Ухвала суду № 138125798, 10.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/4107/19

УХВАЛА

10 липня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому листі тавидачу дубліката виконавчого листа,

встановив:

ТОВ «Капіталресурс» 01.06.2026 року звернулося до Залізничного районного суду м.Львова із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа у справі №462/4107/19 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 27.08.2019 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 39830,80 грн. боргу по кредитному договору № б/н від 13.12.2011 року та 1921 грн. судового збору. На підставі виконавчого листа Залізничним ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) було відкрито ВП №65151240, однак 29.06.2022 року державним виконавцем вказане виконавче провадження було завершено, а оригінал виконавчого листа повернуто стягувачу. 22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, за яким було відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № б/н від 13.12.2011 року, який був укладений з ОСОБА_1 . Також вказує на те, що станом на теперішній час оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, а згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, жодного відкритого виконавчого провадження з виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова у цивільній справі №462/4107/19 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не перебуває. У зв?язку з наведеним, ТОВ «Капіталресурс» на даний час не може реалізувати свої права, як стягувач, тому просить видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі №462/4107/19, виданий судом 16.02.2021 року.

Сторони, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явились, що, відповідно до положень ч.3 ст.442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви. При цьому, ТОВ «Капіталресурс» у поданій заяві просить розглядати таку за відсутності представника.

Вивчивши матеріали заяви, перевіривши матеріали справи №462/4107/19, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 27.08.2019 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 39 830,8 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2011 рокута 1921 грн. судового збору (а.с.46-49).

18.02.2021 року Залізничний районний суд м.Львова на підставі рішення від 27.08.2019 року видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 39 830,8 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2011 рокута 1921 грн. судового збору.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №65151240 від 29.06.2022, виконавчий лист №462/4107/19, виданий 18.02.2021 Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 39 830,8 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2011 рокута 1921 грн. судового збору (а.с.65).

22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «Капіталресурс» право вимоги за кредитними договорами (а.с.62-63).

Відповідно до витягу з реєстру боргових зобов?язань №1 до Договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами включено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 13.12.2011 року.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №2-7763/10 від 08.02.2022 року.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України та ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали чинності, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини зазначає, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Зокрема, у п.40 Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п.19 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», Суд наголошує, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб п.1 ст.6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення ст.6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 (див. також рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, п. 34).

У своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20/07/2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

У постанові від 28.09.2022 року у справі №452/481/21 Верховний Суд зазначив, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред?явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Таким чином, оскільки рішення Залізничного районного суду м.Львова від 18.09.2017 року не виконане, тому наявні підстави для матеріального правонаступництва у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

Враховуючи наведені положення законодавства та правову позицію Верховного Суду, за встановлених судом обставин заміни кредитора у зобов`язанні через відступлення права вимоги, що є різновидом правонаступництва, яке можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі до видання виконавчого листа, суд дійшов висновку, що заява в частині заміни сторони (стягувача) у виконавчому листі є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого листа, то така підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №65139855 від 26.10.2022 року, виконавчий лист №462/3252/19 повернуто стягувачу.

У матеріалах справи відсутні докази про отримання оригіналу виконавчого листа стягувачем АТ КБ «Приватбанк».

З матеріалів заяви вбачається, що правонаступнику - ТОВ «Капіталресурс» попереднім стягувачем виконавчий лист №462/4107/19, виданий Залізничним районним судом м. Львова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 39830,80 грн переданий не був, що підтверджується актом №1 прийому-передачі документів по Договору факторингу №8-22-08/2025.

Таким чином є всі підстави вважати, що виконавчий документ був втрачений.

Питання про видачу дублікату виконавчого листа врегульовано у п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, яким визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев?ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до п.10.2 Розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Враховуючи, що виконавчий лист №462/4107/19 повторно міг бути пред?явлений стягувачем до виконання в строк до 28.09.2022 року, проте з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, тому встановлений строк для пред?явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, а заява ТОВ «Капіталресурс» про видачу дібліката виконавчого листа подана в межах встановленого строку для пред?явлення виконавчого документа до виконання.

За таких підстав, оскільки строк, встановлений для пред?явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, а його оригінал втрачено, тому суд вважає за необхідне видати дублікат виконавчого листа у вказаній справі.

Керуючись ст. 55, 442, 258-261 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (ЄДРПОУ 43513923, місцезнаходження: м.Київ, пр.Степана Бандери, 28А) у виконавчому листі у справі №462/4107/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 13 грудня 2011 року.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа у справі №462/4107/19, виданого 18.02.2021 року Залізничним районним судом м.Львова, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 39830,80 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 13 грудня 2011 року та 1921 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний