Рішення № 138120066, 09.07.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1295/26

провадження 2/527/1119/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Козинко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», яка подана представником позивача Усенком Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2026 року представник позивача звернувся з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позову зазначено, що 08.12.2019 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №1679338, згідно з умовами якого відповідач отримав 8700,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредит надавався на 17 днів з 08.12.2019. Стандартна процентна ставка 1,50% в день. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором. ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

05.03.2020 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1679338 від 08.12.2019, укладеним між ТОВ "Мілоан" та відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 24142,4 грн, що складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8700 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 1048,5 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1044 грн.; заборгованість по штрафах/пені становить - 4350 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу в розмірі 24142,5 грн, понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Глобинського району суду Полтавської області від 19.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано докази у справі.

15.06.2026 Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 09:15 год 18.06.2026 та на 13:30 год 09.07.2026 повернулися до суду не вручені з відмітками «адресат відсутній» .

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подала.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

08.12.2019 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №1679338, згідно з умовами якого відповідач отримав 8700,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредит надавався на 17 днів з 08.12.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 25.12.2019. Проценти за користування кредитом: 2218,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Згідно п. 2.3.2 позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчини дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п.1.5.2 договору за період, на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредитування позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісі продовження кредиту наведені у таблиці в договорі.

Згідно п.2.3.2-п.2.4.1 волевиявлення позичальника продовжити строк користування/поверненння кредиту та укладенння угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору. Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором U67011.

Довідкою ТОВ «Мілоан» підтвердило, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №1679338 від 08.12.2019, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор U67011, дата відправки: 08.12.2019, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_2 .

Перерахування коштів відповідачу підтверджено платіжною інструкцією №4274735 від 08.12.2019, з якої вбачається, що ТОВ «Мілоан» 08.12.2019 перерахувало відповідачу кошти в розмірі 8700,00 грн, маска картки НОМЕР_3 *79.

16 червня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація від АТ «ПУМБ» за № КНО-07.85/10197 БТ від 10.06.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,в банку випущена картка № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Повідомляємо, що по карті НОМЕР_4 , яка відкрита на ім я ОСОБА_1 за період 08.12.2019 по 15.12.2019 було зарахування коштів на суму 8700.00 грн.

Тобто, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості.

05.03.2020 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020, відповідно 08.12.2019, укладеним між ТОВ "Мілоан" та відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 1679338 заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.04.2026 року становить: 24142,4 грн, що складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8700 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 1048,5 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1044 грн.; заборгованість по штрафах/пені становить - 4350 грн.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електрону комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електрону комерцію").

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, первісним кредитором ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, а саме надано відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним кредитним договором №1679338 від 08.12.2019 зобов`язань належним чином не виконав, згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку у відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 24142,5 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 8700,00 грн, заборгованості за відсотками 10048,5 грн, заборгованості за штрафами/пенею 1044,00 грн., за простроченою заборгованістю за комісією за видачу кредиту 4350,00 грн.

01.04.2026 за № 19535569/1678 від 01.04.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було направлено відповідачу ОСОБА_1 претензію, у якій повідомлено про укладення договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020, зазначено про заборгованість за кредитним договором №1679338 від 08.12.2019, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в розмірі 24142,5 грн та вимогу сплатити її негайно.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачкою в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Позивачем доведено укладення кредитного договору між первісним кредитором ТОВ "Мілоан" і відповідачем та право вимоги за вказаним кредитним догором.

У спростування зазначених представником позивача доводів відповідач будь-яких доказів не надав.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №1679338 від 08.12.2019 в загальному розмірі 24142,5 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту становить 8700,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 10048,5 гривень суд зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до положень п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком на 17 днів з 08.12.2019.

Проценти за користування кредитом 2218,50 грн. , які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. (п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом ставить 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

З урахуванням встановленого, суд вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо строку кредитування терміном 17 днів з 08.12.2019 по 25.12.219 та процентну ставку 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Однак, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Згідно п. 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має сплатити також пеню у повному розмірі.

Водночас суд звертає увагу на те, що вказаний пункт не передбачає вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а позивач визначив, що сам факт прострочення виконання зобов`язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).

Суд акцентує увагу на тому, що поведінка не може бути одночасно як неправомірною, так і правомірною, відтак невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Таким чином, пункт 2.3.1 договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків.

Добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію в межах погодженого строку, тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника ОСОБА_2 на продовження строку дії договору після 25.12.2019 на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Слід зазначити, що оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), нарахування процентів за період після 25.12.2019 є безпідставним.

Отже, суд вважає, що договором про споживчий кредит № 1679338 від 08.12.2019 року визначений строк його дії, зокрема 17 днів, тому протягом лише даного строку ТОВ «ФК «Кредит Капітал» мало право нараховувати відповідачу відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у встановлений ним строк та положень цього договору, становлять 1,50 % за період з 08.12.2019 по 25.12.2019.

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 8700,00 гривень, узгодженої сторонами процентної ставки у розмірі 1,50 % за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 17 днів, заборгованість відповідача за процентами за договором про споживчий кредит № 1679338 від 08.12.2019 року за період з 08.12.2019 по 25.12.2019 становить 2218,50 гривень, виходячи з розрахунку: 8700 гривень *1,50 % = 13,05 гривень - сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами, 13,05 грн * 17 (строк дії договору) = 2218,50 грн.

Таким чином, стягненню підлягає тіло кредиту у розмірі 8700,00 гривень та проценти, нараховані в межах погодженого строку (17 днів) за ставкою 1,50 %, що становить 2218,50 грн., в загальному розмірі сума заборгованості 10918,5 гривень, а отже позов належить задовольнити частково.

Щодо стягнення комісії за кредитним договором № 1679338 від 08.12.2019, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачу нараховано заборгованість за комісією 1044 грн.

Однак, на думку суду, відсутні законні підстави для стягнення із відповідача заборгованості за комісією з огляду на наступне.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Щодо стягнення з відповідача штрафу/пені у розмірі 4350,00 гривень, суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу штраф/пеню у розмірі 4350 гривень, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 24142,5 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 10918,5 грн, що становить 45,22% від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1203,93 грн, що складає 45,22% від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Усенко М.І. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1808,8 грн, що складає 45,22% від 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614)., заборгованість за кредитним договором № 1679338 від 08.12.2019 у сумі 10918,5 грн та судові витрати у загальному розмірі 3012,73 грн, а всього 13931,23 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.28, код ЄДРПОУ: 35234236);

Відповідач: до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік