Рішення № 138125506, 10.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2026 року Справа № 280/4247/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (ЄДРПОУ 13608660, вул. Звенигородська, 9, м. Запоріжжя, 69093) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості Запорізької митниці №: UA112080/2025/000044/1 від 11 листопада 2025 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000244 від 11 листопада 2025 року прийняті відповідачем (Запорізькою митницею ЄДРПОУ 44005647).

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларацій митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару. Позивач вказує, що митницею був здійснений недостатній та формальних аналіз наданих товариством документів, у зв`язку з чим прийняті нею рішення про коригування митної вартості товару є неправомірними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20 травня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому митниця не погоджується із доводами позивача та заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією № 25UA112080006148U4 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлені відповідні розбіжності, наявність яких позивач не спростував. Вказує, що документи, які подані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (частина 3 статті 53 Митного кодексу України). На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, 20 травня 2026 року від представника Запорізької митниці на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.

25 травня 2026 року судом отримано відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає про необґрунтованість застосування митницею резервного методу визначення митної вартості. Крім того, вказує, позивач надав митному органу повний та вичерпний перелік первинних комерційних документів: банківські платіжні інструкції з чітким призначенням платежу, Специфікацію № 6, Комерційний інвойс на фактично завантажену кількість (42 шт.), Експортну митну декларацію КНР та офіційне роз`яснення заводу-виробника від 05 вересня 2025 року тощо. Ця сукупність документів надавала митниці всі необхідні та достатні відомості для підтвердження числового значення заявленої вартості за першим методом (за ціною договору), а твердження про «розбіжності» є виключно наслідком ігнорування митним органом аналізу наданого пакету документів. Зазначає, що сам факт проведення консультацій, без відображення їх результатів та відповідного обґрунтування в самому рішенні, не може слугувати достатньою підставою для зміни задекларованої митної вартості. Крім того, звертає увагу, що Викладене Відповідачем на сторінках 3139 відзиву є майже дослівним повторенням змісту графи 33 оскаржуваного Рішення. Таке повторення не додає нових аргументів і не усуває недоліків рішення митниці. Позивач уже детально виклав у позовній заяві свою позицію щодо кожної з наведених митницею «розбіжностей». Жодна з них не впливає на числове значення фактично сплаченої ціни за товар і не спростовує достовірність первинних документів (контракту, інвойсу, платіжних доручень). Відповідач формально перелічив методи визначення митної вартості (статті 5963 Митного кодексу України), але не навів жодного конкретного обґрунтування, чому кожен з них не міг бути застосований. Зокрема, не здійснено жодного порівняльного аналізу та коригування між трансформаторами серій/марки S13 і S20, що унеможливлює визнання таких дій дотриманням принципу послідовності методів (ст. 57 МКУ). Наполягає на задоволенні позовних вимог.

27 травня 2026 року представником відповідача до суду подано заперечення, у яких останній вказує про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено такі обставини.

29 березня 2025 року між Jiangsu Tianhua Transformer Co., Ltd. (Китай, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (Україна, Позивач) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2903/25 (далі Контракт).

Предметом Контракту є постачання Товару, умови якого деталізовані у Специфікаціях та Додатках, зокрема у Специфікації № 6 від 23 липня 2025 року, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту поставка товару здійснюється партіями, партією є кількість, яка вказана в конкретній специфікації. Умови поставки FOB/EXW згідно з «Інкотермс» редакції 2020 року. Умови поставки визначаються Сторонами в окремій Специфікації.

Специфікацією № 6 від 23 липня 2025 року Сторони встановили наступні умови поставки та оплати: умови поставки FOB Шанхай (Incoterms 2020); порядок оплати: 50 % після виставлення проформи-інвойсу, 50 % після 11 серпня 2025 року Сторони підписали до Контракту Додаток 1 (копія додається, сканкопія оригіналу є в наявності у Відповідача), щодо зміни банківських реквізитів Постачальника.

Умовами пункту 4.3. Контракту від 29 березня 2025 року встановлено, що підставою оплати є проформа, інвойс виставлені Продавцем.

Умовами Специфікації № 6 від 23 липня 2025 року встановлено, що оплата відбувається - 50% після виставлення проформи інвойсу, - 50% після приймання продукції представниками ТОВ «ЕЛІЗ» на території виробника.

На виконання вимог вищезазначеного контракту, з урахуванням проформи інвойса № 20250723001 від 23 липня 2025 року, проформи інвойса № 20250723002 від 23 липня 2025 року, комерційного інвойса №20250723003 від 23 липня 2025 року, платіжної інструкцієї в іноземній валюті №154 від 24 липня 2025 року, платіжної інструкції в іноземній валюті №162 від 29 серпня 2025 року, позивачу поставлені частини товарної партії (трансформатори, схеми з`єднання обмоток) на загальну суму 110 100,00 дол. США.

Митна вартість зазначеного товару, підприємством заявлена відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений у статті 58 Митного кодексу України.

10 листопада 2025 року позивачем до митного оформлення митну декларацію №№ 25UA112080006148U4, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: «1. Трансформатори з рідким діелектриком, потужністю не більш як 650 кВА:- масляний трансформатор/Oil-type Transformer S13-M-160/10-12шт, потужністю 160кВА;-масляний трансформатор/Oil-type Transformer S13-M-160/6-3шт, потужністю 160кВА;Схема з`єднання обмоток Yzn-11, напруга обмоток 10/0,4кВ;6/0,4kB, напруга короткого замикання-4%, макс.втрати при короткому замиканні при роботі під навантаженням-2350Вт, макс.втрати холостого ходу-210Вт, RAL7030, діапазон робочих температур-від -25С до +40С, тип ізоляції обмоток-масло;-масляний трансформатор/Oil-type Transformer S13-M-250/10-10шт, потужністю 250кВА;- масляний трансформатор/Oil-type Transformer S13-M-250/6-3шт, потужністю 250кВА;Схема з`єднання обмоток Yzn-11, напруга обмоток 10/0,4кВ;6/0,4kB, напруга короткого замикання-4%, макс.втрати при короткому замиканні при роботі під навантаженням-3250Вт, макс.втрати холостого ходу-300Вт, RAL7030, діапазон робочих температур-від -25С до +40С, тип ізоляції обмоток-масло;-масляний трансформатор/Oil-type Transformer S13-M-630/10-11шт, потужністю 630кВА;- масляний трансформатор/Oil-type Transformer S13-M-630/6-3шт, потужністю 630кВА;Схема з`єднання обмоток DyN-11, напруга обмоток 10/0,4кВ;6/0,4кВ, напруга короткого замикання-4,5%, макс.втрати при короткому замиканні при роботі під навантаженням-6500Вт, макс.втрати холостого ходу-600Вт, RAL7030, діапазон робочих температур-від -25С до +40С, тип ізоляції обмоток-масло ;Виробник: JIANGSU TIANHUA TRANSFORMER CO LTD Країна виробництва: Китай.».

Разом із митною декларацією позивачем до митниці надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару та транспортних витрат (графа 44 МД): 1. 0003 сертифікат S13-M-160/10 Т250874 від 24 серпня 2025 року; 2. 0003 сертифікат S13-M-160/6 - Т2508079 від 24 серпня 2025 року; 3. 0003 сертифікат S13-M-250/10 - Т2508092 від 24 серпня 2025 року; 4. 0003 сертифікат S13-M-250/6 - Т2508073 від 24 серпня 2025 року; 5. 0003 сертифікат S13-M-630/10 - Т2508051 від 24 серпня 2025 року; 6. 0003 сертифікат S13-M-630/6 - Т2508070 від 24 серпня 2025 року; 7. 0271 бн від 23 липня 2025 року пакувальний лист; 8. 0325 20250723001 від 23 липня 2025 року проформа-інвойс; 9. 0325 20250623002 від 23 липня 2025 року проформа-інвойс; 10. 0380 20250723003 від 23 липня 2025 року комерційний інвойс; 11. 0705 S0125080846 від 05 вересня 2025 року коносамент 1 арк.; 12. 0705 25MLUA543N від 05 листопада 2025 року лінійний коносамент; 13. 0730 7930 від 08 листопада 2025 року; CMR-товаротранспортна накладна; 14. 0730 7529 від 08 листопада 2025 року CMR-товаротранспортна накладна; 15. 3001 154 від 24 липня 2025 року платіжна інструкція в іноземній валюті; 16. 3001 162 від 29 серпня 2025 року платіжна інструкція в іноземній валюті; 17. 3004 РФ-28102 від 05 листопада 2025 року рахунок експедитора (транспортні витрати) 18. 3007 05112025/2 від 05 листопада 2025 року довідка експедитора; 19. 4103 Специфікація № 6 від 23 липня 2025 року; 20. 4103 Додаткова угода № 1 від 11 серпня 2025 року; 21. m4104 Контракт № 2903/25 від 29 березня 2025 року (діє до 31 грудня 2026 року); 22. m4301 Договір на перевезення № 10/02-13 від 10 лютого 2013 року; 23. m4301 Договір на перевезення № UA00065810 від 01 січня 2025 року; 24. 4301 БН від 01 жовтня 2025 року Договір з перевізником; 25. 7029 25C3203A1114/00008 від 17 вересня 2025 року Сертифікат походження товару 26. m9000 Каталог технічний від 18.05.2025 27. 9000 специфікація № 1 до інвойсу 20250723003 від 23 липня 2025 року; 28. 9000 ЗАЯВКА на перевезення № 08082025 від 08 серпня 2025 року; 29. 9000 комерційна пропозиція від 20 липня 2025 року; 30. 9000 специфікація № 2 до інвойсу 20250723003 від 23 липня 2025 року 31. 9000 Повідомлення (бажання) від 10 листопада 2025 року 32. 9000 Лист б/н від 05 вересня 2025 року; 33. 9000 Відповідь на зауваження митниці № 796465 від 11 листопада 2025 року; 34. 9000 Повідомлення (бажання) від 11 листопада 2025 року; 35. 9610 223120250003563375 від 02 вересня 2025 року Експортна митна декларація КНР.

Автоматизованою системою митного оформлення Інспектор згенеровано форми митного контролю та необхідні до виконання митні процедури:

«105-2 - Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів».

За результатами перевірки встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (частини 3 статті 53 МКУ).

Митниця направила уповноваженій особі повідомлення з вимогою надання додаткових документів а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу позивачем 11 листопада 2025 року до митниці додатково надано наступні документи: лист від 05 вересня 2025 року б/н; відповідь на зауваження від 11 листопада 2025 року № 796465.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 11 листопада 2025 року № UA112080/2025/000044/1, відповідно до якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не надано документів, що підтверджують митну вартість товару.

У митному оформленні ЕМД від 10 листопада 2025 року № 25UA112080006148U4 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 11 листопада 2025 року № UA112080/2026/000244.

З урахуванням положень пункту 2 частини 3 статті 52 МК України позивачем подано ЕМД від 11 листопада 2025 року № 25UA112080006183U7, при цьому сплачено вартість донарахованих митних платежів відповідно до спірного рішення про коригування митної вартості товарів, товар випущено у вільний обіг.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості від 11 листопада 2025 року № UA112080/2025/000044/1 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 11 листопада 2025 року № UA112080/2026/000244, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (далі МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 50 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому частини 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З вищевикладеного вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, при цьому такий висновок кореспондується із положеннями пункту 2 частини 5 статті 54 МК України, за змістом якої митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до статті 54 МК України, здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, і контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2-8 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в статтею 57 МК України, частинами 1 8 якої передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Сукупний аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З наданої до суду копії рішення відповідача, про коригування митної вартості товарів № UA112080/2025/000044/1 від 11 листопада 2025 року, яка є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що виключає можливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що за результатами опрацювання наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару відповідачем у спірному рішенні зроблено висновок про наявність розбіжностей в поданих документах, який унеможливлює визначення митної вартості за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору(контракту)) зроблено з огляду на те, що:

1. Відповідно до пункту 3 специфікації від 23 липня 2025 року № 6 50% передплата проводиться покупцем після виставлення проформи-інвойсу. До митного оформлення надані проформи-інвойси від 23 липня 2025 року № 20250723001, 20250623002 на суму 110 100 USD, які не містять посилання на специфікацію № 6 та нічим не відрізняються окрім номера. Також надано рахунок-фактура тією ж датою 23 липня 2025 року № 20250723003, але вже на суму 105 560 USD. При цьому надані до митного оформлення платіжні доручення від 29 серпня 2025 року № 162 та від 24 липня 2025 року № 154, кожна з яких посилається на різну проформу та в сумі оплата складає 110 100 USD, що відрізняється від суми рахунку фактури;

2. Відповідно до рахунку-проформи від 23 липня 2025 року № 20250623002 та інвойсу фактури від 23 липня 2025 року № 20250723003 назва банку продавця зазначено BANK OF CHINA XUZHOU YUNLONG SUB-BRANCH, однак це суперечить договірним умовам де банком продавця є CHINA CONSTRUCTION BANK CORPORATION. Відповідні зміни назви банку та банківських реквізитів вступили в силу лише з підписанням додаткової угоди № 1 від 11 серпня 2025 року до договору купівлі-продажу від 29 березня 2025 року № 2903/25. Відповідно документи зазначені у частині 2 статті 53 МКУ (платіжні доручення, інвойси, додатки до контракту) містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості;

3. Відповідно до вимог Постанови Нацбанку України 28 липня 2008 року № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (із змінами та доповненнями) платіжна інструкція в іноземній валюті зокрема має містити підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, натомість надані до митного оформлення платіжні доручення від 29 серпня 2025 року № 162 та від 24 липня 2025 року № 154 в іноземній валюті не містить зазначених вище даних. Отже, з огляду на пункт 4 частини 2 статті 53 МКУ, не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачено за оцінюваний товар;

4. У пункті 4 специфікації від 23 липня 2025 року № 6 зазначено, що товар повинен бути готовим до відвантаження протягом 30 днів із моменту оплати 50% передоплати. Дата першого платіжного документа, наданого до митного оформлення, 24 липня 2025 року, а коносаменту № S0125080846 05 вересня 2025 року, що є більшим, ніж 30 днів;

5. Відповідно до пункту 2.4.2 договору транспортного експедирування від 10 лютого 2013 року № 10/02-13 Заявка повинна містити такі дані: маршрут перевезення; опис вантажу (найменування, код ТН ЗЕД; загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид та спосіб пакування; кількість вантажних місць, розміри та вага одного вантажного місця; найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; прізвище, ім`я, по батькові відповідального за відвантаження/ прийомку вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним; місце, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції з оформлення товарно-транспортної документації. В наданій до митного оформлення Заявці на експедирування вантажу від 08 серпня 2025 року № 08082025 відсутня в повному обсязі інформація щодо опису вантажу, виду та способу пакування, кількості вантажних місць, розмірів та ваги одного вантажного місця, прізвище, ім`я, по батькові відповідального за відвантаження/ прийомку вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним; місце, дату та час завантаження вантажу, інструкції з оформлення товарно-транспортної документації. Також в заявці від 08 серпня 2025 року наявне посилання на коносамент № S0125080846, який виданий на місяць пізніше (05 вересня 2025 року);

6. Відповідно до вимог статті 254 МКУ митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Копія МД країни відправлення від 02 вересня 2025 року № 223120250003563375 складена китайською мовою (відмінною від офіційної мови митних союзів, або іншої іноземної мови міжнародного спілкування), але її переклад до митного оформлення не надано.

Щодо відсутності посилання в проформах-інвойсах від 23 липня 2025 року № 20250723001, 20250623002 на суму 110 100 USD, які не містять посилання на специфікацію № 6, що не дає можливості однозначно співставити їх із заявленою партією товару, суд зазначає наступне.

Наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на специфікацію, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Подібний правовий висновок з цього спірного питання викладено у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року по справі №821/829/18 та від 14 серпня 2018 року по справі №821/1617/17.

Митним кодексом України чи будь-яким іншим нормативно-правовим документом не встановлено вимог до такого документу, як інвойс, тому є необґрунтованим зауваження митного органу щодо невідображення в інвойсі відповідної інформації.

Суд встановив, що під час подання першої митної декларації № 25UA112080006148U4 від 10 листопада 2025 року, за результатами розгляду якої та доданих до неї документів декларантом було отримано повідомлення митниці про наявність розбіжностей, у митного органу міг виникнути обґрунтований сумнів щодо правильності визначення митної вартості.

Разом з тим, суд на зазначає, що з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, а саме платіжного доручення №154, позивачем сплачено 50% від суми згідно умов пункту 3 Контракту та Специфікації №6. Платіжним дорученням№162 сплачено залишок суми згідно проформи 20250723002 (50%).

Обидві проформи зазначені в відповідних платіжних дорученнях та підтверджують факт сплати товару по специфікації№6.

З приводу доводів відповідача, що митниці надавався рахунок-фактура тією ж датою 23 липня 2025 року № 20250723003, але вже на суму 105 560 USD суд зазначає, що позивачем до митного оформлення надані платіжні доручення від 29 серпня 2025 року № 162 та від 24 липня 2025 року № 154, кожна з яких посилається на різну проформу та в сумі оплата складає 110 100 USD, що відрізняється від суми рахунку фактури.

Суд враховує, що формування комерційних та товаросупровідних документів здійснюється постачальником, та може містити будь яку дату, на зазначення такої дати позивач жодним чином не може вплинути.

Окрім того, дата інвойса не впливає на вартісні показники товару.

З урахуванням наданих митниці та суду пояснень, при завантаженні товару в контейнера фізично не вмістилися 2шт.трансформаторів по специфікації№6 поз.3-S13М 250/10 (їх вартість відповідає різниці в оплаті згідно платіжних доручень та інвойса 20250723003).

Ці позиції відвантажено в наступній поставці.

Кількість та вартість відвантаженого товару зазначена в товаро-супровідних документах, а саме Інвойс№ 20250723003 від 23 липня 2025 року та пакувальний лист.

Оплата здійснена згідно умов контракту на суму підписаної Специфікації №6. Додатково до митниці надавався лист постачальника б/н від 05 вересня 2025 року.

Окрім того, в матеріалах справа наявний фінальний комерційний інвойс № 20250723003 містить посилання на Специфікацію № 6.

Отже, отримавши вказані пояснення ТОВ «ЕЛІЗ» разом з поданою декларацією щодо декларування імпортованого товару, посадова особа митниці повинну була врахувати надану декларантом інформацію про розподіл поставки товару частинами, що пояснює різну вартість товару в інвойсі та рахунку-проформі, та усуває сумніви у правильності визначення митної вартості.

Аналіз наданих до поданої декларації платіжних доручень № 154 та № 162, рахунок-фактура № 20250723003 та Специфікації № 6 шляхом співставлення наявних у вказаних документах інформації щодо марки, ціни за 1 кг товару, кількості товару свідчить про поставку заявленої партії товару.

За таких обставин, суд доходить висновку, що доводи митного органу щодо неможливості співставити наданий інвойс із заявленою партією товару є необґрунтованими.

З приводу доводів митниці що відповідно до наданого рахунку-проформи від 23 липня 2025 року № 20250623002 та інвойсу фактури від 23 липня 2025 року № 20250723003 назва банку продавця зазначено BANK OF CHINA XUZHOU YUNLONG SUB-BRANCH, однак це суперечить договірним умовам де банком продавця є CHINA CONSTRUCTION BANK CORPORATION, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 50% передплати за товар по Специфікації№6 було сплачено позивачем на реквізити банку зазначені в Контракті, що підтверджено платіжним дорученням №154 від 24 вересня 2025 року (додаткова угода на той момент не підписана). Остаточна оплата Специфікації№6 здійснена декларантом 29 серпня 2025 року платіжним дорученням за № 162 на реквізити банку зазначені в Додатковій угоді 1 до Контракту.

Вищезазначене спростовує доводи митниці відносно того, що зміна назви банку та банківських реквізитів суперечить договірним умовам де банком продавця є CHINA CONSTRUCTION BANK CORPORATION.

Окрім того, митниця вказує, що надані позивачем платіжні доручення від 29 серпня 2025 року № 162 та від 24 липня 2025 року № 154 в іноземній валюті не містить зазначених Постановою № 216 даних, отже документально не підтверджують ціну, що фактично сплачено за оцінюваний товар.

Суд із вказаними доводами не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 13 пункту 14 Розділу ІІ постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» 28 липня 2008 року № 216 (далі Постанова №216) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, який створений за результатом процедури посиленої автентифікації платника відповідно до вимог Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 травня 2023 року № 58 (зі змінами).

Судом встановлено, що із наданих разом із декларацією № 25UA112080006148U4 від 10 листопада 2025 року платіжних доручень від 29 серпня 2025 року № 162 та від 24 липня 2025 року № 154 на суму 110 100,00 дол. США містяться дані особи платника/ініціатора, а саме вказані дані ТОВ «Еліз» та міститься запис, що документ підписано з використанням електронного підпису. Тобто дані платіжні документи містять обов`язковий реквізит відповідно до підпункту 13 пункту 14 Постанови №216. Інших відомостей про невідповідність платіжного документу Постанові №216 відповідачем не вказано.

Що ж стосується доводів митниці з приводу того, що у пункті 4 специфікації від 23 липня 2025 року № 6 зазначено, що товар повинен бути готовим до відвантаження протягом 30 днів із моменту оплати 50% передоплати, в той час як, дата першого платіжного документа, наданого до митного оформлення, 24 липня 2025 року, а коносаменту № S0125080846 05 вересня 2025 року, що є більшим, ніж 30 днів, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Пункт 4 Специфікації №6 від 23 липня 2025 року передбачає/встановлює готовність Товару до відвантаження протягом 30 днів з моменту отримання 50% передоплати, а не строк його постачання.

Готовність до відвантаження та обов`язок по відвантаженню товару на переконання суду не є тотожними, оскільки готовність - це момент/подія, коли товар або вироблений, перевірений, упакований та готовий до передачі перевізнику.

Згідно зі Специфікацією № 6, після сплати 50 % передплати 24 липня 2025 року (платіжне доручення № 154), товар мав бути готовий до відвантаження у строк до 23 серпня 2025 року, а не відвантажений.

Вищезазначене спростовує доводи митниці з приводу недотримання позивачем вимог Контракту та Специфікації № 6 в частині дати готовності товару до відвантаження та відвантаження.

Окрім того, коносамент підтверджує дату завантаження Товару та початок морського перевезення, а не дату готовності товару до відвантаження і не впливає на виконання пункту 4 Специфікації №6.

Окрім того, до суду не надано доказів того, що це якимось чином впливає на числові значення при митному оформленні товарів.

Також, митниця вказує, що в наданій до митного оформлення Заявці на експедирування вантажу від 08 серпня 2025 року № 08082025 відсутня в повному обсязі інформація щодо опису вантажу, виду та способу пакування, кількості вантажних місць, розмірів та ваги одного вантажного місця, прізвище, ім`я, по батькові відповідального за відвантаження/ прийомку вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним; місце, дату та час завантаження вантажу, інструкції з оформлення товарно-транспортної документації. Також в заявці від 08 серпня 2025 року наявне посилання на коносамент № S0125080846, який виданий на місяць пізніше (05 вересня 2025 року). Із вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.

Заявка на транспортно-експедиційні послуги (експедирування вантажу при морському перевезенні) від 08 серпня 2025 року № 08082025, ТОВ «Клевер Тім» для ТОВ «ЕЛІЗ», яка подана декларантом до митного оформлення є додатковим документом на підтвердження транспортних витрат, які додаються до митної вартості товару (згідно з умовами поставки FOB SHANGHAI).

У вищезазначеній заявці вказана наступна інформація: назва компанії-замовника (ТОВ «ЕЛІЗ»), кількість і тип контейнерів (2 шт. 40-футових), умови поставки (FOB SHANGHAI), адреса завантаження (з контактами постачальника Jiangsu Tianhua Transformer Co., Ltd. в Китаї, включаючи мобільний/WhatsApp +86-13600640631 та Skype), адреса митного терміналу (Курчатова, Митний пост Запоріжжя), адреса доставки (м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе 13), опис вантажу з кодом УКТ ЗЕД (OIL-TYPE TRANSFORMER 8504210000), орієнтовні строки готовності вантажу (до 22 серпня 2025 року), сума фрахту (429 139,58 грн або 10 200 USD), умови оплати (100% після доставки), примітки з посиланням на коносамент № S0125080846 від 05 вересня 2025 року та інвойс № 20250723003 від 23 липня 2025 року, а також додаткові умови щодо автотранспорту (надання протягом 48 годин після прибуття, простій 50 USD/день).

Вказаної інформації, на переконання суду, є цілком достатньо для виконання зобов`язань експедитором за договором транспортного експедирування від 10 лютого 2013 року № 10/02-13 для огранізації маршруту та здійснення доставки товару.

Також, суд враховує, що вартість перевезення зазначена в рахунку та довідці, та врахована декларантом при формуванні заявленої митної вартості.

Що стосується ненадання позивачем копії митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою, то суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 19 березня 2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

За таких обставин, такі зауваження митниці про обов`язковість надання копії митної декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі і з її перекладом, протирічать положенням Митного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 813/5405/15, від 31 січня 2020 року у справі №804/7761/16 та відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 820/17417/14, від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 МК України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Висновки щодо необхідності аналізу характеристик імпортованих позивачем товарів та товарів, митна вартість яких була взята митницею за зразок для обчислення, викладені також і в постанові Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №: UA112080/2025/000044/1 від 11 листопада 2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

За обставинами справи картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000244 від 11 листопада 2025 року складена у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №: UA112080/2025/000044/1 від 11 листопада 2025 року відповідно, яке визнано судом протиправним.

У постанові від 23 липня 2021 року у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, то вимога про визнання її протиправною правомірно визнана судами обґрунтованою.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000244 від 11 листопада 2025 року.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про достатність наданих позивачем первинних документів для митного оформлення імпортованого товару та відсутність підстав для застосування при цьому резервного методу визначення митної вартості товару, а позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. відтак, вказаний судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості Запорізької митниці №: UA112080/2025/000044/1 від 11 листопада 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000244 від 11 листопада 2025 року прийняті відповідачем (Запорізькою митницею ЄДРПОУ 44005647).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» судові витрати по даній справі зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені статтею 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов