Рішення № 138119053, 07.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4514/26

Провадження №2/359/4379/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кривохижі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача, визнання умов договору несправедливими та відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з позовом, у якому просив визнати несправедливими та такими, що не підлягають застосуванню, умови кредитного договору №100001959 від 29.08.2025 в частині нарахування процентів, штрафів та інших платежів, що призвели до непропорційного збільшення заборгованості. Визначити розмір заборгованості судом за кредитним договором №100001959 від 29.08.2025 виходячи з фактично отриманої суми кредиту та з урахуванням принципів розумності і справедливості 33 000 грн. без застосування непропорційних процентів та штрафів. Стягнути моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. Стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 серпня 2025 року між сторонами було укладено електронний договір споживчого кредиту №100001959, за умовами якого позивачу надано кредит у розмірі 33 000 грн. За твердженням позивача, орієнтовна загальна вартість кредиту становила 71 081 грн 40 коп., однак у подальшому відповідач сформував заборгованість у значно більшому розмірі близько 100 000 грн. Позивач зазначає, що до настання строку виконання зобов`язання звертався до відповідача із заявою про реструктуризацію заборгованості та надавав документи на підтвердження свого статусу військовослужбовця, однак його звернення, на думку позивача, було залишено без належного реагування.

12 травня 2026 року від представника ТОВ «Споживчий центр»на адресу Бориспільського міськрайонного суду надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві представник заперечив проти позову ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання умов кредитного договору несправедливими та відшкодування шкоди, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими. При цьому відповідач не заперечує факт укладення між сторонами кредитного договору №29.08.2025-100001959 від 29.08.2025 та отримання позивачем кредитних коштів у розмірі 33 000 грн. Відповідач зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки законодавством не передбачено можливості визнання умов договору такими, що не підлягають застосуванню, або визначення заборгованості лише у розмірі тіла кредиту без процентів та інших платежів. Також відповідач вказує, що позивач був ознайомлений з умовами кредитування, отримав необхідну інформацію та підписав договір в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач не надав належних документів на підтвердження статусу військовослужбовця та права на відповідні пільги, а також не довів наявність і розмір моральної шкоди. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14 травня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що не погоджується із запереченнями ТОВ «Споживчий центр», вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позову. Позивач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак зазначає, що предметом спору є порушення відповідачем прав споживача, неналежний розгляд звернень, ігнорування інформації про його статус військовослужбовця, блокування доступу до особистого кабінету, непропорційне збільшення заборгованості та негативні наслідки для кредитної історії. Також позивач вказує, що проходить військову службу за контрактом з 24.07.2019 року та повідомляв відповідача про цей статус шляхом направлення заяв, підтверджуючих документів і електронних звернень. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не надав відповіді по суті його звернень, не запропонував механізму врегулювання, заблокував доступ до особистого кабінету та допустив збільшення заборгованості. У зв`язку з цим позивач просить врахувати наведені у відповіді на відзив доводи та докази під час розгляду справи.

22 травня 2026 року представник відповідача подав заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а також суперечать умовам укладеного договору та чинному законодавству. Відповідач вказує, що у відповіді на відзив позивач фактично доповнив первісні підстави позову новими обставинами щодо порушення прав споживача, блокування особистого кабінету, обробки персональних даних та негативних наслідків для кредитної історії, хоча такі обставини не були предметом спору при відкритті провадження. Також відповідач повторно посилається на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки законодавство не передбачає можливості визнання умов кредитного договору такими, що не підлягають застосуванню, або визначення заборгованості лише у розмірі тіла кредиту без процентів та штрафів. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів направлення документів про проходження військової служби та наявність права на пільги, а також не підтвердив належним чином документи, подані разом із відповіддю на відзив. Окремо відповідач вказує, що позивач був ознайомлений з умовами кредитування, отримав необхідну інформацію щодо договору, процентної ставки та графіка платежів, а сам по собі значний розмір процентної ставки не є підставою для визнання умов договору несправедливими. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23 квітня 2026 року ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження за правилами спрощеного позовного з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, в силу процесуальних приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 29 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено електронний кредитний договір №29.08.2025-100001959, відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі 33 000 грн.

Факт укладення кредитного договору та отримання позивачем грошових коштів сторонами не заперечується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що кредит надано строком на 140 днів з дати його надання, датою повернення кредиту визначено 15 січня 2026 року. Процентна ставка за договором є фіксованою та становить 1% за один день користування кредитом, комісія за надання кредиту становить 15% від суми кредиту, тобто 4 950 грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, укладеного між фінансовою установою та фізичною особою для задоволення особистих потреб, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому сам факт звернення позивача до суду як споживача не звільняє його від обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факт порушення його прав, наявність у договорі несправедливих умов, істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживача, а також причинний зв`язок між діями відповідача та заявленими негативними наслідками.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Отже, суд зобов`язаний перевірити доводи позивача щодо несправедливості умов кредитного договору, однак саме по собі посилання на високий розмір процентної ставки або значне збільшення заборгованості не є безумовною підставою для визнання умов договору несправедливими, якщо такі умови були чітко визначені у договорі, доведені до відома споживача до його укладення та не суперечать вимогам спеціального законодавства у сфері споживчого кредитування.

Із матеріалів справи вбачається, що до укладення кредитного договору позивачу було надано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку. Також умови щодо суми кредиту, строку його повернення, процентної ставки, комісії та порядку нарахування платежів містяться у кредитному договорі, який позивач підписав в електронній формі одноразовим ідентифікатором.

Водночас позивачем не конкретизовано, які саме пункти кредитного договору створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін, у чому саме полягає недобросовісність відповідача при формуванні таких умов, а також не доведено, що спірні умови суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Той факт, що у подальшому розмір заборгованості збільшився, сам по собі не свідчить про несправедливість умов договору або введення позивача в оману, оскільки орієнтовна загальна вартість кредиту визначається за умови належного виконання сторонами договору у погоджені строки. Натомість матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач здійснив нарахування поза межами умов договору або всупереч вимогам закону.

За таких обставин підстави для визнання умов кредитного договору несправедливими та такими, що не підлягають застосуванню, судом не встановлені.

Саме по собі незадоволення позивача розміром сформованої заборгованості не може бути підставою для зміни судом погоджених сторонами умов договору, якщо такі умови були доведені до відома споживача, прийняті ним під час укладення договору.

Щодо посилань позивача на його статус військовослужбовця суд зазначає наступне

Застосування передбачених законом гарантій для військовослужбовців стосується правомірності нарахування процентів, пені та штрафних санкцій за конкретний період і за умови належного підтвердження особою належності до категорії військовослужбовців, на яких поширюються такі гарантії.

Водночас здійснення перерахунку заборгованості з урахуванням поданих позичальником документів належить до сфери виконання кредитного договору та проведення взаєморозрахунків між його сторонами.

Суд не здійснює бухгалтерського обліку за кредитним договором і не формує розрахунок заборгованості замість сторін. У разі виникнення спору суд перевіряє надані сторонами розрахунки, правомірність конкретних нарахувань і дотримання кредитором установлених законом гарантій виключно в межах заявлених позовних вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів.

Отже, посилання позивача на статус військовослужбовця в межах заявлених позовних вимог не є достатньою підставою для визнання умов кредитного договору несправедливими та визначення заборгованості виключно в розмірі фактично отриманої суми кредиту.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди у разі порушення її прав. За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених законом.

Для відшкодування моральної шкоди позивач повинен довести факт порушення його прав, наявність моральної шкоди, протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою, а також розмір заявленої до стягнення компенсації.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди саме діями відповідача. Посилання позивача на психологічний стрес, фінансову нестабільність та погіршення кредитної історії мають загальний характер і не підтверджені доказами, які б свідчили про наявність моральних страждань, їх обсяг, тривалість, а також причинний зв`язок із протиправною поведінкою відповідача.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, яке б тягло за собою цивільно-правову відповідальність, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 509, 526, 627, 628, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача, визнання умов договору несправедливими та відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя Чирка С.С.