Ухвала суду № 138121161, 08.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 466/5793/25

УХВАЛА

08 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Гедз Б.М.

за участю секретаря судових засідань Сеньків Х.М.

скаржника ОСОБА_1

приватного виконавця Ільчишин Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові в режимі відеоконференції із скаржником ОСОБА_1 цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся за допомогою підсистеми «Електронний Суд» до Залізничного районного суду м. Львова із скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни, в якій просить скасувати повідомлення виконавця від 05.06.2026 про переведення раніше розподілених коштів стягувачу в інше виконавче провадження; визнати дії приватного виконавця Ільчишин Л.В. щодо переведення раніше розподілених нею коштів стягувачу на виконання виконавчого листа № 466/5793/25 до іншого виконачого провадження № 76818359 такими, що суперечать вимогам ст. 44-47 Закону України «Про виконавче провадження», заборонити переведення вказаних стягнутих із боржника сум на виконання іншого виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначає, що 01.01.2026 Залізничний районний суд м. Львова видав йому як стягувачу виконавчий лист у справі № 466/5793/25 про стягнення із ОСОБА_2 на його користь 47 743,82 грн невиплаченої заробітної плати за період з 02 серпня 2022 року по 01 травня 2023 року, без утримання податків і зборів із вказаної суми, 11 924,69 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати. 20.02.2026, 18.03.2026 та 24.04.2026 приватний виконавець, на виконанні якого перебуває виконавчий лист 466/5793/25 від 01.01.2026, перераховані боржником ОСОБА_2 грошові кошти із зазначенням призначення таких як: «погашення заборгованості виконавчим листом

№ 466/5793/25 від 01.01.2026, боржник ОСОБА_2 » перерахувала йому суми у розмірі 959,42 грн, 1061,24 грн, 1061,24 грн, всього на загальну суму 3 081,90 грн. 20.01.2026 Львівський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі № 466/5793/25, однак без зазначення про зупинення вчинення виконавчих дій у межах вказаної справ та відповідно виконавчі дії у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого у справі

№ 466/5793/25 зупинено 16.02.2026, після подання стороною боржника відповідної заяви про зупинення виконавчого провадження. 28.05.2026 постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено повністю, в позові ОСОБА_1 відмовлено. 05.06.2026 отримав від приватного виконавця лист-повідомлення, яким остання повідомляла про те, що перераховані нею грошові кошти із зазначенням призначення платежі за згаданим виконавчим листом вважати помилковим, та такі слід вважати зарахованими на виконання у межах іншого виконавчого провадження між тими ж сторонами. Скаржник вказує, що приватний виконавець не враховувала, що ним 01.06.2026 подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28.05.2026, порушено вимоги ЗУ «Про платіжні послуги», відповідно до яких інформація зазначена ініціатором у платіжній інструкції має передаватись без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг. Крім того, після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції, такі кошти переходять у власність отримувача. Вважає, що такими своїми діями приватний виконавець діяла поза законністю та проведений нею розподіл грошових коштів на його користь з одного виконавчого провадження в інше порушує його права як стягувача у виконавчому провадження з якого такі кошти перерозприділені виконавцем. Просить скаргу задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.02.2026 прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 та призначено судовий розгляд такої по суті.

23.06.2026 приватний нотаріус Ільчишин Л.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до суду письмові заперечення на скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця, в якій вказала, що на підставі поданої стягувачем ОСОБА_1 02.01.2025 року заяви про примусове виконання рішення 02.01.2025 року приватним виконавцем винесено в форматі Word на паперовому носії у відповідності до ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» через відсутність доступу до АСВП у зв`язку з масштабною зовнішньою кібератакою на державні реєстри України 19.12.2024 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 00000007 з примусового виконання виконавчого листа № 462/4130/24 виданого 20.12.2024 року Залізничним районним судом м. Львова про: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 132892 гривень заборгованості по заробітній платі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 257 гривень 32 копійки компенсації за невикористані відпустки, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42600 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 гривень судового збору та 3000 гривень витрат на правову допомогу. Станом на 20.01.2025 доступ до АСВП було відновлено та постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження і постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, про арешт коштів та арешт майна боржника внесені до АСВП, присвоєно ВП № 76818359. Також, на підставі поданої ОСОБА_1 05.02.2026 заяви про примусове виконання рішення 06.02.2026 нею винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80184568 з примусового виконання виконавчого листа № 466/5793/25 виданого 01.01.2026 року Залізничним районним судом м. Львова про: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47743 гривні 82 коп. невиплаченої заробітної плати за період з 02 серпня 2022 року по 01 травня 2023 року, без утримання з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11924 гривень 69 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 418 гривень 48 коп. судового збору за заявою про забезпечення доказів. Одночасно 06.02.2026 винесені і постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а 09.02.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника. Також, того ж дня 09.02.2026 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 76818359,

№ 80184568 у зведене виконавче провадження ЗВП № 80207149. Оскільки 16.02.2026 на електронну адресу приватного виконавця надійшло клопотання представника боржника ОСОБА_2 адвоката Торопчина О.Д. про зупинення виконавчого провадження № 80184568 на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 20.01.2026 у справі № 466/5793/25 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_2 адвоката Торопчина О.Д. на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20.11.2025, нею винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 80184568 на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». 19.02.2026, 17.03.2026, 24.04.2026 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі по 4300,00 грн із призначенням платежу: «Оплата заборгованості ВП №76818359, добросовісний боржник ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ». Оскільки по зведеному виконавчому провадженню ЗВП № 80207149 стягувачем є одна і та сама особа, виконавче провадження ВП № 76818359 відкрите та виконавцем здійснюються виконавчі дії щодо примусового виконання, розприділені кошти в сумі 959,42 грн., 1061,24 грн. та 1061,24 грн. не залишаються на депозитному рахунку виконавця, а повинні бути перераховані на виконання виконавчого листа № 462/4130/24 від 20.12.2024. Однак, у зв`язку із технічною помилкою, пов`язаною зі зведеним виконавчим провадженням нею було здійснено перерахування частини коштів на виконання виконавчого листа № 466/5793/25 від 01.01.2026. Встановивши допущення нею технічної помилки при перерозподілі грошових коштів, стягувачу ОСОБА_1 скеровано до відома листа від 05.06.2026 року вих. № 29403, яким повідомлено про помилкове призначення платежів, здійснених на його рахунок, та повідомлено про необхідність вважати перерахування грошових коштів у зазначених вище сумах у межах виконавчого провадження на погашення заборгованості за вик/листом № 462/4130/24 від 20.12.2024. Крім того, 05.06.2026 приватному виконавцю надійшла заява представника боржника ОСОБА_2 адвоката Добушовського О.В. про закінчення виконавчого провадження № 80184568 в частині зведеного виконавчого провадження. До заяви додано постанову Львівського апеляційного суду від 28.05.2026 року по справі

№ 466/5793/25, згідно якої апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року, на виконання якого виданий виконавчий документ № 466/5793/25 від 01.01.2026 року, скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Згідно п. 16 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження. Таким чином, 05.06.2026 нею винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій ВП № 80184568, постанову про виведення виконавчого провадження ВП № 80184568 зі зведеного виконавчого провадження ЗВП № 80207149, постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 80184568 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає на безпідставність покликань скаржника, оскільки перераховані на його рахунок як стягувача, перейшли у його власність та нею не вчиняються жодні дії щодо заборони чи обмеження користування стягувачем цими коштами. Відтак, просить у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі у зв`язку із безпідставністю вимог.

Також, 23.06.2026 за допомогою підсистеми «Електронний Суд» представник

ОСОБА_3 адвокат Торопчин О.Д. подав до суду заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких звертає уваг на те, що у провадженні приватного нотаріуса Ільчишин Л.В. перебуває зведене виконавче провадження, яке відкрите за двома виконавчими провадженнями, та стосується одних і тих же сторін: боржника ОСОБА_2 та стягувача ОСОБА_1 . Рішення приватного виконавця про об`єднання двох виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ані скаржником як стягувачем, ані боржницею не оскаржувались, відтак обидві сторони погодились з ним. Боржниця здійснює добровільне перерахування коштів у межах зведеного виконавчого провадження за реквізитами, наданими саме приватним виконавцем. У даному випадку отримувачем коштів від ОСОБА_2 у зведеному виконавчому провадженні є лише ОСОБА_1 ,, а не інша особа, помилки у даних платника та одержувача немає, такими грошовими коштами не заволоділи треті особи чи сама приватний виконавець, атому вважає скаргу ОСОБА_1 намаганням втручання у дискреційні повноваження приватного виконавця. До того ж, ОСОБА_1 отримавши від ОСОБА_2 грошові кошти, перераховані приватним виконавцем на виконання виконавчого листа, звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця в частині перерозподілу грошових коштів, в той же час приймає та вочевидь розпоряджається такими коштами на власний розсуд, а не повертає їх як помилкові платежі.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції скаржник ОСОБА_1 подану ним скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у тексті скарги, просив таку задовольнити.

Приватний виконавець Ільчишин Л.В. у судовому засіданні підтримала свою позицію, викладену нею у запереченнях на скаргу, та просила у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити повністю у зв`язку із безпідставністю заявлених скаржником вимог.

Боржник ОСОБА_2 та її представник адвокат Торопчин О.Д. належним чином повідомлені судом про дату, час та місце проведення судового розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомлено.

Разом з тим, зважаючи на норму ч. 2 ст. 450 ЦПК України, відповідно до якої неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд прийшов до висновку про можливість проведення судового розгляду скарги за відсутності боржниці та її представника, які належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду справи та при цьому скористались правом подати свої заперечення на скаргу.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги та оглянувши представлені приватним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року у справі № 466/5793/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47743 гривні 82 коп. невиплаченої заробітної плати за період з 02 серпня 2022 року по 01 травня 2023 року, без утримання з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; 11924 гривень 69 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів та 418 гривень 48 коп. судового збору за заявою про забезпечення доказів.

01 січня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова на виконання вищевказаного рішення суду від 20.11.2025 видав виконавчий лист № 466/5793/25.

Також, 10 жовтня 2024 року у цивільній справі № 462/4130/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Судом ухвалено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 132892 гривень заборгованості по заробітній платі; 12257 гривень 32 копійки компенсації за невикористані відпустки, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів; 42600 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 2000 гривень моральної шкоди. А також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211,20 гривень судового збору та 3000 гривень витрат на правову допомогу.

20 грудня 2024 року на виконання заочного рішення суду від 10.10.2024 у цивільінй справі

№ 462/4310/24 Залізничний районний суд м. Львова видав виконавчий лист № 462/4310/24.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (справа «Жовнер проти України» від 29.06.2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Як встановлено із представлених суду приватним виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження, 02.01.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. у зв`язку із відсутністю доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа № 462/4130/24 від 20.12.2024 на паперовому носії із внесенням 20.01.2025 відповідних відомостей до АСВП, в межах якої призначено номер виконавчого провадження за виконавчим листом № 462/4130/24, виданим 20.12.2024, за № ВП 76818359.

06.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80184568 на виконання виконавчого листа № 466/5793/25, виданого 01.01.2026.

09.02.2026 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В., оскільки на виконанні перебувають кілька виконавчих документів про стягнення з одного боржника, винесла постанову про об`єднання виконавчих проваджень ВП № 76818359 з примусового виконання виконавчого листа № 462/4130/24, виданого 20.12.2024 та ВП

№ 80184568 з примусового виконання виконавчого листа № 466/5793/25, виданого 01.01.2026 у зведене виконавче провадження № 80207149.

Скаржник, звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця, вказує на неправомірність дій приватного виконавця щодо перерозподілу сплачених ОСОБА_2 грошових коштів із одного виконавчого провадження в інше та незаконність повідомлення приватного виконавця про такий перерозподіл у зв`язку із технічною помилкою внаслідок чого допущено порушення його прав та вважає три платежі з перерахування коштів від 20.02.2026, 18.03.2026 та 24.04.2026 прийнятими ним саме у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 466/5793/25, виданого 01.01.2026.

З приводу наведеного, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року у справі № 462/4130/24 двічі оскаржувалось до Львівського апеляційного суду відповідачкою ОСОБА_2 , зокрема 14.11.2024 та 03.01.2025, за результатами чого 25.11.2024 відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року, а постановою Львівського апеляційного суду 13.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року залишено без змін.

Відтак, вказане рішення набрало законної сили та підлягає виконанню.

Водночас, як вбачається із копій матеріалів виконавчого провадження, 13.02.2026 представник боржниці ОСОБА_2 адвокат Торопчин О.Д. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Ільчишин Л.В. із клопотанням про зупинення виконавчого провадження № 80184568, відкритого 06.02.2026 та як на підставу для зупинення виконавчого провадження покликається на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20.01.2026 у справі

№ 466/5793/25 про відкриття апеляційного провадження у справі № 466/5793/25.

У відповідності до положення ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Так, постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області

Ільчишин Л.В. від 16.02.2026 постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 466/5793/25, виданого 01.01.2026 зупинити.

Відомості про оскарження будь-ким із сторін вказаного виконавчого провадження зазначеної постанови про зупинення виконавчого провадження відсутні.

Сторонами не заперечується факт перерахування 20.02.2026, 18.03.2026, 24.04.2026 ОСОБА_1 частини грошових коштів із вказівкою призначення платежу: «погашення заборгованості за вик/листом № 466/5793/25 від 01.01.2026, боржник ОСОБА_2 , ІПН…».

Приватний виконавець зазначає про допущення технічної помилки в частині зазначення призначення таких платежів «на погашення заборгованості за вик/листом №466/5793/25».

Матеріалами виконавчого провадження встановлено, що 05 червня 2026 адвокат

ОСОБА_2 Добушовський О.В. звернувся до приватного виконавця Ільчишин Л.В. із заявою про закриття виконавчого провадження № 80184568 у частині зведеного виконавчого провадження, покликаючись на те, що 28 травня 2026 постановою Львівського апеляційного суду у справі № 466/5793/25 рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року скасовано. З огляду на те, що виконавчий лист № 466/5793/25, виданий 01.01.2026 Залізничним районним судом м. Львова є таким, що не підлягає до виконання, просив зведене виконавче провадження в цій частині закрити, здійснивши перерахунок сум боргу у зведеному виконавчому провадженні.

Згідно із представлених суду копії постанови Львівського апеляційного суду від 28.05.2026 у справі № 466/5793/25 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката

Торопчина О.Д. задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат відмовлено, а також копії ухвали Верховного Суду від 16.06.2026 у справі від 16.06.2026 встановлено, що колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 40 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних інструкцій.

Згідно із п. 16 Інструкції за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

05.06.2026 листом вих. № 29403 на ім`я ОСОБА_1 повідомлено, що перераховані грошові кошти 20.02.2026 у сумі 959,42 грн 18.03.2026 у сумі 1061,24 грн, 24.04.2026 у сумі 1061,24 грн слід вважати із зазначенням правильного призначення платежів: «погашення заборгованості за вик/листом № 462/4130/24 від 2012.2024, боржник ОСОБА_2 , ІПН …».

Того ж дня, постановами від 05.06.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. постановлено поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 466/5793/25, виданого 01.01.2026; надалі вивести виконавче провадження № 80184568 з примусового виконання виконавчого листа № 466/5793/25, виданого 01.01.2026 із зведеного виконавчого провадження № 80207149, яке веде приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В.

Також, постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області

Ільчишин Л.В. від 05.06.2026 постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 466/5793/25, виданого 01.01.2026 закінчити, припинено чинність арешту майна боржника, арешту коштів та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав учасника виконавчого провадження.

Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.

Аналізуючи встановлені судом під час судового розгляду скарги обставини, вбачається, що судове рішення, на підставі якого 01.01.2026 судом видано виконавчий лист № 466/5793/25, а 06.02.2026 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 80184568 з примусового виконання, скасоване, відтак приватним виконавцем із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 виведено виконавче провадження

№ 80184568 із зведеного виконавчого провадження та закінчено таке виконавче провадження.

При цьому, подальше стягнення за цим документом повністю припиняється, а боржник у відповідності до ст. 444 ЦПК України отримує право звернення до суду із позовом про повернення безпідставно стягнутих за скасованим рішенням суду грошових коштів.

З огляду на викладене, незважаючи на покликання скаржника про неправомірність дій щодо перерозподілу приватним виконавцем грошових коштів з виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 466/5673/25 у виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 462/4130/24 у зв`язку із допущенням нею технічної помилки у зазначенні призначення таких платежів, суд звертає увагу, що перерахування/розподіл коштів відбувались у межах зведеного виконавчого провадження з виконання двох виконавчих проваджень, де і боржник, і стягувач є одними і тими ж.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження», на порушення норм якої приватним виконавцем покликається скаржник містить заборону, відповідно до якої органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Водночас, враховуючи, що у даному випадку, приватним виконавцем здійснено перерахування стягувачу (хоч із допущенням технічної помилки, яка однак, за відсутності заперечень зі сторони стягувача, жодним чином не впливає негативно на факт погашення заборгованості у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 462/4130/24) грошових коштів в межах зведеного виконавчого провадження, в якому за обома виконавчими провадження стягувачем є одна і та ж особа скаржник ОСОБА_1 , судом не встановлено порушення приватним виконавцем зазначеної норми Закону України «Про виконавче провадження», на що покликається у своїй скарзі скаржник.

Скаржником жодними належними та допустимими доказами не доведено і покликань в чому саме полягало порушення приватним виконавцем його прав як учасника виконавчого провадження та в даному випадку за результатами розгляду скарги суд повністю погоджується із позицією приватного виконавця та сторони боржника в частині того, що перераховані приватним виконавцем у межах виконавчого провадження грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 перебувають у його власності і вільному розпорядженні, та відомості про існування в нього будь-яких перешкод у користуванні ним як стягувачем вказаними коштами відсутні.

Враховуючи вищенаведене, під час судового розгляду скарги, судом не встановлено, що внаслідок технічної помилки при зазначенні призначення платежу на перерахування грошових коштів на погашення заборгованості боржника на користь стягувача у межах зведеного виконавчого провадження, приватний виконавець допустила порушення вимог, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» чи прав стягувача як учасника такого виконавчого провадження, як і не встановлено жодних підстав для визнання її дій неправомірними з підстав допущення будь-яких порушень закону, а тому у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 258, 260, 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 10.07.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 466/5793/25.

Суддя: Б.М.Гедз