Рішення № 138123228, 09.07.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/824/26

Провадження № 2/674/842/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 липня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е.,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №4145848 від 05.11.2020 року у розмірі 34245,00 грн., а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 05 листопада 2020 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» у електронній формі було укладено кредитний договір №4145848, який підписаний одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок, на умовах строковості, платності, а позичальник зобов`язалася повернути вказані суми та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах визначених договором.

29 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» було укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» право грошової вимоги до боржників.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» право грошової вимоги до боржників за договорами, у тому числі за кредитним договором №4145848 від 05 листопада 2020 року, що укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 .

Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого виникла заборгованість за договором у сумі 34245,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за процентами 29245,00 грн.

Наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, не скористася своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

05 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №4145848, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «PS4145848», відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов Договору п. 1.2 Договору.

Сума кредиту становить 5000,00 гривень п. 1.3 Договору.

Строк дії Договору встановлюється з дати укладення Договору 05.11.2020 року до кінцевої дати виконання договору 02.06.2021 (включно) п. 3.1 Договору.

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: - у базовий період з 05.11.2020 до 04.12.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування; - у спеціальний період з 05.12.2020 до 02.06.2021 (включно) 3 % за один день користування Кредитом п.1.7, 1.7.3 Договору.

Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника п. 1.4 Договору.

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту.

Графіком платежів за договором №4145848 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

05 листопада 2020 року ТОВ «Елаєнс» на підставі договору укладеного із ТОВ «Алекскредит» здійснило переказ коштів у розмірі 5 000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку клієнта № НОМЕР_1 , банк отримувача PRIVATBANK, про що свідчить довідка від 02 листопада 2024 року.

Даними відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 28 травня 2026 року та випискою по особовому рахунку підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_1 на яку 05 листопада 2020 року зарахований платіж у розмірі 5 000,00 грн.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4145848 на загальну суму 34245,00 грн., що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі, платіжною інструкцією.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-311022025, відповідно до умов якого від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4145848 на загальну суму 34245,00 грн., що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі, платіжною інструкцією.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №4145848 від 05 листопада 2020 року вбачається, що станом на 29.10.2025 року 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 29500,00 грн. заборгованість за процентами.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, ОСОБА_1 уклав кредитний договір №4145848 від 05 листопада 2020 року шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, враховуючи те, що ТОВ «Алекскредит» відступило право вимоги ТОВ «Секвоя Капітал», а в свою чергу ТОВ «Секоя Капітал» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» за кредитним довогором №4145848 до боржника ОСОБА_1 , у позивача наявне право на пред`явлення позову про стягнення заборгованості за цим Договором.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023. У даному випадку кредитний договір укладено 05.11.2020 року, тобто до набрання чинності зазначеними обмеженнями, а тому встановлені договором процентні ставки на момент його укладення були правомірними і нарахування процентів за такими ставками протягом строку кредитування є правомірним.

Водночас, досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 3.1 кредитного договору строк дії договору встановлено з 05.11. 2020 до кінцевої дати виконання договору 02.06.2021 року (включно), відтак строк, на який надавався кредит, сплив 03.06.2021 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося позивачем щоденно за період з 05.11.2020 по 02.07.2021. За період у межах строку кредитування, тобто по 02.06.2021 року включно, з урахуванням часткового погашення відповідачем у сумі 2218,50 грн, залишок нарахованих процентів становить 29425,00 грн. За період з 03.06.2021 по 02.07.2021, тобто після спливу строку кредитування, позивачем додатково нараховано проценти за спеціальною (стандартною) ставкою 3,00% за день у сумі 4245,00 грн за 30 днів.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, згідно з якою після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом.

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 03.06.2021, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Відтак нарахування процентів за період з 03.06.2021 по 02.07.2021 у сумі 4245,00 грн. є неправомірним та задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: основний борг 5 000,00 грн, проценти за користування кредитом у межах строку кредитування 25000,00 грн, загальному розмірі 30000,00 грн. В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення процентів у сумі 4245,00 грн, слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Суд також враховує, що відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, не спростував розрахунок суми позовних вимог, не подав доказів на погашення заборгованості за кредитним договором, отже сума заборгованості ним не заперечується.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача також було подано до суду наступні документи: договір №43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; додаткова угода №4145848 до договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02 січня 2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги, вартість наданих послуг згідно якого становить 6000,00 грн. та детальний опис робіт виконаних.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (87,60%), з відповідачки на корить позивача необхідно стягнути 5256,00 гривень (6000,00 х 87,60:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 2332,62 грн. (2662,40 х 87,60: 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280-282, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346, код ЄДРПОУ 43657029) прострочену заборгованість за договором №4145848 про надання кредиту від 05 листопада 2020 року в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень, з яких: 5000 (п`ять тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту, 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень заборгованість за процентами, а також 2 332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 62 (шістдесят дві) копійки сплаченого судового збору та 5256 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. Е. Шафікова