Рішення № 138125072, 16.06.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1795/26

№ 2/207/2135/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

Звертаючись до суду, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 08 серпня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10539930, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 2 та п.9 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у кредит, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, повний текст яких розміщений на сайті кредитодавця. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п. 2. кредитного договору кредитні кошти надаються ТОВ «Макс Кредит» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на карту позичальника емітовану банком України.

Згідно з умовами Кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачених Договором.

23 січня 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23012026-МК/ЄАПБ у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 23 січня 2026 року до Договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23 січня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 11650,80 грн., з яких: 7200,00 грн. залишок по тілу кредиту; 2650,80 грн. залишок по відсоткам; 1800,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кошти в розмірі визначеному умовами договору. Відповідач у свою чергу не виконав умови кредитного договору.

З моменту отримання права вимоги до відповідача за договором № 00-10539930 від 08 серпня 2025 року з 23 січня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 00-10539930 від 08 серпня 2025 року в сумі 11650,80 грн., з яких: 7200,00 грн. залишок по тілу кредиту; 2650,80 грн. залишок по відсоткам; 1800,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору.

Також, 24 червня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 74177832, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, та додаткові угоди, відповідно до умов яких ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 7 від 21 квітня 2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18177 грн. 30 коп., з яких: 5700, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 12477,30 грн. - заборгованість за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача за договором № 74177832 від 24 червня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості відповідача.

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 74177832 від 24 червня 2022 року у розмірі 18177 грн. 30 коп., з яких: 5700, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 12477,30 грн. - заборгованість за відсотками.

Крім того, 17 лютого 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300347 шляхом підписання його електронним підписом відповідача, як позичальника, відтвореним використанням позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер телефону відповідача відповідно до умов договору.

29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 29 лютого 2024 року до Договору факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9912,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4912,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

3 моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 29.02.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 300347 від 17 лютого 2022 року в розмірі 9912,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4912,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, кредитні кошти не повернув, у нього утворилася заборгованість. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 39740 грн. 10 коп. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, на позові наполягав у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.

Відповідно до ст.280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.

Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав ні відзиву, ні заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 серпня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10539930, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 2 та п.9 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (арк.с. 10-11).

23 січня 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23012026-МК/ЄАПБ у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників (арк.с. 12-13).

Відповідно до Реєстру боржників від 23 січня 2026 року до Договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23 січня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 11650,80 грн., з яких: 7200,00 грн. залишок по тілу кредиту; 2650,80 грн. залишок по відсоткам; 1800,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору (арк.с. 14 зворот).

Також, 24 червня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 74177832, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (арк. с. 15).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, та додаткові угоди, відповідно до умов яких ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників (арк. с. 17-19).

Відповідно до реєстру боржників № 7 від 21 квітня 2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18177 грн. 30 коп., з яких: 5700, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 12477,30 грн. - заборгованість за відсотками (арк. с. 20).

Крім того, 17 лютого 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300347 шляхом підписання його електронним підписом відповідача, як позичальника, відтвореним використанням позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер телефону відповідача відповідно до умов договору (арк. с. 21-24).

29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (арк.. с. 25-26).

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 29 лютого 2024 року до Договору факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9912,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4912,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (арк. с. 27).

Згідно розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором кредитної лінії № 00-10539930 від 08 серпня 2025 року у розмірі 11650,80 грн., з яких: 7200,00 грн. залишок по тілу кредиту; 2650,80 грн. залишок по відсоткам; 1800,00 грн. штрафні санкції згідно умов договору; за договором позики № 74177832 від 24 червня 2022 року у розмірі 18177 грн. 30 коп., з яких: 5700, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 12477,30 грн. - заборгованість за відсотками; за договором про надання споживчого кредиту № 300347 від 17 лютого 2022 року в розмірі 9912,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4912,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для пред`явлення даного позову.

За правилом частини першої статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При укладенні спірних кредитних договорів сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Таким чином, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитними договорами, у відповідача утворилась заборгованість.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі договорів факторингу відбулася заміна первісних кредиторів на нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами кредитного договору № 00-10539930 від 08 серпня 2025 року та отримання позичальником кредитних коштів; встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування, - суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним кредитним договором, заборгованості у розмірі 9850,80 грн., з яких: 7200,00 грн. залишок по тілу кредиту; 2650,80 грн. залишок по відсоткам; та за кредитним договором № 300347 від 17 лютого 2022 року заборгованості у розмірі 9912,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4912,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 1800,00 грн. - суми заборгованості по штрафним санкціям (за кредитним договором № 00-10539930 від 08 серпня 2025 року) суд приходить до наступного.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що ці кредитні договори укладено 08 серпня 2025 року та відповідно і заборгованість по штрафним санкціям нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому суд також враховує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відтак суд відхиляє позовні вимоги позивача про стягнення з позичальника пені, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки, оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Водночас, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку підлягає застосуванню саме пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми 1800,00 грн. заборгованості по штрафним санкціям - є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Що стосується кредитного договору № 74177832 від 24 червня 2022 року, то у даному випадку позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню, однак частковому, шляхом стягнення заборгованості за договором позики в загальному розмірі 7968грн. 60коп., з яких: 5700 гривень заборгованість за тілом позики, 2268,60грн. гривень заборгованість за процентами за строкове користування позикою, оскільки відповідно до п.2.2 кредитного договору № 74177832 від 24 червня 2022 року строк позики становить 20 днів, а відповідно до п.2.3. вказаного договору процентна ставка за договором становить 1,99%, отже (5700х1,99%) х 20 днів = 2268грн.60коп.

Наведена вище частковість задоволення позовних вимог зумовлена наступним.

Згідно п.17 вищевказаного договору, якщо сума позики, зазначена в пп.2.1 п.2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право у випадку невиконання позичальником умов цього договору нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень).

Пунктом 18 вищевказаного договору позики визначено, якщо сума позики, зазначена в пп.2.1 п.2 договору перевищує розмір однією мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п.2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень).

При цьому, ані розрахунок заборгованості, ані інші матеріали цивільної справи не містять жодних доказів пролонгації строку, на який надавалась позика. За таких обставин викладене зумовлює висновок суду, що дійсний розмір правомірно нарахованих процентів саме за строкове користування позикою становить 2268грн.60 коп. (згідно додатку до договору позики). Решту суми боргу, що значиться як проценти за користування позикою, в розмірі 10208, 70грн. з огляду на розмір суми позики в контексті п.п.17, 18 договору позики та норми ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мала б становити пеня за понадстрокове користування сумою позики. Відтак, нарахуванням кредитором/позикодавцем процентів за користування позикою після закінчення строку, на який надавалась позика, є неправомірним.

Так, відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування (строку, на який надавалась позика) внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному договорі, або внаслідок реалізації кредитором свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом (позикою) в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором (договором позики) проценти за користування кредитом, а також неустойку (пеня, штрафи). В таких правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування (строку, на який надається позика). Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц,від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18,від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.

Законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто за період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. При цьому кредитний договір (договір позики) може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем (позикодавцем) й після спливу визначеного кредитним договором (договором позики) строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі №149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі №910/17048/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №5017/1987/2012.

Таким чином, спираючись на наведені вище правові позиції, встановлені судом в ході розгляду справи фактичні обставини спірних правовідносин сторін за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 74177832 від 24 червня 2022 року, суд приходить до висновку, що нарахована відповідачу за вказаним договором позики заборгованість станом на 12 жовтня 2022 року в загальному розмірі 18177, 30 грн. має наступні складові: 5700 гривень заборгованість за тілом позики, 2268,60грн. заборгованість за процентами за строкове користування позикою протягом періоду, на який надавалась така позивача (плата за правомірне користування відповідачем позикою), а 10208, 70грн. неправомірно нараховані за період з 15 липня 2022 року (дата після закінчення строку, на який надавалась позика з урахуванням на додаткову угоду) проценти за понадстрокове користування позикою. Неправомірність такого нарахування процентів, а відтак і неможливість стягнення їх суми з відповідача, слідує з того, що з огляду на суму позики, враховуючи зміст п.п.17, 18 договору позики, а також ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» це мала б бути пеня, а не проценти за понадстрокове користування позикою. В той же час, навіть при оцінці такої суми як пені її нарахування та стягнення неможливе з огляду на наведену вище правову позицію суду касаційної інстанції про те, що зі спливом строку кредитування/строку, на який надавалась позика, кредитор втрачає право на нарахування неустойки, різновидом якої є пеня, а має право лише на нарахування інфляційних втрат та процентів різних за ст.625 ч.2 ЦК України. Однак, у спірних правовідносинах, з огляду на зміст п.п.17, 18 договору позики, а також ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та суму позики, можливість нарахуванням позивачем та/або його правопопередником передбачених ст.625 ч.2 ЦК України сум також не вбачається за можливе. Більш того, у спірних правовідносинах, враховуючи дату укладення договору позики та дату спливу строку, на який надавалась позика (останній день повернення позики 24 серпня 2023 року), вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, здійснення нарахувань на підставі ст.625 ч.2 ЦК України після 24 лютого 2022 року, а також неустойки взагалі є прямо забороненим законом.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитними договорами в загальному розмірі 27731 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість:

за договором кредитної лінії № 00-10539930 від 08 серпня 2025 року у розмірі 9850,80 грн., з яких: 7200,00 грн. залишок по тілу кредиту; 2650,80 грн. залишок по відсоткам;

за договором позики № 74177832 від 24 червня 2022 року у розмірі 7968 грн. 60 коп., з яких: 5700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2268грн.60коп. - сума заборгованості за відсотками;

за договором про надання споживчого кредиту № 300347 від 17 лютого 2022 року у розмірі 9912,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4912,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всього стягнути 27731 грн. 40 коп. (двадцять сім тисяч сімсот тридцять одна) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у сумі 1857грн. 87 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Південним районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Юрченко