Рішення № 138120005, 10.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/6454/26

Провадження 2/524/5741/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026 м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 26954,34 грн із клопотанням про витребування доказів.

На обґрунтування позову зазначено, що 20.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 271011606 (далі - кредитний договір) на суму 8700,00 грн шляхом підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «WBGE-4449».

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через партнера (банка-провайдера), грошові кошти в сумі 8700,00 грн 20.12.2024 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, зазначену нею у заявці при укладенні кредитного договору.

24.02.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/23 із змінами, у тому числі щодо продовження терміну його дії. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу № МВ-ТП/23 підписали реєстр прав вимоги № б/н від 24.02.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі, зазначеній у реєстрі прав вимоги.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладений договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно зазначеного договору факторингу перехід від ТОВ «Таліон плюс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акта приймання - передачі реєстру боржників, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Так, відповідно до реєстру боржників № 1 від 30.09.2025 за договором факторингу № МВ-ТП/23 від ТОВ «Таліон плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31304,34 грн.

ТОВ ««Таліон плюс» та позивачем не здійснювалися жодні нарахування за кредитним договором.

Станом на дату подання позову на рахунки позивача не надходили платежі на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 31304,34 грн, яка складається із: 8700,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17819,34 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 435,00 грн - комісія, 4350,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

01.06.2026 ухвалою суду відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження. За клопотанням сторони позивача витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію та документи.

26.06.2026 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана за клопотанням сторони позивача інформація.

10.07.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача, про місце, день, час розгляду справи повідомлявся належним чином, у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;

відповідач, повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Про причини неявки відповідач суду не повідомляв, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав.

На підставі ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.

20.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 271011606 на суму 8700,00 грн шляхом підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «WBGE-4449».

Згідно умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник - повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит кредитодавця (п.п. 2.1 договору).

Сума кредиту, зазначена в п. 2.2 договору, 8700,00 грн видається позичальнику в порядку, передбаченому договором.

Згідно п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого останній може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) у межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду за користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 договору.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжений шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 3.2 договору).

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 19.01.2030 (п. 7.3 договору).

Згідно п. 7.4 договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку:

протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження дисконтного періоду чи поновлення кредитування, останній кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору;

після закінчення дисконтного періоду кредитування - сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

За період від дати видачі кредиту до кінцевої виплати проценти нараховуються за процентною ставкою 357,70 % річних, що на день укладення договору становить 0,98 % від суми залишку кредиту за кожний день користування ним (далі дисконтна процентна ставка) (п. 8.3.1 договору).

У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів, за період з наступного дня після 19.01.2025 проценти нараховуються за ставкою 357,70 % річних, що на день укладення договору становить 0,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі індивідуальна процента ставка).

За період з 20.12.2024 по 19.01.2025 надається знижка 84,69 % від розміру Базової процентної ставки, згідно чого розрахунок може здійснюватися за 0,15 % від суми кредиту за кожний денькористування ним, що становить 54,75 % річних.

Із розрахунку заборгованості первісного кредитора слідує нарахування відповідачу по справі відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,15 % та 0,98 % в день за період з 20.12.2024 по 24.02.2025, включно, що не перевищує розміру денної процентної ставки, визначеної Законом України «Про споживче кредитування».

З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс», слідує нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами з 24.02.2025 по 17.07.2025 включно із використанням денної процентної ставки в розмірі 0,98 %, що не перевищує розміру денної процентної ставки, визначеної Законом України «Про споживче кредитування», тому нараховані проценти підлягають стягненню з відповідача.

Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через партнера (банка-провайдера), грошові кошти в сумі 8700,00 грн 20.12.2024 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку останній вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

Позивач звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляються.

Щодо стягнення заборгованість по комісії в сумі 435,00 грн.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», ст. 11 якого викладена в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банківської установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, яка може включати плату за надання інформації про стан кредиту, що споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Протилежна умова договору є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.

Виходячи з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Згідно умов кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 435,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням наведеного загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 26954,34 грн (8700,00 грн тіло кредиту + 17819,34 грн нараховані відсотки + 435,00 грн).

Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та укладення кредитного договору, протилежних доказів суду не надав.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного суду не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором.

24.02.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/23 із змінами, у тому числі щодо продовження терміну його дії. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу № МВ-ТП/23 підписали реєстр прав вимоги № б/н від 24.02.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі, зазначеній у реєстрі прав вимоги.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладений договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно зазначеного договору факторингу перехід від ТОВ «Таліон плюс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акта приймання - передачі реєстру боржників, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Так, відповідно до реєстру боржників № 1 від 30.09.2025 за договором факторингу № МВ-ТП/23 від ТОВ «Таліон плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31304,34 грн.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 514 ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК України).

Кредитний договір та договори факторингу є оспорюваними правочинами, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останні вважаються правомірними.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20.

З урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що стверджується доданими документами до позову.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору, 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 271011606 від 20.12.2024 на загальну суму 26954 грн 34 коп, 2662 грн 40 коп судового збору, 7000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 333;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник