Рішення № 138120050, 08.07.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 529/996/25

Провадження № 2/525/113/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 16.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9906580. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 17888 грн., з яких: 7475 грн. заборгованість по тілу кредиту; 7163 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам; 3250 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).

17.02.2025 між «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №17022025-МК/ЮнітКапітал, за умовами якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 14638 грн.

15.12.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання по справі призначено на 19.01.2026, роз`яснено учасникам судового розгляду порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 73).

16.02.2026 судом витребувано додаткові докази у справі (а.с. 93).

Розгляд справи неодноразово відкладався з поважних причин.

У судове засідання 08.07.2026 усі учасники судового розгляду не з`явилися, про місце дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі ( а.с. 2-5).

Представник відповідача адвокат Акрітов К.К. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, просив позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 6500 грн., у іншій частині вважав заявлені вимоги необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Витрати на правничу допомогу вважав неспівмірними зі складністю справи, просив зменшити їх розмір ( а.с. 147-148).

Ураховуючи, що усі учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, суд розглядає справу з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що 16.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9906580 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно умов договору, сума кредиту складає 6500 грн., тип кредиту кредитна лінія, цільове призначення кредиту на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії 360 календарних днів, позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 11 серпня 2025 року. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме 31.08.2024 та на кожний 15 день після цієї дати протягом строку кредитування. Стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, яка складає 975 грн. (а.с. 13-18). Указана інформація підтверджується також Паспортом споживчого кредиту (а.с. 19-20).

Кредитодавцем були виконані умови договору та перераховані грошові кошти у розмірі 6500 грн. на рахунок позичальника, що підтверджується листом щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» ( а.с. 26-27), випискою по рахунку відповідача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 101-103).

Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МАКС КРЕДИТ» за договором №00-9906580 від 16.08.2024, станом на 17.02.2025 утворилася заборгованість у розмірі 14638 грн., з яких: 6500 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; 7163 грн. - заборгованість за відсотками; 975 грн. заборгованість за нарахованими комісіями, 3250 грн. заборгованість за штрафними санкціями ( а.с. 22).

17.02.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №17022025-МК/ЮнітКапітал за умовами якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 38-43).

Згідно п. 2.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.

Згідно п. 2.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Боргів та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 17.02.2025 до Договору факторингу №17022025-МК/ЮнітКапітал від 17.02.2025 до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до 2852 боржників (а.с. 35).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №17022025-МК/ЮнітКапітал від 17.02.2025, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9906580 (а.с. 36-37).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9906580 від 16.08.2024, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» нарахувань за кредитним договором не здійснювало (а.с. 21).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційних телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Із матеріалів справи установлено, що відповідач ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором отримав грошові кошти у розмірі 6500 грн. Оскільки відповідачем не повернуті отримані кредитні кошти, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Посилання позивача у позові на ті обставини, що відповідачу був наданий кредит на суму 7475 грн. не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи, вказана обставина суперечить умовам кредитного договору, жодних доказів в цій частині позивачем суду не надано.

Вирішуючи питання щодо стягнення відсотків суд виходить із умов укладеного договору та норм чинного законодавства. Сплату відсотків за користування кредитом передбачено умовами укладеного кредитного договору.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким у тому числі були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 8 Закону установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 % ( п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживе кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними

Суд вважає, що нарахування процентів здійснено без дотримання вимог чинного законодавства щодо обмеження денної ставки на рівні 1% у день від загального розміру кредиту, що встановлено частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, умовами Договору кредитної лінії №00-9906580 від 16.08.2024 визначено строк користування грошовими коштами з 16.08.2024 по 11.08.2025, тобто 360 днів, з періодичністю платежів кожні 15 днів, за ставкою 1,45% річних на заборгованість за кредитом.

Судом ураховується, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості відсотки за договором нараховувалися у період з 16.08.2024 по 30.10.2024, тобто 76 днів.

Відповідно до умов укладеного договору та положень ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» відсотки мають нараховуватися із розрахунку 4 дні по відсотковій ставці визначеній умовами договору 1,45% в день, решту 72 днів по відсотковій ставці визначеній Законом 1% в день.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 5057 грн.:

6500 грн. х 1,45% х 4 дні = 377 грн.;

6500 грн. х 1% х 72 дні = 4680 грн.

Позивачем вимог про стягнення комісії за надання кредиту та штрафних санкцій заявлено не було.

Суд приходить до переконання, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості підлягають до часткового задоволення на загальну суму 11557 грн., з яких: 6500 гривень заборгованість за тілом кредиту; 5057 гривень - заборгованість за відсотками.

У іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було сплачено 2422 грн. 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, розмір заявлених вимог 14638 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 11557 (78,95%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1912,48 грн. ( 2422,40 х 78,95 % = 1912,48 грн.).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Документами, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу АБ «Соломко та партнери» є договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, довіреність ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», додаткова угода №25770867263 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, згідно якого вартість наданої правової допомоги позивачу становить 7000 грн. (а.с. 45-48, 50).

Положеннями ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач посилався на неспівмірність витрат на правничу допомогу розміру заявлених позовних вимог та складності справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

Суд ураховує, що дана справа є малозначною та типовою, у даній категорії справ мається стала судова практика; позовна заява є незначною за обсягом, містить посилання виключно на норми чинного законодавства та частково на умови кредитного договору, жодних розрахунків не містить, що, як наслідок, не потребувало витрачання значного часу для обґрунтування правових підстав позову. Представник позивача участі у розгляді справи не приймав.

З огляду на викладене, обсяг юридичної та технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви) не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальному розмірі 7000 грн. є завищеною та не співмірною із ціною позову, яка становить 14638 грн. належним чином не обґрунтованою. Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи та реальності наданих адвокатських послуг суд вважає доведеним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1579 грн. (2000 грн. х 78,95% = 1579 грн.).

У іншій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 62, 81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9906580 від 16.08.2024 у розмірі 11557 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) гривень 48 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 1579 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень.

У іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

представник відповідача: адвокат Акрітов Кіріак Костянтинович, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №№1549 видане 04.10.2016 Радою адвокатів Полтавської області, адреса: вул. Кашинського, 4, оф. 1, м. Миргород, Полтавська область.

Суддя Я.В. Прасол