Рішення № 138117515, 10.07.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1447/25

Провадження № 2/743/136/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я. М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір позики № 1952199 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 3 500 гривень строком на 25 днів зі сплатою процентів за базовою ставкою 1,99 % за кожен день користування позикою. Договір укладено дистанційно, в електронній формі, та підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Кредитні кошти в сумі 3 500 гривень перераховано на платіжну картку відповідача

№ НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи.

Право вимоги за договором позики перейшло до позивача на підставі таких договорів факторингу:

26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу

№ 2610;

03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 030423-ФК.

Свої зобов`язання за договором позики відповідач належно не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в сумі 11 509,75 гривень, з якої 3 500 гривень - заборгованість за тілом позики, 8 009,75 гривень - заборгованість за процентами. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати - судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.01.2025.

Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , за період з 02.04.2021 по 05.04.2021.

13.01.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація, що була витребувана судом.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.01.2026 розгляд справи відкладено до 11.03.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2026.

29.04.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

Виходячи з наведеного, з урахуванням положень частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України, судом 10.07.2026 постановлена ухвала про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За правилом частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1952199 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Договір укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом надсилання електронного повідомлення про його прийняття (акцепт) та підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором w3LsY7CxsL, надісланим 02.04.2021 о 10:13:00 на електронну адресу позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

За умовами договору сума позики становить 3 500 гривень; строк позики - 25 днів, з датою повернення позики 27.04.2021; базова процентна ставка - 1,99 % за кожен день користування позикою (фіксована).

Пунктом 3 договору передбачено, що проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Правилами надання грошових коштів у позику (пункт 6.5), які є невід`ємною частиною договору, передбачено, що у разі неповернення позики у строк товариство має право нараховувати проценти за кожний день понадстрокового користування позикою, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Крім того, розділом 7 Правил передбачено можливість подовження строку користування позикою (пролонгації) за ініціативою позичальника.

Кредитні кошти в сумі 3 500 гривень надано позичальнику шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену самим позичальником у реквізитах договору, за посередництвом платіжної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджується платіжною інструкцією № 8f97e0cf-07d6-4803-ae6b-98543f443de3 від 02.04.2021, довідкою платіжної установи від 02.10.2025 № КД-000056045/ТНПП, листом позикодавця від 02.10.2025 № 02/10/25-10747 та інформацією, що була витребувана від АТ КБ «ПриватБанк».

Право грошової вимоги за договором позики № 1952199 перейшло до позивача внаслідок послідовного відступлення:

26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу

№ 2610, за яким право вимоги до відповідача передано першому набувачу, що підтверджується реєстром прав вимог від 26.10.2021;

03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за яким право вимоги до відповідача передано позивачу, що підтверджується реєстром прав вимог від 03.04.2023.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором позики становить 11 509,75 гривень, з якої 3 500 гривень - заборгованість за тілом позики, 8 009,75 гривень - заборгованість за процентами. Проценти нараховані за ставкою 1,99 % за кожен день за період з 03.04.2021 по 26.07.2021. Часткових платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів. Спірний договір укладено фінансовою установою і надано на умовах фінансового кредиту (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Договір позики, укладений фінансовою установою, укладається у письмовій формі (статті 1055, 1047 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт укладення договору позики та його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підтверджується наявними у справі доказами. Обставин, які б спростовували цей факт, судом не встановлено.

Виконання первісним кредитодавцем свого обов`язку з надання позичальникові коштів підтверджується матеріалалми справи. Розбіжностей між реквізитами зарахування коштів та даними позичальника за договором судом не встановлено.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Установлений судом перехід права вимоги за договором позики № 1952199 від первісного кредитодавця до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», а від нього - до позивача, є безперервним. За таких обставин Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики в обсязі, що існував на момент переходу. Водночас до нового кредитора переходить право нараховувати проценти за користування позикою за договірною ставкою лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (стаття 514 ЦК України; постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі

№ 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Системний аналіз частини 1 статті 638 ЦК України стосовно кредитних договорів дозволяє зробити висновок, що строк кредитування є істотною умовою таких договорів. Пролонгація строку кредитування є зміною умови договору, яка за статтею 654 ЦК України має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір. Зміна строку кредитування шляхом пролонгації має бути доведена належними і допустимими доказами (статті 76, 78 ЦПК України). Самого факту продовження користування позичальником коштами після первісно погодженої дати закінчення строку або самого факту нарахування позивачем процентів за період після цієї дати для висновку про пролонгацію недостатньо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує проценти за період, який виходить за межі первісно погодженого 25-денного строку користування позикою, посилаючись на умови договору про подовження (пролонгацію) строку користування позикою. Проте належних і допустимих доказів здійснення пролонгації (підписаної позичальником заяви про пролонгацію, запису про її підтвердження одноразовим ідентифікатором, додаткової угоди, інших належних доказів) позивачем не подано. За цих обставин строк користування позикою за договором закінчився 27.04.2021.

Як установлено судом у розділі ІІІ цього рішення, пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору, передбачено нарахування процентів за кожний день понадстрокового користування позикою (до 90 календарних днів). Системне тлумачення цієї умови дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і за період після закінчення строку користування позикою, тобто за неправомірну поведінку позичальника.

Водночас за період після спливу строку користування позикою користування коштами позичальником є неправомірним - позичальник не має права правомірно не повертати позику, він зобов`язаний її повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин нарахування позивачем процентів за період поза межами строку користування позикою на підставі пункту 6.5 Правил і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України.

Строк користування позикою за договором закінчився 27.04.2021. Нарахування позивачем процентів за період з 28.04.2021 по 26.07.2021 на загальну суму 6 268,50 гривень здійснено з порушенням наведеного вище правового режиму.

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам договору та вимогам закону, окрім процентів за період після закінчення строку користування позикою у розмірі 6 268,50 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Проценти за користування позикою в межах погодженого строку становлять 1 741,25 гривень і підлягають стягненню.

Водночас відмова у стягненні процентів, нарахованих поза межами строку користування позикою, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач узятих на себе зобов`язань за договором позики належно не виконав, суму позики та проценти за користування нею в межах строку не сплатив, доказів погашення заборгованості суду не надав. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; наявні у справі докази відповідач не спростував.

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що між первісним кредитодавцем і відповідачем виникли договірні правовідносини за договором позики, за яким кредитодавець виконав свій обов`язок з надання коштів. Право вимоги за цим договором у подальшому перейшло до позивача, відповідач свої зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів належно не виконав. З огляду на встановлену неправомірність нарахування процентів поза межами строку користування позикою, позов підлягає частковому задоволенню - на суму 5 241,25 гривень (3 500 гривень заборгованості за тілом позики та 1 741,25 гривень процентів за користування позикою в межах строку), а у стягненні процентів у розмірі 6 268,50 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальний розмір позовних вимог становив 11 509,75 гривень, з яких задоволено 5 241,25 гривень, що становить 45,54 % від заявлених вимог (5 241,25 / 11 509,75 ? 100 %). За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина судового збору в розмірі 1 103,16 гривень (2 422,40 гривень ? 45,54 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, витягом з акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 06.10.2025 № 3-ФП, платіжною інструкцією від 15.10.2025 № 579939275.1 та ордером на надання правничої допомоги серії АХ № 1287257.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг). Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката суд визначає з урахуванням критеріїв, передбачених статтею 137 цього Кодексу.

Зі змісту акта приймання-передачі наданої правничої допомоги вбачається, що заявлені витрати складаються з двох позицій: вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції та збір документів для формування позовної заяви (500 гривень) і підготовка (складання) позовної заяви (4 000 гривень). Позиція щодо вивчення документів, проведення їх аналізу та визначення правової позиції за своїм змістом є підготовчою до складання позовної заяви і фактично охоплюється витратами на її складання, а тому окремому відшкодуванню не підлягає. Виключаючи цю позицію розмір витрат становить 4 000 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за договором позики, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, юридичні питання вирішуються на підставі усталеної практики Верховного Суду, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. Крім того, ціна позову становить 11 509,75 гривень, тоді як заявлений розмір витрат на правничу допомогу (4 500 грн) є неспівмірним із такою ціною позову та значенням справи для сторони. З огляду на це заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним із фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 45,54 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 366,20 гривень (3 000 гривень ? 45,54 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) заборгованість за договором позики від 02.04.2021

№ 1952199 у розмірі 5 241 (п`ять тисяч двісті сорок одна) гривня 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 103 (одна тисяча сто три) гривні 16 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 10.07.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ