Рішення № 138124220, 09.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокуСправа №160/7907/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікова Олена Василівна

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих(пн), буд. 22; ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

31.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначені пенсії № 045550034054 від 19.02.2026 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 045550034054 від 03.03.2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області включити (зарахувати) періоди навчання ОСОБА_1 в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 12.06.1990 року та періоди роботи ОСОБА_1 з 03.08.1990 по 21.02.1995 року в РАОЕЕ «Тюменьенерго» Центр тренажерної підготовки персоналу та з 22.02.1995 по 25.10.1995 року в Учбово-курсовому комбінаті «Сурготстрой» до страхового стажу ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2026 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що після досягнення пенсійного віку останній звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.02.2026 №045550034054 відмовлено в призначенні пенсії за віком, з підстав відсутності необхідного страхового стажу. 23.02.2026 позивач повторно звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.03.2026 №045550034054 також відмовлено в призначенні пенсії, зокрема не зараховано період роботи позивача в російській федерації, оскільки відсутня угода між Україною та російською федерацією, та період навчання з 01.09.1983 по 12.06.1990, оскільки він перевищує 5 років. Зазначене стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.

16.04.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26251/26), в якому у задоволенні вимог відповідач просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 (лист Пенсійного фонду України від 27.12.2022 № 2800 030102-5/56080, лист Міністерства соціальної політики від 12.01.2023 № 411/0/2 23/54). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.03.2026 №045550034054 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період навчання з 01.09.1983 по 12.06.1990 згідно диплому від 12.06.1990 № 833095, оскільки період навчання перевищує 5 років, період роботи з 03.08.1990 по 21.02.1995, з 01.01.1992 по 21.02.1995, з 22.02.1995 по 25.10.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1990, оскільки страховий стаж набутий на території російської федерації у період після 31.12.1991, періоди підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.04.2013 по 28.12.2016, оскілки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

05.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26654/26), в якому у задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що вік позивача на дату звернення 60 років 0 місяців 02 дні. Страховий стаж позивача становить: 28 років 09 місяців 04 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1983 по 12.06.1990 згідно диплома НОМЕР_3 від 12.06.1990 року, оскільки термін навчання перевищує 5 років. Для врахування періодів навчання позивачу слід надати уточнюючу довідку про період та форму навчання - період роботи зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення 03.08.1990 року в російській федерації з 01.01.1992 по 21.02.1995 та з 22.02.1995 по 25.10.1995, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

12.02.2026 позивач звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатом розгляду заяви позивача від 12.02.2026 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.02.2026 №045550034054 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено наступне.

Вік заявника 60 років 0 м 02 д.

Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону № 1058-33 роки.

Страховий стаж особи становить 28 років 09 м 04 д.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1983 по 12.06.1990 згідно диплома НОМЕР_3 від 12.06.1990 року, оскільки термін навчання перевищує 5 років. Для врахування періодів навчання заявнику слід надати уточнюючу довідку про період та форму навчання.

- період роботи зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення 03.08.1990 року в російській федерації з 01.01.1992 по 21.02.1995 та з 22.02.1995 по 25.10.1995, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року.

Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

23.02.2026 позивач повторно звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За результатом розгляду заяви позивача від 23.02.2026 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.03.2026 №045550034054 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено наступне.

Вік заявника 60 років 13 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону № 1058-33 роки.

До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- період навчання з 01.09.1983 по 12.06.1990 згідно диплому від 12.06.1990 № НОМЕР_4 , оскільки період навчання перевищує 5 років;

- період роботи з 03.08.1990 по 21.02.1995, з 01.01.1992 по 21.02.1995, з 22.02.1995 по 25.10.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1990, оскільки страховий стаж набутий на території російської федерації у період після 31.12.1991;

- періоди підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.04.2013 по 28.12.2016, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 17 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату 11.02.2029.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо спірного періоду у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 03.08.1990 року містяться наступні записи:

- 03.08.1990 прийнятий в центр тренажерної підготовки персонала Тюменьенерго Миненерго СССР інженером-електроніком 2 категорії на підставі наказу №26-к від 03.08.1990 (запис №2);

- 07.12.1993 переведений провідним інженером-програмістом у зв`язку зі скороченням дільниці експлуатації ПКТ 800 Сургутської ГРЕС-2 Центр тренажерної підготовки персонала перейменований в Спеціалізований центр підготовки персонала на підставі наказу №1 від 16.12.1992 (запис №5);

- 22.02.1995 прийнятий майстром-викладачем по ЄВМ на підставі наказу №9 від 22.02.1995 (запис №7);

- 25.10.1995 звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗоТ рф на підставі наказу №12 від 25.10.1995 (запис №8).

У період внесення записів №2-5 до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року №412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4.1 Інструкції №162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно п. 2.12 Інструкції №162 посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені у трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У період внесення записів №7-8 до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно п. 2.8 Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у відмові у зарахуванні періодів роботи позивача зазначено про відсутність угоди між Україною та російською федерацією.

Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить трудова книжка серії НОМЕР_2 від 03.08.1990, в якій містяться записи про періоди роботи з 03.08.1990 по 21.02.1995 року в РАОЕЕ «Тюменьенерго» Центр тренажерної підготовки персоналу та з 22.02.1995 по 25.10.1995 року в Учбово-курсовому комбінаті «Сурготстрой».

Зазначена трудова книжка надавалась відповідачу-1,2 для розгляду питання про врахування спірних періодів та правильність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудових книжках стажу роботи позивача до його страхового стажу, а тому спірне рішення відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем трудові книжки не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача-1,2 суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, періоди роботи позивача з 03.08.1990 по 21.02.1995, з 22.02.1995 по 25.10.1995 підлягають врахуванню до страхового стажу позивача, а тому дії відповідача-1,2 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів роботи є протиправними.

Що стосується періоду навчання позивача з 01.09.1983 по 12.06.1990, суд звертає увагу на таке.

Пунктом «д» ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Відповідно до п. 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах до 01 січня 2004 року зараховується лише період з денною формою навчання і підтверджується дипломами та іншими вищеперерахованими документами.

В рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідачем-1,2 вказано, що не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 12.06.1990, оскільки термін навчання перевищує 5 років.

Згідно диплому серії НОМЕР_3 від 12.06.1990 вбачається, що ОСОБА_1 навчався в Донецькому політехнічному інституту у період з 1983 по 1990 роки за спеціальністю Електронні обчислювальні машини.

Також, вказуючи на те, що термін навчання позивача перевищує загальновстановлений відповідач-1,2 не зазначив про встановлення обмежень періоду навчання нормативними актами, які були чинними у період навчання ОСОБА_1 у Донецькому політехнічному інституту.

За наведених обставин, суд вважає необґрунтованими та такими, що базуються на припущеннях, посилання ГУ ПФУ у Вінницькій області та ГУ ПФУ в Хмельницькій області про перевищення встановленого терміну навчання ОСОБА_1 у Донецькому політехнічному інституту, зазначеного в наданому позивачем дипломі серії НОМЕР_3 від 12.06.1990.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зарахування навчання позивача з 01.09.1983 по 12.06.1990 до страхового стажу позивача.

Оскільки права позивача були порушені востаннє саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати період навчання ОСОБА_1 в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 12.06.1990 року та періоди роботи ОСОБА_1 з 03.08.1990 по 21.02.1995 року в РАОЕЕ «Тюменьенерго» Центр тренажерної підготовки персоналу та з 22.02.1995 по 25.10.1995 року в Учбово-курсовому комбінаті «Сурготстрой» до страхового стажу ОСОБА_1 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що частково задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів-1, 2 у рівних частинах, у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих(пн), буд. 22; ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії № 045550034054 від 19.02.2026 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 045550034054 від 03.03.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати період навчання ОСОБА_1 в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 12.06.1990 року та періоди роботи ОСОБА_1 з 03.08.1990 по 21.02.1995 року в РАОЕЕ «Тюменьенерго» Центр тренажерної підготовки персоналу та з 22.02.1995 по 25.10.1995 року в Учбово-курсовому комбінаті «Сурготстрой» до страхового стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих(пн), буд. 22; ЄДРПОУ 13322403).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; ЄДРПОУ 21318350).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 09.07.2026.

Суддя О.В. Царікова