Рішення № 138122790, 06.07.2026, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/390/26

Провадження № 2/476/395/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Желєзняк А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

26.05.2026 року представник ТОВ "КОШЕЛЬОК" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.08.2021 року між ТОВ "Кошельок" та ОСОБА_1 укладено договір № 3119017281-435447 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за умовами якого відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов договору ТОВ "Кошельок" надало відповідачці грошові кошти у розмірі 3050,00 грн., строком 14 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 2,2% на добу. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідачка не виконувала своїх зобов`язань за договором, тому у неї виникла заборгованість у розмірі 9093,27 грн., яка складається з: 3050,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 6043,27 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3119017281-435447 від 20.08.2021 року в розмірі 9093,27 грн. та понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, до суду направила відзив на позовну заяву, в якому просила розглянути справу в її відсутність на наявними у справі матеріалами. Зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності. Вважає, що введення воєнного стану в Україні не є автоматичною та безумовною підставою для поновлення або безстрокового продовження процесуальних строків для комерційних мікрофінансових організацій. Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, безперешкодно здійснював свою господарську діяльність, отримував прибутки та мав повну технічну й юридичну можливість звернутися до суду в межах загального трирічного строку. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначила, що вимога стягнути 10000,00 грн. при ціні позову 9093,27 грн. є абсолютно неспівмірною, необґрунтованою та спрямованою на безпідставне збагачення позивача. Оскільки основна вимога підлягає відхиленню через пропуск строку давності, у задоволенні додаткових вимог про відшкодування судових витрат також має бути відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду, 20.08.2021 року між ТОВ "Кошельок" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір № 3119017281-435447 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за умовами якого відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору ТОВ "Кошельок" надало відповідачці грошові кошти у розмірі 3050,00 грн., строком 14 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 2,2% на добу.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачка не виконувала своїх зобов`язань за договором № 3119017281-435447, тому їй нараховано заборгованість у розмірі 9093,27 грн., яка складається з: 3050,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 6043,27 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язання у строк, встановлений договором.

Однак, під час судового розгляду відповідачкою заявлено вимогу про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України установлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину строки, визначені статтями 257-259 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин на всій території України відмінено лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, яким на час дії воєнного стану також було продовжено строки позовної давності, визначені статтями 257-259 ЦК України.

Лише Законом № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 було виключено, причому цей Закон набрав чинності 04.09.2025.

Отже, у спірних правовідносинах дія законодавчого режиму продовження перебігу позовної давності на час воєнного стану тривала до 04 вересня 2025 року.

Таким чином, твердження відповідачки ОСОБА_1 про те, що введення воєнного стану не є автоматичною та безумовною підставою для поновлення або безстрокового продовження процесуальних строків для комерційних мікрофінансових організацій є помилковим, оскільки в цій справі йдеться не про поновлення пропущеного строку за поважних причин, а про спеціальне законодавче продовження позовної давності, встановлене безпосередньо законом.

За таких обставин на день звернення позивача до суду 26.05.2026 року строк позовної давності не сплив, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає.

До того ж, суд, дослідивши обставини та докази отримані від сторін, із врахуванням всіх обставин на які посилався у своєму позові позивач, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки відповідачка була обізнана про існування заборгованості за даним кредитним договором, а отже є підстави переривання перебігу позовної давності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат по справі в сумі 2662,40 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, по в`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі задоволення позову судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), задоволення позову, ціну позову, заперечення відповідачки щодо розміру витрат, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" (ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором № 3119017281-435447 від 20.08.2021 року в розмірі 9093 (дев`ять тисяч дев`яносто три) грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" (ЄДРПОУ 40842831) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 10.07.2026 року.

Суддя Н.В.Чернякова