Рішення № 138118986, 09.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15756/25

Провадження № 2/357/7189/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Старунської А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

30.09.2025 представник позивача, директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марія Ткаченко, звернулася до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрований судом 02.10.2025, обґрунтовуючи тим, що 07.08.2018 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Угоду №CCNG-630984506, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 200000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 07.08.2021 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 24%, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, а відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором. 30.01.2020 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Угоду №491019415, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 25257,68 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 31.01.2025, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,9 %, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, а відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором. Відповідно до протоколу №2/2022 від 18.08.2022 Позачергових загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на наступне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (АТ «СЕНС БАНК»). 17.05.2021 було укладено договір №2, відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та договором №491019415 від 30.01.2020. 18.05.2021 було укладено договір №18-05/2021, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та договором №491019415 від 30.01.2020. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та договором №491019415 від 30.01.2020. Станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідачки за кредитним договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 становить 34184,29 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26406,82 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2604,50 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 3485,36 грн, інфляційні збитки - 1401,12 грн, нараховані 3% річних - 286,49 грн. Станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідачки за кредитним договором №491019415 від 30.01.2020 становить 75680,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25257,68 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29660,23 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 20763,05 грн. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та за Договором № 491019415 від 30.01.2020 у розмірі 109865,25 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

07.10.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

20.01.2026 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № CCNG-630984506 від 07.08.2018 та за договором № 491019415 від 30.01.2020 у розмірі 109865,25 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, всього 5422,40 грн

26.03.2026 представник заявника - ОСОБА_1 , адвокат Зачепіло Зоряна Вікторівна, подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2026 у справі №357/15756/25, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрована судом 02.04.2026.

06.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до провадження заяву, про перегляд заочного рішення та призначено її розгляд на 21.04.2026 15:30.

21.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2026, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 29.06.2026 11:30.

12.05.2026 представник відповідача, адвокат Зачепіло Зоряна Вікторівна, подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим, з огляду на наступне. У матеріалах справи відсутні первинні документи (квитанція, платіжне доручення, меморіальний ордер, виписка по рахунку), які підтверджують виконання первісними кредиторами умов кредитних договорів щодо перерахунку коштів на банківський рахунок саме ОСОБА_1 . Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсадків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. До позовної заяви позивач додає розрахунок заборгованості за кредитним договором, який не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, а отже не є належним доказом, який би підтверджував розмір заборгованості за кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитними договорами складений самим кредитором, і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції, є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Крім того, наданий розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду тощо. Договір відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги, таке право відсутнє і не може бути передане. Тобто, право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі кредитного договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено (чи визнано) суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги. Щодо нарахування пені та/або штрафів, 3 % річних та інфляційних збитків. Законом України від 16 червня 2020 року № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 15, згідно якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Також, Законом України від 15 березня 2022 року №92120-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, згідно якого, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення. З матеріалів справи не можна встановити за який період нараховувалась заборгованість, яка передбачена ст. 625 ЦПК України і чи нараховувалась вона за такий період, коли це було заборонено відповідно до п. 15, 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а відтак не можуть бути стягнуті з відповідача пеня/штрафи, 3 % річних та інфляційні витрати, оскільки позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, під час дії карантину (дія карантину припинилась 01 липня 2023 року) та під час дії воєнного стану. Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 25000 гривень. Сума коштів у розмірі 25000 гривень за надання правової допомоги, є завищеною, неспівмірною із складністю справи. В порушення вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, представником позивача не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зазначена справа є малозначною, судова практика щодо вказаною категорії справ є напрацьованою, сталою та не змінюваною вже тривалий час, і не потребує детального вивчення проблеми, аналізу законодавства та розроблення стратегії ведення справи, тому загальна вартість витрат на професійну (правову) допомогу є завищеною та не може бути оцінена в розмірі 25000 гривень. Вважає, співмірним зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатами роботою, розумним і обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. Тому, просила відмовити у задоволені позовних вимог та судові витрати відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 141 ЦПК України покласти на позивача ТОВ «Коллект Центр», а у разі, якщо суд дійде висновку щодо задоволення позовних вимог, просимо зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру 3 000 грн.

02.06.2026 представник позивача, директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марія Ткаченко, подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що ознайомившись із доводами відповідача, позивач вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке. 07.08.2018 між ПАТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № CCNG630984506. Згідно виписки та розрахунку заборгованості, вбачається, що умови Угоди Банком виконано в повному обсязі, а позичальник прийняв зазначені умови угоди шляхом активного використання кредитних коштів для власних потреб та часткової сплати заборгованості по відсоткам. Відповідно до банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка відображає рух коштів по рахунку Позичальника та здійсненні ним операції, вбачається, що відповідач з 07.08.2018 активно користується кредитним лімітом, встановленим йому АТ «Альфа-Банк» на підставі Договору, що свідчить про його отримання і користування кредитним лімітом. Внаслідок здійснення відповідачем готівкових і безготівкових операцій утворилася заборгованість, станом на дату відступлення права вимоги - 18.05.2021 у загальній сумі 29 892,18 грн. Зазначене підтверджується випискою та розрахунком заборгованості, що є аналітичною довідкою по виписці. Отже, матеріали справи надають докази отримання Відповідачем коштів за договором та подальшого користування кредитними коштами. Непогашення боргу стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права як правонаступника. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування у період з 18.05.2021 -14.10.2021 у сумі 2604,5 грн, а також нарахування відповідальності, передбаченою ч. 2 ст. 625 ЦК України: 3% річних за користування кредитними коштами -286,49 грн, у строк з 15.10.2021 до 23.02.2021 (дата, що передувала введення воєнного стану) та інфляційні збитки у сумі 1401,12 грн, за період 10.2021-02.2022. Таким чином, перед ТОВ «Вердикт Капітал» утворилася заборгованість у загальній сумі 34184,29 грн. У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права вимоги за угодою до ТОВ «Коллект центр» та позивачем додаткових нарахувань не здійснювалося. 30.01.2020 між АТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання кредиту № 491019415 та внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість, станом на дату відступлення права вимоги - 18.05.2021 у загальній сумі 38 296,42 грн. ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування на умовах п.п. 1-2 Угоди 2 (до 31.01.2025) у період з 18.05.2021 -09.01.2023 у сумі 16 621,49 грн. Таким чином, перед ТОВ «Вердикт Капітал» утворилася заборгованість у загальній сумі 54 917,91 грн. У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права вимоги за Угодою до ТОВ «Коллект центр». ТОВ «Коллект центр», як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування на умовах п.п. 1-2 Угоди 2 (до 31.01.2025), у період з 10.01.2021 -30.01.2025 у сумі 20 763,05 грн. Таким чином, перед ТОВ «Коллект центр» утворилася заборгованість у загальній сумі 75 680,96 грн., з них: 25 257,68 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредиту); 50 423,28 (29 660,23 +20 763,05) грн. заборгованість за відсотками. Факт отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які у взаємозв`язку свідчать про виникнення та реалізацію кредитних правовідносин. Меморіальний ордер, виписки та розрахунки заборгованості, містять підпис та печатку із зазначенням відповідної особи, ідентифікує банк, позичальника та його рахунки. Розрахунок заборгованості фактично є аналітичним узагальненням даних банківського обліку щодо наявності та обсягу здійснених Позичальником погашень, сформованим на підставі відповідної виписки. Такий розрахунок спростовує довільне трактування, ніж це відображено у банківському обліку і становить документальне підтвердження нарахованої заборгованості Банку, як спеціалізованого суб`єкта та безпосереднього учасника спірних правовідносин. Тобто, матеріали надані позивачем повністю доводять, що кредитний договір укладено, рахунок відкрито, кредитні кошти надані, нарахування відбувалися, заборгованість існує. В свою чергу, позиція відповідача це голослівні твердження без будь- яких доказів. Тобто, факт видачі кредитних коштів підтверджено матеріалами справи, кредитні кошти позичальник прийняв в повному обсязі, скориставшись ними у споживчих цілях. Крім того, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, зокрема доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Факт відступлення прав вимоги від АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс», ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» підтверджено належними та достатніми доказами та з моменту відступлення на користь ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про надання кредиту №CCNG630984506 та №491019415, позивач набув усі права згідно кредитного договору, що були у Первісного кредитора. Таким чином, жодних порушень вимог законодавства щодо змісту Кредитного договору здійснено не було, а іншого Відповідачем не доведено. Щодо витрат на правову допомогу, то позивачем було надано відповідні документи разом з позовною заявою на дотримання вимоги ч. 9 ст. 175 ЦПК України, а саме: Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024; Прайс лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.11.2023 № 01-11/2023; Заявка на надання юридичної допомоги №2243 від 01.08.2025; Витяг з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025. Заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справи, зворотного відповідачем не доведено. Тому, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

24.06.2026 судом постановлено ухвалу, якою забезпечено участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасника справи: представника позивача ОСОБА_2 .

Представник позивача, за довіреністю адвокат Васюта Крістіна Сергіївна, у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, 29.06.2026 подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та позов просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та її представник, адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, до відзиву на позовну заяву додала заяву, у якій просила розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

29.06.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 та постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі №761/38266/14 зазначено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з?явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи. У разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Встановлено, що 07.08.2018 між AT «АЛЬФА-БАНК», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №CCNG-630984506, шляхом підписання анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та підписанням оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої відповідачка виявила бажання відкрити рахунок в банку, отримати картку та встановити відновлювальну кредитну лінію (найменування продукту «Максимум готівка») для особистих потреб.

Так, на підставі оферти та анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції банк відкрив відповідачці поточний рахунок з електронним платіжнім засобом у гривні, випустив міжнародну платіжну картку MC DEBIT WORLD зі строком дії 3 роки з моменту випуску, за бажанням клієнта банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: ліміт кредитної лінії 200000,00 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 24,00%, тип процентної ставки фіксована, розмір обов`язкового мінімального платежу складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, при цьому розмір обов`язкового мінімального платежу не може бути меншим ніж 50,00 грн.

Також, з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що він підписаний сторонами та сторонами за вказаним кредитним договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 узгоджено ліміт кредитної лінії 10000,00 грн, максимальну суму кредиту 200000,00 гривень, строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов Договору, фіксовану процентну ставку 24,00% річних, тип картки - MasterCard Debit World, строк внесення платежу - до 24 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки, суму щомісячного платежу - 277 грн, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит пеню у розмірі 24,00%, штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт виникнення прострочки - 100 грн в день виникнення прострочки.

Встановлено, що акцепт позичальником, ОСОБА_1 , здійснено 07.08.2018, шляхом підписання власноручним підписом.

Також, ОСОБА_1 було підписано договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток №248.630984506.111 від 06.08.2018 та договір добровільного страхування від нещасних випадків №227.630984506.111 від 06.08.2018.

Встановлено, що 30.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до АТ «АЛЬФА-БАНК», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала оферту на укладення угоди про надання кредиту №491019415, яка є невід?ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Оферта містить умови споживчого кредиту №491019415: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту 25257,68 грн; процентна ставка 39,9% річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців (розділ І Оферти).

Згідно із п. 2 Оферти, дата повернення кредиту 31.01.2025, для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку.

Згідно із п. 3 Оферти кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №631050330 від 20.11.2018, розмір - 25257,68 гривень, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

Усі відносини, що не врегульовані угодою, ОСОБА_1 запропонувала врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.com.ua.

У вищевказаній оферті ОСОБА_1 було запропоновано визначити у додатку № 1 до цієї угоди, що є невід`ємною частиною угоди, детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної стави; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою.

Зі змісту оферти також вбачається, що АТ «СЕНС БАНК» прийнято пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту №491019415 від 30.01.2020 з вищенаведеними умовами та вказаний акцепт було отримано останньою у дату складання цієї оферти.

Отже, ОСОБА_1 та АТ «СЕНС БАНК» своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить додаток №1 до укладеної між сторонами угоди про надання кредиту №491019415 від 30.01.2020.

Також, з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що він підписаний сторонами та за кредитним договором №491019415 від 30.01.2020 узгоджено суму кредиту 25257,68 грн, проценту ставку 39,9%, строк кредитування 60 міс, реальна річна процентна ставка, відсотків річних 48,05%, загальні витрати за кредитом 58586,84 грн.

З додатку №1 та паспорту споживчого кредиту вбачається порядок повернення кредиту, а саме визначено графік платежів: до 23 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 976,47 грн, загальна кількість платежів 61.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Також, ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Проставленням підписів на вказаних кредитних договорах відповідач ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, встановлено, що вказані кредитні договори №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та №491019415 від 30.01.2020, укладені між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 07.08.2018 та 30.01.2020 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Вищезазначені обставини підтверджується матеріалами справи в електронній формі та не заперечуються відповідачем.

Ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що у матеріалах справи відсутні первинні документи (квитанція, платіжне доручення, меморіальний ордер, виписка по рахунку), які підтверджують виконання первісними кредиторами умов кредитних договорів щодо перерахунку коштів на банківський рахунок саме ОСОБА_1 .

Суд критично оцінює зазначені твердження виходячи з наступного.

Встановлено, що АТ «СЕНС БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 виконало у повному обсязі та надало в користування відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн, у формі кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 15000,00 грн, що підтверджується випискою по карткову рахунку за період з 07.08.2018 до 17.05.2021.

Також, становлено, що АТ «СЕНС БАНК» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №491019415 від 30.01.2020 у повному обсязі та перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 25257,68 грн на її рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку, що підтверджується копією меморіального ордеру №3049722 від 31.01.2020.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що договір відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги, таке право відсутнє і не може бути передане.

Суд критично оцінює зазначене твердження, виходячи з наступного.

17.05.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» було укладено договір факторингу №2, відповідно до якого фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнту право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься у додатку 1-1 до договору.

Згідно п. 2.3 Договору право вимоги вважається відступленим фактору з дати повної оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 Договору. В дату здійснення повної оплати фактором ціни права вимоги сторони підписують акт прийому-передачі реєстру боржників за формою у додатку №2 до цього договору.

Згідно платіжного доручення №253 від 17.05.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» здійснило оплату ціни прав вимоги у розмірі 16 500 000,00 грн за договором факторингу №2 від 17.05.2021.

Згідно додатку №1-1 до договору факторингу №2 від 17.05.2021 (реєстру боржників) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та №491019415 від 30.01.2020.

18.05.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №18-05/2021, відповідно до якого фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнту право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься у додатку 1-1 до договору.

Згідно п. 2.3 Договору право вимоги вважається відступленим фактору з дати підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників за формою у додатку №2 до цього договору.

Згідно акту приймання передачі реєстру боржників від 18.05.2021 до договору факторингу №18-05/2021 від 18.05.2021, клієнт ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» передав, а фактор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримав право вимоги, детальних опис яких наведених у додатку №1-1 до договору.

Згідно платіжних доручень, фактор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснив оплату за право вимоги згідно договору факторингу №18-05/2021 від 18.05.2021.

Згідно додатку №1-1, а саме: реєстру боржників від 18.05.2021 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №18-05/2021 від 18.05.2021, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та №491019415 від 30.01.2020.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників).

Згідно п. 5.2 Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, первісний кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передав, а новий кредитор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняв реєстр боржників.

28.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.

20.12.2024 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено додаткову угоду №7 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.

Згідно реєстру боржників від 10.01.2023, змін у реєстр боржників та витягів зі змін у реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (у редакції додаткової угоди №7), ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та договором №491019415 від 30.01.2020.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, ст. 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Таким чином, враховуючи підписання між АТ «АЛЬФА-БАНК», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договорів факторингу, актів прийому-передачі реєстрів боржників, акту про зарахування зустрічних однорідних вимог та сплату ціни продажу прав вимоги, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» стало новим кредитором відносно ОСОБА_1 за кредитними договорами №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та №491019415 від 30.01.2020.

Крім того, суд вважає, що копії договорів факторингу, акти прийому-передачі реєстрів боржників та реєстри боржників, докази оплати права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги.

Отже, відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Отже, у разі сплати відповідачкою коштів на рахунок первісних кредиторів, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договорів була ознайомлена, підписала кредитні договори №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та №491019415 від 30.01.2020, однак умови договорів порушила.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У даному випадку, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договорами та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з останньої підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно кредитного договору №CCNG-630984506 від 07.08.2018 у розмірі 26406,82 грн та заборгованість за тілом кредиту згідно кредитного договору №491019415 від 30.01.2020 у розмірі 25257,68 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках слід зазначити наступне.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсадків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

Так, на підставу вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача позивачем було надано розрахунки заборгованості, проведені первісними кредиторами, позивачем та виписки з особового рахунку відповідача, здійснену первісним кредитором АТ «СЕНС БАНК».

Суд вважає, що надані позивачем розрахунки заборгованості є належними та допустимими доказами, враховуючи, що позивачем надані докази отримання кредитних коштів, а відповідач заперечуючи заявлений позивачем розмір заборгованості свого контр розрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу, до суду не надав.

Крім того, відповідач належних та достатніх доказів сплати заборгованості у зазначеному позивачем розмірі до суду не надала.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачується щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1-3 ст.1056-1 ЦК України, передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованої або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12), від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц) та від 05.04.2023 (справа №910/4518/16), що враховується судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, за договорами кредиту та позики проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні процентної ставки.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 вбачається, що заборгованість відповідача становить 34184,29 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26406,82 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3085,36 грн, заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги - 2604,50 грн, заборгованість за штрафами - 400,00 грн.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором №491019415 від 30.01.2020 вбачається, що заборгованість відповідача становить 75680,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25257,68 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29660,23 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по 30.01.2025) - 20763,05 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що заборгованість за відсотками за кредитним договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 та №491019415 від 30.01.2020 нарахована в межах строків кредитування, які визначені умовами вказаних договорів.

Отже, заборгованість за відсотками за кредитним договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018 у розмірі 5689,86 грн та заборгованість за відсотками за кредитним договором №491019415 від 30.01.2020 у розмірі 50423,28 грн, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат, неустойки, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018, необхідно зазначити наступне.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що з матеріалів справи не можна встановити за який період нараховувалась заборгованість, яка передбачена ст. 625 ЦПК України і чи нараховувалась вона за такий період, коли це було заборонено відповідно до п. 15, 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а відтак не можуть бути стягнуті з відповідача пеня/штрафи, 3 % річних та інфляційні витрати, оскільки позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, під час дії карантину (дія карантину припинилась 01 липня 2023 року) та під час дії воєнного стану.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження, виходячи з наступного.

Ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №758/1303/15-ц, провадження №14-68цс18) ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні питання про стягнення річних нарахованих, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц, яким роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тому, лише після спливу визначеного договором строку кредитування позивач має право забезпечити свої права і інтереси на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Так, Законом України від 16 червня 2020 року № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 15.

Відповідно до п. 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами внесеними постановою КМУ від 19.08.2022 №928) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Водночас, вказаним пунктом передбачено звільнення позичальника від обов`язків сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки, штрафу та пені, а не звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором №CCNG-630984506 від 07.08.2018, вбачається, що заборгованість відповідача за штрафами становить 400,00 грн та вказана заборгованість нарахована у період з 07.12.2018 до 07.06.2019, тобто до початку встановлення введення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, Законом України від 15 березня 2022 року №92120-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово було продовжено, зокрема і станом на час розгляду справи.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми боргу 26406,82 грн за період з 15.10.2021 по 23.02.2022, тобто до початку введення в Україні воєнного стану.

Як встановлено судом, станом на 15.10.2021 борг ОСОБА_1 за тілом кредиту перед позивачем складає 26406,82 грн, кількість днів прострочення за період з 15.10.2021 по 23.02.2022 складає 132 дні, тому, розмір трьох відсотків річних на вказану суму боргу за вказаний період становить 286,49 грн, з розрахунку 26406,82 х 3% х 132 : 365, де 365 кількість днів на рік, 132 кількість днів прострочення виконання, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із інформацією про індекси інфляції розміщеної на офіційному сайті Держстандарту, за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року сукупний індекс інфляції за відповідний період становить 105,31%, а тому, з відповідача на користь позивача за прострочення погашення кредитних коштів підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1401,12 грн (26406,82 грн х 105,31%/100 26406,82 грн).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, але враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №2243 від 01.08.2025 та копію витягу з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, відповідно до яких було надано наступні правові послуги: надання усної консультації 4000,00 грн (2 год по 2000 грн), надання письмової консультації з вивченням документів 3000,00 грн (1 год), складання позовної заяви 18000,00 грн (6 год по 3000,00 грн) та розмір витрат на правничу допомогу визначено у розмірі 25000,00 грн.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Так, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України надійшла заява про необґрунтованість витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, жодних доказів на підтвердження неспівмірності вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, представник відповідача зазначає, що сума коштів у розмірі 25000 гривень за надання правової допомоги, є завищеною, неспівмірною із складністю справи. Зазначена справа є малозначною, судова практика щодо вказаною категорії справ є напрацьованою, сталою та не змінюваною вже тривалий час, і не потребує детального вивчення проблеми, аналізу законодавства та розроблення стратегії ведення справи, тому загальна вартість витрат на професійну (правову) допомогу є завищеною та не може бути оцінена в розмірі 25000 гривень. Вважає, співмірним зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатами роботою, розумним і обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Суд враховує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи співмірність розміру витрат позивача, понесених на правову допомогу, судом враховується, що ця справа в силу частини шостої статті 19 ЦПК України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, ціни позову, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 25000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також врахувавши заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, ціни позову, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.

Крім того, така послуга, як надання усної консультації, включає у себе послуга зі складання позовної заяви, а тому зазначення цих послуг окремо і встановлення вартості за ці послуги є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг, враховуючи, що справа не є складною та відноситься до категорії малозначних.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з огляду на обставини справи та на фактичний об`єм необхідних послуг, наданих адвокатом, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн буде відповідати критерію співмірності, справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19.

Також, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно із ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду та витрат на правничу допомогу, тому, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати у загальному розмірі 5422,40 грн (2422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу).

Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № CCNG-630984506 від 07.08.2018 та за Договором № 491019415 від 30.01.2020 у розмірі 109865,25 грн (сто дев`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень 25 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, всього 5422,40 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ: 44276926, місце знаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133.

Відповідач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 09.07.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко