Рішення № 138118959, 10.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3449/26

Провадження № 2/357/4177/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

10 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

03.03.2026.2026 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 33 442,20 грн. завданих збитків. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.05.2024 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 допустив зіткнення з засобом «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_2 , який було застраховано в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»», відповідно до Договору страхування наземного транспорту. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі ЄУН 357/7580/24 від 29.07.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не була застрахована. На підставі страхового акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 33 442,20 грн. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за нанесену шкоду внаслідок ДТП нанесеної потерпілому. У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

13.03.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви викладено клопотання позивача щодо розгляду справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства. Причини неявки відповідача суду не відомі.

Жодних заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»» відповідачем не подано.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи.

Судом установлено, що 18 травня 2024 року о 13 год. 00 хв. в м. Біла Церква по вул. Ярмаркова, 32 водій автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв, власник транспортного засобу ОСОБА_2 .. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду, травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 10.9; 2.3б Правил дорожнього руху України.

Крім того, 18 травня 2024 року о 13 год. 00 хв. в м. Біла Церква по вул. Ярмаркова, 32 водій автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме: здійснив наїзд на автомобіль TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв, після чого місце пригоди залишив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2024 (справа ЄУН 357/7580/24, провадження № 3/357/3757/24) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн (а.с.30-32).

Вказана постанова набрала законної сили 08.08.2024 року.

За нормою ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її ухвалено, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»», за договором страхування транспортних засобів № АМ.994264033.3078 (а.с.13-23, 28).

Страхувальник звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надала всі необхідні документи.

На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт № 42267/1 (а.с.58).

Позивачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування на підставі страхового акту № 42267/1.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2024 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»» відшкодувало ОСОБА_2 витрати на ремонт автомобіля TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 на загальну суму 33 442,20 грн., що підтверджується копією рахунку-фактури № 0000000985 від 20.05.2024 року (а.с.57).

18.11.2024 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»» направило на адресу ОСОБА_1 регресну вимогу № 52660/42267/1 на суму 33 442,20 грн (а.с.59) та 24.07.2025 претензію щодо відшкодування шкоди в порядку регресу (а.с.61, 62), однак виплати відшкодування з боку відповідача здійснено не було.

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно із ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить у межах цієї суми право вимоги, яку страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Після такої виплати делікатне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Згідно вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За загальним правилом, згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність на момент настання ДТП відповідача ОСОБА_1 не була застрахована.

Як було встановлено судом,

Відповідно до умов ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»» відшкодувало ОСОБА_2 витрати на ремонт автомобіля TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 на загальну суму 33 442,20 грн., що підтверджується копією рахунку-фактури № 0000000985 від 20.05.2024 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відповідач особисто несе відповідальність за нанесену шкоду.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, не надав суду жодних доказів відшкодування вказаної шкоди чи то заперечень з приводу суми страхового відшкодування.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 33 442,20 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 328 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15-16, 22, 979, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76, 81-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» 33 442 (тридцять три тисячі чотириста сорок дві) гривні 20 копійок завданих збитків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, індекс 04053, код ЄДРПОУ: 20782312.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено та підписано 10.07.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола