Ухвала суду № 138119070, 10.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9992/23

Провадження № 6/359/284/2026

УХВАЛА

10.07.2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі Кривохижі О.М.

за участю

боржника ОСОБА_1

представника боржника Матківського О.Б.

представника стягувача Митюка С.П.

державного виконавця Бистрої Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року з даною звернувся представник боржника ОСОБА_1 Матківський О.Б. Вимоги заяви обґрунтував тим,що постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 359/9992/23 за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 про зобов?язання до вчинення певних дій заявника зобов?язано усунути загрозу газорозподільній станції «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі та фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 у межах охоронної зони 150 метрів.

Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року касаційну скаргу Заявника залишено без задоволення.

На підставі зазначеного рішення Бориспільським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 359/9992/23 від 27 квітня 2026 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 81142180.

Крім того, зазначає що виконавчий документ зобов?язує заявника демонтувати огорожу на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266.

Огорожа, демонтаж якої присуджено судом, виконувала тимчасові будівельні функції.

На даний час зазначена огорожа знесена заявником добровільно. Таким чином, обов?язок боржника в частині демонтажу огорожі виконано добровільно, що є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в цій частині відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України.

На місці знесеної огорожі встановлено нову огорожу іншої конструкції, в якій вмонтовані сонячні панелі - складова частина системи автономного електропостачання житлового будинку. Нова огорожа є іншим об?єктом, не ідентичним тому, демонтаж якого присуджено судом, і не є предметом виконавчого документа.

Також виконавчий документ зобов?язує заявника демонтувати фундамент на зазначеній земельній ділянці.

На даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на спірному фундаменті зведено житловий будинок загальною площею 267,5 кв. м, з них житлова площа становить 148 кв. м. Зазначений будинок введено в експлуатацію як житловий у встановленому законом порядку та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як самостійний об?єкт нерухомого майна. У будинку проживають кілька фізичних осіб.

Демонтаж фундаменту є фізично неможливим без одночасного руйнування (знищення)

будинку розташованого на ньому. Фундамент є конструктивною основою будинку - його демонтаж автоматично призведе до повного знищення всієї будівлі.

При цьому про демонтаж (знесення) житлового будинку у виконавчому документі не зазначено. Рішення суду про виселення мешканців з будинку не ухвалювалося.

Примусове знищення зареєстрованого житлового будинку, в якому проживають фізичні особи, порушуватиме статтю 47 Конституції України (право на житло), статтю 41 Конституції України (право власності) та статтю 321 Цивільного кодексу України (непорушність права власності).

Таким чином, обов?язок боржника в частині демонтажу фундаменту є об?єктивно невиконуваним «з інших причин» у розумінні частини другої статті 432 ЦПК України.

В зв`язку з цим, просить суд визнати виконавчий лист №359/9992/23 виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 27.04.2026 року таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник боржника повністю підтримав подану заяву, просив суд її задовольнити та зазначив, що огорожі вже не існує оскільки вона добровільна знесена боржником і на її місці знаходиться інша огорожа. Крім того, зазначив що на фундаменті існує будинок стягувача на який зареєстровано право власності.

Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданої заяви, пославшись не її необґрунтованість.

Державний виконавець в судовому засіданні при вирішення поданої заяви поклався на думку суду і зазначив , що будинок ОСОБА_1 не є предметом виконання і якщо на місці фундаменту розташованої цей будинок то у примусовому порядку судове рішення не виконається.

Допитаний як свідок ОСОБА_1 показав, що на його земельній ділянці була споруджена тимчасова огорожа з плит не капітального монтажу. Між плитами і ґрунтом було більше 20 см, а зараз на місці цієї огорожі знаходиться нова конструкція із нових пофарбованих плит в контакті з ґрунтом на якій знаходяться сонячні панелі для генерації електроенергії. Новий паркан встановлений у травні 2024 року та на місці фундаменту зведений будинок на який зареєстровано право власності.

Допитаний як свідок ОСОБА_2 показав, що паркан на ділянці ОСОБА_1 був побудований по межі земельної ділянки у грудні 2023 року. У 2024 році залито фундамент під будинок, а згодом на ньому зведено будинок. Навесні 2024 року цей паркан упав, спочатку 1 секція, а потім його знесли будівельники. Восени 2024 році на його місця стояв уже новий паркан. Крім того, зазначив що паркан зображений на фотографіях а.с.52,81 це старий, який знищено.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.04.2026 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у справі №359/9992/23.

Даний лист видано на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 359/9992/23 за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 про зобов?язання до вчинення певних дій яким ОСОБА_1 зобов?язано усунути загрозу газорозподільній станції «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі та фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 у межах охоронної зони 150 метрів (а.с.77,78).

01.06.2026 року постановою головного державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №81142180 на підставі виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області 27.04.2026 року у справі №359/9992/23 (а.с.10,11).

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрація права власності 29.01.2025 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (а.с.8).

За ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що зобов`язання щодо усунення загрози газорозподільній станції «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі добровільно виконано боржником.

Будь-яких належних і допустимих доказів на спростування доводів боржника та показів свідків щодо знесення старої огорожі ні стягувачем, ні державним виконавцем суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі справа № 755/15479/14-ц надав роз`яснення, що доцільно вирізнити підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

За ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» заява № 8863/06, § 44).

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заяви № 7151/75, № 7152/75).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року в справі «МакКенн проти Сполученого Королівства»).

Знесення фундаменту на якому збудований будинок стягувачем та на яке ним зареєстровано право власності в даному випадку буде грубим порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що є неприпустимим.

Крім того, суд вважає, що зобов`язання щодо усунення загрози газорозподільній станції «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 у межах охоронної зони 150 метрів неможливо виконати, оскільки там розташований об`єкт нерухомого майна, а саме будинок право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять будь-яких судових рішень та виданих на їх підставі виконавчих документів , щодо демонтажу чи знесення вищенаведеного будинку.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та її задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,353,432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Визнати виконавчий лист №359/9992/23 виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 27.04.2026 року за яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути загрозу газорозподільній станції «Осокорки-1» ДУ 100мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі та фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 в межах охоронної зони 150 метрів таким, що не підлягає виконанню таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено 10.07.2026 року.

Суддя: Чирка С.С.