Ухвала суду № 138120457, 10.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9776/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2026 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання Заяць А.В.,

представника позивача Ярошенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в режимі відеоконференції заяву представника позивача адвоката Ярошенка Дмитра Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі №308/9776/26 за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ярошенко Дмитро Валерійович, до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМА» про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ярошенко Д.В., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ТОВ «ВІМА» про стягнення заборгованості за договором позики.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою просить з метою забезпечення позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набрання рішенням законної сили накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «ВІМА» (ЄДРПОУ: 30624063, 88005, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Минайська, буд. 15, кв. 32), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить ТОВ «ВІМА», у межах суми позову 4721058,93 грн.

На обґрунтування вимог вказаної заяви представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ВІМА» заборгованості за договором позики від 20.12.2017 в сумі 4721058,93 грн. Вказує, що вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 20.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого позивач передав, а відповідач отримав у позику 2700000,00 грн. Вказане зобов`язання відповідач мав виконати в строк до 20.12.2024. Враховуючи те, що відповідач вказане зобов`язання належним чином не виконав, позивач просить стягнути з відповідача 4721058,93 грн, з яких: сума позики 2700000,00 грн; пеня 1512000,00 грн; 3% річних 124267,30 грн; втрати від інфляції 384791,63 грн.

Стверджує, що тривале невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором позики вказує на недобросовісну поведінку відповідача, та те, що відповідач може вчиняти перешкоди у виконанні рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За правилами ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

В силу положень ст. 153 ЦПК України судом розглянуто дану заяву про забезпечення позову, яку подано одночасно з пред`явленням позову, після відкриття провадження у справі з повідомленням учасників справи.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання судової повістки у електронному вигляді одержувачу ТОВ «ВІМА» в його електронний кабінет (документ доставлено до електронного кабінету 06.07.2026 19:11:09), у судове засідання не з`явився.

Представник позивача, заявника у судовому засіданні ствердив, що діяльність відповідача не припинена, вказана юридична особа не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позасудове врегулювання спору здійснювалося усно, однак таке результатів не дало.

Заслухавши представника позивача, розглянувши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії (пункт 1 частини другої статті 150 ЦПК України).

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 212/4159/23, від 21 серпня 2024 року у справі № 757/37408/23, від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23, від 29 травня 2024 року у справі № 757/67718/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що предметом позову у справі №308/9776/26 є стягнення з відповідача (позичальника за договором позики) суми позики 2700000,00 грн, нарахованих штрафних санкцій у розмірі 1512000,00 грн, збитків: 3% річних у сумі 124267,30 грн та 384791,63 грн інфляційних втрат.

Строк повернення позики обумовлено сторонами договору позики, укладеного 20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВІМА», до 20.12.2024. отримання позики підтверджено доданою до позовної заяви копією квитанцією до прибуткового касового ордера №256 від 20 грудня 2017 року на суму 2700000,00 грн. Доказів повернення позики частково чи у повному обсязі станом на 10.07.2026 року сторонами у справі суду не надано, що дозволяє зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

За наведених обставин, на переконання суду, існує обґрунтована необхідність для вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог представника позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі співрозмірності заходів, який представник позивача просить вжити у порядку забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що вимоги про забезпечення позову у частині накладення арешту на грошові кошти, належні відповідачеві, є співрозмірними позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а тому заява про забезпечення позову в даній справі є обґрунтованою та підлягає до задоволення частково.

Таким чином, суд, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з`ясувавши обсяг позовних вимог, дійшов висновку про доцільність в якості забезпечення позову в даній цивільній справі накласти арешт на грошові кошти, належні відповідачеві в межах суми позову.

Щодо вимог про накладення арешту на майно, як вид забезпечення позову, суд констатує наступне.

До заяви про забезпечення позову представником позивача не долучено жодного доказу наявності у відповідача рухомого, нерухомого майна та не наведено жодних обґрунтувань чи припущень щодо наявності обставин з підтвердженням належними доказами про те, що майно (окрім грошових суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову в суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (частини третя статті 154 ЦПК України).

При цьому реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частини третьої статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №753/2380/18-ц).

Відповідно до положень частини першої та другої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись статтями 149-153, 157, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі №308/9776/26 задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову в цивільній справі №308/9776/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ярошенко Дмитро Валерійович, до ТОВ «ВІМА», а саме:

накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ВІМА», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 4721058,93 грн до набрання рішенням законної сили.

У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити для виконання відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Заньковецької, 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88005, uzhgorod.vdvs.zk@ifminjust.gov.ua) та учасникам справи для відома.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач (боржник): товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМА», ЄДРПОУ 3062406, місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 15, кв. 32, м. Ужгород, Закарпатська область.

Дата складення повного тексту ухвали 10 липня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик