Рішення № 138122850, 08.07.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/863/26

Провадження № 2/486/1215/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 липня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.09.2025 року №464732-КС-002 у розмірі 13560 грн, а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №464732-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 11.09.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір №464732-КС-002 про надання кредиту, ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір №464732-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5739, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 11.09.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №464732-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Як зазначає позивач, до теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 464732-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав. Отже, розмір заборгованості відповідача станом на 07.04.2026 року за договором № 464732-КС-002 про надання кредиту становить 13560,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 6760,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 800,00 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду від 18.05.2026 відкрито позовне провадження, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження, також задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 05.06.2026 розгляд справи відкладено на 08.07.2026. у зв`язку з нез`явленням відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не була вручена під час доставки та була повернута до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, отже відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач не надав до суду відзив, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, та те, що представник позивача надав згоду на проведення судового засідання у відсутність відповідача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, тому суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.09.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №464732-КС-002 про надання кредиту. Зазначений договір укладено в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №464732-КС-002 від 11.09.2025 року.

Відповідно до п.2 договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. строком на 24 тижні на умовах сплати процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у розмірі 1 % в день (фіксована ставка), сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 800 грн. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до вказаного пункту 2.8 договору останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мав сплатити 26.02.2026 року. Орієнтована загальна вартість наданого Кредиту по кредитному договору складала 9892,93 грн., в т.ч.: загальні витрати за кредитом: 5892,93 грн.

Пунктом 4 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.

Судом встановлено, що 11.09.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було досягнуто згоди з усіх істотних умов та в подальшому укладено кредитний договір №5464732-КС-002 в електронній формі, який підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-5739.

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» від 02.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відкрито банківський рахунок для її обслуговування., також, на рахунок відповідача 11.09.2025 зараховано кошти у розмірі 4000 грн., що підтверджується наданою АТ "Універсал Банк" випискою по рахунку ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в частині першій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про доведеність позивачем як факту укладання кредитного договору, так і отримання відповідачем, яка здійснила процедуру ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» в ІТС позивача, грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також неналежне виконання останньою взятого на себе грошового зобов`язання зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором №464732-КС-002 від 11.09.2025, яка розрахована станом на дату звернення до суду та становить 13560 грн., з яких: 4000 грн. сума основного боргу/тіло кредиту; 6760 грн. сума процентів; 800 грн. сума комісії за надання кредиту; 2000 грн. по відсоткам за ст. 625 ЦКУ.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та таблицю обчислення загальної вартості кредиту в межах строку кредитування, які відповідачем не спростовано, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн. та процентами у розмірі 6760 грн.

Також аналізуючи умови договору №464732-КС-002 від 11.09.2025 (п. 2.5) та Графік платежів до вказаного додатку, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування вказаного виду комісії. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердила, що обізнана та погодилася з умовою даного договору.

Тому заборгованість у розмірі 800 грн за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 2000 грн за порушення умов Кредитного договору (за наявності), суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема, у виді трьох процентів річних від простроченої суми: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, заборгованість у сумі 2000 грн. за сумою заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ відповідачу нарахована безпідставно, а отже у стягненні з нього цієї суми слід відмовити.

У зв`язку з чим суд вважає, що позов ТОВ «Бізнес Позика» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 11560 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 6760 грн., суми прострочених платежів за комісією за надання кредитних коштів - 800 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 271,0 грн.

Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором №464732-КС-002 від 11.09.2025 року у розмірі 11560 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 4000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 6760 грн; сума прострочених платежів за комісією - 800 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Суддя О. О. Волощук