Постанова № 138119440, 09.07.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/784/26

Номер провадження 3/298/438/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючої, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 об 11.00 год. встановлено, що 22.06.2026 року о 10.01 год. у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, залишивши вдома без нагляду свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній вийшов з будинку та загубився, чим порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином. Про причину неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №768316 від 23 червня 2026 року, складеному стосовно ОСОБА_1 міститься підпис останньої про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з`явилася в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.

За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За змістом ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 184 КУпАП України, не є обов`язковою.

За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.

За змістом ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей і тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 184 КУпАП).

Відповідно до ч.3 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 КУпАП, полягає в повторному протягом року після накладання адміністративного стягнення ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.

Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Факт скоєння адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

- копією постанови Залізничного районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, за що до неї застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №768316 від 23 червня 2026 року, яким зафіксовано обставини вчинення правопорушення. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми, містить підписи ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання примірнику протоколу;

- рапортом інспектора-чергового відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Іванцик М.Ю. від 22.06.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23 червня 2026 року, в яких вона пояснює, що 22.06.2026 зранку, біля 8.00 год. вона з своїм найменшим сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пішла до КНП «Великоберезнянська лікарня» до лікаря. Всі діти вдома ще спали. Пізніше, як виявилося її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вийшов з дому без одягу, де його виявив водій швидкої у с-щі В.Березний, по вул. Шевченка та зателефонував на лінію 102, після чого прибув наряд поліції, доставили її сина до відділення та розшукали її. Свою вину визнає, так як дітей вона залишила вдома самих без нагляду дорослих. Більше по даному факту додати нічого не може;

- фотокопією паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; фотокопією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_1 , де матір`ю значиться ОСОБА_1 .

Оцінюючи наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності вбачається, що вони узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.184 КУпАП. Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому такі є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, дії останньої за вказаною статтею КУпАП кваліфіковані вірно.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, визначених ст.17 КУпАП, у даній справі не встановлено, передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи не закінчились.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, обставин справи, характеризуючих особу порушника даних, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що буде достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею протиправних дій в подальшому.

При накладенні на ОСОБА_1 стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП, суддя при обранні виду та розміру стягнення враховує встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, характер скоєного проступку, умови та ситуацію, в яких правопорушення вчинене, особу порушниці, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, враховуючи ступінь провини винної особи та її майновий стан, суд приходить до висновку про можливість застосування мінімального стягнення в межах санкції ч.2 ст.184 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Така міра покарання, на переконання судді, буде достатньою для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею протиправних дій в подальшому і є такою, що відповідає меті адміністративного стягнення, встановленого ст. 23 КУпАП.

Згідно ст.40-1 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.33, 184, 252, 283-285, 287 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, на рахунок №UА208999980313040106000007393, отримувач коштів ГУК у Закарпатській області/Великоберезнянська ТГ/21081100, код за ЄДРПОУ 37975895, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 21081100.

Згідно з ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу - 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на рахунок №UА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету - 22030106.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.

Суддя Зизич В.В.