що проєкт мав бути реалізований саме для забезпечення процесуальної участі підсудних у судових діях, а не для потреб пенітенціарної системи як окремого користувача. Цим протоколом, зокрема, на ДСА України покладалося технічне облаштування приміщень, встановлення обладнання відеоконференцзв`язку у судах та СІЗО, побудова і подальше обслуговування каналів передавання даних та обладнання у судах і СІЗО, а також забезпечення у приміщеннях СІЗО точки доступу до Інтернету з фіксованою IP-адресою та необхідною пропускною здатністю.

У подальшому, як убачається з матеріалів справи, ДСА України та Державна пенітенціарна служба України продовжили реалізацію цієї моделі. У матеріалах наведено відомості про те, що у всіх слідчих ізоляторах та дільницях слідчих ізоляторів, створених на території виправних колоній, виділялися та облаштовувалися приміщення для встановлення й експлуатації обладнання відеоконференцзв`язку; у кожному СІЗО планувалося облаштування двох-чотирьох таких приміщень, а у виправних та виховних колоніях - по одному. Також зазначено про забезпечення точок доступу до Інтернету з фіксованою IP-адресою та визначеною пропускною здатністю у приміщеннях слідчих ізоляторів низки областей.

Наведене підтверджує, що створення і подальше функціонування каналів зв`язку між судами та установами попереднього ув`язнення/виконання покарань не було довільним розширенням діяльності ДСА України, а мало процесуальне призначення - забезпечення проведення судових засідань та інших процесуальних дій у режимі відеоконференції.

Додатково суд враховує вищевказану постанову Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №313, якам хоч і не є безпосередньою підставою для здійснення бюджетних видатків у 2021-2022 роках за КПКВК 0501020, однак має істотне значення для правильного розуміння правової природи спірних послуг. Зазначена постанова підтверджує, що на рівні Кабінету Міністрів України створення системи відеоконференцзв`язку, включно з каналами зв`язку, телекомунікаційним обладнанням і технічним забезпеченням, було визначене як елемент організаційного забезпечення діяльності судів та проведення процесуальних дій, а не як послуга, що обслуговує самостійні потреби пенітенціарних установ.

Отже, посилання відповідача лише на те, що точки підключення розташовані в установах, які не є судами, не є достатнім для висновку про незаконність таких видатків. Відповідач мав встановити і довести, що ці точки підключення фактично використовувалися не для забезпечення судових засідань у режимі відеоконференції, а для інших, самостійних потреб відповідних установ; що такі послуги не охоплювалися предметом договорів; що вони не були фактично надані; або що ДСА України оплатила послуги без належних первинних документів. Таких обставин відповідачем належним чином не встановлено.

Навпаки, зі змісту договору від 23.03.2022 №30-22 убачається, що його предметом було надання послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі; обсяг послуг, технічні та інші вимоги визначалися додатками до договору; оплата здійснювалася на підставі акта приймання-передачі наданих послуг та звіту про надані послуги; вартість договору могла зменшуватися з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Крім того, службовою запискою департаменту інформаційних технологій ДСА України від 05.02.2024 №15.0-22/24 зазначено, що захищена телекомунікаційна мережа за Концепцією побудови ЄСІТС має забезпечувати обмін даними між центральною системою ЄСІТС та інформаційно-телекомунікаційними системами судів, органів і установ системи правосуддя; канали зв`язку захищеної телекомунікаційної мережі резервуються для забезпечення надійності інформаційної взаємодії. У цій же службовій записці ДСА України зазначила, що скарг на виконання ДП «ІСС» умов договорів до ДСА України не надходило, а тому підстав не здійснювати оплату за надання послуг у позивача не було.

Суд також бере до уваги, що в чинному кримінальному процесуальному законодавстві дистанційне судове провадження розглядається як процесуальна форма участі особи в судовому засіданні з іншого приміщення, у тому числі поза межами приміщення суду. Частина перша статті 336 КПК України передбачає можливість здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі такого, що знаходиться поза межами приміщення суду. Чинна редакція цієї статті окремо регулює участь осіб, які тримаються в установах попереднього ув`язнення або установах виконання покарань, у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні такої установи.

Таким чином довід відповідача про те, що відповідні установи не є судами або органами судової влади, не спростовує того, що технічна інфраструктура, розташована у таких установах, могла використовуватися саме як елемент забезпечення процесуальної діяльності судів. Іншими словами, у цьому випадку визначальним є не належність приміщення до судової установи, а те, для забезпечення якої функції використовувалася відповідна точка підключення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними і достатніми доказами причинно-наслідковий зв`язок між оплатою ДСА України послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі та заподіянням шкоди державному бюджету. Висновок про шкоду не може ґрунтуватися лише на територіальному розташуванні точки підключення поза приміщенням суду, без встановлення фактичного використання такої точки для сторонніх потреб, без спростування її зв`язку з проведенням судових засідань у режимі відеоконференції та без доведення факту ненадання або неналежного надання відповідних послуг.

За таких обставин висновок Держаудитслужби про те, що ДСА України протягом періоду з 19.01.2021 по 31.08.2022 здійснила видатки на суму 2 365,9 тис. грн на закупівлю послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної системи у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України, внаслідок чого державному бюджету завдано шкоди, є необґрунтованим та таким, що не враховує функціонального призначення спірних послуг.

Суд окремо оцінює посилання відповідача на частину першу статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункт 48 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС як на підставу для висновку про неправомірність спірних видатків.

Відповідач фактично виходив з того, що закуплені ДСА України послуги із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі в частині точок, розташованих у СІЗО, установах виконання покарань, виправних колоніях та інших подібних установах, є послугами, які мали забезпечуватися не ДСА України, а відповідними установами або самими учасниками відеоконференції. Однак такий висновок, на переконання суду, є спрощеним і не враховує змісту та функціонального призначення захищеної телекомунікаційної мережі у системі судової влади.

З матеріалів справи вбачається, що захищена телекомунікаційна мережа не зводилася лише до окремого сервісу відеоконференцзв`язку в розумінні участі користувача через власні технічні засоби. За службовою запискою департаменту інформаційних технологій ДСА України від 05.02.2024 №15.0-22/24, відповідно до Концепції побудови ЄСІТС захищена телекомунікаційна мережа має забезпечувати обмін даними між центральною системою ЄСІТС та інформаційно-телекомунікаційними системами судів, органів і установ системи правосуддя; вона складається з відкритого та захищеного сегментів, а канали зв`язку резервуються для забезпечення максимальної надійності інформаційної взаємодії.

Тобто захищена телекомунікаційна мережа за своїм призначенням є елементом інформаційної інфраструктури судової влади, яка забезпечує не лише участь особи у конкретному судовому засіданні, а й захищену передачу даних, функціонування інформаційних сервісів, обмін інформацією між складовими системи правосуддя, надійність і безпеку відповідних каналів зв`язку.

Саме тому суд не може погодитися з підходом відповідача, за яким спірні послуги слід оцінювати виключно через призму окремого положення Положення про ЄСІТС щодо участі особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Положення про ЄСІТС регулює порядок функціонування окремих підсистем, однак саме по собі не спростовує факту існування ширшої телекомунікаційної інфраструктури, створеної для забезпечення судової діяльності, зокрема для проведення дистанційного судового провадження з особами, які перебувають у місцях позбавлення волі.

З огляду на це посилання відповідача на пункт 48 Положення про ЄСІТС не може бути достатньою підставою для висновку, що ДСА України не мала права оплачувати функціонування відповідних захищених каналів зв`язку. Навіть якщо окремі процесуальні дії або участь користувачів у судовому засіданні можуть здійснюватися з використанням власних технічних засобів чи технічних засобів відповідної установи, це не виключає існування та обслуговування захищеної телекомунікаційної інфраструктури, яка забезпечує інформаційну взаємодію судів, органів і установ системи правосуддя.

Крім того, у спірний період ДСА України не закуповувала окремо «послуги для СІЗО» чи «послуги для установ виконання покарань» як самостійних споживачів. За договорами з ДП «ІСС» предметом були послуги із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі. Договір від 23.03.2022 №30-22 передбачав, що ДП «ІСС» забезпечує надання ДСА України послуг із забезпечення функціонування такої мережі, а обсяг, технічні й інші вимоги визначаються у відповідних додатках.

Водночас відповідач у спірній вимозі не навів належного аналізу змісту технічних вимог, додатків до договорів, актів приймання-передачі та звітів про надані послуги в аспекті того, чи виходили спірні точки підключення за межі предмета договорів. Відповідач також не встановив, що ДП «ІСС» не надавало таких послуг, що ДСА України прийняла послуги без фактичного надання, що відповідні канали не використовувалися для забезпечення процесуальної діяльності судів, або що ДСА України здійснила оплату послуг, які не мали жодного зв`язку з функціонуванням судової влади.

Враховуючи критерії, визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що відповідач мав оцінити не лише формальне місце розташування точки підключення, а й: мету її створення; зв`язок із судовим провадженням; історію запровадження відеоконференцзв`язку між судами та СІЗО/установами виконання покарань; положення договорів; акти та звіти про надані послуги; наявність або відсутність скарг щодо їх якості; а також нормативний контекст постанови КМУ №313. Неврахування цих обставин свідчить про неповноту висновків відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач помилково ототожнив розташування точки підключення поза приміщенням суду з використанням бюджетних коштів не за призначенням. Такий підхід не враховує, що спірна інфраструктура історично створювалася і надалі використовувалася для забезпечення дистанційного судового провадження, тобто для реалізації функції судів щодо здійснення правосуддя. Відповідно, висновок відповідача про порушення частини першої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 48 Положення про ЄСІТС і умов договорів у цій частині є немотивованим та не підтвердженим належними доказами.

Також Держаудитслужба за результатами ревізії виявила порушення, зокрема, у частині правильності здійснення видатків за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111, КЕКВ 2120 за договорами цивільно-правового характеру щодо виконання завдань замовника з питань забезпечення: здійснення членом Етичної ради своїх повноважень відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», діяльності органів суддівського самоврядування відповідно до статті 134 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та здійснення видатків на Сектор забезпечення роботи Етичної ради. За результатами зазначеної перевірки Держаудитслужба встановила нецільове використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Етичної ради, про що описано в акті ревізії.

В акті зазначено, що ревізією встановлено, що у період з 09.12.2021 по 31.12.2023 між ДСА України (далі - Замовник), в особі заступника Голови ДСА України Чорнуцького Сергія Петровича (до 30.06.2022), Голови ДСА України Сальнікова Олексія Олександровича (з 01.06.2022 до 09.01.2023), в.о. Голови ДСА України Пампури Максима Валерійовича (з 01.08.2023) та чотирма фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), укладено 19 цивільно-правових договорів (зі змінами внесеними до них) на виплату винагороди на загальну суму 1 183,7 тис. грн та додаткове нараховування ЄСВ у розмірі 22% - 260,4 тис. грн, за виконання завдань Замовника з питань забезпечення: здійснення членом Етичної ради своїх повноважень відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (договори від 09.12.2021 № 21-21, від 10.12.2021 №22-21, від 16.12.2021 №23-21, від 24.01.2022 №1-22 та №2-22) діяльності органів суддівського самоврядування; діяльності органів суддівського самоврядування відповідно до статті 134 Закону України «Про судоустрій і статусі суддів» (договори від 21.02.2022 №4-22, від 21.02.2022 № 5-22, від 29.04.2022 №6-22, від 29.04.2022 №7-22, від 03.06.2022 №9-22, від 03.06.2022 №10-22, від 05.09.222 №19-22, від 05.09.2022 №20-22, від 01.11.2022 №22-22, від 09.01.2023 №1-23, від 09.01.2023 № 2-23); діяльності Етичної ради відповідно до частини 22 статті 9-1Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (внесені зміни додатковими угодами від 10.03.2025 №26-23 та №2/7-23 до договорів від 09.01.2023 №1-23 та від 09.01.2023 №2-23).

Відповідно до пункту 1.1 договорів:

1) від 09.12.2021 №21-21, від 10.12.2021 №22-21, від 16.12.2021 №23-21, від 24.01.2022 №1-22, від 24.01.2022 №2-22, від 09.01.2023 №1-23 (з урахуванням змін) Виконавець виконує завдання Замовника з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме:

- попередньо аналізує матеріали, які передані для опрацювання членом Етичної ради;

- готує проекти, висновків члена Етичної ради;

- попередньо аналізує заяви осіб, перевірка щодо яких розглядається, надає члену Етичної ради пропозиції щодо залишення заяви без розгляду або щодо прийняття членом Етично ради рішення відповідно до чинного законодавства;

- готує запити на витребування необхідної інформації та документів від осіб, суддів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних та фізичних осіб та отримує відповідну інформацію; після опрацювання передає члену Етичної ради проекти матеріалів;

- виконує інші доручення члена Етичної ради, звітує про їх виконання в обсязі і на умовах передбачених даним договором;

2) від 09.01.2023 №1-23 та від 09.01.2023 №2-23 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 10.03.2023 №2/6-23 та №2/7-23, Виконавець виконує завдання Замовника з питань забезпечення діяльності Етичної ради відповідно до частини 22 статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме:

- формування списку запитань членів Етичної ради в процесі проведення оцінювання кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя чи діючих членів Вищої ради правосуддя, систематизація та аналіз наданих відповідей;

- підготовка у разі потреби проектів документів за окремим дорученням членів Етичної ради щодо кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя чи діючого члена Вищої ради правосуддя;

- виконання інших доручень членів Етичної ради в межах діючого законодавства, підготовка звіту про їх виконання;

3) від 21.02.2022 №4-22, від 21.02.2022 №5-22, від 29.04.2022 №6-22, від 29.04.2022 №7-22, від 03.06.2022 №9-22, від 03.06.2022 №10-22, від 05.09.222 №19-22, від 05.09.2022 №20-22, від 01.11.2022 №22-22, від 09.01.2023 №1-23, від 09.01.2023 №2-23, Виконавець виконує завдання Замовника з питань забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування відповідно до статті 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

- розгляд, вивчення та аналізу матеріалів, які стосуються оцінювання кандидатів та діючих членів Вищої ради правосуддя;

- збір, перевірка та аналіз інформації про кандидата чи діючого члена Вищої ради правосуддя, у тому числі конфіденційну інформацію з персональними даними, отриману від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел;

- збирання та опрацювання інформації з відкритих державних реєстрів, суддівських досьє та результатів спеціальної перевірки;

- формування, наповнення, та передача на зберігання до архіву справи про кандидата чи діючого члена Вищої ради правосуддя, відповідно до номенклатури справи;

- виконання інших доручень начальника відділу організаційного забезпечення суддівського самоврядування в межах предмету договору, звіт про їх виконання, в обсязі і на умовах передбачених даним договором.

Пунктом 1.1 зазначених цивільно-правових договорів визначено, що Замовник зобов`язується прийняти виконані завдання, нарахувати та виплатити Виконавцю (працівнику, який не перебуває у штаті Державної судової адміністрації України) винагороду за виконаними завданнями Замовника.

Згідно з пунктом 2.1 згаданих договорів виплата винагороди Виконавцю здійснюється Замовником на підставі Акта приймання завдань.

Відповідач зауважив, що завдання, визначені у згаданих договорах, за своїм змістом ідентичні визначеним статтею 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» завданням, які здійснює Етична рада відповідно до її повноважень на громадських засадах, її члени на час роботи в Етичній раді звільняються від виконання службових обов`язків за основним місцем роботи із збереженням середньої заробітної плати.

Ревізією встановлено, що за період з 09.12.2021 по 31.12.2023 року ДСА України на виконання умов укладених згаданих договорів чотирьом фізичним особам за виконання ними завдань з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень, а саме: розгляд, вивчення та аналіз матеріалів, які стосуються оцінювання кандидатів та діючих членів Вищої ради правосуддя тощо на підставі Актів виконання цивільно-правового договору, згідно з розрахунковими листами здійснено в повному обсязі нарахування та виплату винагороди у сумі 1183,7 тис. грн та додатково сплачено ЄСВ у розмірі 22% - 260,4 тис. грн (2021 році - 78,0 тис. грн ( ОСОБА_6 - 30,0 тис. грн, ОСОБА_2 - 28,0 тис. грн, ОСОБА_3 - 20,0 тис. грн та ЄСВ - 17,2 тис. грн); 2022 році - 569,9 тис. грн ( ОСОБА_6 - 284,9 тис. грн, ОСОБА_3 - 232,0 тис. грн, ОСОБА_4 - 52,9 тис. грн та ЄСВ - 125,4 тис. грн); 2023 році - 535,9 тис. грн ( ОСОБА_6 - 267,9 тис. грн, ОСОБА_4 - 267,9 тис. грн та ЄСВ - 117,8 тис. грн).

Акти виконання цивільно-правового договору підписані: заступником Голови ДСА України С.Чорнуцьким (з 24.12.2021 до 31.05.2022, 31.01.2023), т.в.о. Голови, Головою ДСА України О.О.Сальніковим (з 31.01.2022 до 01.07.2023), в.о. Голови ДСА України ОСОБА_7 (з 04.09.2023) та згаданими фізичними особами.

ДСА України видатки на виплату винагороди за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень/забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування для 4-х фізичних осіб (які не перебувають у штаті) за цивільно-правовими договорами у сумі 1183,7 тис. грн та ЄСВ у розмірі 22% - 260,4 тис. грн проведено за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» по загальному фонду кошторису (1444,1 тис.грн) за рахунок перерозподілених кошторисних призначень розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Служби Судової охорони, Національної школи суддів тощо) та акумульованих у кошторисі центрального апарату ДСАУ, до якого вносились відповідні зміни.

Крім того, ревізією встановлено, що ДСА України у лютому 2023 року створено Сектор забезпечення роботи Етичної ради.

Наказом ДСА України від 03.02.2023 №67 (підписаний заступником Голови ДСА України Сергієм Чорнуцьким) внесені зміни до структури ДСА України та затверджено штат у кількості 151 штатної одиниці з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 3158,41 тис. грн, зокрема було виведено та введено 24 штатні посади, в тому числі введено 2 посади сектору забезпечення роботи Етичної ради (завідувач сектор, головний спеціаліст) з місячним фондом за посадовими окладами 41 920,0 тис. грн.

Ревізією встановлено, що згідно з наказами ДСА України від 14.02.2023 №43/к «Про призначення ОСОБА_5 » та від 15.05.2023 №145/к «Про призначення ОСОБА_3 » призначено відповідно на посаду:

- завідувача сектору забезпечення роботи Етичної ради ОСОБА_5 з 15.02.2023 - присвоєно шостий ранг державного службовця, встановлено посадовий оклад 23712,0 грн, надбавку за шостий ранг державного службовця в розмірі 500,0 грн, надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 42% посадового окладу як такій, стаж державної служби якої становить понад 14 років;

- головного спеціаліста сектору забезпечення роботи Етичної ради ОСОБА_3 з 16.05.2023 - встановлено посадовий оклад 18208,0 грн, надбавку за дев`ятий ранг державного службовця в розмірі 200,0 грн, надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 6% посадового окладу як такій, стаж державної служби якої становить понад 2 роки (відповідно до наказу ДСА України від 17.11.2023 № 335/к головного спеціаліста сектору забезпечення роботи Етичної ради ОСОБА_3 з 20.11.2023 звільнено із займаної посади).

ДСА України за період з лютого 2023 року по грудень 2023 року відповідно до розрахункових листів, розрахункових відомостей завідувачу сектора забезпечення роботи Етичної ради ОСОБА_5 та головному спеціалісту сектору забезпечення роботи Етичної ради ОСОБА_3 , нараховано заробітну плату у сумі 783,4 тис. грн та відповідно нарахування ЄСВ 22% - 178,4 тис. грн та видатки проведено за КПКВК 0501020 по загальному фонду кошторису відповідно по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 955,8 тис. грн.

Згідно з Положенням про сектор забезпечення роботи Етичної ради, затвердженим наказом ДСА України від 06.03.2023 №109 (далі - Положення про Сектор Етичної ради, Положення), основними завданнями сектору забезпечення роботи Етичної ради (далі - Сектор Етичної ради), є організація та участь у забезпеченні реалізації державної правової політики з питань організаційного забезпечення діяльності Етичної ради (далі - Рада).

Згідно з розділом III Положення Сектор Етичної ради відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує організацію та проведення засідань Ради; розробляє проекти графіків проведення засідань Ради; організовує завчасне інформування членів Ради та учасників засідання; забезпечує надання матеріалів оцінювання кандидатів та діючих членів Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) членам Ради; взаємодіє з органами влади та іншими національними і міжнародними організаціями з питань здійснення Радою своїх повноважень; організовує одержання членами Ради безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді) тощо.

Відповідач в акті ревізії зауважив, що законами України про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів бюджетні призначення на виконання завдань з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень бюджетні призначення не установлювалися, паспортом бюджетної програми КПКВК 0501020 напрям використання бюджетних коштів на відповідні цілі не визначалися.

Отже, за висновками акта ревізії, на порушення частини першої статті 23, частини третьої статті 148, статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 5 Положення про ДСА, ДСА України протягом 2021-2023 років коштом загальному фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2112 «Нарахування на оплату праці» здійснено видатки за цивільно-правовими договорами на виплату винагороди фізичним особам з нарахуваннями за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членом Етичної ради своїх повноважень, зокрема, за розгляд, вивчення та аналіз матеріалів, які стосуються оцінювання кандидатів та діючих членів Вищої ради правосуддя тощо на загальну суму 1444,1 тис. грн, тобто на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки за КПКВК 0501020, та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті цієї бюджетної програми на відповідні бюджетні період;

Вказано, що на порушення частини першої статті 23, частини третьої статті 148, статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 5 Положення про ДСА, ДСА України протягом березня 2023 року - грудня 2023 року коштом загальному фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2112 «Нарахування на оплату праці» здійснено видатки на оплату праці і нарахування на заробітну плату працівникам Сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення організації та проведення засідань Етичної Ради; розроблення проектів графіків проведення засідань Етичної Ради; завчасного інформування членів Етичної Ради та учасників засідання; забезпечення надання матеріалів оцінювання кандидатів та діючих членів Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) членам Етичної Ради; взаємодії з органами влади та іншими національними і міжнародними організаціями з питань здійснення Етичною Радою своїх повноважень; організації одержання членами Етичної Ради безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді) тощо на загальну суму 955,8 тис. грн, тобто на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законом про Державний бюджет України на 2023 рік за КПКВК 0501020, та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті цієї бюджетної програми.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 119 Бюджетного кодексу України витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми є нецільовим використанням бюджетних коштів.

Частиною десятою статті 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

Відповідно до частини першої статті 151 Закон №1402 Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Положеннями статті 152 Закону №1402 визначено, що Державна судова адміністрація України, серед іншого:

- забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 2 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 (далі по тексту також - Положення), ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.

Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.

Пунктом 5 Положення визначено, що основними завданнями ДСА України є:

1) організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом;

2) забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

3) забезпечення виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 6 Положення ДСА України відповідно до визначених завдань, серед іншого:

- здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь;

- забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Законом України від 14.07.2021 № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі по тексту також - Закон №1635-ІХ) Закон України від 21.12.2016 № 798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі по тексту також - Закон №1798-VІІІ) доповнено статтею 9-1.

Відповідно до положень статті 9-1 Закону №1798-VIII Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Строк повноважень члена Етичної ради становить шість років без права бути призначеним повторно.

Державна судова адміністрація України забезпечує відео- та аудіофіксацію і трансляцію засідань Етичної ради в режимі реального часу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Етична рада проводить відбір кандидатів на посади члена Вищої ради правосуддя у два етапи:

1) проведення відбору кандидатів за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і відповідної інформації з відкритих джерел та формування списку кандидатів, допущених до співбесіди;

2) проведення співбесіди з відібраними кандидатами та визначення списку кандидатів для рекомендації органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя.

Етична рада для перевірки кандидата на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності застосовує зазначені показники таким чином:

1) оцінювання відповідності показникам спирається на інформацію без часових або територіальних обмежень;

2) кандидат не відповідає показнику в разі доведення невідповідності або наявності обґрунтованих сумнівів у відповідності;

3) будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу щодо професійної етики та доброчесності кандидата не є наперед визначальними та обов`язковими для Етичної ради.

Етична рада для здійснення своїх повноважень:

1) розробляє, затверджує та оприлюднює регламент роботи Етичної ради;

2) розробляє, затверджує та оприлюднює методологію оцінювання відповідності кандидата на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, показники відповідності критеріям такого оцінювання та засоби їх встановлення;

3) розглядає, вивчає та аналізує документи кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, надіслані до Етичної ради;

4) збирає, перевіряє та аналізує інформацію про кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, у тому числі конфіденційну інформацію з персональними даними, отриману від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, необхідну для здійснення повноважень Етичної ради;

5) має право звертатися до кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, а також спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, їх посадових осіб, будь-яких юридичних осіб щодо надання пояснень, документів чи інформації з метою перевірки кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя.

Орган або особа, яка отримала запит Етичної ради, зобов`язані протягом десяти календарних днів з дня його отримання надати необхідні пояснення, інформацію та/або відповідні документи (їх копії);

6) формує список кандидатів для проходження співбесіди за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і аналізу відповідної інформації з відкритих джерел;

7) проводить співбесіди з відібраними кандидатами;

8) ухвалює та оприлюднює на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя обґрунтований висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, складає та оприлюднює список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя;

9) надсилає органу, що обирає (призначає) члена Вищої ради правосуддя, висновок щодо кожного кандидата та список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя. Зазначений список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя;

10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Для здійснення своїх повноважень членам Етичної ради надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді).

Організаційно-технічне забезпечення діяльності Етичної ради здійснює Державна судова адміністрація України.

На запит Етичної ради для підтримки її діяльності та роботи її членів можуть бути залучені додаткові експерти, фахівці міжнародних та іноземних організацій, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод протягом останніх п`яти років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи та/або запобігання і протидії корупції за кошти цих організацій.

Члени Етичної ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах і на час роботи в Етичній раді звільняються від виконання службових обов`язків за основним місцем роботи із збереженням середньої заробітної плати.

Як пояснив позивач, для організації засідань Етичної ради потрібно було залучити велику кількість людей, які безпосередньо до засідання та безпосереднього оцінювання кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя відношення не мають, але здійснюють організаційне забезпечення роботи Етичної ради, яке включає в себе у тому числі, але не виключно, попередній розгляд, вивчення та аналіз матеріалів, які стосуються оцінювання кандидатів та діючих членів Вищої ради правосуддя; збір, перевірку та аналіз інформації про кандидата чи діючого члена Вищої ради правосуддя, у тому числі конфіденційну інформацію з персональними даними, отриману від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел; збирання та опрацювання інформації з відкритих державних реєстрів, суддівських досьє та результатів спеціальної перевірки; формування, наповнення, та передача на зберігання до архіву справи про кандидата чи діючого члена Вищої ради правосуддя, відповідно до номенклатури справи.

Позивач зазначив, що з метою організаційно-технічного забезпечення діяльності утвореної Етичної ради (з листопада 2021 року), враховуючи обмежену штатну чисельність працівників ДСА України наказом від 23.11.2021 №389 забезпечення діяльності Етичної ради в частині реєстрації, обліку та ведення окремої номенклатурної справи щодо організаційно-технічного забезпечення діяльності Етичної ради було покладено на відділ організаційного забезпечення суддівського самоврядування ДСА України, на який покладено організаційне забезпечення роботи з`їзду суддів України, діяльності Ради суддів України, оскільки саме цей відділ має найбільший досвід у забезпеченні органів суддівського самоврядування, які теж здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

На підтвердження означеного позивачем долучено до матеріалів справи копію означеного наказу.

Відповідно до пункту 23-1 розділу III Закону №1798-VІІІ перший склад Етичної ради формується з трьох осіб із числа суддів або суддів у відставці, запропонованих Радою суддів України, та трьох осіб, запропонованих міжнародними та іноземними організаціями, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод протягом останніх п`яти років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи та/або запобігання і протидії корупції. Таким чином, склад Етичної ради складається з шести її членів.

Позивач зазначив, що згідно зі штатним розписом ДСА України станом на 23.11.2021 штатна чисельність працівників Відділу організаційного забезпечення суддівського самоврядування (далі по тексту також - Відділ) становила 10 штатних одиниць. Тобто, забезпечення Етичної ради (6 членів) та Ради суддів України (30 членів) здійснювало лише 10 працівників Відділу, що створювало надмірне навантаження на цих працівників.

Позивач пояснив, що особами, з якими укладено цивільно-правові договори для організаційного забезпечення діяльності Етичної ради, у 2022 році було організовано та забезпечено проведення 21 засідання Етичної ради, на яких прийнято 83 рішення, а також проведено 71 співбесіди з кандидатами на посаду члена Вищої ради правосуддя та діючими членами Вищої ради правосуддя. Зокрема, опрацьовано 73 пакети документів, поданих кандидатами на посаду члена Вищої ради правосуддя, та 4 пакети діючих членів Вищої ради правосуддя. Крім того, безпосередньо Відділом проведено реєстрацію та опрацювання понад 800 листів та звернень, що надійшли на адресу Етичної ради, та підготовлено проекти відповідей на ці листи та звернення, що свідчить про те, що в результаті належного організаційно-технічного забезпечення діяльності Етичної ради, що здійснено ДСА України в січні 2023 року, відновлено роботу незалежного конституційного органу державної влади - Вищої ради правосуддя.

У 2023 році керівництвом ДСА України прийнято рішення в межах наявної штатної чисельності працівників ДСА України, та з урахуванням бюджетних асигнувань на заробітну плату, що затверджені для ДСА України у кошторисі на 2023 рік, утворити в структурі ДСА України самостійний структурний підрозділ чисельністю дві штатні одиниці, а саме: Сектор забезпечення роботи Етичної ради (далі по тексту також - Сектор), основним завданням якого є організація та участь у забезпеченні реалізації державної правової політики з питань організаційного забезпечення діяльності Етичної ради (наказ ДСА України від 03.02.2023 № 67), який відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує організацію та проведення засідань Етичної ради; розробляє проекти графіків проведення засідань Етичної ради; організовує завчасне інформування членів Етичної ради та учасників засідання; взаємодіє з органами влади та іншими національними і міжнародними організаціями з питань здійснення Етичною радою своїх повноважень; забезпечує аудіо- та відеофіксацію і трансляцію засідання в режимі реального часу на офіційному веб-порталі судової влади України, за винятком обговорення та голосування щодо відповідності кандидатів або діючих членів Вищої ради правосуддя критерію професійної етики та доброчесності; організовує розміщення інформації про час і місце проведення засідання, порядок денний та забезпечує оприлюднення рішень Етичної ради на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому наказом ДСА України.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи необхідно розрізняти: з одного боку, здійснення Етичною радою власних повноважень з оцінювання кандидатів та ухвалення висновків; з іншого боку, допоміжні організаційні, інформаційні, технічні дії, без яких реалізація таких повноважень була б фактично ускладненою або неможливою. До останніх належать, зокрема, організація засідань, технічне забезпечення їх проведення, відео- та аудіофіксація, трансляція, реєстрація й опрацювання вхідної кореспонденції, підготовка матеріалів для членів Етичної ради, систематизація документів, забезпечення доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє, матеріалів спеціальної перевірки, формування справ та передача їх на зберігання.

Матеріали справи свідчать, що Держаудитслужба, формулюючи спірний висновок, фактично ототожнила допоміжні організаційні дії із самими повноваженнями Етичної ради. Зокрема, відповідач зазначив, що ДСА України у період з 09.12.2021 по 31.12.2023 уклала 19 цивільно-правових договорів із чотирма фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) на виплату винагороди на загальну суму 1 183,7 тис. грн із додатковим нарахуванням ЄСВ у розмірі 260,4 тис. грн, і дійшла висновку, що такі видатки є нецільовим використанням бюджетних коштів.

Разом з тим сам факт укладення ДСА України цивільно-правових договорів із фізичними особами для забезпечення роботи Етичної ради не свідчить про підміну ними членів Етичної ради або про здійснення цими особами владних повноважень Етичної ради. Для такого висновку відповідач мав встановити, що зазначені особи фактично ухвалювали рішення від імені Етичної ради, проводили оцінювання кандидатів замість членів Етичної ради, формували остаточні висновки щодо відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності або іншим чином реалізовували дискреційні повноваження, які законом віднесені саме до компетенції Етичної ради.

Таких обставин відповідач не встановив, у той час як з матеріалів справи вбачається, що за відповідними договорами здійснювалися дії допоміжного характеру: попередній розгляд, вивчення та аналіз матеріалів, збір, перевірка й систематизація інформації, робота з відкритими державними реєстрами, суддівськими досьє, матеріалами спеціальної перевірки, формування, наповнення та передача справ на зберігання до архіву. Такі дії за своєю природою спрямовані на підготовку матеріалів для подальшого розгляду членами Етичної ради, але не є самостійним оцінюванням кандидатів і не замінюють рішення Етичної ради.

Зокрема, у матеріалах справи наведено, що додатковими угодами від 10.03.2023 №2/6-23 та №2/7-23 до договорів від 09.01.2023 №1-23 та №2-23 предмет договорів був уточнений як виконання завдань з питань забезпечення діяльності Етичної ради відповідно до частини двадцять другої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». До таких завдань віднесено формування списку запитань членів Етичної ради в процесі оцінювання кандидатів, систематизацію та аналіз наданих відповідей, підготовку у разі потреби проєктів документів за окремим дорученням членів Етичної ради, виконання інших доручень членів Етичної ради в межах законодавства та підготовку звіту про їх виконання.

Суд зазначає, що формування проєктів документів, підготовка списків запитань, систематизація відповідей або виконання окремих доручень членів Етичної ради не є тотожними ухваленню остаточного висновку щодо кандидата. Такі дії мають підготовчий, організаційний і технічний характер. Вони забезпечують членів Етичної ради необхідними матеріалами, але не підміняють їх волевиявлення, не створюють самостійного рішення Етичної ради та не мають завершального юридичного значення без подальшого розгляду й ухвалення рішення членами Етичної ради.

Важливим для оцінки спірних обставин є і фактичний обсяг роботи, виконаної в межах організаційного забезпечення діяльності Етичної ради. Позивач зазначив, що у 2022 році особами, залученими за цивільно-правовими договорами, було організовано та забезпечено проведення 21 засідання Етичної ради, прийняття 83 рішень, проведення 71 співбесіди, опрацювання 73 пакетів документів кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя та 4 пакетів документів діючих членів Вищої ради правосуддя, а також опрацьовано понад 800 листів і звернень, що надійшли на адресу Етичної ради.

Наведені обставини свідчать про значний організаційний обсяг діяльності, пов`язаний з функціонуванням Етичної ради. При цьому самі по собі такі обсяги роботи не підтверджують здійснення залученими особами владних повноважень Етичної ради; навпаки, вони підтверджують необхідність документального й інформаційного супроводу її роботи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що виконання ДСА України заходів з організаційно-технічного забезпечення діяльності Етичної ради виходило за межі повноважень ДСА України або становило фактичне фінансування діяльності Етичної ради як окремого органу поза межами бюджетних призначень. Відповідач також не довів, що виконавці за цивільно-правовими договорами реалізовували повноваження членів Етичної ради, а не виконували допоміжні організаційні дії, необхідні для забезпечення її роботи.

Суд окремо оцінює висновок відповідача про нецільове використання бюджетних коштів на оплату праці працівників Сектору забезпечення роботи Етичної ради.

Як убачається з матеріалів справи, ДСА України у лютому 2023 року створила Сектор забезпечення роботи Етичної ради. Наказом ДСА України від 03.02.2023 №67 були внесені зміни до структури ДСА України та введено дві посади Сектору забезпечення роботи Етичної ради - завідувача сектору та головного спеціаліста. У подальшому, згідно з наказами ДСА України від 14.02.2023 №43/к та від 15.05.2023 №145/к, на відповідні посади були призначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . За період з лютого по грудень 2023 року їм було нараховано заробітну плату у сумі 783,4 тис. грн та ЄСВ у сумі 172,4 тис. грн, тобто загалом 955,8 тис. грн.

Відповідач, посилаючись на завдання цього сектору, дійшов висновку, що такі завдання є ідентичними повноваженням Етичної ради. Однак суд не може погодитися з таким підходом, оскільки він ґрунтується на формальному порівнянні окремих словесних конструкцій без урахування правової природи відповідних функцій.

Згідно з Положенням про Сектор забезпечення роботи Етичної ради, затвердженим наказом ДСА України від 06.03.2023 №109, основним завданням Сектору визначено організацію та участь у забезпеченні реалізації державної правової політики з питань організаційного забезпечення діяльності Етичної ради. Розділом III цього Положення передбачено, що Сектор відповідно до покладених на нього завдань забезпечує організацію та проведення засідань Етичної ради, розробляє проєкти графіків проведення засідань, організовує завчасне інформування членів Етичної ради та учасників засідань, забезпечує надання матеріалів оцінювання кандидатів і діючих членів Вищої ради правосуддя членам Етичної ради, взаємодіє з органами влади, національними та міжнародними організаціями, організовує одержання членами Етичної ради доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє тощо.

З аналізу наведених функцій убачається, що Сектор забезпечення роботи Етичної ради створений не для здійснення оцінювання кандидатів, не для ухвалення висновків і не для формування списків рекомендованих осіб, а для забезпечення організаційних умов роботи Етичної ради. Функції сектору спрямовані на організацію засідань, документообіг, комунікацію, підготовку матеріалів, доступ до інформаційних ресурсів, взаємодію з іншими органами та технічне забезпечення.

Суд звертає увагу, що забезпечення надання матеріалів оцінювання кандидатів членам Етичної ради не є тотожним оцінюванню кандидатів. Так само організація доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє або матеріалів спеціальної перевірки не означає ухвалення висновку щодо відповідності особи критеріям доброчесності. Вказані дії лише створюють інформаційну та організаційну основу для того, щоб члени Етичної ради могли реалізувати власні повноваження.

Матеріали справи підтверджують, що рішення про створення Сектору було прийняте в межах наявної штатної чисельності ДСА України та з урахуванням затверджених бюджетних асигнувань на оплату праці. Позивач у своїх поясненнях зазначив, що Сектор створено як самостійний структурний підрозділ чисельністю дві штатні одиниці, основним завданням якого є організація та участь у забезпеченні реалізації державної правової політики з питань організаційного забезпечення діяльності Етичної ради.

За таких обставин сам факт створення Сектору забезпечення роботи Етичної ради та виплати заробітної плати його працівникам не може бути розцінений як нецільове використання бюджетних коштів, якщо такий сектор виконував функції, прямо пов`язані з організаційно-технічним забезпеченням діяльності Етичної ради, а відповідач не довів здійснення цими працівниками повноважень, які законом належать виключно членам Етичної ради.

Оцінюючи обґрунтованість дій ДСА України щодо залучення фізичних осіб за цивільно-правовими договорами та подальшого створення Сектору забезпечення роботи Етичної ради, суд також враховує обставини, за яких ДСА України виконувала покладений на неї законом обов`язок.

З матеріалів справи вбачається, що необхідність організаційного забезпечення діяльності Етичної ради виникла у зв`язку із законодавчими змінами, спрямованими на відновлення роботи Вищої ради правосуддя та забезпечення проведення оцінювання кандидатів до цього органу. Позивач посилався на те, що Етична рада була утворена в контексті міжнародних зобов`язань України щодо посилення незалежності, доброчесності та ефективного функціонування судової влади, а її робота була необхідною для відновлення повноцінної діяльності Вищої ради правосуддя.

Позивач також зазначив, що через обмежену штатну чисельність працівників, відмову Вищої ради правосуддя у збільшенні штатної чисельності працівників ДСА України та відсутність підтримки з боку міжнародних програм і проєктів керівництвом ДСА України було прийнято рішення про укладення цивільно-правових договорів для організаційного забезпечення діяльності Етичної ради.

Зокрема, у матеріалах справи зазначено, що Вища рада правосуддя листом від 19.01.2022 №342/0/9-22 відмовила ДСА України у збільшенні чисельності працівників та запропонувала звернутися до міжнародних програм і проєктів з питань надання підтримки в частині організаційного забезпечення діяльності Етичної ради.

ДСА України листом від 27.01.2022 №16-1162/22 звернулася до міжнародних програм та проєктів, учасником яких вона є, однак відповіді на цей лист не отримала.

Наведені обставини мають значення для оцінки пропорційності та обґрунтованості дій позивача. Вони свідчать, що ДСА України не довільно взяла на себе невластиву функцію, а намагалася виконати прямо покладений на неї законом обов`язок з організаційно-технічного забезпечення діяльності Етичної ради за відсутності достатнього штатного ресурсу та за відсутності зовнішньої організаційної підтримки.

При цьому відповідач не довів, що ДСА України мала реальну можливість виконати обсяг організаційної роботи, пов`язаний із діяльністю Етичної ради, виключно наявними штатними працівниками без залучення додаткових осіб або без утворення відповідного структурного підрозділу. Відповідач також не встановив, що витрати на оплату праці залучених осіб чи працівників Сектору перевищували затверджені асигнування або були здійснені за відсутності фактично виконаних робіт.

Суд також вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що спірні видатки не відповідали бюджетним призначенням та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми.

Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законом про Державний бюджет України, або напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми.

Отже, для висновку про нецільове використання бюджетних коштів відповідач мав довести, що спірні видатки не мали зв`язку з бюджетним призначенням, установленим для ДСА України, та не відповідали напрямам використання коштів відповідної бюджетної програми.

З матеріалів справи вбачається, що ДСА України посилалася на те, що організаційно-технічне забезпечення діяльності Етичної ради відповідно до частини двадцять другої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прямо покладене на ДСА України, а тому не змінює, а доповнює наявні повноваження ДСА України як органу в системі правосуддя та розпорядника бюджетних коштів. Позивач зазначав, що у паспорті бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» напрям використання коштів щодо забезпечення діяльності Етичної ради окремо не визначався, оскільки відповідні видатки здійснювалися за напрямом «Забезпечення виконання функцій та завдань».

Суд погоджується з тим, що сама по собі відсутність у паспорті бюджетної програми окремого напряму з назвою «забезпечення діяльності Етичної ради» не є достатньою підставою для висновку про нецільове використання бюджетних коштів. Бюджетна програма не завжди деталізує кожне окреме законодавче повноваження головного розпорядника коштів. Якщо певне повноваження прямо покладене на такого розпорядника законом і виконується у межах загального напряму «Забезпечення виконання функцій та завдань», відсутність окремої назви цього повноваження в паспорті бюджетної програми не означає автоматичної невідповідності видатків бюджетному призначенню.

Таким чином, спірні видатки мали законодавче функціональне підґрунтя та були пов`язані з виконанням ДСА України прямо визначеного законом обов`язку. Відповідач не довів, що такі видатки були здійснені на цілі, не пов`язані з діяльністю органів і установ системи правосуддя, або що вони були здійснені поза межами затверджених асигнувань за відповідною бюджетною програмою.

Суд також враховує, що Держаудитслужба у своїх висновках фактично висновує про нецільовий характер видатків із того, що завдання за цивільно-правовими договорами та функції Сектору нібито збігаються з повноваженнями Етичної ради. Однак, як уже зазначено судом, такий висновок є помилковим, оскільки відповідач не довів фактичного здійснення залученими особами чи працівниками Сектору владних повноважень Етичної ради. У разі якщо відповідні особи виконували допоміжні організаційні, технічні, інформаційні та документальні функції, такі видатки є видатками на виконання ДСА України власного законодавчого обов`язку з організаційно-технічного забезпечення діяльності Етичної ради.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач не довів, що ДСА України при здійсненні видатків на забезпечення діяльності Етичної ради вийшла за межі своїх законодавчо визначених повноважень або використала бюджетні кошти на цілі, які не відповідають бюджетним призначенням та напрямам використання коштів за бюджетною програмою 0501020.

Як наслідок, у суду наявні підстави вважати непідтвердженими висновки відповідача щодо нецільового використання коштів на забезпечення діяльності Етичної ради, про що описано в акті ревізії, а також щодо здійснення видатків внаслідок закупівлі у ДП «ІСС» послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі в точках підключення (місцях, в яких необхідна організація послуг), що розташовані у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України.

Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві (з урахуванням уточнених вимог) позивач, зокрема, просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу щодо усунення порушень та недоліків №000800-14/4088-2024 від 26.03.2024, а саме:

«Вжити заходів щодо усунення порушень на суму 2365,9 тис. грн шляхом звернення до суду з позовами до винних осіб, діями або бездіяльністю яких державі заподіяно матеріальну шкоду, притягнення у порядку встановленому законодавством, до відповідальності осіб, винних у допущеному порушенні.

Забезпечити надалі неухильне дотримання норм Бюджетного кодексу України щодо правильності визначення і обґрунтованості показників видатків бюджету на оплату праці та цільового використання бюджетних коштів.

Розглянути матеріали ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників ДСА України, винних у допущених порушеннях».

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вимога Держаудитслужби від 26.03.2024 №000800-14/4088-2024 структурно складається з описової частини, у якій відповідач виклав виявлені в результаті ревізії порушення, та зобов`язальної частини, у якій ДСА України адресовано приписи щодо їх усунення.

В описовій частині вимоги Держаудитслужба зазначила декілька самостійних блоків порушень: щодо закупівлі послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної системи в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України на суму 2 365,9 тис. грн; щодо нецільового використання бюджетних коштів на забезпечення роботи Етичної ради на суму 2 399,9 тис. грн; щодо завищення обсягів видатків на оплату праці з нарахуваннями на суму 33 076,2 тис. грн; щодо неналежного управління бюджетними коштами за КПКВК 0501020, що, за висновком відповідача, призвело до нецільового використання коштів розпорядниками нижчого рівня на виплату суддівської винагороди за судовими рішеннями на суму 258 784,7 тис. грн; а також інші порушення бюджетного законодавства під час складання і затвердження бюджетного запиту та кошторисів бюджетних установ.

У свою чергу, зобов`язальна частина вимоги містить три основні приписи:

1) пунктом 1 ДСА України зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень на суму 2 365,9 тис. грн шляхом звернення до суду з позовами до винних осіб, діями або бездіяльністю яких державі заподіяно матеріальну шкоду, та притягнення до відповідальності осіб, винних у допущеному порушенні;

2) пунктом 2 - забезпечити надалі неухильне дотримання норм Бюджетного кодексу України щодо правильності визначення і обґрунтованості показників видатків бюджету на оплату праці та цільового використання бюджетних коштів;

3) пунктом 3 - розглянути матеріали ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності працівників ДСА України, винних у допущених порушеннях.

Також Держаудитслужба зобов`язала ДСА України надати інформацію та підтвердні документи про вжиті заходи з усунення порушень.

Отже, у вимозі відповідача описова та зобов`язальна частини перебувають у взаємному зв`язку: описова частина індивідуалізує порушення, які, на думку Держаудитслужби, були встановлені ревізією, а зобов`язальна частина визначає загальні та спеціальні приписи щодо реагування ДСА України на такі порушення.

Разом з тим у межах цієї справи позивач не оспорює всі висновки ревізії, відображені у вимозі. Зі змісту позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог та подальших пояснень позивача вбачається, що предметом спору фактично є два епізоди:

1) висновок Держаудитслужби про завдання державному бюджету шкоди на суму 2 365,9 тис. грн у зв`язку із закупівлею послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної системи в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України;

2) висновок Держаудитслужби про нецільове використання бюджетних коштів на забезпечення роботи Етичної ради на загальну суму 2 399,9 тис. грн.

Інші висновки вимоги, зокрема щодо стимулюючих виплат, завищення показників бюджетного запиту, неналежного управління бюджетними коштами та виплати суддівської винагороди за судовими рішеннями, не є предметом оскарження у цій справі та не отримували правової оцінки суду.

За таких обставин скасування пунктів 1-3 зобов`язальної частини вимоги в цілому було б непропорційним та таким, що виходило б за межі встановлених судом обставин. Зокрема, пункт 3 вимоги сформульований як припис розглянути матеріали ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності працівників ДСА України, винних у допущених порушеннях. Такий припис за своїм змістом охоплює всі порушення, зазначені у вимозі, а не лише ті два епізоди, щодо яких позивач висловив незгоду та які були перевірені судом у межах цієї справи.

Аналогічно пункт 2 вимоги має загальний характер і стосується дотримання бюджетного законодавства щодо правильності визначення показників видатків бюджету на оплату праці та цільового використання бюджетних коштів загалом, а не виключно спірних епізодів щодо телекомунікаційних послуг і забезпечення роботи Етичної ради.

У цій справі суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків Держаудитслужби лише у двох зазначених епізодах: щодо видатків на послуги із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної системи на суму 2 365,9 тис. грн та щодо видатків на забезпечення роботи Етичної ради на суму 2 399,9 тис. грн. Відповідно, похідні приписи вимоги про необхідність усунення порушень, забезпечення надалі дотримання бюджетного законодавства, розгляд питання про притягнення працівників до відповідальності та надання інформації про вжиті заходи підлягають скасуванню в частині, яка стосується цих двох епізодів.

З огляду на викладене, суд вважає належним способом захисту в цій частині визнання протиправною та скасування вимоги Держаудитслужби від 26.03.2024 №000800-14/4088-2024 «Про вимоги щодо усунення порушень та недоліків» у частині висновків та похідних приписів щодо здійснення Державною судовою адміністрацією України у період з 19.01.2021 по 31.08.2022 видатків на суму 2 365,9 тис. грн на закупівлю послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної системи у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України, внаслідок чого, за висновком Державної аудиторської служби України, державному бюджету завдано шкоди на відповідну суму коштів; а також щодо здійснення Державною судовою адміністрацією України протягом 2021-2023 років нецільового використання бюджетних коштів на виплату винагороди за цивільно-правовими договорами та на оплату праці з нарахуваннями працівникам Сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членами Етичної ради своїх повноважень на загальну суму 2 399,9 тис. грн.

Визначаючи належний спосіб захисту у частині оскарження попередження Держаудитслужби від 26.03.2024 №000800-14/4089-2024 про неналежне виконання бюджетного законодавства, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу може застосовуватися такий захід впливу як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства, який застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів.

Частина перша статті 118 Бюджетного кодексу України передбачає, що попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

За приписами статті 124 Бюджетного кодексу України рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржено в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом.

У разі визнання судом рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства повністю чи частково незаконним особі, щодо якої воно було винесено, поновлюються обмежені таким рішенням права.

Суд враховує, що попередження Держаудитслужби від 26.03.2024 №000800-14/4089-2024 містить декілька самостійних висновків щодо порушень бюджетного законодавства. Зокрема, у ньому зазначено про включення ДСА України у 2021-2022 роках до планування бюджетних показників необґрунтованих видатків на додаткові стимулюючі виплати державним службовцям центрального апарату ДСА України; про включення видатків на премії державним службовцям у завищеному розмірі; про затвердження у кошторисі видатків на виплату винагороди за цивільно-правовими договорами; про нецільове використання коштів на забезпечення роботи Етичної ради; а також про неналежне управління бюджетними коштами щодо виплати суддівської винагороди за судовими рішеннями.

Зі змісту позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог убачається, що позивач не ставить під сумнів усі висновки, викладені у попередженні. У частині попередження позивач фактично оскаржує лише той його фрагмент, у якому Держаудитслужба зазначила про нецільове використання ДСА України протягом 2021-2023 років коштів загального фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на виплату винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами та на оплату праці працівників Сектору забезпечення роботи Етичної ради на загальну суму 2 399,9 тис. грн. Саме цей висновок позивач вважає протиправним, посилаючись на те, що організаційно-технічне забезпечення діяльності Етичної ради прямо покладене на ДСА України законом.

При цьому суд звертає увагу, що прохальна частина позовної заяви сформульована через посилання на окремі абзаци попередження, а саме на фрагмент, у якому викладено висновок Держаудитслужби щодо забезпечення роботи Етичної ради, а також на загальні абзаци, у яких Держаудитслужба вимагає усунути порушення бюджетного законодавства, надати підтвердні документи та попереджає про наслідки невиконання законних вимог органу державного фінансового контролю.

Водночас загальні абзаци попередження щодо необхідності усунути порушення бюджетного законодавства, надати інформацію та підтвердні документи про їх усунення, а також щодо наслідків невиконання вимог Держаудитслужби стосуються всіх порушень, зазначених у попередженні, а не лише епізоду забезпечення роботи Етичної ради. Тому їх скасування в цілому призвело б до усунення правових наслідків попередження також щодо тих порушень бюджетного законодавства, які позивач у цій справі не оспорює та які не були предметом правової оцінки суду.

Верховний Суд у постанові від 30.07.2020 у справі №817/663/18 звернув увагу на те, що попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, хоча й належить до заходів впливу, у конкретних обставинах може мати інформаційний характер, а тому для його скасування суд має встановити, у чому саме полягає порушення прав позивача таким документом. Водночас ця правова позиція не виключає можливості скасування попередження в частині, якщо відповідний фрагмент є не нейтральним описом, а безпосередньою підставою для застосування заходу впливу за конкретне бюджетне порушення.

У цій справі висновок Держаудитслужби про нецільове використання бюджетних коштів на забезпечення роботи Етичної ради не є нейтральним описом обставин ревізії. Саме цей висновок кваліфікований відповідачем як порушення бюджетного законодавства у розумінні статті 119 Бюджетного кодексу України та покладений в основу застосування до ДСА України заходу впливу, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 117 Бюджетного кодексу України. Тому він може бути предметом судового контролю в межах оскарження попередження.

Разом з тим суд не вбачає підстав для скасування попередження в цілому або для скасування загальних абзаців попередження щодо обов`язку усунути порушення бюджетного законодавства, надати підтвердні документи та можливих наслідків невиконання вимог Держаудитслужби. Такі положення мають загальний характер і стосуються не лише висновку щодо Етичної ради, а й інших порушень бюджетного законодавства, викладених у попередженні. Скасування цих положень у повному обсязі було б непропорційним, оскільки виходило б за межі спірних правовідносин та фактично усувало б дію попередження щодо порушень, які не були спростовані позивачем у межах цієї справи.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування попередження Державної аудиторської служби України від 26.03.2024 №000800-14/4089-2024 про неналежне виконання бюджетного законодавства у частині застосування до Державної судової адміністрації України заходу впливу за порушення бюджетного законодавства, яке, за висновком Державної аудиторської служби України, полягає у здійсненні Державною судовою адміністрацією України протягом 2021-2023 років за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» видатків на оплату праці і нарахування на заробітну плату фізичним особам за цивільно-правовими договорами та працівникам Сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членами Етичної ради своїх повноважень на загальну суму 2 399,9 тис. грн як на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки за КПКВК 0501020, та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті цієї бюджетної програми.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.06.2024 №98.

Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ДАСУ.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України від 26.03.2024 №000800-14/4088-2024 «Про вимоги щодо усунення порушень та недоліків» у частині висновків та похідних приписів щодо здійснення Державною судовою адміністрацією України у період з 19.01.2021 по 31.08.2022 видатків на суму 2 365,9 тис. грн на закупівлю послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної системи у виправних колоніях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, виправних центрах, виховних колоніях та Національній школі суддів України, внаслідок чого, за висновком Державної аудиторської служби України, державному бюджету завдано шкоди на відповідну суму коштів; а також щодо здійснення Державною судовою адміністрацією України протягом 2021-2023 років нецільового використання бюджетних коштів на виплату винагороди за цивільно-правовими договорами та на оплату праці з нарахуваннями працівникам Сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членами Етичної ради своїх повноважень на загальну суму 2 399,9 тис. грн.

3. Визнати протиправним та скасувати попередження Державної аудиторської служби України від 26.03.2024 №000800-14/4089-2024 про неналежне виконання бюджетного законодавства у частині застосування до Державної судової адміністрації України заходу впливу за порушення бюджетного законодавства, яке, за висновком Державної аудиторської служби України, полягає у здійсненні Державною судовою адміністрацією України протягом 2021-2023 років за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВК 0501020 по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» видатків на оплату праці і нарахування на заробітну плату фізичним особам за цивільно-правовими договорами та працівникам Сектору забезпечення роботи Етичної ради за виконання завдань з питань забезпечення здійснення членами Етичної ради своїх повноважень на загальну суму 2 399,9 тис. грн як на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки за КПКВК 0501020, та напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті цієї бюджетної програми.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) судовий збір у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної аудиторської служби України (ідентифікаційний код 40165856, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 4).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.