Ухвала суду № 138124143, 09.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду

09 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6666/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 21.03.2025 року №907540883951 про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 14.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника з урахуванням постанови Кабінету Міністрів від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 позов задоволено частково, а саме вирішено:

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №907540883951 від 21.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, починаючи з 14.03.2025 та здійснювати виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

29.06.2026 до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява від ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/6666/25 щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, у зв`язку з втратою годувальника призначеної за рішенням суду.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до інформації, наявної в особистому кабінеті на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивачу, а також переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та призначено пенсію в розмірі 8 346,89 грн. Однак, не зважаючи на рішення суду яке набрало законної сили, 22.05.2026 та 23.06.2026 ОСОБА_1 прийшла пенсія у розмірі 6 001,00 грн., хоча загальна сума призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника становить 8 346, 89 грн. Вказане свідчить про протиправність дій пенсійного органу щодо виконання судового рішення у справі.

Заявник просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №140/6666/25, щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, у зв`язку з втратою годувальника призначеної за рішенням суду та зобов`язати ГУ ПФУ у Полтавській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №140/6666/25 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 8 346,89 грн.

Частиною п`ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Ухвалою суду від 30.06.2026 дану заяву прийнято до розгляду, її розгляд ухвалено проводити в порядку письмового провадження.

У письмових поясненнях з приводу поданої заяви від 06.07.2026 представник ГУ ПФУ в Полтавській області посилається на те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 140/6666/25 ГУ ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розпорядження №907540883951 від 15.05.2026. В Реєстрі судових рішень відкрито судову картку за № 821-2634955 від 07.05.2026, створено технологічну ЕПС №290700034814. З 14.03.2025 ОСОБА_1 призначено пенсію згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії становив 7516,62 грн. З 01.03.2026 пенсію ОСОБА_1 перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 №236. Розмір пенсії з 01.03.2026 становить 8346,89 грн.

Отже, враховуючи вищезазначене ГУ ПФУ в Полтавській області виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №140/6666/25 в межах своєї компетенції.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як визначено частиною четвертою статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.

Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначений розділом VIII Закону № 1404-VIII.

В свою чергу, положеннями статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд встановив, що на виконання рішення суду від 01.09.2025 у справі № 140/6666/25 Волинським окружним адміністративним судом було видано 26.05.2026 виконавчий лист за № 3433/2026р.

Разом з тим доказів пред`явлення виконавчого листа до виконання в Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення держаним виконавцем всіх необхідних дій щодо примусового виконання рішення суду.

Таким чином, являються передчасними та безпідставними вимоги заяви позивача про застосування приписів статті 383 КАС України, а саме, про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не являється обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов`язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Керуючись статтями 14, 248, 249, 256, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, залишити без задоволення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Мачульський