Рішення № 138119835, 10.07.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/833/26

Провадження №2-о/377/29/26

10 липня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Славутицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2026 року до суду від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, у якій він просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Джанкой Кримської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Совєтський, Совєтський район, Автономна Республіка Крим, Україна.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що батьком заявника записаний ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого на тимчасово окупованій території України окупаційними органами Російської Федерації 13 травня 2021 року встановлено, що батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Російська Федерація, Республіка Крим, Совєтський район, смт Совєтський. 18.10.2023 листом за №537-30.21-65 Славутицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовив заявнику у державній реєстрації смерті батька ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю необхідних для державної реєстрації смерті документів. Фак смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть батька державного зразка України та оформлення спадщини після його смерті.

Ухвалою судді від 09 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 10 липня 2026 року.

Заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи у призначене судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання заявник повідомлений шляхом доставки йому судової повістки в електронному вигляді на номер телефону у додаток «Viber», що підтверджується відповідною довідкою ( а.с.22). Заінтересованій особі судову повістку вручено за місцезнаходженням, про що свідчить розписка про отримання судової повістки представником Славутицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шаталовою Т.М. ( а.с. 26).

Заявник ОСОБА_1 до поданої заяви додав клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності ( а.с. 16). Від начальника Славутицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шаталової Т.О. надійшло клопотання, в якому вона просила розглянути справу за відсутності представника відділу, з матеріалами справи ознайомлені ( а.с.26).

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Приписами пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Джанкой Кримської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Совєтський, Совєтський район, Автономна Республіка Крим, Україна.

Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть батька державного зразка України та оформлення спадщини після його смерті.

Із доданих до заяви свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 27 травня 1987 року Світлогірською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області, та його свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 повторно виданого 20 липня 2021 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області, Україна, про що 27 травня 1987 року складено відповідний актовий запис за № 20. Його батьками записані: батьком- ОСОБА_2 , матір`ю- ОСОБА_3 ( а.с. 11-12).

Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначається Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 (далі Закон № 1207-VII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №1207-VII датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Частиною другою статті 4 Закону № 1207-VII визначено, що правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За змістом частин першої-третьої статті 9 Закону №1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України . Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Порядок державної реєстрації смерті регулюється Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010 ( далі Закон №2398-VI).

Так, нормою частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 Глави 5 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Аналіз вказаних правових норм свідчить, що факт смерті особи підтверджується фельдшерською довідкою про смерть або лікарським свідоцтвом про смерть.

Як визначено у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вбачається, що суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту смерті батька ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_1 надав суду тільки копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 травня 2021 року відділом реєстрації на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим окупаційними органами Російської Федерації 13 травня 2021 року ( а.с. 15).

Зазначене свідоцтво в силу приписів частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є неналежним доказом і суд його до уваги не приймає.

Інших належних і допустимих доказів, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Совєтський, Совєтський район, Автономна Республіка Крим, Україна суду не надано.

Доказів того, що ОСОБА_2 був громадянином України матеріали справи також не містять.

Разом з тим, встановлення факту народження або смерті особи має важливе значення як для реалізації майнових та особистих прав заявника, так і для вирішення питань правонаступництва померлої особи, а тому рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Враховуючи викладене, оскільки заявник не надав належних і допустимих доказів, на підставі яких суд міг би достовірно встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець міста Джанкой Кримської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим, Україна, та з якої причини, підстави для задоволення заяви відсутні.

Разом із тим, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, не розповсюджується на справи, які вирішуються в порядку окремого провадження.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в справі № 494/1239/19 (провадження № 61-13070св22), від 04 жовтня 2023 року в справі № 747/20/23 (провадження № 61-5371св23).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 319 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Славутицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Славутицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 26146149, місцезнаходження: Центральна площа, 7, місто Славутич, Вишгородський район, Київська область.

Повне рішення суду складено 10 липня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич