Рішення № 138124642, 10.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуСправа №160/34124/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 в Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

зобов`язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб відносно ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формувався висновок про непорушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2022 році позивач здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, отримавши диплом бакалавра. У подальшому позивач здійснював спроби здобути другий (магістерський) рівень вищої освіти у різних закладах вищої освіти, проте був відрахований і диплом магістра не отримав; станом на теперішній час позивач навчається в Українському державному університеті науки і технологій з метою здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти. Позивач наголошує, що документальним підтвердженням найвищого здобутого ним рівня освіти є диплом бакалавра, оскільки відповідно до статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документом, який підтверджує здобутий особою ступінь вищої освіти, є документ про вищу освіту, а магістерського рівня освіти позивач не здобув. З огляду на це позивач вважає, що здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий, а тому послідовність здобуття освіти, визначена частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», ним не порушена. Позивач зазначає, що всупереч наведеному в сформованій за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти довідці про здобувача освіти щодо нього зазначено про порушення такої послідовності, що зумовлено запровадженим за ініціативою відповідача алгоритмом формування довідки, який суперечить чинному законодавству та фактично позбавляє позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, а також на листи Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій і Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначив, що внесення відомостей про здобувачів освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності (закладів освіти), тоді як на Міністерство освіти і науки України як на розпорядника цієї бази покладено лише організаційні та контролюючі функції, а на державне підприємство «Інфоресурс» як технічного адміністратора технічні функції. Відповідач наголошував, що Міністерство не формує і не видає довідки про здобувача освіти, не вносило щодо позивача жодних відомостей до бази та не приймало стосовно нього рішень, а відтак протиправність його дій відсутня.

Відповідач також зазначив, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами і мають лише роз`яснювальний та рекомендаційний характер; що з урахуванням запровадженого алгоритму визначення послідовності здобуття освіти позивач, який неодноразово зараховувався для здобуття освіти того самого рівня, здобуває освіту непослідовно, у зв`язку з чим у довідці правомірно зазначено «Ні, порушує». Крім того, відповідач вважав, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Щодо можливих витрат на професійну правничу допомогу відповідач просив, у разі задоволення позову, врахувати критерії співмірності та обмежити розмір таких витрат.

Відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.06.2022 позивач успішно завершив навчання за освітнім ступенем бакалавра в Університеті імені Альфреда Нобеля, у зв`язку з чим ним здобуто перший (бакалаврський) рівень вищої освіти та отримано диплом бакалавра.

26.09.2022 позивача зараховано до Університету імені Альфреда Нобеля для здобуття освітнього ступеня магістра; 11.09.2024 позивача відраховано. Диплом магістра позивач не отримав.

14.08.2023 позивача зараховано до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури для здобуття освітнього ступеня бакалавра, з якої його відраховано за академічну неуспішність. Документ про освіту позивач не отримав.

29.11.2023 позивача зараховано до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури для здобуття освітнього ступеня магістра; 11.04.2024 позивача відраховано. Диплом магістра позивач не отримав.

11.04.2024 позивача зараховано (поновлено) до Українського державного університету науки і технологій для здобуття освітнього ступеня магістра, де позивач навчається за денною формою станом на час розгляду справи.

Таким чином, документальним підтвердженням найвищого здобутого позивачем рівня освіти є диплом бакалавра; другого (магістерського) рівня вищої освіти позивач не здобув.

Із довідки про здобувача освіти, сформованої за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, вбачається, що поточне здобуття позивачем освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» (у відповідному полі зазначено «Ні, порушує»).

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття вищої освіти.

Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII визначено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Інформація про видані документи про вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон № 1556-VII) підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Отже, документом, який підтверджує здобутий особою ступінь вищої освіти, є документ про вищу освіту.

З наведеного вбачається, що особа вважається такою, що здобула відповідний рівень (ступінь) вищої освіти, лише за умови успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та отримання передбаченого законом документа про освіту. Судом встановлено, що позивач отримав диплом бакалавра, тобто здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. Диплома магістра позивач не отримав, а тому не вважається таким, що здобув другий (магістерський) рівень вищої освіти, попри навчання за відповідними освітніми програмами, за наслідками якого його було відраховано. Відтак найвищим здобутим позивачем рівнем освіти є перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, тоді як станом на час розгляду справи позивач здобуває другий (магістерський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий. За таких обставин послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII та не є порушеною.

На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався за освітнім ступенем магістра та був відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту позивач не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня магістра. Продовжуючи навчання для здобуття освітнього ступеня магістра, позивач здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий ним перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти. Держателем цієї бази є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням її функціонування; власником є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; адміністратором визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, додатком 9 до якого затверджено форму довідки про здобувача освіти, що формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та на підставі даних, що в ній містяться, має відображати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Отже, довідка про здобувача освіти не впливає на здобуття позивачем освіти, а має правове значення для вирішення питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому ані пункт 1 частини третьої статті 23 наведеного Закону, ані Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, не містять застережень щодо надання відстрочки особам, які повторно вступили на навчання і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий. За таких обставин суд не вбачає підстав для відображення у довідці позивача висновку про порушення ним послідовності здобуття освіти, оскільки такого порушення допущено не було.

Пунктом 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584, передбачено, що власником Єдиної державної електронної бази з питань освіти та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава; розпорядником є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника.

Відповідно до розділу IV зазначеного Положення розпорядник бази, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням її функціонування; використовує інформацію, що в ній міститься, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення. Технічний адміністратор забезпечує функціонування бази у порядку, визначеному розпорядником, здійснює заходи із технічного і технологічного забезпечення, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення, оброблення інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів освіти.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що на Міністерство освіти і науки України як на розпорядника Єдиної державної електронної бази з питань освіти покладено організаційні та контролюючі функції ведення цієї бази, у тому числі встановлення вимог до її програмного забезпечення, за допомогою якого автоматично формується довідка про здобувача освіти. Саме Міністерство є володільцем усієї інформації, що міститься в базі, має повний доступ до неї та повноваження щодо забезпечення її функціонування, а відтак не позбавлене технічної можливості та повноважень забезпечити формування довідки про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства. За таких обставин обов`язок усунути порушення прав позивача може бути покладено саме на відповідача.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, згідно з якою послідовність здобуття особою освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», якщо особа здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий; при цьому обставини попереднього навчання, за наслідками якого особу було відраховано без отримання передбаченого законом документа про освіту, на такий висновок не впливають, оскільки без отримання такого документа особа не вважається такою, що здобула відповідний рівень вищої освіти. Верховний Суд також зазначив, що хоча формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти здійснюється в цій системі автоматично, порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо Міністерством освіти і науки України шляхом забезпечення функціонування бази та встановлення вимог до її апаратного і програмного забезпечення; це Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в базі, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Ураховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що внесення відомостей про здобувачів освіти належить виключно до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, а на Міністерство покладено лише організаційні функції, з огляду на що протиправність його дій нібито відсутня. Предметом спору у цій справі є не достовірність окремих внесених закладами освіти записів про навчання позивача, а саме організація функціонування бази, за якої за наявними у ній даними автоматично формується висновок про порушення позивачем послідовності здобуття освіти. Формування такого висновку є наслідком застосування алгоритму визначення послідовності здобуття освіти та вимог до програмного забезпечення бази, забезпечення функціонування якої належить до повноважень Міністерства як її розпорядника, а тому саме відповідач як розпорядник бази є належним суб`єктом, на якого може бути покладено обов`язок забезпечити формування довідки з дотриманням закону. Посилання відповідача на роз`яснювальний характер листів Міністерства наведеного не спростовує, оскільки позивач оскаржує не лист як нормативний акт, а дії відповідача з організації функціонування бази.

Суд також відхиляє доводи відповідача про непослідовність здобуття позивачем освіти з огляду на неодноразове його зарахування для здобуття освіти того самого рівня. Як зазначено вище, з урахуванням статті 7 Закону № 1556-VII та наведеної правової позиції Верховного Суду рівень (ступінь) вищої освіти вважається здобутим лише за умови отримання відповідного документа про освіту. Позивач диплома магістра не отримував, а тому попередні спроби здобуття магістерського рівня, за наслідками яких його було відраховано, не свідчать про здобуття цього рівня освіти. Найвищим здобутим позивачем рівнем залишається перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, а тому здобуття ним другого (магістерського) рівня не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII. Запроваджений відповідачем алгоритм формування довідки в частині, у якій він зумовлює формування протилежного висновку, не узгоджується з наведеними нормами.

Доводи відповідача про те, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд визнає необґрунтованими. Спір у цій справі виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень - центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки - з приводу здійснення останнім владних управлінських функцій щодо організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, наслідки чого зачіпають публічно-правовий інтерес позивача. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності оскаржуваних дій належними та допустимими доказами не довів.

З огляду на встановлені судом обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є визнання протиправними дій МОН України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти та зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до цих даних з відображенням інформації про її непорушення.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2. ст.10 Закону України «Про освіту»» зазначення «Ні, порушує».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо непорушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2. ст.10 Закону України «Про освіту»» зазначити «Так, не порушує».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова