Рішення № 138125554, 30.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. справа № 300/6541/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - адвокат ОСОБА_2

про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним рішення, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (далі - КДКА Дніпропетровської області, відповідач), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовної заяви, просить:

1) визнати відсутність повноважень відповідача з 2022 року по розгляду його скарги позивача на адвоката ОСОБА_2.;

2) скасувати рішення відповідача за порушення адміністративної процедури встановленої ч.4 ст. 57 Закону України "Про адвокатуру" і положень Закону України "Про адміністративну процедуру" по розгляду його скарги на адвокатів ОСОБА_2.;

3) скасувати рішення відповідача від 24.07.2025 №15/ДПВ-25 з підстав порушення адміністративної процедури розгляду скарги від 07.10.2024 №180 позивача на адвоката ОСОБА_2., який порушив обов`язки адвоката, як представник у справах по дорученню місцевого центру Безоплатної правничої допомоги встановлених Законом України "Про адвокатуру" і Законом України "Про адміністративну процедуру";

4) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 35 000 Євро.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.09.2025 в судовому засіданні по справі №300/4810/25 позову позивача до відповідача про визнання протиправною бездіяльності по розгляду його скарги на порушника адвоката - суд оголосив про факт: відповідач надав суду рішення КДКА по скарзі як доказ того, що бездіяльність виправлена. Зазначає, що оскарження рішення відповідача по його скарзі на адвоката ОСОБА_2.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, за наслідками якого справу призначено до розгляду по суті (т.1, а.с.10-12).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який подано представником 08.10.2025. У відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у ньому та просила у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що вимога про визнання відсутності повноважень КДКА Дніпропетровської області з 2022 року по суті зводиться до встановлення юридичного факту (відсутності повноважень КДКА), а не до оскарження рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Відтак, на думку відповідача, така вимога не має ознак публічно-правового спору і тому не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Також зазначено, що позивач не надає жодного достовірного доказу того, що: члени КДКА Дніпропетровської області перевищили строк два строки поспіль; не було проведено конференцій адвокатів, де затверджувався склад КДКА; рішення КДКА були ухвалені з порушенням кворуму або у складі, не передбаченому законом.

Щодо позовної вимоги про дотримання адміністративної процедури, зазначає, що 28.03.2025 КДКА в Дніпропетровської області отримано скаргу позивача відносно неправомірної на його думку адвоката ОСОБА_2. від Вищої КДКА для розгляду по суті. За результатами розгляду скарги дисциплінарною палатою КДКА Дніпропетровської області прийнято рішення №15/ДПВ-25 від 24.07.2025 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 . Копія рішення направлена позивачу для відома.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то відповідач вказує, що заявлені витрати є необґрунтованими та документально не підтвердженими, що суперечить вимогам процесуального законодавства. Наявність лише абстрактного посилання на суму 35 000 євро без конкретного обґрунтування її складу не може бути підставою для задоволення відповідних вимог. З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити (т.1, а.с. 20-25).

Ухвалою суду від 20.10.2025 Клопотання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 07.10.2025 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним рішення, стягнення моральної шкоди в сумі 35 000 Євро та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - адвоката ОСОБА_2 (т.2, а.с.70, 87-88).

Третя особа скористалася своїм правом на подання заперечення на позов, у якому вважає, що рішення КДКА Дніпропетровської області щодо нього є законним, а позов позивача є безпідставним (т.2, а.с.91).

Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №300/6541/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - адвокат ОСОБА_2 про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним рішення, стягнення моральної шкоди в сумі 35 000 Євро та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалено розпочати розгляд справи №300/6541/25 спочатку та розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (т.2, а.с.109-110).

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2026 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2, а.с. 120-121).

Протокольною ухвалою суду від 24.03.2026 повернуто заяву третьої особи про залишення без розгляду, у зв`язку з пропущеним строком подачі такої заяви (т.2, а.с.127-129).

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися, на адресу суду направили клопотання про розгляду справи без участі представника відповідача та третьої особи.

Частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши позовну заяву, відзив та інші заяви та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої аргументи і доводи, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

ОСОБА_1 , 07.10.2024 07.10.2024 року подав до КДКА Івано-Франківської області скаргу на поведінку адвоката ОСОБА_2. (т.1, а.с.137-146)

В порядку ст.38 Закону № 5076-VI, розпорядженням Голови дисциплінарної палати КЛКА Івано-Франківської області Вітовської Н.І. проведення перевірки відомостей, зазначених у скарзі позивача, доручено члену дисциплінарної палати Тугаю І.М.

28.10.2024 перевіряючий Тугай І.М. звернувся до адвоката ОСОБА_2., та направив на його електронну пошту копію скарги позивача з додатками, і запропонував надати письмові пояснення за обставинами зазначеними у скарзі (т.1, а.с.160).

16.12.2024 адвокат ОСОБА_2. надав перевіряючому Тугай І.М. письмові пояснення по суті порушених питань з додатками (т.1, а.с.211-212).

14.01.2025 перевіряючий Тугай І.М. , за результатами перевірки відомостей, склав довідку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку адвоката, та відсутності підстав для порушення дисциплінарної справи (т.1, а.с.257-264).

18.02.2025, у зв`язку із відсутністю кворуму, Голова КДКА Івано-Франківської області Попадинець Р.Д. , направив матеріали дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_2 до ВКДКА для вирішення питання про подальший розгляд дисциплінарного провадження (т.1, а.с.265-266).

Відповідно до пунктів 2.3.17 та 2.3.18 Регламенту Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури, т.в.о. Голови ВКДКА Місяць А.П. до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, для подальшого розгляду і прийняття рішення, скеровані матеріали дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 (т.1, а.с.267-268).

Вказані матеріали отримано КДКА Дніпропетровської області 28 березня 2025 року.

За результатами розгляду вказаного дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 , дисциплінарною палатою КДКА Дніпропетровської області прийнято рішення № 15/ДПВ-25 від 24.07.2025 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 (т.1, а.с. 271-275).

Копія рішення направлена позивачу. У відповідності до ч.3 ст. 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", вказане рішення може бути оскаржене позивачем до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня доведення такого рішення до його відома (т.1, а.с.276).

Вважаючи, що відповідач під час розгляду скарги допустив порушення законодавства України про звернення громадян, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

За приписами статті 1 Закону №5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 3 статті 2 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 44 Закону № 5076-VI завданнями адвокатського самоврядування, зокрема, є утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Відповідно до статті 45 Закону №5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Статтею 46 Закону №5076-VI встановлено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Згідно зі статтею 50 Закону №5076-VI Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.

Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Варто зазначити, що Рада адвокатів України - діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з`їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України.

Так, Рада адвокатів України:

1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з`їзду адвокатів України;

2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з`їзду адвокатів України;

3) забезпечує виконання рішень з`їзду адвокатів України;

4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього;

5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги;

6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання);

7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність;

9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;

10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України;

11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів;

12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України;

13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України;

14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України ( ч.4 ст. 55 Закону №5076-VI).

Частинами 1-3 ст. 57 Закону №5076-VI визначено, що Рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов`язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Виходячи із системного аналізу норм профільного законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, слідує, що адвокатура як інституція та її діяльність, в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу, набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Адвокатура є недержавним самоврядним інститутом (формуванням, об`єднанням), що самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, визначеному Законом №5076-VI. Цим Законом визначені структурні організаційні одиниці адвокатського самоврядування, порядок формування, повноваження та правила самоврядної діяльності адвокатури.

Поміж тим, Законом №5076-VI визначено, що в період між з`їздами адвокатів України Рада адвокатів України, як колегіальний орган, виконує функції адвокатського самоврядування, які спрямовані на забезпечення завдань адвокатського самоврядування та належної роботи усіх органів адвокатського самоврядування. Рада адвокатів України має право приймати управлінські рішення щодо формування та забезпечення діяльності органів адвокатського самоврядування, порядку їх організації та функціонування.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати рішенням суду відсутність повноважень (компетенції) відповідача з 2022 року, позаяк Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури забороняється діяти більше двох строків без перевиборів кожні п`ять років.

Судом встановлено, що КДКА в Дніпропетровській області в поточному складі було обрано на конференції адвокатів Дніпропетровської області 07.12.2018.

Голова КДКА Дніпропетровської області - Самарець Олександр Іванович (Наразі в.о. Голови - Забелін В.Г.).

Пунктом 4.1 ст. 4 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпроперровської області передбачено, що Голова та члени КДКА обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом КДКА більше ніж два строки підряд. За статтею 7 даного Положення при виконанні функцій колегіального органу системи адвокатського самоврядування, при організації засідань та вирішенні питань, визначених статтею 6 цього Положення, КДКА керується Регламентом КДКА, який затверджується рішенням Ради адвокатів України та містить, серед іншого приписи щодо дії правил континуїтету.

Суд зауважує, що відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Далі, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, строк дії воєнного стану продовжувався Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

Суд погоджується з позивачем про те, що Закон № 5076-VI не містить чіткої правової норми щодо припинення/продовження терміну (строку) повноважень членів органів адвокатського самоврядування, в тому числі під час воєнного/надзвичайного стану, тобто має місце відповідна прогалина в нормативно-правовому регулюванні діяльності органів адвокатського самоврядування.

Разом з тим, з огляду на вищезазначене, з урахуванням аналогії Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з питань неприпустимості припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану, а також продовження строку повноважень під час дії воєнного стану до вступу на посаду іншої особи, обраної після припинення або скасування воєнного стану, доцільним та обґрунтованим є забезпечення безперервності діяльності органів адвокатського самоврядування.

Суд звертає увагу, що відповідно Рішення № 69 від 21.09.2020, Рада адвокатів України, керуючись статтями 55, 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положенням про Раду адвокатів України, вирішила затвердити Роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та адвокатських форм адвокатського самоврядування, мотивовані тим, що задля недопущення інституційного дисконстинуїтету в адвокатурі, доцільним та обґрунтованим є застосування принципу інституційного континуїтету. Продовження строків повноважень органів адвокатського самоврядування має становити виключення і допускається лише за наявності об`єктивних підстав, які виключають можливість проведення безперешкодного та безпечного для життя та здоров`я осіб відповідних виборів, як-от неможливість вчасного проведення таких виборів в умовах пандемії. Тобто законодавча вимога наступності (послідовності, тяглості, неперервності) повноважень органів адвокатського самоврядування обумовлює, що органи адвокатського самоврядування та їх члени продовжують виконувати свої повноваження до початку діяльності новосформованих органів адвокатського самоврядування та обрання їх нових членів.

Отже, члени органів адвокатського самоврядування здійснюють свої обов`язки (функції), визначені Законом №5076-VI, до початку вступу на посади (до першого засідання) новообраних членів органів адвокатського самоврядування.

До того ж, як зазначалось вище, рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Компетенція Ради адвокатів України дає право у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 5076-VI, деталізувати у своїх рішеннях певні процедурні моменти діяльності, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, задля дотримання, окрім іншого, принципу правової визначеності.

На переконання суду, застосування відповідачем принципу інституційного континуїтету під час дії воєнного стану є цілком правомірним та обґрунтованим, оскільки зберігає існування адвокатури, яка має виконувати функцію сприянню правосуддю шляхом здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також забезпечує право фізичних і юридичних осіб на розгляд їх скарг щодо неналежної поведінки адвокатів, яка може мати наслідком їх дисциплінарну відповідальність.

На підставі вищевикладеного та з огляду на досліджені в ході розгляду справи матеріали, суд не вбачає підстав для визнання відсутності повноважень (компетенції) відповідача з 2022 року.

За приписами частини 1 статті 4 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Дисциплінарну відповідальність адвокатів регламентує Розділ VI указаного Закону №5076-VI.

Відповідно до статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

З урахуванням частин першої, другої статті 34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Частиною другою статті 35 Закону №5076-VI визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Частинами 1,2 статті 36 Закону № 5076-VI встановлено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Згідно із положеннями ст.37 Закону №5076-VI, стадіями дисциплінарного провадження є: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частиною 1 ст.38 Закону №5076-VI визначено, що заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року №120 затверджене Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, із змінами та доповненнями внесеними, зокрема рішеннями Ради адвокатів України від 23.09.2017 № 203 ( в редакції рішення Ради адвокатів України від 16.11.2017 року № 257) та від 16-17 листопада 2022 року № 144 (далі - Положення).

Згідно із статтею 1 таке Положення розроблено відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про звернення громадян", Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Відповідно до статті 3 Положення адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 9 Положення визначено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Згідно зі статтею 20 Положення усі заяви (скарги) підлягають обов`язковому прийняттю без здійснення їх реєстрації. Заяви (скарги), що відповідають вимогам до заяви (скарги), підлягають обов`язковій реєстрації та розгляду.

Вимоги до заяви (скарги) наведені в ст. 14 Положення.

Пунктами 1-2 статті 14 Положення визначено, що заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути подана безпосередньо за місцезнаходженням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону або надіслана поштою (в тому числі електронною поштою із застосуванням електронного цифрового підпису).

У заяві (скарзі) обов`язково має бути зазначено: найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга); ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти; ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку; вимоги заявника (скаржника).

Згідно з п. 4 ст. 14 Положення до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), за винятком випадку коли заява (скарга) подається електронною поштою.

До заяви (скарги) також додається письмова згода на обробку персональних даних органами адвокатського самоврядування, в тому числі, збирання, зберігання, використання і поширення.

Отже, нормами Положення, окрім вимог щодо форми та змісту заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, також регламентовано чіткий перелік документів, що має бути наданий скаржником разом із такою заявою (скаргою).

Заява (скарга), яка відповідає вимогам до заяви (скарги) і може мати наслідком дисциплінарну відповідальність адвоката, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати для перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката (стаття 21 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 07.10.2024 07.10.2024 року подав до КДКА Івано-Франківської області скаргу на поведінку адвоката ОСОБА_2 (т.1, а.с.137-146)

В порядку ст.38 Закону № 5076-VI, розпорядженням Голови дисциплінарної палати КЛКА Івано-Франківської області Вітовської Н.І. проведення перевірки відомостей, зазначених у скарзі позивача, доручено члену дисциплінарної палати Тугаю І.М.

28.10.2024 перевіряючий Тугай І.М. звернувся до адвоката ОСОБА_2., та направив на його електронну пошту копію скарги позивача з додатками, і запропонував надати письмові пояснення за обставинами зазначеними у скарзі (т.1, а.с.160).

16.12.2024 адвокат ОСОБА_2 надав перевіряючому Тугай І.М. письмові пояснення по суті порушених питань з додатками (т.1, а.с.211-212).

14.01.2025 перевіряючий Тугай І.М. , за результатами перевірки відомостей, склав довідку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку адвоката, та відсутності підстав для порушення дисциплінарної справи (т.1, а.с.257-264).

18.02.2025, у зв`язку із відсутністю кворуму, Голова КДКА Івано-Франківської області Попадинець Р.Д. , направив матеріали дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_2 до ВКДКА для вирішення питання про подальший розгляд дисциплінарного провадження (т.1, а.с.265-266).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 38 Закону № 5076-VI член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Пунктом 32 Положення встановлено, що дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Згідно з ч.1-3 ст. 39 Закону № 5076-VI за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня доведення такого рішення до відома особи.

Пунктом 31 вищевказаного Положення визначено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках. Під час прийняття рішення ніхто не має права перебувати в приміщенні, у якому приймається таке рішення ("нарадча кімната"), крім складу дисциплінарної палати КДКА, який приймає таке рішення, Голови КДКА, який бере участь у засіданні палати, і працівників Секретаріату КДКА. Члени дисциплінарної палати КДКА, Голова КДКА, секретар КДКА та працівники Секретаріату КДКА не мають права розголошувати хід обговорення та прийняття рішення в приміщенні, у якому ухвалювалося таке рішення ("таємниця нарадчої кімнати"). Виключенням з правила, встановленого у цій статті Положення, становить необхідність захисту Головою та членами дисциплінарної палати КДКА, Головою КДКА, секретарем КДКА і працівниками Секретаріату КДКА своїх прав та інтересів.

Відповідно до п.33 Положення, рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається засобами поштового зв`язку або електронною поштою, або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Строк на оскарження до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути поновлено за рішенням цієї Комісії згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску (п.34 Положення).

Відповідно до пунктів 2.3.17 та 2.3.18 Регламенту Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури, т.в.о. Голови ВКДКА Місяць А.П. до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, для подальшого розгляду і прийняття рішення, скеровані матеріали дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 (т.1, а.с.267-268).

Вказані матеріали отримано КДКА Дніпропетровської області 28 березня 2025 року.

У ході розгляду даної справи судом встановлено, що за результатами розгляду вказаного дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 , дисциплінарною палатою КДКА Дніпропетровської області прийнято рішення № 15/ДПВ-25 від 24.07.2025 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 (т.1, а.с. 271-275).

Дане рішення (поштове відправлення № 4907400192120 з описом вкладення (т., а.с.280) надіслано позивачу за адресою його проживання: АДРЕСА_1 із супровідним листом від 28.07.2025 №1323/1. Таким чином, відповідачем дотримано, зокрема норми ч.2 т. 39 Закону № 5076-VI.

Суд зазначає, що посилання позивача (скаржника) про те, що "відповідач не повідомив мене про прийняття моєї скарги і реєстрацію - письмово" не відповідає дійсності та засновано на вимогах закону. Так, подавши скаргу до КДКА Івано-Франківської області особисто, позивач був обізнаний про прийняття його скарги до розгляду.

Твердження позивача, що "відповідач не витребував докази, не відібрав пояснення, не здійснив запити" не відповідають дійсності, та спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження, зокрема пропозицією перевіряючого Тугая І. адвокату ОСОБА_2. надати письмові пояснення; копіями скарги ОСОБА_1 до слідчого судді Івано-Франківського міського суду, копією листа директора Центру БПД про заміну адвоката, копія скарги слідчому судді адвоката ОСОБА_2. в інтересах і ОСОБА_1 , копіями апеляційних скарг та ухвал Івано-Франківського апеляційного суду, довідкою перевіряючого Тугая І. за результатами проведеної перевірки.

Твердження позивача щодо того, що "відповідач не роз`яснив мені моїх прав і обов`язків - письмово"; «відповідач не повідомив мене письмово про дату і час розгляду скарги, позбавив його права брати участь в розгляді скарги і користуватися правами" не засновано на вимогах закону.

Так, стадія перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та стадія порушення дисциплінарної справи, відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону № 5076-VI дають право дисциплінарній палаті самостійно, без виклику сторін, вирішувати питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Суд також зауважує, що посилання позивача про те, що "відповідач не повідомив мене про виконання адміністративної дії", позбавляє відповідача надати відповідь, оскільки сам позивач не вказує, яку саме адміністративну дію він має на увазі.

Щодо посилань позивача про те, що "...відповідач не довів мене до відома про прийняте рішення і протиправного рішення мені рекомендованим листом з повідомленням про вручення не виконав.", ".відповідач не виконав жодної вимоги Закону процедури розгляду і прийняття рішення - доведенням до відома мене про адміністративні дії і адміністративний акт.", "відповідач порушив статті 74-75 Закону "Про адміністративну процедуру" і не довів мене до відома про прийняте рішення у спосіб визначений статтями 74-75, а саме: - вручення під розписку; - рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. ", не відповідає дійсності, оскільки копія оскаржуваного рішення направлена на адресу позивача, що підтверджується поштовою накладною, наявною в доданих до судової справи матеріалах дисциплінарного провадження.

Також суд зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18: "Саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. "

Однак в позовній заяві позивач не вказує, яким чином ймовірні процесуальні порушення, вплинули або могли вплинути на правильність прийняття оскаржуваного рішення.

За наслідками розгляду даної справи, з огляду на наявні у ній матеріали, суд приходить висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправним рішення № 15/ДПВ-25 від 24.07.2025 року безпідставні та задоволенню не підлягають, а отже, правові та фактичні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині відсутні.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 35 000 Євро, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Разом з тим, доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пунктах 2, 4 вказаної постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач

Відтак, чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

У постанові від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В пункті 9 Постанови №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Пленумом Верховного Суду роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №804/2252/14 та від 20.02.2018 у справі № 818/1394/17.

ОСОБА_1 у позовній заяві обґрунтовує підстави для стягнення моральної шкоди, що полягають у поведінці відповідача, яку він оцінює, як системне порушення Законів України, що підриває довіру до адвокатури та намагання допомогти ОСОБА_2 уникнути відповідальності.

Беручи до уваги вищевказані правові висновки в контексті обставин даної справи, суд зауважує, що позивачем не підтверджено жодними доказами суму (35 000 Євро), та не доведено, що його негативні емоції від поведінки відповідача досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Крім того, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі "Гольм проти Швеції", від 29.11.1996 у справі "Саундерс проти Сполученого Королівства", від 25.07.2001 у справі "Перна проти Італії", від 13.07.2006 у справі "Сілін проти України") визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, спричинену такими діями.

До того ж, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №580/1617/19).

Таким чином, оскільки позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - відсутнє матеріальне підтвердження, не розкрито її суті в цілому та не доведено її фактичного існування, а також з огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між заявленою позивачем моральною шкодою, зокрема перебуванням позивача на лікуванні та бездіяльністю відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 35 000 Євро моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, заявлені позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ - 20298303, вул. Святослава Хороброго, 11, м. Дніпро, 49000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - адвокат ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №592, видане 02.03.2007 КДКА Івано-Франківської області, електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним рішення, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 10 липня 2026 р.