Ухвала суду № 138125599, 10.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"10" липня 2026 р. Справа № 300/4254/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап`юк С.В., діючи як суд, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову та матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель до Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

18.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Буковель (далі ТОВ Буковель, позивач) звернулося до суду із позовною заявою до Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправним та скасувати Наказ ДПС України від 29.05.2026 №395 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Буковель, а також визнати протиправним та скасувати Наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України №98 від 05.062026 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Буковель (код ЄДРПОУ 40628724).

29.06.2026 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

08.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Буковель подало заяву про забезпечення позову.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 300/4254/26» від 08.07.2026 № 888, на виконання вимог підпункту 2.3.39.14 та підпункту 2.3.41 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 та абзацу п`ятого пункту 2.10 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених Рішенням зборів суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року №08, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/4254/26 у зв`язку із перебуванням судді В. В. Кафарського у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 головуючим суддею з розгляду заяви про забезпечення позову визначено суддю Остап`юка С.В.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Предметом даної адміністративної справи є правомірність наказу ДПС України від 29.05.2026 №395 "Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель, наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України № 98 від 05 червня 2026 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "БУКОВЕЛЬ".

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що пункт 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке є предметом оскарження в адміністративній справі є належним способом забезпечення. Частиною 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Оскільки, згідно частино 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України скарження рішення суб`єкта владних повноважень не зупиняє його дію, і в силу вичерпного переліку видів заходів із забезпечення позову та відсутності заборони із забезпечення позову, такими відповідними заходами забезпечення позову може бути зупинення дії такого індивідуального акта та заборона вчиняти певні дії. Зупинення дії наказів про перевірку та заборона її проведення є тимчасовим заходом, спрямованим на збереження існуючого стану до вирішення спору судом, що не може бути розцінене як фактичне вирішенням справи по суті, оскільки після застосування таких заходів, суд може відмовити позивачу в позові, що призведе до їх скасування та відновлення у відповідача можливості проводити перевірку.

Положення Податкового кодексу України визначають, що суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оскаржити його в суді. Таким чином, проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням права платника податку щодо оскарження в суді наказу про призначення такої перевірки. Поряд з цим, реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення документальної позапланової виїзної перевірки може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме: до протиправного донарахування податкових зобов`язань. При цьому для відновлення порушених прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, незаконне проведення перевірки та нарахування податкових зобов`язань призведе до необхідності ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки, що, в свою чергу, потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги тощо). Не оскарження ж таких нарахувань призведе до виникнення податкової застави, що обмежить право позивача вільно розпоряджатися відповідним майном. Наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує ймовірність проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, у разі подальшого визнання його протиправним та скасування судом, та прийняття за результатами такої перевірки рішень про визначення грошових зобов`язань, які можуть мати наслідки у вигляді тривалого судового оскарження та понесення судових витрат. При цьому, вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій у разі відмови в позові. Натомість невжиття таких заходів, у випадку задоволення позову, повністю унеможливить виконання рішення суду та нівелює ефективний захист порушених прав позивача. Незастосування заходів забезпечення створює очевидний ризик того, що виконання майбутнього судового рішення стане об`єктивно неможливим, а порушені права позивача так і не будуть відновлені цим судовим рішення. Можливість оскарження прийнятих за результатом перевірки податкових повідомлень-рішень, жодним чином не впливає на можливість виконання рішення суду в даній справі та на його ефективність. У разі задоволення позову в даній справі без вжиття заходів із його забезпечення, судове рішення матиме суто декларативний характер, не забезпечить реального захисту прав та призведе до порушення принципу правової визначеності та недосягнення завдань адміністративного судочинства.

У зв`язку з цим, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі виконання Наказу ДПС України від 29.05.2026 №395 та Наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України № 98 від 05 червня 2026 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "БУКОВЕЛЬ";

заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України проводити позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "БУКОВЕЛЬ" за період з 01.01.2021 по 30.09.2025, призначеної Наказом ДПС України від 29.05.2026 № 395 та Наказом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України № 98 від 05.06.2026;

заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України складати акт документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель», призначеної Наказом ДПС України від 29.05.2026 № 395 та Наказом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України № 98 від 05.06.2026, а також приймати будь-які податкові повідомлення-рішення та будь-які інші рішення, вимоги, накази чи розпорядження за результатами такої перевірки або на підставі складеного за її результатами акта.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову визначає стаття 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 даного Кодексу суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що виконання оскаржуваних наказів контролюючих органів до вирішення спору по суті фактично призведе до реалізації оскаржуваних індивідуальних актів та вичерпання ними своєї дії, внаслідок чого навіть у разі задоволення позову судове рішення не забезпечить повного та ефективного поновлення порушених прав позивача.

Зупинення дії оскаржуваних наказів, як заходу забезпечення позову на час розгляду справи по суті не заміняє собою вирішення заявлених позовних вимог, оскільки, має наслідком зупинення реалізації прийнятого цим наказом рішення на визначених строк час розгляду справи, передбачає собою також зупинення на цей строк перебігів усіх строків виконання цих дій та строків дії оскаржуваних наказів, не вирішує спір по суті.

У випадку задоволення судом позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваних наказів забезпечення позову у визначений судом спосіб унеможливить реалізацію відповідачем дій контролюючого органу на неправомірній підставі та не допустить створення юридично значимих наслідків на основі таких дій, що забезпечить дотримання принципу «Ex injuria jus non oritur» (плід зіпсованого дерева), який передбачає, що право не виникає з правопорушення, незаконні дії не можуть стати законною підставою для отримання нових прав та повноважень.

У випадку відмови в задоволенні позовних вимог та відмови у визнанні протиправним та скасування цих наказів, дія цих наказів та перебіг строків їх виконання поновиться, а відповідач матиме правомірну правову підставу для здійснення своїх повноважень щодо проведення передвіки та отримання її результатів в правомірний спосіб та на правомірній підставі, що забезпечить дотримання відповідачем принципів законності та верховенства права і є мірою правомірної поведінки контролюючого органу, що прямо передбачено законом.

Суд наголошує, що застосування заходів забезпечення позову має тимчасовий характер, не вирішує спір по суті та спрямоване виключно на збереження існуючого становища сторін до набрання законної сили рішення суду. У разі відмови у задоволенні позову відповідач буде зобов`язаний реалізувати свої контрольні повноваження та провести перевірку відповідно до вимог податкового законодавства.

Крім того, проведення перевірки створює правові наслідки у вигляді складення акта перевірки, яки й є підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень та інших індивідуальних актів контролюючого органу. У подальшому це зумовить виникнення нових правовідносин та необхідності окремого судового оскарження рішень, прийнятих за результатами перевірки, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи у цій справі.

Таким чином, задля збереження існуючого стану до розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне зупинити дію наказу ДПС України від 29.05.2026 №395 "Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель та наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України № 98 від 05 червня 2026 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "БУКОВЕЛЬ" до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

Забезпечення позову шляхом заборони проводити позапланову документальну перевірку позивача, призначеної оскаржуваними наказами та складати акт документальної позапланової перевірки, а також приймати будь-які податкові повідомлення-рішення та будь-які інші рішення, вимоги, накази чи розпорядження за результатами такої перевірки або на підставі складеного за її результатами акта охоплює захист прав позивача щодо забезпечення позовних вимог на стадії розгляду справи зупиненням дії оскаржуваних наказів.

Такі заходи забезпечення позову є надмірними, а процесуальні права позивача не потребують додаткового судового захисту та задоволенню не підлягає. Оскільки зупинення дії цих наказів передбачає собою зупинення їх виконання, зупинення перебігу строків проведення перевірки та зупинення дії інших правових наслідків реалізації оскаржуваних в судовому порядку наказів на час судового розгляду справи, що унеможливлює здійснення вказаних дій під час зупинення дії оскаржуваних наказів в порядку забезпечення позову.

Як наслідок, подана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково шляхом зупинення дії наказу ДПС України від 29.05.2026 №395 "Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель та наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України № 98 від 05 червня 2026 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "БУКОВЕЛЬ" до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваних наказів.

У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті і спрямована не ефективний судовий захист прав та законних інтересів, юридичної особи, що за ним звернулася.

Наведене, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів товариства, за захистом яких воно звернулося до суду.

Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 150 152, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити дію наказу Державної податкової служби України від 29.05.2026 №395 "Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель та дію наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України № 98 від 05 червня 2026 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "БУКОВЕЛЬ" до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 300/4254/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель до Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя Остап`юк С.В.