Ухвала суду № 138125634, 10.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

10 липня 2026 року Київ справа № 320/58496/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Стягнути з ОСОБА_2 за невиконання нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ, на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 33624,88 грн.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.12.2025 позовну заяву залишив без руху.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.12.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2026 витребував від позивача докази.

Від позивача до суду надійшла заява про відмову від позовної заяви зокрема, зазначає, що заборгованість, яка була предметом позовних вимог, відсутня.

Розглянувши клопотання позивача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки позивач наділений правом відмовитись від позову на будь-якій стадії судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження, визначених п. 2 ч.1 ст. 238 КАС, тому клопотання позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 239 КАС у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Вирішуючи питання щодо повернення позивачу сплаченого судового збору, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 142 КАС передбачено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

КАС містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (ст. 140 КАС), а також повернення судового збору у разі відмови позивача від позову (ст. 142 КАС).

За приписами ст. 142 КАС, якій кореспондують норми ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, згідно зі ст. 140 КАС, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Таким чином, ст. 140 КАС встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст. 142 КАС та ст. 7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що має наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до ст. 140 КАС.

Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.

Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою - відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб`єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.

У контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов`язок відповідача відшкодувати позивачу (суб`єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб`єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов`язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене правове регулювання, суд дійшов висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

У постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 7 вересня 2021 року у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем - суб`єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зазначене правове регулювання також узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 826/20304/16.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин у цьому випадку підлягають застосуванню правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15 та від 16 вересня 2022 року у справі № 826/20304/16, а не висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 200/6826/20-а, оскільки наявна постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Водночас, на підставі ст. 142 КАС, якою кореспондують норми ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до платіжної інструкції від 16.12.2025 №2076 позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно повернути судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 140, 142, 238, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву позивача про відмову від позовної заяви задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі № 320/58496/25 - закрити.

3. Роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

4. У задоволенні клопотання про стягнення сплаченого судового збору з відповідача - відмовити.

5. Повернути Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 19023989) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., що перерахований платіжною інструкцією №2076 від 16.12.2025.

6. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Сас Є.В.