Рішення № 138125817, 09.07.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/729/26

Провадження № 2-а/448/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.07.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеними позовом до ГУНП у Львівській області, про скасування постанови серії ЕНА №6998998 від 10.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Стверджує, що 10.04.2026 року о 07:06 год., належний йому (позивачу) та керований таким транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстр.номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції. Після зупинки транспортного засобу та його поверхневого огляду, інспектором поліції його (позивача) було повідомлено про те, що такий порушив п.31.3.6 ПДР України, а саме: допущено експлуатацію транспортного засобу, який не пройшов обов`язків технічний контроль, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.121 КУпАП.

Вказує, що ним (позивачем) були надані усні пояснення з приводу вказаного, однак незважаючи на це, інспектор поліції, свідомо нехтуючи нормами чинного законодавства, виніс щодо нього спірну постанову серії ЕНА №6998998.

Покликається на те, що вказаний транспортний засіб використовується ним (позивачем) лише для особистих потреб, транспортний засіб, яким він (позивач) керував, не є автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів чи вантажу з метою отримання прибутку та відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про дорожній рух» не підлягає обов`язковому технічному контролю.

Вважає дану постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки працівниками поліції не з`ясовано і не доведено обставини, які б свідчили, що в його (позивача) діях є ознаки адміністративного правопорушення та не зібрано/не надано жодного доказу на підтвердження його вини.

З огляду на наведене, просить суд скасувати постанову серії ЕНА №6998998 від 10.04.2026 року про накладення на нього (позивача) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.

ІІ. Позиція учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак від такого на адресу суду надійшла заява, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача - ГУНП у Львівській області, в судові засідання неодноразово не з`являвся, хоча був повідомленим заздалегідь та належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки представник відповідача суд не повідомив, на адресу суду не скерував будь-яких заяв/клопотань/письмових пояснень, тощо.

Згідно ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

22.05.2026 року відкрито провадження по даній адміністративній справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного провадження, у порядку визначеному ст.286 КАС України. Роз`яснено відповідачу ГУНП у Львівській області право на подання відзиву.

На підставі ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 квітня 2026 року інспектором ВнП №1 (м.Городок) Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітаном поліції Фостяком Р.І. у відношенні громадянина ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №6998998 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП за порушення п.31.3 «б» ПДР України.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 10 квітня 2026 року о 07.06 год. на 34 км автодороги М-11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстр.номер НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.31.3 «б» ПДР України. Правопорушення зафіксовано на боді-камеру. За допущене порушення на ОСОБА_1 інспектором поліції накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Будучи незгідним з постановою поліцейського та інкримінованим порушенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Не оспорюючи факт керування транспортним засобом, позивач ОСОБА_1 зазначив, що за технічними характеристиками для цього автомобіля проведення технічного огляду не передбачене, до того ж автомобіль він використовував у власних цілях як засіб пересування, без мети отримання прибутку чи здійснення комерційної діяльності.

Вказана постанова є предметом оскарження у даній справі, а тому здійснюючи розгляд справи, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України суд зобов`язаний перевірити її обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України регламентовано право на судовий захист, яке передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Так, диспозицією ч.3 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю.

Як слідує з п.31.3 «б» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Частиною 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобіль це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт. Автомобільний транспортний засіб колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій. Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Вимоги про обов`язковий технічний контроль транспортних засобів регламентовано Законом України «Про дорожній рух», а порядок його проведення та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137.

Так, відповідно до ст.29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

За приписами ст.35 Закону України «Про дорожній рух», обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Частина 7 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: 1) для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; 2) для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; 3) для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

У той же час, ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

З наведеного вище слідує, що основною підставою для проходження легковими автомобілями обов`язкового технічного контролю, є використання транспортного засобу для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, в тому числі таксі, тобто фактично використання таких транспортних засобів у комерційних цілях. Питання щодо наявності або відсутності у особи обов`язку забезпечити обов`язковий технічний контроль транспортного засобу, а також строк, з якого ця особа ним користується, не мають правового значення для настання відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази та інші документи.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Матеріалами справи встановлено, що транспортний засіб марка «Mercedes-Benz Sprinter», реєстр.номер НОМЕР_1 за типом є легковим автомобілем.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянин ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрованим не значиться.

Докази, які б свідчили про здійснення ним 10.04.2026 року комерційної діяльності на вищевказаному транспортному засобі, в матеріалах справи відсутні. Відеодоказів фіксації порушення, на які відповідач посилається в оскаржуваній постанові, суду не додано.

Відтак відповідачем не доведено наявність обставин, які б визначали обов`язковість проходження технічного контролю для легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстр.номер НОМЕР_1 , та його віднесення до категорії легкових автомобілів, визначених ст.35 Закону України «Про дорожній рух», для яких проведення технічного контролю є обов`язковим.

Таким чином, суд приходить до переконання, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем не підтверджений належними та допустимими доказами, як і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.ст.248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6998998 від 10 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., підлягає скасуванню із закриттям справи.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

На підставі викладено, керуючись статтями 1, 2, 6, 9, 77, 90, 241-246, 286, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6998998 від 10 квітня 2026 року, винесену інспектором відділення поліції №1 (м.Городок) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітаном поліції Фостяк Ростиславом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП, а справу провадженням - закрити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса фактичного місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833, адреса електронної пошти: zvernenya@lv.police.gov.ua; gupolice@lv.police.gov.ua;

Суддя Ю.В.Кічак