Рішення № 138121559, 30.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/21016/25

Номер провадження 2/570/515/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р.,

учасники справи:

представник позивача - не з`явився,

відповідач - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 16.10.2025 року надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (далі позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст заяв по суті справи.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" суму заборгованості в розмірі 51 125,00 грн, з яких сума кредиту 8 000,00 грн; сума процентів за користування кредитом 28 365,00 грн, які нараховані первісним кредитором; нараховані позивачем проценти за 123 календарних днів 14 760,00 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, позивач просить: в порядку ч.ч. 10, 11 ст.265ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100)s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де Сума основного боргу; 3- 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн.кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що 07.08.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачкою укладено електронний договір №4869964 про надання споживчого кредиту на загальну суму 3 000,00 грн строком на 360 днів, умови якого ТОВ "Лінеура України" виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало на банківську карту відповідачки грошові кошти у сумі 3 000,00 грн.

Крім того, 07.08.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачкою було укладено Додатковий договір до Договору №4869964 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.08.2024 року. Сума кредиту, яка була надана згідно Додаткового договору складає 5 000,00 грн. ТОВ "Лінеура України" виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало на банківську карту відповідачки грошові кошти у сумі 5 000,00 грн.

Враховуючи внесені зміни до Договору, з урахуванням зміненої суми кредиту, сума кредиту на дату укладення Додаткового договору склала 8 000,00 грн.

Так, відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, оплату за кредитним договором не здійснила.

Представник позивача зазначає, що 31.03.2025 року між ТОВ "Лінеура" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" було укладено договір факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 року, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, у тому числі щодо відповідачки ОСОБА_1 за Договором №4869964 від 07.08.2024 року на загальну суму заборгованості 40365,00 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту складає 8 000,00 грн, заборгованість за процентами складає 28 365,00 грн, штрафні санкції 4 000,00 грн.

При цьому, згідно п.1.1 Договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 року, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Оскільки, станом на дату укладення Договору факторингу від 31.03.2025 року строк дії кредитного Договору №4869964 від 07.08.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 року по 01.08.2025 року (123 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14 760,00 грн., а саме: 8 000,00 грн*1,5 %=120 грн*123 календарних дні=14 760,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідачки по кредитному договору не сплачена і складає 51 125,00 грн, з яких сума кредиту 8 000,00 грн; сума процентів за користування кредитом 28 365,00 грн, які нараховані первісним кредитором; нараховані позивачем проценти за 123 календарних днів 14 760,00 грн, позивач просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив. 30.06.2026 року від відповідачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, в якій вона також просила розстрочити виконання рішення в зв`язку з тим, що вона є пенсіонером та всю суму заборгованості сплатити відразу не має можливості.

Процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

До Рівненського районного суду Рівненської області на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 16.10.2025 року надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17.11.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.03.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено та постановлено витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» додаткові докази.

27.03.2026 року до суду надійшла витребовувана інформація на виконання ухвали суду.

У судове засідання 30.06.2026 року сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

При цьому, у позовній заяві представник позивача просив суд провести розгляд справи без участі позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, подала заяву в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, в якій вона також просила розстрочити виконання рішення в зв`язку з тим, що вона є пенсіонером та всю суму заборгованості сплатити відразу не має можливості.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07.08.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" було укладено договір №4869964 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 3 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.5% (п.1.4.1 Договору).

Згідно п.2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір №4869964 підписаний 07.08.2024 року директором ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, 07.08.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачкою було укладено Додатковий договір до Договору №4869964 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.08.2024 року. Сума кредиту, яка була надана згідно Додаткового договору складає 5 000,00 грн. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору. 1.6. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.497%.

ТОВ "Лінеура України" виконало свої зобов`язання за додатковим договором та перерахувало на банківську карту відповідачки грошові кошти у сумі 5 000,00 грн.

Враховуючи внесені зміни до Договору, з урахуванням зміненої суми кредиту, сума кредиту на дату укладення Додаткового договору склала 8 000,00 грн.

Так, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за Договором виконало та надало грошові кошти відповідачці в розмірі 8 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ "Пейтек Україна" про переказ грошових коштів директора ТОВ «Пейтек».

Згідно з наданою АТ КБ "ПриватБанк" інформацією, на виконання ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 02.03.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком емітовано карту № НОМЕР_3 . 11.07.2024 року на платіжну карту № НОМЕР_4 банком-емітентом якої є АТ КБ «Приват Банк» зараховано кошти у сумі 5 000,00 грн.

31.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" укладено Договір факторингу №31/03/2025, згідно з умовами якого ТОВ "Лінеура Україна" відступив ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" право вимоги за кредитними договорами, перелік яких зазначено у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 31.03.2025 року (Додаток №1 до Договору Факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 року) ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал» набуло прав вимоги до відповідачки за кредитним договором №4869964 від 07.08.2024 року.

При цьому, згідно п.1.1 Договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 року, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору факторингу).

Відповідно до п.1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру-Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Оскільки, станом на дату укладення Договору факторингу від 31.03.2025 року строк дії кредитного Договору №4869964 від 07.08.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 року по 01.08.2025 року (123 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14 760,00 грн, а саме 8 000,00 грн*1,5 %=120 грн*123 календарних дні=14 760,00 грн.

Доказів погашення заборгованості ні перед позивачем, ні перед ТОВ "Лінеура Україна" відповідачка суду не надала

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У відповідності до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що свої зобов`язання перед відповідачкою Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" за договором №4869964 про надання споживчого кредиту від 07.08.2024 року та додатковим договором до нього від 07.08.2024 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на суму 8 000,00 грн., що підтверджується відповідними документами.

Натомість, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем не виконала, заборгованість не погасила, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ "Лінеура Україна" у зв`язку з чим за відповідачкою утворився борг на загальну суму 40 365,00 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту складає 8 000,00 грн, заборгованість за процентами складає 28 365,00 грн, штрафні санкції 4 000,00 грн.

Відступлення ТОВ "Лінеура Україна" свого права грошової вимоги до відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за договором факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 року підтверджується наявними у справі доказами.

Згідно із п. 1.1. Договору Факторингу перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Як встановлено судом, відповідно до Додатку № 1 до Договору Факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 року, клієнт відступає Факторові право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 40 365,00 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту складає 8 000,00 грн, заборгованість за процентами складає 28 365,00 грн, штрафні санкції 4 000,00 грн.

Тобто, станом на 31.03.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 40 365,00 грн.

Що стосується відсотків, які нараховані ТОВ «ФК Фінтраст капітал» у період з 01.04.2025 року по 01.08.2025 року, а саме за 123 календарних днів у сумі 14 760,00 грн слід зазначити наступне.

Так, пунктом 1.1. Договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 року, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору факторингу).

Відповідно до п.1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру-Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Оскільки, станом на дату укладення Договору факторингу від 31.03.2025 року строк дії кредитного Договору №4869964 від 07.08.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 року по 01.08.2025 року (123 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14 760,00 грн, а саме 8 000,00 грн*1,5 %=120 грн*123 календарних дні=14 760,00 грн.

Так, у Договорі та Паспорті споживчого кредиту визначено строк кредитування на 360 календарних днів.

Тобто, між сторонами погоджено строк кредитування на 360 календарних днів, протягом дії якого кредитор, а також новий кредитор має право на нарахування процентів.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18),право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Так, згідно наданого суду позивачем розрахунку заборгованості, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 000,00 грн, з якою погоджується й суд.

Разом з тим, слід зазначити, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки для кредитних договорів з 24 грудня 2023 року не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).

Оскільки кредитний договір №4869964 від 07.08.2024 року укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то відсоткова ставка встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору, а тому суд вбачає за необхідне провести перерахунок заборгованості за процентами та при нарахуванні процентів за користування ОСОБА_1 кредитом слід ураховувати обмеження максимального розміру денної процентної ставки 1% відповідно до вимог ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, сума заборгованості за нарахованими процентами протягом усього строку кредитування (360 днів) з врахуванням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» має становити: 360 днів * 80 грн (це 1% від суми кредиту за 1 день користування кредитом) = 28 800,00 грн за весь строк кредитування.

Таким чином, до сплати відповідачкою заборгованості за процентами підлягає сума в розмірі 28 800,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за Договором №4869964 від 07.08.2024 року та Додатковим договором до нього від 07.08.2024 року у розмірі 36 800,00 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000,00 грн, сума заборгованості за процентами за користування кредитом - 28 800,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що як вбачається із змісту ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України, застосування приписів цих норм віднесено до дискреційних повноважень суду.

Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності (Постанова ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24)).

Згідно п.п. 129, 130 Постанови ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 приписи ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч.10, 11 ст. 265 ЦПК України.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності суд не вбачає підстав для застосування ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України.

Щодо заяви відповідачки про розстрочення виконання рішення суду.

Так, згідно ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у своїй заяві від 30.06.2026 року відповідачка ОСОБА_1 просила розстрочити виконання рішення у зв`язку з тим, що вона пенсіонер та не має можливості в повному обсязі сплатити заборгованість.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне задоволити дану заяву відповідачки з огляду на скрутне матеріальне становище та пенсійний вік відповідачки.

За таких умов одноразове виконання рішення про стягнення кредитної заборгованості може бути надмірно обтяжливим для відповідачки. Отже, надання розстрочки сприятиме належному та своєчасному виконанню судового рішення.

Так, згідно вимог частини п`ятої статті 435 ЦПК України вказана норма процесуального закону не ставить в залежність початок перебігу річного строку для розстрочення виконання судового рішення з моментом постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, виконання якого заявник просить розстрочити.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, суд вважає за можливе розстрочити відповідачці виконання рішення про стягнення заборгованості в розмірі 36 800,00 грн, з урахуванням вимог ч.5 ст.435 ЦПК України, терміном на 12 місяців, зі сплатою заборгованості рівними частинами по 3 066,66 грн щомісячно.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 1 743,65 грн (2 422,40 грн.*36 800,00 грн /51 125,00 грн); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

У матеріалах справи наявний договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" та адвокатом Столітнім М.М. згідно якого факт наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.09.2025 №10840.

Як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.09.2025 №10840, згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, адвокат Столітній М.М. надав ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" правову допомогу на загальну суму 10 000,00 грн.

Так, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, слід звернути увагу на те, що в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

ВП ВС в зазначеній постанові акцентувала, що наведений висновок тісно пов`язаний з принципом змагальності, згідно якого саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Крім того, суд звертає увагу на позицію, висловлену у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25) про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги, з урахуванням також позиції, висловленої у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25) про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачкою не заявлено клопотання про зменшення суми правничої допомоги, заявленої позивачем та відсутні будь-які пояснення чи заперечення з даного приводу.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки у справі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» витрат на професійну правничу допомогу в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 7 198,04 грн (10 000,00 грн.*36 800,00 грн /51 125,00 грн), що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" суму заборгованості за кредитним договором №4869964 від 07.08.2024 року у розмірі 36 800,00 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000,00 грн, сума заборгованості за процентами за користування кредитом - 28 800,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" сплачений судовий збір у розмірі 1 743,65 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7 198,04 грн.

Розстрочити виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30.06.2026 у справі №569/21016/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 36 800,00 грн на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами по 3 066,66 грн щомісячно.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 липня 2026 року, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці з 01 липня 2026 року та надмірним навантаженням.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, м.Київ, 03150;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 09.09.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гладишева Х.В.