Рішення № 138125481, 10.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Справа № 280/5100/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування періоду 05.05.2005 по 04.09.2015 до загального страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати відповідача зарахувати період з 05.05.2005 по 04.09.2015 до загального страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок і виплату позивачу перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з дня звернення за перерахунком.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. Під час призначення пенсії відповідачем протиправно не було зараховано до її стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 05.05.2005 по 04.09.2015. Вважає, що має право на зарахування зазначеного періоду у подвійному розмірі в силу положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки у спірний період працювала у протитуберкульозному закладі охорони здоров`я. Вказана норми надає підстави для зарахування такого стажу у подвійному розмірі. Зауважує, що у грудні 2025 року звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області для перерахунку її пенсії надавши довідку роботодавця про період з 05.05.2005 по 04.09.2015. Наголошує, що про результати розгляду вказаної заяви її не повідомлено, однак з розрахунку стажу було з`ясовано, що відповідачем не зараховано період з 05.05.2005 по 04.09.2015 до загального страхового стажу позивача у подвійному розмірі, а тому позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 11.06.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» направив відзив на позовну заяву (вх. №32766), у якому наголошує, що правом на пільгове обчислення страхового стажу користуються особи, які працювали у вищезазначених закладах до 01.01.2004. З 01.01.2004 стаж обчислюється в одинарному розмірі - за даними системи персоніфікованого обліку. Вказує, що під час призначення пенсії період роботи ОСОБА_1 у протитуберкульозному закладі охорони здоров`я з 05.05.2005 по 04.09.2015 зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі, оскільки згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначений період обчислюється за даними персоніфікованого обліку. При цьому, підкреслює, що для задоволення позовних вимог позивача про перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 05.05.2005 по 04.09.2015 у подвійному розмірі не існує законних підстав.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 26.01.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що у грудні 2025 року звернулась до відповідача, надавши довідку Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради від 11.12.2025 №06/08/259.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 працювала у КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» ЗОР на посаді: молодшої медичної сестри прибиральниці палатної відділення легеневого туберкульозу №1 з 05.05.2005 (наказ від 04.05.2005 №111/о) по 04.09.2015 (наказ від 07.09.2015 №242/о). Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, тому ОСОБА_1 має право на цю пільгу. Відпустка без збереження заробітної плати та відпустки по догляду за дитиною до 3-х років не надавались. Додатково наведена інформація щодо перейменування установи.

Про результати розгляду вказаної заяви позивача не було повідомлено, однак з розрахунку стажу (РС-право) нею було з`ясовано, що відповідачем не зараховано період з 05.05.2005 по 04.09.2015 до загального страхового стажу у подвійному розмірі, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач факту звернення до нього позивачем у грудні 2025 року разом із довідкою Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради від 11.12.2025 №06/08/259 не заперечує.

Слід зауважити, що судом врахована відсутність на час ухвалення рішення по суті позовних вимог спору між сторонами щодо тривалості набутого позивачем страхового стажу в протитуберкульозному закладі охорони здоров`я.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Таким законом до 31.12.2003 був Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), відповідно до преамбули якого цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом періоду з 05.05.2005 по 04.09.2015 позивач працювала у КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» ЗОР на посаді: молодшої медичної сестри прибиральниці палатної відділення легеневого туберкульозу №1.

Відповідно до статей 1, 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення. Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Відповідно до статей 1, 10 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 №385, протитуберкульозний диспансер входить вказаного переліку.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 наказу Міністерства охорони здоров`я від 16.07.2009 №514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», протитуберкульозний диспансер входить до лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Таким чином, за правилами статті 60 Закону №1788-XII в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи у протитуберкульозному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, у яких зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, стаж роботи особи у протитуберкульозному чи іншому подібному закладі охорони здоров`я надає пільги при обчисленні стажу, а саме зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно не було зараховано період роботи позивача з 05.05.2005 по 04.09.2015 КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» ЗОР, як у протитуберкульозному закладі охорони здоров`я, у подвійному розмірі.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати період роботи ОСОБА_1 у протитуберкульозному закладі охорони здоров`я з 05.05.2005 по 04.09.2015 до її загального стажу у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII , у зв`язку із чим перерахувати розмір її пенсії за віком, починаючи з моменту звернення за таким перерахунком - у грудні 2025 року.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 роботи у протитуберкульозному закладі охорони здоров`я з 05.05.2005 по 04.09.2015 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у протитуберкульозному закладі охорони здоров`я з 05.05.2005 по 04.09.2015 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим перерахувати розмір її пенсії з дня звернення за перерахунком у грудні 2025 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак